№ 20550316, 20.12.2011, Vinnytsia District Administrative Court

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2011 р. Справа № 2а/0270/5280/11

Вінницький окружний адміністративний суд в складі

Головуючого судді Жданкіної Наталії Володимирівни,

Суддів: Загороднюка Андрія Григоровича

Чернюк Алли Юріївни

при секретарі судового засідання: Котюжанському В.О.

за участю представників сторін:

позивача : Страшка А.А.

відповідача : не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: відкритого акціонерного товариства "Сабарівський кар'єр"

до: Державної служби геології та надр України

про: визнання протиправним та скасування наказу

ВСТАНОВИВ :

Відкрите акціонерне товариство "Сабарівський кар'єр" звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної служби геології та надр України про визнання протиправним та скасування наказу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем безпідставно, всупереч вимог чинного законодавства України, прийнято Наказ №59 від 26.08.2011 року, пунктом 2 якого було зупинено дію спеціального дозволу на користування надрами. Позивач вважає наказ протиправним та таким що підлягає скасуванню, а тому звернувся з його оскарженням до суду.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 28.11.2011 року відкрито провадження і адміністративна справа призначена до розгляду.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві та наданих у справу доказів.

Крім того, позивач разом із позовною заявою, подав клопотання про забезпечення позову( а.с.52), проте у судовому засіданні просив суд залишити зазначене клопотання без розгляду.

Представник відповідача в судове засідання не зявився, надавши через канцелярію суду письмові заперечення проти позову.

У запереченнях, відповідач вказав, що позовні вимоги не визнає, оскільки Наказ №59 від 26.08.2011 року прийнятий з дотримання вимог законодавства про надра, на підставі, в межах та у спосіб, передбачений чинним законодавством України, тому просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Суд заслухав пояснення представника позивача, дослідив матеріали справи та надавши їм юридичну оцінку прийшов до висновку про наступне.

Судом встановлено, що відкрите акціонерне товариство "Сабарівський кар'єр" зареєстроване Вінницькою районною державною адміністрацією Вінницької області за адресою: вул. Карбишева, 35, м. Вінниця, ідентифікаційний код 05518902 , що підтверджується свідоцтвом серія А01 № 675687 (а.с. 19). Крім того, позивач є суб'єктом малого підприємництва, що застосовує спрощену систему оподаткування та є платником єдиного податку з 2010 року по 2011 рік, що стверджується свідоцтвом № 203009778 від 18.12.2009 року та № 259861 від 16.12.2010 року(а.с.20-21).

Як вбачається із матеріалів справи, Державним комітетом України по геології та використанню надр позивачу видано ліцензію (спеціальний дозвіл на користування надрами) № 926 від 25.06.1993 року (а.с.18). Метою користування надрами є видобування гранітів, придатних для виробництва щебеню для будівельних робіт та каменю бутового, строк дії спеціального дозволу на користування надрами 20 років.

23.12.2010 року відповідно до Кодексу України про надра, Закону України "Про Державну геологічну службу України", Положення про державний геологічний контроль за веденням робіт по геологічному вивченню та використанню надр України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.1994 року №801, Порядку надання у 2010 році спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 23.06.2010 року №596, на підставі наказу Державної організації "Кіровська територіальна інспекція державного контролю за веденням робіт по геологічному вивченню та використанню надр" (далі - ДО "Кіровська ТІДГК") від 21.11.2010 року №167, комісією ДО "Кіровська територіальна інспекція державного контролю за веденням робіт по геологічному вивченню та використанню надр", у присутності директора Берещука В.О. було проведено планову перевірку дотримання ВАТ "Сабарівський кар'єр" вимог законодавства про надра (а.с.81-85).

За результатами вищезазначеної перевірки ДО "Кіровська ТІДГК" складено акт № 331 від 32.12.2010 року.

Директор підприємства позивача з актом перевірки не погодився, про що зазначив у акті (а.с.81-85).

Як було встановлено у судовому засіданні, позивач оскаржив результати перевірки, подавши 13.01.2011 року свої заперечення до ДО "Кіровська ТІДГК", якими спростував усі факти порушень ( а.с.87).

Проте, 26.08.2011 року Державною службою геології та надр України винесено наказ №59, яким у звязку з порушенням ВАТ “Сабарівський кар'єр” умов користування надрами, передбачених дозволом на користування ділянкою надр, відповідно до п.1 ч.2 ст. 51 Кодексу України про надра та п.п. 2 п. 16, п.п. 4, 9 п. 22 Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 23.06.2010 року №596(далі - Порядок), дія спеціалізованого дозволу на користування надрами від 25.06.1997 року № 926 зупинена (а.с.15,16). Згідно додатку № 2 до наказу Держгеонадр України № 59 від 26.09.2011 року надрокористувачу надано 21 календарний день, з моменту відправлення повідомлення, для усунення порушень.

31.08.2011 року Державна служба геології та надр України листом №3493/01/14-11 повідомила ВАТ “Сабарівський кар'єр”про зупинення дії спеціального дозволу на користування надрами № 926 від 25.06.1997 року (а.с.13).

Позивач, 09.09.2011 року звернувся до Голови Державної служби геології та надр України із листом № 1436. Як вбачається із тексту листа, позивач надав пояснення з приводу зазначених у акті порушень та щодо їх усунення.

Проте, станом на час звернення з позовом до суду, відповідач ніяким чином не відреагував на звернення позивача, свій наказ не скасував, повторної перевірки не здійснив, не прийняв жодного рішення за наслідками винесеного ним же наказу № 59 від 26.08.2011 року.

У судовому засіданні представник позивача пояснив суду, що така поведінка відповідача перешкоджає подальшій діяльності підприємства, що в свою чергу призводить до великих фінансових втрат та зупинки виробництва.

За таких обставин позивач звернувся до суду з позовними вимогами про визнання протиправним та скасування п.2 наказу № 59 від 26.08.2011 року про зупинення дії спеціального дозволу на користування надрами ВАТ "Сабарівський карєр".

Суд, визначаючись щодо заявлених позовних вимог, виходить з наступного.

Відповідно зі статтями 16, 19 Кодексу України “Про надра” від 27.07.1994 року №132/94-ВР (із змінами та доповненнями) користування надрами здійснюється лише за наявності спеціальних дозволів, що надаються спеціальним уповноваженим центральним органом виконавчої влади з геологічного вивчення та забезпечення раціонального використання надр на умовах визначених чинним законодавством.

Згідно з частиною першою статті 19 цього ж Кодексу, надра надаються у користування підприємствам, установам, організаціям і громадянам лише за наявності у них спеціального дозволу на користування ділянкою надр. Право на користування надрами засвідчується актом про надання гірничого відводу.

Статтею 16 Кодексу України “Про надра” встановлено, що спеціальні дозволи на користування надрами в межах конкретних ділянок надаються спеціалізованим підприємствам, установам і організаціям, а також громадянам, які мають відповідну кваліфікацію, матеріально-технічні та економічні можливості для користування надрами. Ці дозволи надаються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з геологічного вивчення та забезпечення раціонального використання надр за погодженням з Міністерством, як правило, на конкурсних засадах у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Як вбачається з положень статті 24 Кодексу України “Про надра” користувачі надр зобов'язані:

1) використовувати надра відповідно до цілей, для яких їх було надано;

2) забезпечувати повноту геологічного вивчення, раціональне, комплексне використання та охорону надр;

3) забезпечувати безпеку людей, майна та навколишнього природного середовища;

4) приводити земельні ділянки, порушені при користуванні надрами, в стан, придатний для подальшого їх використання у суспільному виробництві;

5) виконувати інші вимоги щодо користування надрами, встановлені законодавством України.

Права користувачів надр охороняються законом і можуть бути обмежені лише у випадках, передбачених законодавством України (ст.25 Кодексу).

Згідно вище викладеного, спеціальний дозвіл є основним документом, що посвідчує правове використання земельної ділянки для користування ділянкою надр.

Як було зазначено вище, позивач діяв на підставі ліцензії (спеціального дозволу на користування надрами) № 926 від 25.06.1993 року.

Згідно статті 57 Кодексу України “Про надра” у разі порушення статті 56 та інших вимог цього Кодексу користування надрами може бути обмежено, тимчасово заборонено (зупинено) або припинено органами Міністерства охорони навколишнього природного середовища України, державного гірничого нагляду, державного геологічного контролю або іншими спеціально уповноваженими на те державними органами в порядку, встановленому законодавством України.

Крім того, відповідно до пункту 22 “Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами” затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 615 від 30.05.2011 року (далі - Порядок) передбачено, що дія дозволу може бути зупинена Держгеонадрами безпосередньо або за поданням органів державного гірничого та санітарно-епідеміологічного нагляду, державного геологічного і екологічного контролю, органів місцевого самоврядування, органів державної податкової служби у разі:

1) порушення надрокористувачем умов користування надрами, передбачених дозволом або угодою про умови користування ділянкою надр;

2) виникнення внаслідок проведення робіт, пов'язаних з користуванням ділянкою надр, безпосередньої загрози життю чи здоров'ю працівників або населення;

3) проведення гірничих робіт без геологічного та маркшейдерського обслуговування;

4) наявності заборгованості з плати за користування надрами;

5) порушення надрокористувачем вимог законодавства у сфері надрокористування та охорони навколишнього природного середовища;

6) проведення на наданій у користування ділянці надр робіт, не передбачених дозволом;

7) відсутності у надрокористувача під час проведення робіт ліцензії на провадження господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону;

8) невиконання в установлений строк приписів уповноважених органів щодо усунення порушень законодавства у сфері надрокористування;

9) непереоформлення дозволу у випадках, передбачених пунктом 16 цього Порядку.

Відповідно до п.25 цього ж Порядку, про надання, продовження строку дії, зупинення, поновлення, переоформлення, видачу дубліката, анулювання дозволу та внесення змін до нього Держгеонадра видає наказ. Накази Держгеонадр про зупинення, анулювання, відмову в наданні чи продовженні строку дії дозволу, можуть бути оскаржені в установленому законодавством порядку.

Як вбачається із матеріалів справи, оспорюваних наказ № 59 від 26.08.2011 року не містить обґрунтування підстав щодо його винесення. Разом з тим, у додатку № 2 до цього наказу зазначено про порушення позивачем п.1 ч.2 ст.28 , ст.51 Кодексу України «Про надра» та п.п.2 п.16 “Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами” ( а.с.15-16).

Так, ст. 51 Кодексу України “Про надра” встановлено, що розробка родовищ твердих, рідких і газоподібних корисних копалин та переробка мінеральної сировини провадяться згідно з затвердженими проектами та планами робіт, правилами технічної експлуатації та охорони надр.

Як було встановлено у судовому засіданні, станом на момент проведення перевірки, у позивача були в наявності план розвитку гірничих робіт по Сабарівському карєру на 2010 рік, погоджений протоколом №40 від 14.12.2009 року, техно-робочий проект розробки і рекультивації Сабарівського родовища за 1978 рік, Техно-робочий проект доробки Сабарівського родовища гранітів за 2005 рік, лист №5424/08 від 27.09.2010 року Держуправління охорони навколишнього природного середовища у Вінницькій області, про що було повідомлено ДО «Кіровська ТІДГК" (а.с.87). Крім того, 25.07.2011 року, на час винесення оскаржуваного наказу, Техно-робочий проект доробки Сабарівського родовища гранітів за 2005 рік, пройшов відповідну експертизу у ДП «Вінницький експертно-технічний центр Держгірпромнагляду України» (а.с.22-29)

Як вбачається із матеріалів справи, ще однією підставою для винесення оспорюваного наказу, стало порушення позивачем п.п.2 п.16 “Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами”

Так, відповідно до п. 16 цього ж Порядку, підставами для переоформлення дозволу є зміна найменування юридичної особи (надрокористувача), зміна прізвища, імені та по батькові фізичної особи - підприємця (надрокористувача) та зміна місцезнаходження юридичної особи (надрокористувача) або місця проживання фізичної особи - підприємця (надрокористувача).

Відповідач у свої запереченнях стверджував, що позивач в супереч вищезазначеній нормі, не переоформив дозвіл під час зміни місцезнаходження.

Проте, як вбачається із матеріалів справи, ліцензія від 25.06.1997 року була видана товариству за місцезнаходженням м.Вінниця, вул.. Карбишева 55 ( а.с.18). Відповідно до свідоцтва серії А01 №675687 про державну реєстрацію ВАТ «Сабарівський кар'єр» від 14.01.2011 року, товариство зареєстровано за тією ж адресою, яка зазначена у ліцензії- м.Вінниця, вул.. Карбишева 55.

У судовому засіданні представник позивача пояснив суду, що дійсно, на час проведення перевірки у грудні 2010 року, підприємство змінило свою юридичну адресу, проте на усунення даного порушення, вже у січні 2011 року провело повторну перереєстрацію свого місцезнаходження за старою адресою. Таким чином, станом на час винесення оскаржуваного наказу, даного порушення вже не існувало.

Крім того, ще однією підставою для винесення оспорюваного наказу, стало порушення позивачем п.1 ч.2 ст.28 Кодексу України про надра, у частині сплати платежів за користування надрами.

Так , відповідно до норм вищезазначеної статті, користування надрами є платним.

Як вбачається із матеріалів справи, зокрема із акту перевірки, позивачем не проведена сплата відрахувань за ГРР за 6 тис.м.куб. гірничої маси у щільному тілі, відірваної від цілика у 2008 році.

Позивач не погоджується із такими висновками відповідача і в обґрунтування своєї позиції зазначає, що він є платником єдиного податку, а відтак, відповідно до п. «г» п.8 р.ХХ Податкового кодексу України, не повинен проводити сплату за користування надрами.

Суд не може погодитись із такою позицією позивача, так як у даному випадку посилання на положення Податкового кодексу України є безпідставними, з огляду на те, що останній набрав чинності тільки з 01.01.2011 року, а згадані правовідносини мали місце ще у 2008 році, тобто до набрання ним чинності.

Разом з тим, визначаючись щодо зазначених правовідносин, суд зокрема виходив з наступного.

Так, відповідно до п.28 “Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами”, контроль та нагляд за дотриманням умов дозволу здійснюють у межах своїх повноважень Держгеонадра, Держекоінспекція, Держгірпромнагляд, Міненерговугілля, МОЗ, органи ДПС, а також органи місцевого самоврядування.

Крім того, відповідач під час проведення перевірки, керувався Положенням про державний геологічний контроль за веденням робіт по геологічному вивченню та використанню надр України, затвердженого Постановою Кабінету міністрів від 30.11.1994 № 801, чинним на момент проведення перевірки.

Так, відповідно до п. 4 вищезгаданого Положення, головним завданням органів державного геологічного контролю є забезпечення дотримання всіма міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, підприємствами, їх об'єднаннями , установами та організаціями незалежно від форм власності встановленого порядку, норм і правил ведення геологозйомочних, пошукових, розвідувальних, гідрогеологічних, геохімічних, інженерно-геологічних, геофізичних та інших робіт, пов'язаних з геологічним вивченням надр, включаючи континентальний шельф України і виключну (морську)економічну зону; правил користування надрами з метою геологічного вивчення та використання, вимог у галузі охорони надр у частині повного і комплексного їх вивчення.

Відповідно до п.5 вищезазначеного Положення, органи державного геологічного контролю відповідно до покладених на них завдань здійснюють державний контроль за:

а) виконанням державних програм геологорозвідувальних робіт, геологічних завдань і замовлень;

б) обґрунтованістю напрямів пошукових, розвідувальних та інших робіт по геологічному вивченню надр;

в) виконанням рішень з питань методичного забезпечення робіт по геологічному вивченню та використанню надр;

г) обґрунтованістю застосування методик і технологій, якістю, комплексністю, ефективністю робіт по геологічному вивченню та використанню надр;

д) ефективністю та цільовим використанням державних коштів, що спрямовуються на геологічне вивчення надр;

е) повнотою й вірогідністю вихідних даних про кількість та якість запасів основних і спільно залягаючих корисних копалин і компонентів, що містяться в них;

є) своєчасністю і правильністю державної реєстрації робіт по геологічному вивченню та використанню надр, наявністю спеціальних дозволів на користування надрами та виконанням передбачених ними умов;

ж)дотриманням міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, підприємствами, їх об'єднаннями, установами та організаціями нормативів, стандартів та інших вимог геологічного вивчення та використання надр;

з) відповідністю геологорозвідувальних робіт і наукових досліджень державним контрактам і замовленням, а також проектам з проведення таких робіт;

и) повнотою вивчення геологічної будови надр, гірничо-технічних, гідрогеологічних, інженерно-геологічних, геолого-екологічних та інших умов родовищ корисних копалин;

і) використанням технічних засобів і методів ведення робіт по геологічному вивченню та використанню надр, що виключають невиправдані втрати корисних копалин і погіршення їх якості;

ї) виконанням рішень Державної комісії України по запасах корисних копалин;

й) дотриманням під час дослідної експлуатації родовищ корисних копалин технологій, які б забезпечували необхідне їх вивчення, не знижуючи при цьому промислову цінність;

к) збереженням розвідувальних гірничих виробок і свердловин для розроблення родовищ корисних копалин, а також геологічної документації , зразків порід , дублікатів проб, що можуть бути використані при подальшому вивченні надр.

Як вбачається із аналізу вищезазначеного, законодавством чітко окреслено повноваження відповідача щодо здійснення ним своїх функцій у сфері геологічного контролю.

Разом з тим, ст. 2 Закону України «Про державну податкову службу України», чинного у цій частині на момент проведення перевірки, завданнями органів державної податкової служби було здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством (далі - податки, інші платежі). Аналогічні норми містяться і у Податковому Кодексі України.

Як вбачається із акту перевірки, відповідач у п.14 зробив висновки щодо своєчасності, правильності обчислення плати за надра, тим самим перебравши на себе повноваження іншого субєкта владних повноважень, до сфери контролю якого належить дані правовідносини.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Крім того, відповідно до п. 22 “Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами” передбачено, що дія дозволу може бути зупинена Держгеонадрами безпосередньо або за поданням органів державної податкової служби у разі наявності заборгованості з плати за користування надрами.

Таким чином, органи ДПС також мають повноваження щодо звернення з поданням до Державної служби геології та надр України про зупинення дії дозволу у разі наявності заборгованості по сплаті за надра.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач на протязі 2007-2010 років подавав до органів ДПС розрахунки за геологорозвідувальні роботи та здійснював відповідні перерахування, що підтверджується платіжними дорученнями ( а.с.30-51).

Крім того, у судове засідання представник позивача надав акти звірки із Вінницькою міжрайонною податковою інспекцією, з яких вбачається, що у підприємства позивача відсутня будь-яка заборгованість перед бюджетом ( а.с.73-80).

Також, окремо слід зазначити, що , відповідно до п. 16 вищезазначеного Порядку, після зупинення дії дозволу надрокористувач зобов'язаний зупинити проведення на наданій йому в користування ділянці надр робіт, передбачених дозволом.

Дія дозволу поновлюється Держгеонадрами після усунення надрокористувачем причин, що призвели до зупинення його дії, і сплати сум фінансових санкцій, застосованих у зв'язку із зупиненням дії дозволу.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач провів перевірку підприємства позивача у грудні 2010 року, а наказ про зупинення дії дозволу видав у серпні 2011 року.

Крім того, як вбачається із листа відповідача № 3493/01/14-11 від 31.08.2011 року щодо зупинення спеціального дозволу, то позивачу було надано 21 день з моменту відправки повідомлення для усунення порушень. Позивач 09.09.2011 року повідомив відповідача про усунення порушень, проте на час звернення позивача до суду, відповідач жодного рішення за наслідками даного листа, відповідач не прийняв.

Крім того, відповідно до ч.3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

Відповідно до частини першої статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно статті 86 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Згідно з частиною 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Мотивація та докази, на які посилається відповідач заперечуючи проти позову, не дають суду підстав для постановлення висновків, які б спростовували доводи позивача, а встановлені у справі обставини не підтверджують позиції відповідача покладеної в основу оскаржуваних рішень.

За наведених обставин позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Згідно частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Позивачем, сплачено 23.28 грн. та 94,10 грн.судового збору, а тому дана сума має бути стягнута на його користь з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати п.2 наказу № 59 Держаної служби геології та надр від 26.08.2011 року про зупинення дії спеціального дозволу на користування надрами ВАТ "Сабарівський кар'єр".

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Головуючий суддя Жданкіна Наталія Володимирівна

судді Загороднюк Андрій Григорович

Чернюк Алла Юріївна

20.12.2011