№ 20572991, 30.05.2011, Mykolaiv District Administrative Court

Миколаївський окружний адміністративний суд

вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54055 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10:15

м. Миколаїв.

30.05.2011 р. Справа № 2а-1890/11/1470

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Мельника О. М.

за участю секретаря судового засідання Бондарь В.О. розглянувши адміністративну справу

за позовомВідкритого акціонерного товариства "Очаківське хлібоприймальне підприємство", вул. Володарського, 2, м.Очаків, Миколаївська область,57500 доОчаківської об'єднаної державної податкової інспекії, вул.Шкрептієнко, 27,м. Очаків,57500 провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 15.02.2011 № 0000012300/0, В С Т А Н О В И В: Відкрите акціонерне товариство "Очаківське хлібоприймальне підприємство" (далі: позивач) звернулось до Очаківської об'єднаної державної податкової інспекції (далі: відповідач) з адміністративним позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 15.02.2011 р. № 0000012300/0. Позивач обґрунтував позовні вимоги тим, що висновки викладені в Акті від 02.02.2011р. щодо вчинення порушення п.6.2. ст.6 Закону «Про податок на додану вартість»є помилковими, оскільки об'єктом для оподаткування податком на додану вартість є товари (роботи, послуги), а не окреме підприємство, організація, установа. Чинні законодавчі акти не містять жодного застереження щодо суб'єктного складу учасників операції по поставці супутніх експорту товарів послуг, для оподаткування при визначенні розміру ставки податку не має значення: хто сам виконує такі послуги - безпосередній експортер, що реалізує товар, чи інший суб'єкт господарювання за угодою з покупцем - нерезидентом. Висновки Акту від 02.02.2011р. про те, що місцем надання операцій: поставки послуг по перевалці є митна територія України, тому ця операція згідно з вимогами п. 3.1 ст. 3, пп. „г" п. 6.5 ст. 6 Закону України „Про податок на додану вартість" підлягає оподаткуванню за ставкою 20%, також ВАТ «Очаківське ХПП" вважає помилковими, зважаючи на те, що зміст пункту 6.2 статті 6 Закону України "Про податок на додану вартість" дозволяє зробити висновок про те, що ставка податку "0" відсотків застосовується до супутніх послуг тоді, коли здійснюється експорт товарів, відносно яких відповідні послуги є супутніми.

Представники позивача підтримали доводи визначені в позові.

Відповідач проти позову заперечує, надав письмові заперечення, вважає позовні вимоги необґрунтованими, а висновки акту перевірки та прийняте на їх підставі податкове повідомлення - рішення від 15.02.2011 р. № 0000012300/0-правомірними.

Представник відповідача підтримав доводи викладені в письмових запереченнях та наполягав на відмові в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши представників сторін, дослідивши всебічно, повно та об'єктивно матеріали адміністративної справи суд встановив наступне.

02.02.2011 року за результатами планової виїзної перевірки з питань дотримання Відкритим акціонерним товариством «Очаківське хлібоприймальне підприємство»вимог податкового законодавства за період з 01.01.2009р. по 30.09.2010р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009р. по 30.09.2010р. Очаківською об'єднаною державною податковою інспекцією було складено акт №16/23/04270593, в якому зафіксовано порушення вимог п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.п. «г»п.6.5 ст.6 Закону України №168/97-ВР від 03.04.1997р. «Про податок на додану вартість»в частині заниження ВАТ «Очаківське ХПП»податкових зобов'язань по податку на додану вартість у сумі 56510,00 грн., в тому числі: січень 2009 року в сумі 29995,00 грн., лютий 2009 року в сумі 26515,00 грн.

15.02.2011р. Відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000012300/0 про визначення (збільшення) суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість - 56510,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій- 14128,00 грн., всього на загальну суму - 70638,00 грн.

Як вбачається з матеріалів адміністративної справи в січні, лютому 2009р. згідно укладених договорів: №53 від 22.10.2008р., №65 від 12.01.2009р. Позивачем було надано нерезиденту послуги з розвантаження автотранспорту, приймання, розміщення, збереження вантажу з проведенням всіх необхідних технологічних операцій.

Суд не погоджується з доводами відповідача, що ґрунтуються на тому, що Позивачем здійснювалось обслуговування товарів, що експортуються, а не безпосередньо експорт таких товарів, тому не нараховання суми податку на додану вартість в розмірі 20% на вартість послуг з навантаження, розвантаження, перевантаження сої, вівса нерезиденту січні-лютому 2009 року є неправомірним, зважаючи на наступне.

Відповідно до підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України "Про податок на додану вартість" об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, в тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу у користування лізингоотримувачу (орендарю).

Згідно із пунктами 6.1, 6.2 статті 6 Закону України "Про податок на додану вартість" об'єкти оподаткування, визначені статтею 3 цього Закону, за винятком операцій, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка згідно з цим Законом, оподатковуються за ставкою 20 відсотків. Податок становить 20 відсотків бази оподаткування, визначеної статтею 4 цього Закону, та додається до ціни товарів (робіт, послуг). При експорті товарів та супутніх такому експорту послуг ставка податку становить "0" відсотків до бази оподаткування.

У силу вимог пункту 1.14 Закону України "Про податок на додану вартість" супутні послуги - послуги, вартість яких включається відповідно до норм митного законодавства до митної вартості товарів, що експортуються або імпортуються.

Статтями 259, 260 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів - це заявлена декларантом або визначена митним органом ціна, що була сплачена або підлягає сплаті за товари, які переміщуються через митний кордон України, і обчислюється на момент перетинання товарами митного кордону України.

Статтею 274 Митного кодексу України визначено, що митна вартість товарів, що вивозяться (експортуються) з України на підставі договору купівлі-продажу або міни, визначається на основі ціни, яку було фактично сплачено або яка підлягає сплаті за ці товари на момент перетинання митного кордону України.

До митної вартості товарів, що вивозяться (експортуються), також включаються фактичні витрати, якщо вони не були раніше до неї включені: а) на навантаження, вивантаження, перевантаження, транспортування та страхування до пункту перетинання митного кордону України; б) комісійні та брокерські винагороди; в) ліцензійні та інші платежі за використання об'єктів права інтелектуальної власності, які покупець повинен прямо чи побічно здійснити як умову продажу (експорту) товарів, що оцінюються.

Сторонами не заперечувалось в судовому засіданні, що вартість послуг з розвантаження автотранспорту, приймання, розміщення, збереження вантажу з проведенням всіх необхідних технологічних операцій, тобто по перевалці включена до митної вартості експортованого товару.

Відповідно до п.п. "а", "г" пункту 6.5 статті 6 Закону України "Про податок на додану вартість" визначено, що місцем поставки послуг вважається місце, де особа, яка надає послугу, зареєстрована платником цього податку. У сфері діяльності, допоміжній транспортній, такій як навантаження, розвантаження, перевантаження, складська обробка товарів та інші аналогічні види робіт (включаючи страхування), місцем поставки є місце, де фактично надаються послуги. Водночас припис пункту 6.5 статті 6 Закону України №168/97-ВР має ширший предмет регулювання, ніж припис пункту 6.2, який регулює застосування нульової ставки саме для супутніх послуг. Пункт 6.5 визначає оподаткування за місцем поставки всіх послуг, у той час як пункт 6.2 регулює оподаткування саме супутніх послуг. Тому пункт 6.2 статті 6 Закону про податок на додану вартість є спеціальною нормою, яка визначає додаткові випадки застосування нульової ставки податку на додану вартість саме для супутніх послуг.

За таких обставин ставка оподаткування супутніх послуг повинна визначатися не на підставі загальної норми пункту 6.5 статті 6 Закону України "Про податок на додану вартість", а згідно з пунктом 6.2 цієї статті. Відповідно до пункту 6.2 статті 6 цього Закону правовий режим оподаткування супутніх послуг за нульовою ставкою визначається не місцем їх поставки, а правовою природою таких послуг як супутніх. Більше того, враховуючи зміст пункту "а" частини другої статті 274 Митного кодексу України, вантажні, транспортні та страхові послуги є супутніми саме в тому разі, коли здійснюються до пункту перетину митного кордону України. Відтак, супутні послуги фактично надаються саме на митній території України, тому місцем їх поставки згідно з пунктом 6.5 статті 6 Закону України "Про податок на додану вартість" є митна територія України, в силу спеціальної норми пункту 6.2 цієї статті супутні послуги повинні оподатковуватися за нульовою ставкою незалежно від того, що місцем їх поставки є митна територія України.

За змістом частини першої статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 15.02.2011 р. № 0000012300/0.

керуючись ст. 2, 7, 17, 94, 158, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000012300/0 від 15.02.2011 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня проголошення/отримання постанови, якщо протягом цього часу не буде подано апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постанови за наслідками апеляційного провадження.

Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України.

Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення встановлених строків залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку.

Суддя О.М. Мельник