Court ruling № 20669130, 22.11.2011, Administrative Cassation Court of the Supreme Court (until 15.12.2027 - Higher Administrative Court of Ukraine)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"22" листопада 2011 р. м. КиївК-8813/08

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Голубєвої Г.К., Карася О.В., Рибченка А.О., Федорова М.О.

при секретарі Ткачук О.М.

за участю представників:

від позивача: Ракітов Д.С.

від відповідача: Кириченко Б.Б.

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 06.05.2008 року у справі № 2-а-12/08 за позовом ВАТ «Донецькгірмаш» до СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., представників сторін, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія:

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 28.01.2008 року позовні вимоги ВАТ «Донецькгірмаш» (нове найменування Публічне акціонерне товариство «Донецькгірмаш»згідно реєстрації змін до статуту ВАТ «Донецькгірмаш») до СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень задоволено частково. Визнано частково недійсними податкові повідомлення-рішення СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку від 23.05.2007 №0000361311/0/17094/10/15-16-23/1 в частині суми основного платежу 3840450,00грн, штрафних санкцій на суму 2833465,40грн., загальна сума - 6673915,40грн.; №0000371311/0/17093/10/15-16-23/1 в частині суми основного платежу 6625349,00грн., штрафних санкцій на суму 3337620,50грн., загальна сума 9962969,50грн. Податкове повідомлення-рішення №0000401311/0/17097/10/15-16-23/1 від 23.05.2007 на суму 122389,00грн. визнано недійсним повністю.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 06.05.2008 року, постанова суду першої інстанції скасована та винесена нова, позов задоволено частково. Визнано повністю недійсним податкове повідомлення-рішення від 23.05.2007 №0000361311/0/17094/10/15-16-23/1 та визнано частково недійсним податкове повідомлення-рішення від 23.05.2007 №0000371311/0/17093/10/15-16-23/1 в частині донарахування податку на додану вартість у сумі 6625349,00грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 3312674,50грн. В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з останнім судовим рішенням, відповідач 06.06.2008 року звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який своєю ухвалою від 27.10.2008 року прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 06.05.2008 року в частині задоволених позовних вимог, в задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, зокрема, п.1.32 ст. 1, п.5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п.3.1.1 п.3.1 ст. 3, п.п.6.2.1 п.6.2 ст. 6, п.п.7.2.6 п.7.2, п.п.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», ст. 159 КАС України. Зокрема, відповідач наполягає на тому, що операції щодо придбання алюмінію вторинного в зливках, зливків шихтових з легованої сталі мали разовий характер, а експорт придбаних товарів був здійснений з порушенням вимог чинного законодавства. В частині визначення податкового зобовязання по податку на додану вартість відповідач вказує на неправомірність застосування нульової ставки ПДВ, оскільки в даному випадку має місце заповнення ВМД з порушенням п.5 Положення про вантажну митну декларацію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.06.1997 №574, а саме: до ВМД були внесені дані, які не відповідають дійсності.

Перевіривши матеріалами справи, наведені у скаргах доводи, колегія суддів, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що на підставі акту №281/15-16-23/1/05763702 від 10.05.2007, складеного за результатом виїзної планової документальної перевірки ВАТ «Донецькгірмаш»з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.04.2006 по 31.12.2006, податковим органом було прийнято податкові повідомлення-рішення від 23.05.2007 №0000361311/0/17094/10/15-16-23/1, яким позивачеві визначено податкові зобовязання з податку на прибуток в сумі 6715476,30грн. в тому числі 3840453,00грн. основного платежу та 2875023,30грн. штрафних (фінансових) санкцій; №0000371311/0/17093/10/15-16-23/, яким позивачу визначено податкові зобовязання з податку на додану вартість в сумі 10013023,50грн., в тому числі 6675349,00грн. основного платежу та 3337674,50грн. штрафних (фінансових) санкцій; №0000401311/0/17097/10/15-16-23/1, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування за жовтень 2006 року в сумі 122389,00грн.

Зі змісту вищезазначеного акту вбачається, що за результатом перевірки податковим органом встановлено порушення позивачем зокрема, вимог п.1.32 ст. 1, п.5.1, п.п.5.2.1, п.5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(далі-Закон України №283/97-ВР), в результаті чого, завищено валові витрати в сумі 11527403,15грн. за 2006 рік, (внаслідок формування валових витрат по операціях щодо придбання алюмінію вторинного в зливках, зливків шихтових з легованої сталі); п.п.3.1. п.3.1 ст.3, п.п6.2.1 п.6.2 ст.6, п.п.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме: при здійсненні експорту товарів на суму 13239080,00грн. у квітні 2006 року безпідставно застосовано нульову ставку.

За змістом правового регулювання законодавець дозволяє включати до валових витрат і тим самим зменшувати обєкт оподаткування, а відтак і податкові зобовязання, будь-які витрати виробництва і обігу, які повязані з власною господарською діяльністю платника податку (пункт 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті. При цьому, згідно пункту 5.11 статті 5 вказаного Закону встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Статтею 42 Господарського кодексу України визначено, що підприємництво це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється субєктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Зі змісту підпункту 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»вбачається, що господарська діяльність це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Як вбачається з матеріалів справи, одним з видів діяльності позивача є оптова торгівля (пункт 2.2.22 статуту), а за наслідками подальшої реалізації алюмінію вторинного в зливках, зливків шихтових з легованої сталі позивачем отримано доход у сумах 1525075,75грн. та 10446573,00грн., факт отримання якого та включення до валового доходу у 2006 році підтверджено експертними дослідженнями, якими зокрема спростовано висновок податкового органу про завищення валових витрат в сумі 11527403,15грн. за 2006 рік.

Враховуючи вищезазначене, а також, що експортні операції (як операції продажу) ведуть до формування валового доходу, та не впливають на валові витрати які формуються за правилами податкового обліку по факту придбання, підстави, повнота та момент формування яких підтверджені експертними дослідженнями, висновок податкового органу щодо спірних операцій не відповідає обставинам справи.

Відповідно до пункту 6.2 статті 6 Закону України «Про податок на додану вартість» при експорті товарів та супутніх такому експорту послуг ставка податку становить «0»відсотків до бази оподаткування.

За змістом п.п.6.2.1 п.6.2 ст. 6 вказаного Закону товари вважаються експортованими платником податку в разі, якщо їх експорт засвідчений належно оформленою митною вантажною декларацією.

З матеріалів справи вбачається, що при здійснені експорту товарів на суму 13239080,00грн. у квітні 2006 року позивачем було застосовано нульову ставку. Проте, у звязку з невідповідністю зазначеного товару «основа пасти абразивної»вимогам технічної документації податковий орган застосував загальну ставку податку на додану вартість - 20%, в результаті чого спірним податковим повідомленням-рішенням позивачеві донараховано податок на додану вартість у сумі 2647816,00грн.

Разом з тим, судами встановлено, що ВМД від 17.04.2006 №125000001/6/930271, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а саме: статті 86 Митного кодексу України та пункту 8 Положення про вантажну митну декларацію, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 09.06.1997 №574, що є належним доказом експорту товару у відповідності до приписів п.п.6ю2ю1 п.6.2 ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість»та спростовує висновок податкового органу щодо відсутності експорту та безпідставності застосування позивачем нульової ставки податку.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом апеляційної інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Керуючись ст. ст. 210, 221, 223, 224, 230, 231, ч.5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 06.05.2008 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 238, 240 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ___ Т.М. Шипуліна

Судді: ____ Г.К. Голубєва

____ О.В. Карась

____ А.О. Рибченко

____ М.О. Федоров

Суддя Т.М. Шипуліна