Court ruling № 20658245, 17.11.2011, Administrative Cassation Court of the Supreme Court (until 15.12.2027 - Higher Administrative Court of Ukraine)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 листопада 2011 року м. КиївК-38764/10

Вищий адміністративний суд України у складі:

суддівОстровича С.Е.

Костенка М.І.

Усенко Є.А.

Маринчак Н.Є.

Степашка О.І. провівши попередній розгляд справи за касаційною скаргою Чугуївської обєднаної державної податкової інспекції у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2010 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 09 листопада 2010 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Ті-М-Сі»до Чугуївської обєднаної державної податкової інспекції у Харківській області про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -

в с т а н о в и л а :

Товариство з обмеженою відповідальністю фірма «Ті-М-Сі»звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Чугуївської обєднаної державної податкової інспекції у Харківській області про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 09 листопада 2010 року, позовні вимоги задоволено, а саме: визнано недійсними податкові повідомлення-рішення Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області № 0000071810/0 від 08.09.2009 р., № 0000071810/1 від 19.10.2009 р. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ фірма «Ті-М-Сі»судові витрати: витрати на правову допомогу в сумі 122,10 грн. та судовий збір в сумі 3,40 грн.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2010 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 09 листопада 2010 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено наступні фактичні обставини у справі.

В період з 09.04.2009 р. по 27.08.2009 р. Чугуївською ОДПІ у Харківській області проведена документальна невиїзна перевірка TOB фірма «Ті-М-Сі»щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала взаємовідносини з платником податків TOB фірма «ТЦП»за період з 01.10.2007 року по 31.12.2008 року, про що складено акт від 27.08.2009 року № 922/1800/22679386.

Відповідачем в акті перевірки зроблено висновок, що в порушення частини 1, 5 ст. 203, ст. 215, 228 ЦК України TOB фірма «Ті-М-Сі»здійснювало операції з фінансово-грошовими потоками, правочини по яким мають ознаки нікчемності та є нікчемними в силу закону. У TOB фірма «Ті-М-Сі»відсутні об'єкти, які підпадають під визначення ст.ст. 3, 4, 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме: в порушення вимог пп. 7.4.1, пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», до складу податкового кредиту включені суми податкового кредиту з витрат по придбанню TOB Фірми «ТЦП»ТМЦ, які не пов'язані з власною господарською діяльністю, а саме за червень 2008 року в сумі 3.607,48 грн.

На підставі акту перевірки начальником Чугуївської ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення від 08 вересня 2009 року № 0000071810/0 за порушення пп. 7.1.1, пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», у зв'язку з чим TOB фірма «Ті-М-Сі»визначено суму податкового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість»в сумі 5.410,50 грн., з яких 3.607,00 грн. за основним платежем, 1.803,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Позивач не погодився з вказаним рішенням і оскаржив його в адміністративному порядку, проте відповідачем прийнято рішення про відмову у задоволенні скарги та винесено друге податкове повідомлення-рішення від 19 жовтня 2009 року № 0000071810/1 за порушення пп. 7.4.1, пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», у зв'язку з чим TOB фірма «Ті-М-Сі»визначено суму податкового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість»на ту ж суму 5.410,50 грн., з яких 3.607,00 грн. за основним платежем, 1.803,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи наведені у касаційній скарзі, перевіривши та дослідивши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Обґрунтовуючи свої вимоги податковий орган вказує на те, що договори, які укладались позивачем та TOB фірмою «ТЦП»є нікчемними, оскільки договір, між ПП «Вівальді», яке є постачальником контрагента позивача, та TOB «ТЦП»не спричиняє реального настання правових наслідків, у зв'язку з чим ПП «Вівальді»здійснювало діяльність, направлену на проведення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам, а тому правочин, укладений між ПП «Вівальді» та TOB «ТЦП»є нікчемним.

Отже, податковий орган вказує на нікчемність правочину укладеного між позивачем та TOB фірмою «ТЦП», у звязку з тим, що останній укладав угоди з контрагентом, який не переслідував мету настання реальних правових наслідків, а саме з ПП «Вівальді».

Колегія суддів не погоджується з таким висновком податкового органу, оскільки в даному випадку в першу чергу слід враховувати факт виконання умов договору між позивачем та TOB фірмою «ТЦП»і відповідно реальність так угод, у звязку з чим вважає за необхідне зазначити наступне.

Питання нікчемності правочинів регулюється Цивільним кодексом України.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно із абз. 1 ч. 2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його невідповідність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю (абз. 1 ч. 2 ст. 216 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконним заволодіння ним.

Згідно з ч.2 ст. 228 ЦК України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Частиною 1 та 2 статті 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, в силу зазначених вище норм КАС України податковий орган зобовязаний в першу чергу надати докази, які підтверджують факт нікчемності відповідних правочинів позивача, що ним зроблено не було, і відповідно довести факт правомірності прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Як вбачається з матеріалів справи, основним видом діяльності фірми є виконання будівельно-монтажних робіт, які позивач виконував на основі ліцензії серія АА № 768865.

Між TOB фірмою «Ті-М-Сі»як покупцем та TOB фірмою «ТЦП»як постачальником укладений договір поставки від 10.01.2008 р. № 1-2/08. Відповідно до умов зазначеного договору, постачальник TOB фірма «ТЦП»зобов'язується поставити та передати покупцю TOB фірмі «Ті-М-Сі»товар, найменування, кількість та ціна якого визначається згідно рахунків та накладних, які є невід'ємною частиною товару.

Відповідно до ст. 204 Цивільного Кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідачем по справі не надано доказів того, що договір поставки між TOB фірмою «Ті-М-Сі»та TOB фірмою «ТЦП»від 10.01.2008 р. № 1-2/08 у встановленому порядку був визнаний недійсним, отже він є дійсним і правомірним.

Крім того, факт укладання даного правочину та виконання його умов підтверджується відповідними наявними в матеріалах справи доказами: договором, податковими накладними від постачальника (платника податків) -TOB фірма «ТЦП»на товар на загальну суму 21.644,88 грн., сума ПДВ 3.607,48 грн., видатковими накладними на товар на загальну суму 21.644,88 грн., сума ПДВ 3.607,48 грн., рахунком-фактурою № 246-0001 від 23.06.2008 р. на товар на загальну суму 21.644,88 грн., сума ПДВ 3.607,48 грн., копіями платіжних доручень від 23.06.2008 р. № 1256, від 25.06.2008 р. № 1259 на загальну суму 21.644,88 грн., банківськими виписками за особовим рахунком на підтвердження оплати, витягом з книги бухгалтерського обліку за червень 2008 року.

Відповідно до абз. 3 пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Згідно з договором поставки від 10.01.2008 р. № 1-2/08 TOB фірма «Ті-М-Сі»отримала товарно-матеріальні цінності від TOB фірма «ТЦП»на загальну суму 21.644,88 грн.

Також слід зазначити, що позивачем суми ПДВ за отримані товари включено до складу податкового кредиту по декларації з ПДВ за червень 2008 року згідно отриманим податковим накладним в сумі 3.607,48 грн., яка увійшла до загальної суми ПДВ, зазначеної в розділі II декларації 159.272,00 грн.

Податкові накладні, виписані TOB фірмою «ТЦП»відповідають вимогам пп. 7.2.1, п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженому наказом ДПА України від 30 травня 1997 року №165.

Отже, TOB фірма «ТЦП» виконала свої зобов'язання за договором поставки, а TOB фірма «Ті-М-Сі»прийняла операції з придбання товарів за цим договором, які відображені у податковому та бухгалтерському обліку позивача.

Таким чином, оскаржувані податкові повідомлення-рішення є не правомірними та підлягають скасуванню, оскільки прийняті з порушенням норм чинного податкового законодавства.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують, підстави для призначення справи до розгляду в судовому засіданні відсутні.

Керуючись ст. 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

ухвалила:

Касаційну скаргу Чугуївської обєднаної державної податкової інспекції у Харківській області відхилити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2010 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 09 листопада 2010 року залишити без змін.

Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя

С.Е. Острович

Судді М.І. Костенко

Є.А. Усенко

Н.Є. Маринчак

О.І. Степашко

Суддя С.Е. Острович