Decision № 20532291, 19.12.2011, Commercial Court of Kyiv

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 35/33619.12.11

За позовом Публічного акціонерного товариства "Київенерго"

доПублічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"

простягнення 15 725 280,83 грн.

Суддя Літвінова М.Є.

Представники сторін:

від позивача:ОСОБА_1 предст. за довір.;

від відповідача:ОСОБА_2 предст. за довір.

Рішення прийняте 19.12.2011 у зв'язку із оголошеною у судовому засіданні перервою з 07.11.2011 до 30.11.2011 та з 30.11.2011 до 19.12.2011.

У судовому засіданні 19.12.2011, на підставі ч.2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Обставини справи:

На розгляд господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Київенерго" до Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" про стягнення з відповідача заборгованості за активну електричну енергію у розмірі 14 567 305,19 грн., 313 791,04 грн. заборгованості за реактивну електричну енергію, 682 400,83 грн. пені, 22 818,05 грн. інфляційних втрат, 138 965,72 грн. 3% річних, та стягнення судових витрат.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 19.10.2011 порушено провадження у справі №35/336, розгляд справи призначений на 07.11.2011.

Представник відповідача у судовому засіданні 07.11.2011 подав клопотання про зменшення розміру пені.

У судовому засіданні 07.11.2011 відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошувалась перерва до 30.11.2011, а у судовому засіданні 30.11.2011 оголошувалась перерва до 19.12.2011.

У судовому засіданні 30.11.2011 представник відповідача подав відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

10.01.1991 між Підприємством Київські кабельні мережі ВЕО "Київенерго", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Київенерго" (далі позивач) та Підприємством по експлуатації каналізаційних мереж м. Києва, правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" (далі відповідач) було укладено договір №97 на користування електричною енергією (далі Договір).

Відповідно до умов Договору в редакції додаткової угоди від 21.12.2009 до договору від 10.01.1991 №97 позивач, як постачальник, продає споживачу електричну енергію, як різновид товару, для забезпечення потреб електроустановок споживача з дозволеною потужністю в точках продажу електричної енергії згідно з умовами цього договору та Додатків до договору, що є його невід'ємною частиною, а відповідач, як споживач, оплачує позивачу вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору та додатків "Порядок розрахунків" та "Порядок розрахунків за переткання реактивної електроенергії", що є його невід'ємною частиною (п.п. 1, 2.2.2., 2.3.3. договору).

Відповідно до п. 1 Додатку 2 до Договору розрахунковим періодом для визначення обсягу спожитої електричної енергії приймається місяць з 30 числа попереднього місяця до того ж числа розрахункового місяця.

Згідно із п. 2.1. Додатку 2 до Договору споживач здійснює повну поточну оплату вартості обсягу спожитої електричної енергії за розрахунковий період за фактичними показаннями засобів обліку електричної енергії згідно з виписаним рахунком.

Оплата рахунків за активну електроенергію, за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності, оплата рахунків за перетікання реактивної електроенергії та інших платежів згідно з умовами цього договору здійснюється на підставі самостійно отриманих у позивача рахунків протягом 5 операційних днів з дня їх отримання.

Як передбачено Додатком 5 до Договору, плата за перетікання реактивної електроенергії визначається відповідно до Методики обчислення плати за перетікання реактивної електроенергії між електропередавальною організацією та її споживачами, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України №19 від 17.01.2002.

Як свідчать наявні в матеріалах справи звіти за використану електричну енергію, акти прийому-передачі товарної продукції та розшифровки до них, рахунки-фактури, за період з 01.03.2011 по 01.10.2011, відповідачем було спожито електричної енергії на суму 16 512 546,23 грн., з яких: 16 198 755,19 грн. активна енергія, 313 791,04 грн. реактивна енергія.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач зазначає про те, що відповідачем систематично порушуються договірні зобовязання в частині оплати спожитої електроенергії, внаслідок чого за період з 01.03.2011 по 01.10.2011 у відповідача виникла заборгованість за використану електричну енергію, розмір якої станом на 01.10.2011 становить 14 881 096,23 грн., з яких: 14 567 305,19 грн. заборгованість за активну електричну енергію та 313 791,04 грн. - заборгованість за реактивну електричну енергію.

У поданому відзиві на позов відповідач проти позову заперечив частково, посилаючись на те, що позивачем не направлялась вимога про сплату боргу.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статей 11, 626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обовязків.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 626 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із ч.1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України, де встановлено, що зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

З наданих суду доказів вбачається, що відповідачем були порушені зобовязання в частині повної та своєчасної оплати спожитої електроенергії, що призвело до виникнення заборгованості у розмірі 14 881 096,23 грн.

Доказів сплати суми заборгованості за договором відповідачем не надано.

З урахуванням зазначеного, заборгованість відповідача перед позивачем за спожиту електроенергію становить 14 881 096,23 грн., її розмір належним чином доведений та документально підтверджений, а тому позовні вимоги про стягнення з відповідача суми основного боргу підлягають задоволенню у розмірі 14 881 096,23 грн., з яких: 14 567 305,19 грн. заборгованість за активну електричну енергію та 313 791,04 грн. - заборгованість за реактивну електричну енергію

Як передбачено ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з приписами ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що порушення зобовязання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня). Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Неустойкою відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Відповідно до ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Пунктом 4.2.1. Договору в редакції протоколу розбіжностей передбачено, що у випадку внесення платежів з порушенням термінів відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вищенаведених норм законодавства позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 682 400,83 грн., 22 818,05 грн. інфляційних нарахувань та 138 965,72 грн. процентів річних.

Перевіривши надані позивачем розрахунки пені та інфляційних втрат, суд дійшов висновку про їх обґрунтованість.

Суд не погоджується із наданим позивачем розрахунком трьох процентів річних за несвоєчасну оплату активної електроенергії, оскільки позивачем двічі нараховані проценти за період з 07.09.2011 по 20.10.2011 на суму 6029,98 грн., у зв'язку із чим розмір процентів річних підлягає зменшенню на вказану суму.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення інфляційних нарахувань та процентів річних підлягають задоволенню у розмірі 22 818,05 грн. та 132 935,74 грн. відповідно. Розмір пені, яка підлягає стягненню з відповідача, становить 682 400,83 грн.

Разом з тим, враховуючи, що основним видом діяльності відповідача є надання послуг з водопостачання та водовідведення споживачам - фізичним та юридичним особам, які несвоєчасно та не у повному обсязі оплачуються споживачами, і вказані обставини впливають на своєчасність та повноту виконання зобов'язань відповідача перед контрагентами, в тому числі і перед позивачем, зважаючи на подане відповідачем клопотання, суд відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України та п.3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України вважає за можливе зменшити розмір пені та присудити на користь позивача пеню у розмірі 341 200,42 грн.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Станом на дату звернення з позовом до суду та розгляду справи у судовому засіданні відповідач не надав доказів сплати суми заборгованості, не навів підстав для звільнення від обовязку її оплатити та не спростував обставини, зазначені позивачем у позові.

З урахуванням викладених вище обставин, наявних у матеріалах справи письмових доказів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню у загальній сумі 15 378 050,44 грн.

З огляду на часткове задоволення позову, судові витрати згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача та відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 43, 49, 75, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, буд. 1-А, ідентифікаційний код 03327664) на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (01001, м.Київ, пл. І.Франка, 5, ідентифікаційний код 00131305) 14 881 096,23 грн. (чотирнадцять мільйонів вісімсот вісімдесят одну тисячу дев'яносто шість гривень 23 коп.) заборгованості за договором №97 на використання електричної енергії від 10.01.1991, 22 818,05 грн. (двадцять дві тисячі вісімсот вісімнадцять гривень 05 коп.) - інфляційних втрат, 132 935,74 грн. (сто тридцять дві тисячі дев'ятсот тридцять п'ять гривень 74 коп.) процентів річних, 341 200,42 грн. (триста сорок одну тисячу двісті гривень 42 коп.) пені, 24 936,93 грн. (двадцять чотири тисячі дев'ятсот тридцять шість гривень 93 коп.) державного мита та 230,79 грн. (двісті тридцять гривень 79 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині у позові відмовити.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Суддя М.Є. Літвінова

Дата підписання

повного тексту рішення: 26.12.2011