№ 20550235, 12.12.2011, Vinnytsia District Administrative Court

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2011 р. Справа № 2а/0270/3693/11

Вінницький окружний адміністративний суд в складі

Головуючого судді Комара Павла Анатолійовича,

Суддів: Загороднюка Андрія Григоровича

Яремчука Костянтина Олександровича

при секретарі судового засідання: Шаргало Валентині Анатоліївні

за участю представників сторін:

позивача : Бірюкової О.М., Ілініча М.О., Стукаленка О.Т.

відповідача : Кудревича Є.А., Антощука В.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: ПрАТ "Гніванський завод спецзалізобетону"

до: контрольно-ревізійного управління у Вінницькій області

про: визнання протиправними дій та часткове скасування акту

ВСТАНОВИВ :

04.08.2011 р. до Вінницького окружного адміністративного суду надійшли матеріали адміністративного позову ПрАТ "Гніванський завод спецзалізобетону" до контрольно-ревізійного управління у Вінницькій області про визнання протиправними дій та часткове скасування вимоги.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що службовими особами КРУ у Вінницькій області під час проведення ревізії ВАТ "Гніванський завод спецзалізобетону" допущено ряд порушень чинного законодавства, а також окремі положення вимоги Контрольно-ревізійного управління у Вінницькій області №02-06-20-14/3828 від 18.05.2011р. є протиправними та підлягають скасуванню.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 15 серпня 2011 року відкрито провадження по справі.

15.09.2011р. представник відповідача подав письмове заперечення на адміністративний позов, в якому зазначив, що посадові особи Контрольно-ревізійного управління у Вінницькій області при здійсненні ревізії керувались виключно положеннями діючого законодавства, а вимога винесена на підставі висновків ревізії відповідає дійсним обставинам справи, повністю законна та обґрунтована.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представники відповідача в судовому засіданні заперечили проти задоволення позовних вимог, посилаючись на обставини, викладені в письмовому запереченні на адміністративний позов.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення осіб, що беруть участь у справі, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ПрАТ "Гніванський завод спецзалізобетону" є правонаступником ВАТ "Гніванський завод спецзалізобетону", що не оспорюється сторонами.

ВАТ «Гніванський завод спецзалізобетону» зареєстровано 16.10.2001 Тиврівською райдержадміністрацією, свідоцтво про державну реєстрацію від 16.10.2001 №223.

Організаційно правова структура - це акціонерне товариство. Засновником ВАТ «Гніванський завод СЗБ» є держава в особі Міністерства транспорту України. Єдиним акціонером є держава.

Відповідно до положень ст. 74 Господарського кодексу України ПрАТ «Гніванський завод СЗБ» це корпоратизоване підприємство (державне акціонерне товариство).

На виконання плану контрольно-ревізійної роботи на ІV квартал 2010 року, на підставі направлень на проведення ревізії від 28.12.2010 №1694, від 10.01.2011 №26, №27 та №28, від 11.01.2011 №49 та від 09.03.2011 №266, виданих начальником КРУ у Вінницькій області, заступником начальника відділу державного фінансового аудиту діяльності суб'єктів господарювання державного сектору економіки Кудревичем Є.А. проведена планова виїзна ревізія фінансово-господарської діяльності ВАТ «Гніванський завод спецзалізобетону» за період з 01.01.2008 по 01.12.2010 року.

Ревізія проводилася з 29.12.2010 по 25.03.2011 року у відповідності до питань програми ревізії та робочого плану, з відома голови правління ВАТ «Гніванський завод СЗБ» Семчишина Г.П. в присутності головного бухгалтера Бараболі Р.В. Ревізію було зупинено на період з 31.12.2010р. по 10.01.2011р. та з 25.01.2011р. по 28.02.2011р. для проведення зустрічних перевірок.

За результатами планової ревізії складений Акт планової виїзної ревізії фінансово-господарської діяльності ВАТ «Гніванський завод спецзалізобетону» № 0б-15/12 від 25.03.2011. З актом ознайомлені та підписали його голова правління ВАТ «Гніванський завод СЗБ» Семчишин Г.П., голова тендерного комітету - заступник голови правління з економічних питань Стахова Л.І., головний бухгалтер Бараболя Р.В. Перший та третій примірники акту вручені для ознайомлення голові правління Семчишину Г.П. 08.04.2011 р.

В даному акті було встановлено ряд порушень позивачем вимог діючого законодавства, що призвело, зокрема, до необгрунтованого заниження відрахувань до державного бюджету у вигляді дивідендів на державну частку.

Не погоджуючись з висновками викладеними в Акті ревізії № 06-15/11 від 25.03.2011 ПрАТ «Гніванський завод спецзалізобетону» подав 19.04.2011 року заперечення та зауваження до Акту № 06-15/11 від 25.03.2011 року планової виїзної ревізії фінансово-господарської діяльності Відкритого акціонерного товариства «Гніванський завод спецзалізобетону» за період з 01.01.2008 по 01.12.2010.

На підставі Акту ревізії від 25.03.20011 № 0б-15/12 та враховуючи, що в ході контрольного заходу виявлені порушення не були повністю усунені, на адресу позивача було направлено лист № 02-06-20-14\3828 від 18.05.2011 року, в якому повідомлялися обов'язкові для виконання вимоги, про усунення порушень виявлених під час ревізії та надано позивачу строк до 18.07.2011 року для надання інформації щодо вжитих заходів.

Не погоджуючись із вимогами, зазначеними у листі № 02-06-20-14\3828 від 18.05.2011 року, позивач оскаржив наступні пункти даної вимоги:

- п.2 відповідно до якого, в порушення умов Колективних договорів, ч.1 ст. 69 Господарського кодексу України, ст. 15 Закону України «Про оплату праці» та ст. 5 Закону України «Про колективні договори і угоди» зайво нараховано та виплачено працівникам премії на суму 275 552,00 грн. та матеріальної допомоги - 122 490,00 грн., та відповідно, проведене зайве нарахування та відрахування до державних цільових фондів 108 341.29 грн. внаслідок чого занижено чистий прибуток та розмір відрахувань до державного бюджету до фонду дивідендів на державну частку на суму 133 349,61 грн.

У зв'язку з чим КРУ у Вінницькій області вимагає: забезпечити повернення зайво виплачених коштів. Якщо це не можливо, то стягнути з винних осіб шкоду в порядку та розмірі, встановлених ст. 130-136 Кодексу законів про працю; провести перерахунок та відповідні взаємозвірки щодо сум внесків до державних цільових фондів та повернути зайво сплачені кошти в сумі 108 341,29 грн.

- п.3 відповідно до якого, в ревізійному періоді згідно укладених договорів Товариством надавалися послуги з утримання обладнання 3-х операторів мобільного зв'язку та послуги з використання належних Товариству технологічних мереж (електромереж) з безоплатним використанням для цих цілей належної Товариству водонапірної вежі та димаря котельні, яке здійснювалося без укладення договорів оренди, внаслідок чого Товариством не доотримано доходів у розмірі 70% орендної плати, розрахованої відповідно до Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої Постановою KM України від 04.10.1995 № 786, на суму 175361,93 гри., державним бюджетом недоотримано 30% орендної плати на суму 75 155.1 грн. та 37269,19 грн. відрахувань до фонду дивідендів на державну частку.

У зв'язку з чим КРУ у Вінницькій області вимагає: забезпечити повернення коштів за надане в користування майно та перерахувати до державного бюджету належну частину орендної плати і відрахування до фонду дивідендів на державну частку. В іншому випадку стягнути з винних осіб шкоду у порядку та розмірі, встановлених статтями 130-136 Кодексу законів про працю України. - переукласти угоди на умовах оренди майна. В іншому випадку вжити заходи щодо їх розірвання та у разі незгоди іншої сторони - звернутися до суду з позовом про визнання правочину удаваним.

- п.4 відповідно до якого, у 2008 році та січні-жовтні 2009 року Товариством проведена безкоштовна підписка на газети «Маяк» і «Вінничина» для пенсіонерів, ветеранів та інвалідів ВВВ на суму 18 906,00 грн. , що не передбачено Колективним договором, внаслідок чого занижено чистий прибуток та розмір відрахувань до державного бюджету до фонду дивідендів на державну частку на суму 38 74,65 грн., в зв'язку з чим необхідно: забезпечити стягнення з винних осіб шкоду в порядку та розмірі, встановлених ст.130-136 КЗпП України; відкоригувати розмір непокритих збитків і відрахувань до державного бюджету на державну частку та забезпечити перерахування коштів до бюджету.

- п.5 відповідно до якого, в 2008 році товариством безоплатно відпущено матеріальні цінності релігійній громаді на суму 22 225,14 грн., чим порушено п.2 Порядку складання, затвердження та контролю виконання фінансового плану суб'єкта господарювання державного сектору економіки, затвердженого наказом Міністерства економіки України від 21.06.2005 року № 173. В частині здійснення витрат на благодійництво, не передбачених фінансовим планом на 2008 рік, внаслідок чого занижено чистий прибуток та розмір відрахувань до державного бюджету до фонду дивідендів на державну частку на суму 3 333,77 грн. в зв'язку з чим необхідно: забезпечити стягнення з винних осіб шкоду в порядку та розмірі, встановлених ст.130-136 КЗпП України; відкоригувати розмір непокритих збитків і відрахувань до державного бюджету на державну частку та забезпечити перерахування коштів до бюджету.

- п.7 відповідно до якого, ПрАТ «Гніванський завод спецзалізобетону» проводив списання паливно-мастильних матеріалів понад встановлені Норми витрат палива та мастильних матеріалів на автомобільному транспорті на суму 33 521,21 внаслідок чого занижено відрахування до державного бюджету до фонду дивідендів на державну частку на суму 7 995,15 грн., в зв'язку з чим необхідно: забезпечити стягнення з винних осіб шкоду в порядку та розмірі, встановлених ст.130-136 КЗпП України; відкоригувати розмір непокритих збитків і відрахувань до державного бюджету на державну частку та забезпечити перерахування коштів до бюджету.

- п.8 в якому зазначено, що без дозволу суб'єкта, управління майном - Міністерства транспорту та зв'язку України і без погодження з Фондом державного майна України в березні 2006 року право власності на квартиру Товариства первісною вартістю 288 206,10 зареєстровано за громадянином ОСОБА_11 (керівник товариства з 04.06.2004 по 04.06.2007) на яку в період з 01.01.2008 по ЗО.11.2010 року безпідставно нараховано знос на суму 16 052,75 грн., внаслідок чого занижено відрахування до державного бюджету на державну частку на суму 3990,26 грн., в зв'язку з чим необхідно: звернутися до суду з позовом про повернення до державної власності відчуженого об'єкту основних засобів; відкоригувати балансову вартість об'єкта основних засобів, розмір непокритих збитків і відрахувань до державного бюджету на державну частку та забезпечити перерахування коштів до бюджету.

- п.9 відповідно до якого, в період з 01.01.2008 по 30.11.2010 року працівниками Товариства безпідставно відшкодовано 709,11 гри. витрат на проїзд в громадському транспорті, внаслідок чого занижено відрахування до державного бюджету на державну частку на суму 148,93 в зв'язку з чим необхідно: забезпечити стягнення з винних осіб шкоду в порядку та розмірі, встановлених ст.130-136 КЗпП України; відкоригувати розмір непокритих збитків і відрахувань до державного бюджету на державну частку та забезпечити перерахування коштів до бюджету.

- п.10 в якому зазначено, що Товариством не нарахована плата за послуги з утримання обладнання ЗАТ «Телесистеми України» за період з 01.03.2007 року по 01.09.2008 року на суму 32 400,00 грн. та ЗАТ « Київстар Дж.Ес.Ем» за період з 01.01.2008 по 01.06.2008 року на суму 7500,00 грн. внаслідок чого занижено відрахування до державного бюджету на державну частку на суму 7 237,5 грн. в зв'язку з чим необхідно: забезпечити повернення коштів за надані послуги. В разі пропуску строків позовної давності стягнути з винних осіб шкоду у порядку та в розмірі встановлених статтями 130-136 КЗпП України; відкоригувати розмір непокритих збитків і відрахувань до державного бюджету на державну частку та забезпечити перерахування коштів до бюджету.

- п.11 відповідно до якого, на суму нарахованої амортизації на основні засоби та інші необоротні матеріальні активи, що не ввійшли до Статутного капіталу господарського товариства, створеного у процесі приватизації (корпоратизації), не відображено дохід на суму 31 850,70 грн., внаслідок чого занижено доходи та фінансовий результат (чистий прибуток) та державним бюджетом недоотримано відрахувань до фонду дивідендів на державну частку на суму 7 917.17 грн., в зв'язку з чим необхідно: відкоригувати розмір непокритих збитків і відрахувань до державного бюджету на державну частку та забезпечити перерахування коштів до бюджету.

- п.13 відповідно до якого, ревізією встановлено безпідставне нарахування зносу на основні засоби (будівлю ощадкаси, тепловози, 15 транспортних засобів) в період відсутності їх корисного використання (без експлуатації, під час ремонту) на суму 54 553,81 грн., внаслідок чого завищено витрати та занижено розмір відрахувань до державного бюджету часток на суму 13 377,8 грн., в зв'язку з чим необхідно: відкоригувати балансову вартість об'єктів основних засобів, розмір непокритих збитків і відрахувань до державного бюджету на державну частку та забезпечити перерахування коштів до бюджету; вжити заходів для завершення процедури визнання права власності на будівлю ощадкаси.

- п.14 в якому зазначено, що ревізією виявлено порушення законодавства при здійсненні державних закупівель (без застосування тендерних процедур; без укладення договору, не відміна торгів, недобросовісна конкуренція) на загальну суму 305 402,9 тис.грн., в зв'язку з чим необхідно: в подальшому дотримуватися вимог законодавства про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти.

Визначаючись щодо змісту заявлених вимог суд виходив з наступного.

Відповідно п. 22 Порядку проведення перевірок державних закупівель органами державної контрольно-ревізійної служби, затвердженого постановою Кабінетів Міністрів України від 20 квітня 2006 р. N 550, планова виїзна ревізія може бути зупинена.

В вищезазначеному Порядку міститься виключний перелік обставин, за якими можливо зупинити планову перевірку.

У разі зупинення ревізії на строк понад 3 робочих дні орган служби надсилає об'єкту контролю письмове повідомлення про дату зупинення ревізії. Поновлення проведення ревізії можливе одразу після письмового повідомлення про це об'єкта контролю. В усіх випадках зупинення ревізії на строк понад 3 робочих дні складається акт із зазначенням фактів, виявлених на момент зупинення ревізії, який долучається до матеріалів ревізії. Акт підписується та вручається об'єкту контролю у тому ж порядку, що і акт ревізії.

Судом встановлено, що ревізію було зупинено на період з 31.12.2010р. по 10.01.2011р. та з 25.01.2011р. по 28.02.2011р. для проведення зустрічних перевірок, однак, посадові особи КРУ у Вінницькій області при зупиненні проведення ревізії не складали акти із зазначенням фактів, виявлених на момент зупинення ревізії, які повинні були долучатися до матеріалів ревізії.

Суд не бере до уваги доводи відповідача стосовно неможливості складання актів із зазначенням фактів, виявлених на момент зупинення ревізії у зв'язку із відсутністю на момент зупинення ревізії виявлених порушень законодавства. Положення вищезазначеного Порядку не ставлять в залежність складання акту із зазначенням фактів, виявлених на момент зупинення ревізії від виявлених порушень, а встановлюють необхідність складання такого акту в усіх випадках зупинення ревізії на строк понад 3 робочих дні.

Відповідно до пунктів 42, 43 Порядку проведення інспектування державною контрольно-ревізійною службою затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2006 р. N 550 у разі підписання акта ревізії із запереченнями (зауваженнями) керівник об'єкта контролю у строк не пізніше ніж 5 робочих днів після повернення органу служби акта ревізії повинен подати йому письмові заперечення (зауваження).

Орган служби аналізує правильність обґрунтувань, викладених у запереченнях (зауваженнях), і в строк не пізніше ніж 15 робочих днів після отримання заперечень (зауважень) дає на них письмовий висновок, який затверджується керівником органу служби або його заступником.

Судом встановлено, що ПрАТ «Гніванський завод спецзалізобетону» 19.04.2011р. здав до канцелярії КРУ у Вінницькій області свої заперечення та зауваження, що підтверджується штампом канцелярії та відповідними відмітками на ньому. Однак, відповідач в термін, передбачений вищенаведеними нормами, письмового висновку, затвердженого уповноваженою особою позивачеві не надав. Таким чином, заперечення позивача не враховані при винесенні оскаржуваної вимоги, що свідчить про неповне з'ясування всіх обставин справи, що мають значення для прийняття рішення, та порушення процедури оформлення результатів ревізії.

Судом встановлено, що позивач частково оспорює п.2 оскаржуваної вимоги, а саме в частині стягнення з винних осіб шкоди в порядку та розмірі, встановлених ст. 130-136 Кодексу законів про працю.

В ході судового засідання з'ясовано, що виплати одноразової матеріальної допомоги працівникам здійснювалися у зв'язку з сімейними обставинами працівників заводу, в зв'язку з важким їх сімейним станом, в зв'язку з важким матеріальним становищем працівників та в зв'язку з хворобою, на загальну суму 122 490,00 грн., а саме: в 2008 році на суму 59 690,00 грн., в 2009 році на суму 20 500,00 грн., за 11 місяців 2010 року на суму 42 300 грн.

Одноразова матеріальна допомога працівникам надавалась згідно заяви при наявності прибутку на підприємстві та за погодженням з профкомом.

Відповідно до положень ст.9-1 КЗпПУ підприємства, установи, організації в межах своїх повноважень і за рахунок власних коштів можуть встановлювати додаткові порівняно з законодавством трудові і соціально-побутові пільги для працівників.

В ст. 97 КЗпПУ зазначено, що власник не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами.

Заборони щодо поліпшення матеріального становища працівників в КЗпПУ не встановлено. Тим більше, що встановлення порядку та розміру одноразової матеріальної допомоги погоджувалося з профспілковим комітетом.

Відповідно до п. 69 ГК України підприємство самостійно встановлює для своїх працівників додаткові відпустки, скорочений робочий день та інші пільги, а також має право заохочувати працівників інших підприємств, установ, організацій, які його обслуговують.

Оскільки порядок надання матеріальної допомоги не відображений в колективному договорі, але право підприємства на здійснення цих виплат передбачений в законодавстві, а також враховуючи, що виплата разової матеріальної допомоги не погіршує умови встановлені в законодавстві, то для забезпечення законності та справедливості надання разової матеріальної допомоги в кожному конкретному випадку її погоджували з профкомом.

При цьому, судом встановлено, що порушень вимог ст.97 КЗпПУ, п.1 ст.69 Господарського кодексу України від 16.01.2003 №436-ІУ, ст.15 Закону України «Про оплату праці» та ст.5 Закону України «Про колективні договори і угоди» - не відбувалося.

Так як виплата матеріальної допомоги працівникам здійснена правомірно (на підставі ст. 9-1 КЗпПУ та за погодженням з профспілковим комітетом), то і підстав для розрахунку збитків, нарахувань дивідендів на можливі прибутки - не має.

В період з 01.01.2008 по 01.12.2010 роки здійснювалось одноразове преміювання працівників - до Міжнародного жіночого дня 8 березня, Дня кадровика, Дня юриста, Дня медичного працівника та Дня залізничника, на загальну суму 276 552,00 грн., зокрема: в 2008 році на суму 46 000 грн., в 2009 році на суму 100 грн., за 11 місяців 2010 року на суму 230 452 грн.

Преміювання до свят це один з видів заохочення працівників, однак такий вид заохочення не передбачений в Колективному договорі, але виплачувався на підставі та в порядку передбаченому ст.144 КЗпПУ.

Відповідно до положень ст.144 КЗпПУ заохочення застосовуються власником або уповноваженим ним органом разом або за погодженням з профспілковим комітетом підприємства, установи, організації. Заохочення оголошуються наказом (розпорядженням) в урочистій обстановці і заносяться до трудових книжок працівників у відповідності з правилами їх ведення.

Зі змісту даної норми вбачається, що заохочення та їх види не повинні бути обов'язково передбачені в колективному договорі, єдина умова - погодження з профспілковим комітетом.

Судом встановлено, що преміювання працівників до Міжнародного жіночого дня 8 березня, до Дня кадровика, до Дня юриста, до Дня медичного працівника та Дня залізничника здійснювалось тільки за погодженням з профкомом Товариства.

Всі виплати матеріальної допомоги, та заохочувальних, компенсаційних витрат працівникам, були здійсненні за згодою профспілкової організації товариства.

Так як виплата заохочення працівникам здійснена правомірно (на підставі ст. 144 КЗпПУ та за погодженням з профспілковим комітетом) , то і підстав для розрахунку збитків, нарахувань дивідендів на можливі прибутки - не має.

Як вбачається із оскаржуваної вимоги, КРУ у Вінницькій області вимагає стягнути дані суми з винних осіб в порядку та розмірі, встановлених ст. 130-136 Кодексу законів про працю.

Визначаючись щодо даної вимоги, суд виходив з наступного.

При покладенні матеріальної відповідальності, на підставі ст.130 КЗпП України, права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством.

Відповідно до положень ст. 130 КЗпП України на працівників не може бути покладена відповідальність за недоодержані підприємством, установою, організацією можливі прибутки. Тобто, не відшкодовуються неодержані доходи, тобто прибуток, який підприємство могло б отримати, але не отримало внаслідок неправильних дій працівників.

Таким чином, дані вимоги КРУ у Вінницькій області не ґрунтуються на положеннях закону, а тому не можуть бути виконанні і повинні бути скасовані.

В п.4 оскаржуваної вимоги зазначено, що позивачу необхідно відкоригувати розмір непокритих збитків і відрахувань до державного бюджету на державну частку та забезпечити перерахування коштів до бюджету, внаслідок проведення безкоштовної підписки на газети «Маяк» і «Вінничина» для пенсіонерів, ветеранів та інвалідів ВВВ на суму 18906 грн., що не передбачено Колективним договором.

Судом встановлено, що в період з 01.01.2008 по 01.12.2010 ВАТ «Гніванський завод спец залізобетону» проводило безкоштовну підписку на газети «Маяк» та «Вінниччина» пенсіонерам, ветеранам та інвалідам ВВВ за їх зверненням на загальну суму 18 906,00 грн.

Із висновків ревізії вбачається, що підписка на газети «Маяк» та «Вінниччина» пенсіонерам, ветеранам та інвалідам ВВВ у 2008 та 10 місяців 2009 року на суму 18 906,00 грн. не передбачена Колективним договором Товариства на 2007-2009 роки, а тому є порушенням ст.5 Закону України «Про колективні договори і угоди».

В розділі 9 «Соціальний розвиток і соціальні гарантії» Колективного договору на 2007-2009 роки зазначено, що Товариство надає разову матеріальну допомогу або продукти харчування ветеранам ВВВ та прирівняних до учасників бойових дій, які працювали і працюють на ВАТ «Гніванський завод СЗБ» до Дня Перемоги та у разі звернення. Також непрацюючим пенсіонерам, які вийшли на пенсію з підприємства, на якому пропрацювали не менше 3-х років, надається одноразова матеріальна допомога та інша підтримка за їхньою заявкою в межах фінансових можливостей.

Тобто, положення Колективного договору надавали право керівництву здійснювати одноразову матеріальну допомогу в формі проплати підписки на газети «Маяк» та «Вінниччина». Профком ПрАТ «Гніванського заводу спецзалізобетону" розцінює такі виплати як матеріальну підтримку пенсіонерів за їх зверненням.

Підписка на газети проводилась згідно звернення ветеранів та інвалідів ВВВ та у відповідності до Постанови профкому ВАТ «Гніванський завод СЗБ», а тому порушень законодавства та Колективного договору не було допущено.

З огляду на дані обставини, п.4 оскаржуваної вимоги є необґрунтованим та підлягає скасуванню.

Як вбачається із матеріалів справи, ПрАТ «Гніванський завод спецзалізобетону» проводив списання паливно-мастильних матеріалів відповідно до наказу по ВАТ «Гніванський завод СЗБ» від 10.09.2008р. №360.

Під час проведення ревізії було виявлено списання паливно-мастильних матеріалів понад встановлені Норми витрат палива та мастильних матеріалів на автомобільному транспорті на суму 33 521,21 внаслідок чого занижено відрахування до державного бюджету до фонду дивідендів на державну частку на суму 7 995,15 грн.

Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 10.02.1998, № 43 затверджені «Норми витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті».

Відповідно до п.З «Норм витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті» право встановлення конкретних величин коефіцієнтів надається керівникам підприємств та затверджується наказом (розпорядженням) по підприємству.

В даному акті рекомендовано враховувати наступні коефіцієнти до встановленої Наказом Мінтрансу, від 10.02.1998 р., №43 граничної норми (118,05 літрів).

- складний рельєф дороги +10%

- експлуатація в міських умовах +10%

- зимовий період +5/10%

- відсутність кондиціонеру +10%

- для оперативних автомобілів до +20%

- старий автомобіль+10%

Відповідно до наказу по ВАТ «Гніванський завод СЗБ» від 10.09.2008р. №360 та від 16.04.2009 №74 та згідно акту проведення замірів палива від 01.09.2008р. в автомобілях марки КРАЗ-256 ВІ встановлені нормативи витрат пального на 100 кілометрів пробігу під час перевезення інертних матеріалів (щебінь, пісок) по території БЗЦ. Ці заміри робилися з врахуванням індивідуальних технічних конструкцій автомобіля, враховуючи умови та термін експлуатації, дорожні фактори та інше.

Судом встановлено, що ревізор не спростував висновки акту проведення замірів палива від 01.09.2008 в автомобілях марки КРАЗ-256 В1, де встановлене реальне, фактичне споживання пального, а наполягає на використанні приблизних норм визначених в Наказі (118,05 літрів) та при здійсненні власного розрахунку не застосовує коригуючі коефіцієнти роботи в зимовий період, не враховує значний технічний знос автомобіля та інші показники, які передбачені в Наказі для корегування основної норми.

Таким чином, висновки акту ревізії в цій частині є необґрунтованими, а п.7 оскаржуваної вимоги підлягає скасуванню.

В п.9 вимоги зазначено, що в період з 01.01.2008 по 30.11.2010 року працівникам Товариства безпідставно відшкодовано 709,11 грн. витрат на проїзд в громадському транспорті, внаслідок чого занижено відрахування до державного бюджету на державну частку в розмірі 148,93 грн.

В акті ревізії зазначено, що у тексті та цифрових даних первинних документів на проїзд в громадському транспорті допущені необумовлені виправлення вартості проїзду працівників Товариства в службових цілях на суму надмірно виплачених коштів 709,11 грн., а тому ревізори вважають що Товариству завдано збитків на суму 709,11 грн. Тобто, ревізор вбачає не безпідставність проведених виплат, а допущені необумовлені виправлення вартості проїзду працівників в проїзних квитках, що стало підставою для безпідставного відшкодування даних витрат.

Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року N 88 передбачає можливість виправлення помилок у первинних документах та спосіб виправлення.

Відповідно до п.4.2. даного Положення помилки в первинних документах, облікових регістрах і звітах, що створені ручним способом, виправляються коректурним способом, тобто неправильний текст або цифри закреслюються і над закресленим надписується правильний текст або цифри. Закреслення здійснюється однією рискою так, щоб можна було прочитати виправлене.

Судом встановлено, що виправлення в проїзних документах було здійснене наступним чином: стара вартість закреслена рискою, та зазначена нова вартість проїзду. Довідка від перевізника про дійсну вартість проїзду була надана ревізору, що підтверджує відсутність безпідставності виплат.

Відшкодування коштів працівникам Товариства за проїзд при виконанні службових завдань відбувалося на основі транспортних квитків, які видавалися в маршрутних автобусах автотранспортними підприємствами та у відповідності до реальних затрат та по дійсній вартості проїзду.

Як вбачається із матеріалів справи, для підтвердження дійсної вартості проїзду ПрАТ «Гніванський завод спецзалізобетону» звернувся з листом до керівництва компанії перевізника та отримав відповідь з підтвердженням дійсної вартості проїзних квитків у вигляді таблиць вартості проїзду. Довідка надавалася ревізору для вивчення, однак не була ним врахована. З огляду на дані обставини, підстав для звинувачення у безпідставному відшкодуванні підзвітних коштів в сумі 709,11 грн. не має, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Відповідно до п.3 розділу III Положення про порядок бухгалтерського обліку окремих активів та операцій підприємств державного, комунального секторів економіки і господарських організацій, які володіють та/або користуються об'єктами державної, комунальної власності, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 19.12.2006 №1213 (далі - Положення №1213) господарські організації (крім державних (казенних) та комунальних підприємств) відображають контрольовані ними (що перебувають у їх володінні та/або користуванні) основні засоби та інші необоротні матеріальні активи, які є обєктами права державної або комунальної власності, що не ввійшли до статутних капіталів господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), зокрема житловий фонд і обєкти соціальної інфраструктури, нерухоме майно та інше окреме індивідуально визначене майно (у тому числі обєкти незавершеного будівництва), а також обєкти, які мають загальнодержавне значення, у складі основних засобів, інших необоротних матеріальних активів, незавершених капітальних інвестицій у порядку, визначеному Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 7 „Основні засоби”.

Первісна вартість зазначених активів визначається відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 „Основні засоби”.

Облік основних засобів та інших необоротних матеріальних активів, які є державною або комунальною власністю та не ввійшли до статутних капіталів господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації) господарськими організаціями (крім державних (казенних) та комунальних підприємств), ведеться відповідно на рахунках 10 „Основні засоби” й 11 „Інші необоротні матеріальні активи” на окремих субрахунках третього порядку відповідних субрахунків із зазначенням належності до державної та/або комунальної власності. Операції, повязані з рухом таких активів, відображаються в кореспонденції з субрахунком 425 „Інший додатковий капітал”. Нарахування амортизації на такі основні засоби та інші необоротні матеріальні активи (крім тих, що законсервовані в установленому порядку) відображається збільшенням витрат звітного періоду та суми зносу. Одночасно на суму нарахованої амортизації визнається дохід, який відображається за дебетом субрахунку 425 „Інший додатковий капітал” та кредитом рахунку 74 „Інші доходи”.

Переоцінка та/або оцінка існування ознак можливого зменшення корисності основних засобів державної або комунальної власності, які не ввійшли до статутних капіталів господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації) господарськими організаціями, проводиться тільки за погодженням з уповноваженим органом.

Передача основних засобів та інших необоротних матеріальних активів, які належать до державної або комунальної власності, які не ввійшли до статутних капіталів господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), органу приватизації чи іншому уповноваженому органу або іншому підприємству, організації, установі, за рішенням органу приватизації чи іншого вповноваженого органу відображається господарськими організаціями за кредитом рахунків обліку цих активів (первісна або переоцінена вартість) і дебетом рахунків 13 „Знос необоротних активів” (сума зносу) та 97 „Інші витрати” (залишкова вартість), одночасно залишкова вартість обєктів, що передаються, відображається за кредитом субрахунку 746 „Інші доходи від звичайної діяльності” і дебетом субрахунку 425 „Інший додатковий капітал”.

В акті ревізії зазначено, що головним бухгалтером Товариства Бараболею Р.В. не відображалися основні засоби та інші необоротні матеріальні активи, які є державною або комунальною власністю та які не ввійшли до статутного капіталу господарського товариства, створеного у процесі приватизації (корпоратизації), на окремих субрахунках третього порядку рахунків 10 «Основні засоби» та 11 «Інші необоротні матеріальні активи» із зазначенням належності до державної та/або комунальної власності, чим порушено п.3 розділу III Положення №1213. Також ревізор вважає, що в порушення п.3 розділу III Положення №1213 Товариством в ревізійному періоді на суму нарахованої амортизації на основні засоби та інші необоротні матеріальні активи, що не ввійшли до статутного капіталу господарського товариства, створеного у процесі приватизації (корпоратизації), не відображено дохід на загальну суму 31 850,70 грн., зокрема: в 2008 році на суму 10 920,24 грн., в 2009 році на суму 10 920,24 грн., за 11 місяців 2010 року - 10 010,22 грн.

Судом встановлено, що до статутного фонду ВАТ «Гніванський завод спецзалізобетону» в процесі корпоратизації ввійшли тільки обєкти житлового фонду та соціальної інфраструктури, які є державною власністю та обліковуються як матеріальні активи підприємства.

В ході судового засідання зясовано, що позивачем правомірно нараховувалась амортизація на основні засоби та інші необоротні матеріальні активи. Даний факт також підтверджується Актом Вінницької МДПІ від 10.01.2011р. №1/23/00282435 про результати планової виїзної перевірки ВАТ «Гніванський завод спецзалізобетону» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.09 по 30.06.10, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.09. по 30.06.10, зокрема в розділі 3.1.3 «Амортизаційні відрахування» зазначено, що проведеною перевіркою не встановлено заниження або завищення задекларованих ВАТ «Гніванський завод спецзалізобетону» показників у рядку 07 Декларації «Сума амортизаційних витрат».

В п.13 вимоги зазначено, що ревізією встановлено безпідставне нарахування зносу на основні засоби (будівлю ощадкаси, тепловози, 15 транспортних засобів) в період відсутності їх корисного використання (без експлуатації, під час ремонту) на суму 54 553,81 грн., внаслідок чого завищено витрати та занижено розмір відрахувань до державного бюджету часток на суму 13 377,8 грн., в зв'язку з чим необхідно: відкоригувати балансову вартість об'єктів основних засобів, розмір непокритих збитків і відрахувань до державного бюджету на державну частку та забезпечити перерахування коштів до бюджету, вжити заходів для завершення процедури визнання права власності на будівлю ощадкаси.

В Акті ревізії ревізор вважає що, в порушення п.23 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 р. №94, в частині здійснення нарахування амортизації протягом строку корисного використання (експлуатації) об'єкта, за період з 01.01.2008 по 30.11.2010 на будівлю ощадкаси було безпідставно нараховано амортизаційних відрахувань в загальній сумі 3 262,35 грн.: в 2008 році на суму 1118,52 грн., в 2009 році на суму 1118,52 грн., за 11 місяців 2010 року на суму 1025,31 грн.

Як вбачається із матеріалів справи, ПрАТ «Гніванський завод спецзалізобетону» є користувачем земельної ділянки в розмірі 41,4906 га та власником будівель і споруд які знаходяться на ній, що підтверджується Державним Актом на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ №017447 від 21.07.2007р., свідоцтвом про право власності №608 серії ЯЯЯ №896904 від 29.09.2008р. та Довідкою міської ради №02-9/520 від 19.07.2010р..

В 1991 році ВАТ «Гніванський завод спецзалізобетону» для забезпечення господарських потреб підприємства, потреб працівників заводу і жителів мікрорайону збудував на зазначеній земельній ділянці приміщення ощадкаси та побутових послуг, первісна балансова вартість якої складала 55 643 грн. Товариство використовувало побудоване приміщення для власних потреб і рішенням Тиврівського районного суду Вінницької області від 07.09.2010р. за ВАТ «Гніванський завод спецзалізобетону» було визнано право власності на будівлю ощадкаси з побутовими приміщеннями, загальною площею 358,8 кв.м., які знаходяться на земельній ділянці підприємства по АДРЕСА_2. Згідно висновків держуправління охорони навколишнього середовища, державної санітарно-епідеміологічної експертизи, експертного висновку протипожежного стану, які досліджувалися в суді - будівля придатна до експлуатації.

Відповідно до п.22 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби" затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 27.04.2000 р. № 92 об'єктом амортизації є вартість, яка амортизується.

Відповідно до п.23 цього ж Положення нарахування амортизації здійснюється протягом строку корисного використання (експлуатації) об'єкта, який встановлюється підприємством при визнанні цього об'єкта активом (при зарахуванні на баланс), і призупиняється на період його реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання та консервації.

Судом встановлено, що за час використання приміщення реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання та консервації будівлі не проводилося, тому підстав для призупинення нарахування амортизації на об'єкт основних засобів відповідно до п.23 Положення не було.

Як вбачається із акту ревізії, за період з 01.05.2009 по 30.09.2009 року Товариством зайво нараховано амортизаційних відрахувань на суму 4 332,00 грн., за період з 01.04.2010 по 01.08.2010 року Товариством зайво нараховано амортизації на суму 11 039,88 грн.,

Ревізор вважає, що 15 одиниць транспортних засобів Товариством не використовувались в господарській діяльності та знято з державної реєстрації до 01.01.2008 року, внаслідок чого Товариством в порушення п.23 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби" зайво нараховано амортизаційних відрахувань на загальну суму 35 919,58 грн. а саме: в 2008 році на суму 18803,76 грн., в 2009 році на суму 9429,62 грн., за 11 місяців 2010 року - 7686,20 грн.

Відповідно до п.29 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби" нарахування амортизації припиняється в разі вибуття об'єкта основних засобів ( тобто переходом, втратою права власності, списанням і т.і.), переведенням його на реконструкцію, модернізацію, добудову, дообладнання, консервацію.

Судом встановлено, що у ПрАТ «Гніванський завод спецзалізобетону» не було підстав для призупинення або припинення нарахування амортизації на об'єкти основних засобів (транспортні засоби, які знаходяться на балансі підприємства), так як відповідно до Порядку відчуження об'єктів державної власності, затвердженого Постановою КМ України від 06.06.2007р. №803, Товариством подані документи суб'єкту управління майном на отримання згоди, дозволу на реалізацію і списання цих транспортних засобів, але рішення суб'єкта управління майном до теперішнього часу не прийнято, що унеможливлює реалізацію, списання об'єктів основних засобів та припинення нарахування амортизації.

Враховуючи, що в п.23 Положення (стандарті) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби" зазначено вичерпний перелік підстав для призупинення нарахування амортизації (на період реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання та консервації) і в зазначений перелік не входить поняття ремонту об'єкту основних засобів, то у ВАТ «Гніванський завод спецзалізобетону» не було підстав для призупинення нарахування амортизації на час ремонту тепловоза серії М753Б в 2009році і тепловоза серії ТГМ ЗА-1643 5082 в 2010році.

Крім цього, визначення ревізором в Акті як порушення, тобто не припинення нарахування амортизації на об'єкти основних засобів (тепловози) з посиланням на п.29 Положення (стандарті) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби" є необґрунтованим, так як мова в цьому пункті Положення йдеться про припинення (а не призупинення) нарахування амортизації в разі вибуття об'єкта основних засобів (тобто переходом, втратою права власності, списанням і т.і.), переведенням його на реконструкцію, модернізацію, добудову, дообладнання, консервацію, що в даному випадку не може застосовуватися до ПрАТ «Гніванський завод спецзалізобетону».

З огляду на дані обставини, суд дійшов висновку про необґрунтованість висновків ревізії в цій частині та необхідність скасування п.13 вимоги КРУ у Вінницькій області.

Відповідно до Указу Президента України від 09.12.2010 р. №1085\2010 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» утворено Державну фінансову інспекцію України, шляхом реорганізації головного контрольно-ревізійного управління України.

Відповідно до абз.1 п.5 даного указу інші центральні органи виконавчої влади, що утворилися шляхом реорганізації інших центральних органів виконавчої влади, є правонаступниками органів, які реорганізуються.

Судом встановлено, що оскаржувану вимогу підписано заступником начальника КРУ у Вінницькій області, тобто від імені органу, який на підставі вищезазначеного Указу реорганізовується із утворенням в подальшому органу виконавчої влади, який стане його правонаступником.

Таким чином, суд дійшов висновку, що оскаржувану вимогу підписано уповноваженою особою, а тому позовні вимоги стосовно визнання протиправними дій відповідача щодо підписання вимоги не підлягають задоволенню.

ВАТ «Гніванський завод СЗБ» щорічно складає та затверджує річні фінансові плани господарської діяльності підприємства. Фінансовий план Товариства на 2008 та 2009 роки затверджений Міністром транспорту та зв'язку України Міністерства транспорту та зв'язку України Й.В.Вінським, та погоджений генеральним директором Укрзалізниці В.О.Мельничуком.

Судом встановлено, що на підставі листа ДП «УПП УЗ» від 19.06.2008 №8/1816, в якому за дорученням Генерального директора Укрзалізниці розглянуто звернення першого заступника голови Вінницької обласної державної адміністрації, щодо надання благодійної допомоги - 50 м.куб. бетону на суму 20-22 тис. грн. релігійній громаді великомученика Георгія Побідоносця Вінницької єпархії в зв'язку з розпочатим будівництвом храму в центрі м. Вінниця товариством безоплатно відпущено матеріальні цінності релігійній громаді на суму 22 225,14 грн. Видатки були здійснені за рахунок отриманого прибутку.

Процедура складання, затвердження (погодження) та контролю виконання фінансового плану державного комерційного та казенного підприємства, господарського товариства, у статутному фонді якого більше 50 відсотків акцій (часток, паїв) належать державі, суб'єкта господарювання, засновником якого є Кабінет Міністрів України (далі - фінансовий план підприємства) регламентована Порядком складання, затвердження та контролю виконання фінансового плану суб'єкта господарювання державного сектору економіки, затвердженого наказом Міністерства економіки України від 21.06.2005 року № 173.

Відповідно до п.2 даного Порядку фінансовий план підприємства складається за формою згідно з додатком 1 на кожен наступний рік з поквартальною розбивкою і відображає очікувані фінансові результати в запланованому році. Фінансовий план підприємства також містить довідкову інформацію щодо фактичних показників минулого року та планових показників поточного року. Підприємство може складати фінансовий план та готувати пояснювальну записку із використанням рекомендацій щодо складання фінансового плану підприємства та звіту про його виконання, підготовки пояснювальних записок до них (далі - рекомендації), зазначених у додатку 2.

Судом встановлено, що, в порушення вимог даного Порядку, до фінансового плану 2008 року не були внесені корегування стосовно надання вищезазначеної благодійної допомоги.

Таким чином, висновки ревізії в цій частині обґрунтовані, а вимога, викладена в п.5 листа КРУ у Вінницькій області від 18.05.2011 №02-06-20-14/3828 законна та відповідає дійсним обставинам справи. З огляду на дані обставини, в задоволенні позовних вимог в цій частині необхідно відмовити.

В квітні 2005 року між ВАТ «Гніванський завод спецзалізобетону» (який виступив як «Довіритель») та фірмою «Агропромшляхбудіндустрія» («Генпідрядник») був укладений договір від 11.04.2005 №11/05 про зобов'язання останньої організувати спорудження житлового будинку і передати «Довірителю» конкретну квартиру в цьому будинку, а Довіритель зобов'язувався забезпечити відповідне фінансування житла та після завершення будівництва прийняти квартиру на умовах інвестиційного договору №44 від 01.03.2005 року.

На підставі акту Державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта - Пускового комплексу житлового будинку по АДРЕСА_1 був складений та підписаний акт прийому-передачі квартири на підставі якого квартира АДРЕСА_1 прийнята на баланс ВАТ «Гніванський завод спецзалізобетону».

23.03.2006 року виконавчим комітетом Вінницької міської ради було прийнято рішення №711 про оформлення на ОСОБА_11 свідоцтва про право приватної власності на квартиру АДРЕСА_1, а 29.03.2006 року комунальним підприємством «В00 БТІ» ОСОБА_11 видано свідоцтво на право власності на вказану квартиру. Але, зазначені документи не могли бути підставою для зняття квартири з балансу підприємства. А тому ВАТ «Гніванський завод спец залізобетону» звернувся до суду. Спір між сторонами вирішувався в судовому порядку.

14.08.2006 року Рішенням Тиврівського районного суду Вінницької області позов ОСОБА_11 до ВАТ «Гніванський завод спецзалізобетону» про усунення перешкод у користуванні квартирою АДРЕСА_1 задоволено, рекомендовано зняти вищезазначену квартиру з балансу ВАТ «Гніванський завод спецзалізобетону».

Тобто право власності на квартиру перейшло за рішенням виконавчого комітету Вінницької міської ради, що і підтверджено Рішенням Тиврівського районного суду Вінницької області від 14.08.2007 року. Рішення набрало Законної сили та не скасоване.

Вищезазначена квартира не була знята з обліку в ПрАТ «Гніванський завод спецзалізобетону» і тому на неї нараховувалася амортизація.

Відповідно до п.29 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби" затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 27.04.2000 р. № 92 нарахування амортизації припиняється, починаючи з місяця, наступного за місяцем вибуття об'єкта основних засобів, переведенням його на реконструкцію, модернізацію, добудову, дообладнання, консервацію.

Судом встановлено, що, в порушення вимог даного Положення, Товариством нараховано амортизацію на дану квартиру за період з 01.01.2008 по 30.11.2010 року на суму 16 052,75 грн., в наслідок чого занижено відрахування до державного бюджету на державну частку на суму 3990,26 грн. З огляду на дані обставини, вимога відповідача щодо звернення до суду з позовом про повернення до державної власності відчуженого об'єкту основних засобів та зобовязання відкоригувати балансову вартість об'єкта основних засобів, розмір непокритих збитків і відрахувань до державного бюджету на державну частку та забезпечити перерахування коштів до бюджету є законною та обґрунтованою.

Судом встановлено, що Товариством укладено договір з ЗАТ "Телесистеми України" про ндання послуг з утримання обладнання №C VIN GNI 0504 від 01.03.2007 р. та договір про спільне використання технологічних мереж №41-Е від 08.07.2008 р., а нарахування плати за обома договорами відображено в бухгалтерському обліку Товариства, починаючи з вересня 2008 року.

Відповідно до п.1.2. договору №C VIN GNI 0504 від 01.03.2007 р. перелік та дата передачі Товариству конкретного обладнання на утримання та обслуговування зазначається в акті прийому-передачі обладнання на обслуговування, що є підставою для визначення початку надання виконавцем послуг щодо конкретного обладнання.

Акт готовності до вказаного договору складено та підписано 01.03.2007 року комісією у складі представників Товариства та Замовника, який підтверджує розміщення обладнання на водонапірній вежі Товариства.

Відповідно до п.1 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до п.2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом міністерства фінансів України N88 від 24.05.1995р. первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі первинні документи).

Судом встановлено, що в порушення вимог даних норм товариством не нарахована плата за послуги по договору №C VIN GNI 0504 від 01.03.2007 р. за період з дати підписання Акта готовності від 01.03.2007 р. до 01.09.2008 р., внаслідок чого Товариством недоотримано доходів на суму 32400 грн. за період з 01.03.2007 р. по 01.09.2008 р.

Як вбачається із матеріалів справи, що до 31.12.2007 року між позивачем та ЗАТ "Київстар Дж.Ес.Ем." діяв договір оренди від 30.06.2003 р. №089 VIN, предметом якого була передача Товариством ділянки в тимчасове користування ділянки території для розміщення контейнера з обладнанням базової станції стільникового зв'язку ЗАТ "Київстар Дж.Ес.Ем." з невід'ємним правом підвісу зовнішніх антенно-фідерних пристроїв зазначеної станції на ділянках димової труби котельні Товариства.

Додатковою угодою від 31.12.2007р. №1 припинено дію вказаного договору та підписано відповідний акт прийому-передачі (повернення орендованого майна).

Відповідно до "Розрахунків втрат в лініях і трансформаторі, їх вартості та плати за обслуговування електричних мереж" Товариством нараховано та пред'явлено до оплати ЗАТ "Київстар Дж.Ес.Ем." рахунка від 31.03.2008 року, а суму 3418,03 грн. та від 30.04.2008 року на суму 745,1 грн. за спожиту в січні-квітні 2008 року електроенергію, які ЗАТ "Київстар Дж.Ес.Ем." оплатило 29-30 квітня 2008 року відповідно 3418,03 грн. та 745,1 грн.

З пояснень головного енергетика Товариства Гур'янова В.В. слідує, що нарахування плати за транспортування електричної енергії за січень, лютий 2008 року по ЗАТ "Київстар Дж.Ес.Ем." проводилась в березні 2008 року через те, що на той момент лічильник електроенергії знаходився в контейнері ЗАТ "Київстар Дж.Ес.Ем.", представник якого для зняття показів електроенергії прибув лише в березні 2008 року.

За даними бухгалтерського обліку, плата за послуги з утримання обладнання згідно укладеного із ЗАТ "Київстар Дж.Ес.Ем." договору від 01.06.2008 р. №089 VIN-2 почала нараховуватись та пред'являтися до оплати Товариством з червня 2008 року в сумі 1500 грн. в місяць.

Отже, використання майна Товариства в січні-травні 2008 року, а саме з 31.12.2007 (дати розірвання договору оренди від 30.06.2003 р. №089 VIN додатковою угодою від 31.12.2007р. №1) до укладання договору про надання послуг з утримання обладнання від 1.06.2008 р. №089 VIN-2 підтверджується фактичним споживанням електроенергії на забезпечення роботи базової станції ЗАТ "Київстар Дж.Ес.Ем.", крім того дане використання здійснювалось без оплати послуг з утримання обладнання, внаслідок чого Товариством недоотримано доходів на суму 7500 грн.

Вказані порушення вплинули на формування доходів Товариства та призвели до заниження відрахувань до державного бюджету до фонду дивідендів на державну частку в розмірі 6300 грн. та 937,5 грн. відповідно.

Таким чином висновки ревізії в цій частині є обґрунтованими, пункт 10 оскаржуваної вимоги є правомірним. а тому позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Стосовно вимоги позивача щодо скасування пункту 14 вимоги КРУ у Вінницькій області: "в подальшому дотримуватися вимог законодавства про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти", колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу позивача на ту обставину, що вказана вимога щодо скасування п.14 вимоги КРУ у Вінницькій області №02-07-05-14/3828 від 18.05.2011р. не може розглядатися адміністративним судом як така, що не спричиняє жодних негативних наслідків для позивача, і містить лише вказівку для дотримання позивачем вимог законодавства в майбутньому.

Відповідно до ч. 1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Отже, зі змісту наведеної імперативної норми вбачається, що рішення суду не може прийматись як скасування застереження (в даному випадку КРУ у Вінницькій області) від будь-яких порушень, та не може бути умовним, відтак скасування п.14 вимоги КРУ у Вінницькій області №02-07-05-14/3828 від 18.05.2011р. є недоцільним, а тому позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Згідно із пунктом 1 частини другої статті 162 КАС України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Відповідно до частини першої статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України.

Також, суд відмічає, що відповідно до частини другої статті 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

З обставин адміністративної справи вбачається, що відповідачем частково доведено правомірність оскаржуваних дій та вимоги, відтак, позовні вимоги частково знайшли своє підтвердження під час розгляду адміністративної справи.

Понесені позивачем витрати зі сплати судового збору відповідно до ч.2 ст.94 КАС України у звязку із частковим задоволенням позову підлягають відшкодуванню із Державного бюджету України пропорційно до задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Контрольно-ревізійного управління у Вінницькій області у зв'язку з відсутністю актів із зазначенням фактів, виявлених на момент зупинення ревізії та ненадання висновків на заперечення.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Контрольно-ревізійного управління у Вінницькій області №02-06-20-14/3828 від 18.05.2011р. в частині п.2, п.4, п.7, п.9, п.11, п.13.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ПрАТ "Гніванський завод спецзалізобетону" судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору в сумі 1,70 грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Головуючий суддя Комар Павло Анатолійович

Судді Загороднюк Андрій Григорович

Яремчук Костянтин Олександрович

12.12.2011