№ 20249082, 24.11.2011, Kharkiv District Administrative Court

Копія< >

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

"24" листопада 2011 р. Справа № 2а-12406/11/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді - Мельникова Р.В.

за участю: секретаря судового засідання - Вороніної І.О.,

представника позивача - Нагаєць Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Пересічанський МЕЗ" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м.Харкова про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Пересічанський МЕЗ", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м.Харкова, в якому, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог, просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення №0004712305 від 07.10.2011 на суму 267448,75грн. у повному обсязі та податкове повідомлення-рішення №0003442305 від 29.07.2011 на суму 299542,25грн. у повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що працівниками відповідача була проведена документальна невиїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Пересічанський МЕЗ" з питань дотримання вимог податкового законодавства за липень 2010 року по взаємовідносинам з ФО-П ОСОБА_2, за результатами якої складено акт № 3334/23-05/34758433 від 18.07.2011 року, згідно висновків якого було встановлено порушення позивачем: ч. 1 ст. 203, ст. 215, п.1. ст.216, ст.228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів; п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.97 № 168/97-ВР, зі змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього на загальну суму 171167 грн.; п. 5.1 ст. 5 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств», з урахуванням змін і доповнень, встановлено заниження податку на прибуток на 213959 грн.

На підставі зазначених висновків, відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення №0003432305 від 29.07.2011 р. та №0003442305 від 29.07.2011 року. Податкове повідомлення-рішення №0003432305 від 29.07.2011 р. у порядку ст. 60 Податкового кодексу України було відізвано, оскільки рішенням ДПА в Харківській області було визнано неправомірним нарахування Відповідачем штрафних санкцій у розмірі 75% суми нарахованого податкового зобовязання з податку на прибуток за порушення п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та винесене податкове повідомлення-рішення №0004712305 від 07.10.2011 на суму 267448,75 грн.

Позивач просить суд скасувати вищезазначені податкові повідомлення-рішення ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова, оскільки вважає їх протиправними та такими, що винесені на підставі висновків, які не ґрунтуються на нормах чинного законодавства.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав повністю та просив його задовольнити в повному обсязі.

Відповідач, ДПІ у Дзержинському районі м.Харкова, з поданим позовом не погодився. В обґрунтування заперечень проти позову відповідач зазначив, що вважає свої дії правомірними, пояснив суду, що, оскільки, проведеною перевіркою контрагента Позивача ФОП ОСОБА_2 ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова встановила відсутність об'єктів, які підпадають під визначення ст. 3, ст. 4, ст. 7 Закону України від 03.04.1997 року за № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість», зі змінами та доповненнями (в редакції, що діяла на момент вчинення порушення) та ст. 185, ст. 187, ст.188, ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-УІ. Таким чином, усі операції купівлі-продажу ФОП ОСОБА_2 не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже - є нікчемними по ланцюгу до ТОВ "ТД «Пересічанський МЕЗ". Оскільки вказані витрати понесені підприємством за нікчемною угодою, яка в силу ст. 216 Цивільного кодексу України не створює юридичних наслідків, то такі суми витрат не є валовими витратами підприємства в розумінні п. 5.1. ст.5 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» з урахуванням змін і доповнень, а тому віднесення підприємством їх до складу валових витрат на підставі такого правочину суперечить ст. 216 Цивільного кодексу України та п. 5.1. ст. 5 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств», зі змінами та доповненнями.

У судовому засіданні представник відповідача просив відмовити у задоволенні позову.

Представник відповідача, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується розпискою (а.с.211), у судове засідання 24.11.2011 не прибув.

24.11.2011 представником ДПІ у Дзержинському районі м.Харкова подано до суду клопотання про перенесення розгляду справи на інший час у звязку з неможливістю прибуття представника ДПІ у Дзержинському районі м.Харкова у судове засідання 24.11.2011 о 14:30год.

Суд відмовив у задоволенні вказаного клопотання у зв'язку з його необґрунтованістю та відсутністю доказів на підтвердження поважності причини неприбуття представника відповідача в судове засідання.

Згідно з ч.4 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неприбуття відповідача - суб'єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Враховуючи зазначене, суд вважає можливим розглянути справу за відсутності представника відповідача на підставі наявних у ній доказів.

Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, вважає, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Пересічанський МЕЗ" зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Харківської міської ради 22.01.2007 року. На податковий облік в органах ДПС взято 22.01.2007р. за №16768 та перебуває на обліку в ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова. Позивач зареєстрований платником податку на додану вартість, відповідно до Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 01.07.2010 № 100290072, виданого ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова, індивідуальний податковий номер - 347584320304.

Як свідчать обставини справи, ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова проведена документальна невиїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий Дім "Пересічанський МЕЗ" з питань дотримання вимог податкового законодавства за липень 2010 року.

За результатами перевірки складено акт № 3334/23-05/34758433 від 18.07.2011 року, згідно висновків якого було встановлено порушення позивачем: ч. 1 ст. 203, ст. 215, п.1. ст.216, ст.228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів; п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.97 № 168/97-ВР, зі змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього на загальну суму 171167 грн., в тому числі: за липень 2010 на суму 171167 грн.; п. 5.1 ст. 5 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств», з урахуванням змін і доповнень, встановлено заниження податку на прибуток на 213959 грн., в тому числі по періодах: у 3 кварталі 2010 року на суму 213959 грн.

Позивач, не погодившись із висновками акту перевірки, відповідно до п. 86.7 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-УІ, із змінами та доповненнями, та п. 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010 року №984, надав до ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова заперечення № б/н від 22.07.11 р. Відповідач отримане заперечення не задовольнив та визнав висновки акту перевірки правомірними та такими, що не суперечать діючому законодавству, про що повідомив позивача листом № 16786/10/23-523 від 29.07.2011 р. (а.с. 25-27).

На підставі зазначених висновків, ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова були прийняті податкові повідомлення-рішення №0003432305 від 29.07.2011 р. та №0003442305 від 29.07.2011 року.

Скориставшись своїм правом на апеляційне узгодження спірних податкових повідомлень-рішень, позивач оскаржив їх до ДПА у Харківській області. Рішенням про результати розгляду скарги від 28.09.2011 р. № 4270/10/25-103 ДПА у Харківській області скасувала податкове повідомлення-рішення ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова від 29.07.2011 р. № 0003432320, оскільки відповідачем були неправомірно застосовані штрафні санкції на збільшену суму грошового зобовязання з податку на прибуток у розмірі 75 відсотків суми нарахованого податкового зобовязання, в звязку із тим, що датою набрання чинності Податкового кодексу України є 01.01.2011 року, а податковою інспекцією вперше було визначене "Торговий Дім "Пересічанський МЕЗ" грошове зобовязання з податку на прибуток, внаслідок чого була зайво застосована штрафна (фінансова) санкція на суму 106979,50 грн. в іншій частині податкові повідомлення-рішення залишені без змін, а скарга підприємства позивача без задоволення. Податкове повідомлення-рішення №0003432305 від 29.07.2011 р. у порядку ст. 60 Податкового кодексу України було відізвано, оскільки рішенням ДПА в Харківській області було визнано неправомірним нарахування відповідачем штрафних санкцій у розмірі 75% суми нарахованого податкового зобовязання з податку на прибуток за порушення п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та винесене податкове повідомлення-рішення №0004712305 від 07.10.2011 на суму 267448,75 грн.

Не погодившись із зазначеним рішенням ДПА у Харківський області Позивач оскаржив податкові повідомлення рішення № 0003442305 від 29.07.2011 р. та № 0004712305 від 07.10.2011 р. до суду.

Дослідження судом Акту перевірки № 3334/23-05/34758433 від 18.07.2011 року показало, що фактичною підставою для відображення в акті порушення Закону України «Про податок на додану вартість» і Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та винесення спірних податкових повідомленьрішень слугував викладений в Акті перевірки висновок Відповідача про нікчемність угод, укладених між підприємством Позивача та ФОП ОСОБА_2

Згідно висновків акту перевірки основні грошові зобов'язання нараховані відповідачем внаслідок заниження Позивачем податку на прибуток за 3 квартал 2010 року у сумі 213 959, 00 грн. та занижено податок на додану вартість за липень 2010 р. на суму 171 167, 00 грн. Підставою для такого нарахування відповідач визначив порушення ч. 1 ст. 203, ст. 215, ч. 1 ст. 216, 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів з постачальником товарів (робіт, послуг) з ФО-П ОСОБА_2

Такі порушення були виявлені відповідачем внаслідок недодержанням контрагентом ФО- П ОСОБА_2 норм податкового законодавства, а саме відсутності об'єктів, які підпадають під визначення ст. 3 ст. 4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03.04.1997 р. та ст. 185, ст. 187, 188, ст. 198 Податкового кодексу України.

Перевіряючи цей висновок, а відтак і прийняті на його підставі спірні податкові повідомлення рішення на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, суд виходить з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ "Торговий Дім "Пересічанський МЕЗ" було укладено договори на постачання товару : № КП-220610/2-К від 22.06.2010 р. Предмет договору - соняшник врожаю 2009 року. (а.с. 106-109); № 010710/1-К від 01.07.10 р. Предмет договору - соняшник врожаю 2009 року. (а.с. 69-72); № 2307/1011-Ю від 23.07.2010 р. Предмет договору - соняшник врожаю 2009 року. (а.с. 77 -79); № 260710/1-К від 26.07.2010 р. Предмет договору - соняшник врожаю 2009 року. (а.с. 84-87).

Судом встановлено, що на виконання умов договору було придбано товар, на що виписано наступні податкові та видаткові накладні, які позивач отримав від ФО-П ОСОБА_2 на загальну суму 1 026 999,52 грн., в т.ч. ПДВ 171 166,59 грн. № РН-04/07 від 04.07.10 р., на суму 222 389, 85 грн., в т.ч. ПДВ 37 064, 98 грн., № РН-08/07 від 08.07.10 р., на суму 201 714, 41 грн., в т.ч. ПДВ 33 619, 07 грн., № РН-24/07 від 24.07.10 р., на суму 298 908, 05 грн., в т.ч. ПДВ 49 818, 01 грн., № РН-27/07 від 27.07.10 р., на суму 303 987, 21 грн., в т.ч. ПДВ 50 664,53 грн.

Вищезазначені видаткові накладні позивач має в оригіналі, вони на момент перевірки були пред'явлені відповідачу, мають усі необхідні реквізити, передбачені п. 2. ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» N 996-ХІУ від 16.07.1999 року, а саме: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

За отриманий товар позивач здійснював оплату шляхом перерахування грошових коштів з поточного рахунку, що підтверджується наступними виписками з реєстру банківських платежів: № 760 від 02.07.2010 р. на суму 105 239,39 грн., № 769 від 05.07.2010 р. на суму 189 437,87 грн., № 773 від 05.07.2010 р. на суму 100 000,00 грн., № 818 від 09.07.2010 р. на суму 101 383,77 грн., № 699 від 23.07.2010 р. на суму 200 000,00 грн., № 700 від 26.07.2010 р. на суму 98 514, 61 грн., № 708 від 28.07.2010 р. на суму 103 128,22 грн., № 705 від 28.07.2010 р. на суму 200 000,00 грн.

Судом зясовано, що відповідачем отриманий акт ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова від 29.04.2011 року № 1767/172/НОМЕР_4 про результати невиїзної документальної перевірки ФОП ОСОБА_2, код НОМЕР_4, яким встановлені порушення: ч. 1 ст. 203, ст. 215 , п. 1 ст. 216, ст. 228, ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів по придбанню та реалізації товарів, робіт, послуг за липень 2010 року; відсутність об'єктів, які підпадають під визначення ст.ст.3, 4, 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року за №168/97-ВР , в редакції, що діяла на момент вчинення порушення, та ст. ст. 185, 187, 188, 189 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-ІV.

На підставі вищенаведеної інформації відповідачем робиться висновок про порушення ТОВ "Торговий Дім "Пересічанський МЕЗ" вимог п. 5.1 ст. 5 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» з урахуванням змін і доповнень, безпідставне завищення валових витрат на загальну суму 855833 грн., у тому числі у 3 кварталі 2010 року в розмірі 855833 грн. у зв'язку з проведенням операцій з ФОП ОСОБА_2, а також порушення вимог пп.7.4.1, пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 року 168/97-ВР "Про податок на додану вартість", зі змінами та доповненнями, яке виявилось у тому, що до складу податкового кредиту позивачем включені суми податку на додану вартість із вартості товарів, які не використані і господарській діяльності ТОВ "Торговий Дім "Пересічанський МЕЗ" на загальну суму 286395.93тгрн., у тому числі по періодах, які були придбані у ФОП ОСОБА_2: в липні 2010 року-на 171167 грн.

Суд не може погодитись з думкою відповідача, що правочини між ТОВ "Торговий Дім "Пересічанський МЕЗ" та ФОП ОСОБА_2 здійснені без мети настання реальних наслідків та проведення безтоварних операцій, спрямованих на надання податкової вигоди для третіх осіб з метою штучного формування податкового зобовязання та податкового кредиту ПДВ.

Проведення господарських операцій підприємства підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. Згідно ч.2 ст. 3 Закону України від 16.07.99 р. №996-ХІУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» на дані бухгалтерського обліку базується фінансова, податкова, статистична та інша звітність. Таким чином первинні документи по відображенню господарчих операцій є основою для податкового обліку.

Згідно п. 2.7 Положення про документальне забезпечення запису в бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України від 24.05.95 р. № 88, первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених Мінстатом України, а також на бланках спеціалізованих форм, затверджених міністерствами України.

Суд зазначає, що відповідно до п.п.7.2.4. п.7.2 ст.7 ЗУ «Про податок на додану вартість» від 03.04.97р. № 168/97-ВР, із змінами та доповненнями, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому ст. 9 цього Закону.

Перелік вимог, яким повинна відповідати податкова накладна, перелічені у пп. 7.2.1. п. 7.2. ст. 7 вищезазначеного Закону. Наявність у платника податку виданої йому продавцем товару податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства, і сплата продавцю вартості товару з ПДВ є необхідними підставами для включення таких сум до податкового кредиту. Отримані від контрагенту позивача накладні являються дійсними, тобто такими, що виписані законно і є належною підставою для формування податкового кредиту підприємством позивача та відповідного зменшення суми податку до сплати.

Суд зазначає, що формування податкового кредиту здійснювалося Позивачем за правилами, визначеними статтею 7 Закону "Про податок на додану вартість". Згідно з цими правилами, формування податкового кредиту залежить від документального підтвердження нарахування (сплати) податку. В результаті застосування зазначених правил, платник податку визначив дату виникнення права на включення відповідних сум податку до податкового кредиту, та відповідно - суму податку, яку він має право включити до складу податкового кредиту.

У відповідності до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відносяться до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.п. 7.4.4. п. 7.4 ст. 7 Закону "Про податок на додану вартість", якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Судом встановлено, що отриманий товар від ФО-П ОСОБА_2 позивач використовував у своїй господарській діяльності, а саме: товар, отриманий за накладними № РН- 08/07 від 08.07.10 р., № РН-24/07 від 24.07.10 р., № РН-27/07 від 27.07.10 р. був переданий Комітенту за договором комісії № 010610/1-КМ від 01.06.10 р. (а.с. 91-94). Факт передачі товару підтверджується наступними документами: накладними № 80710/1 від 08.07.10 р., № 240710/1 від 24.07.10 р., № 270710/1 від 27.07.10 р., актом надання послуг № 31071002 від 31.07.2010р. звітом комісіонера від 31.07.10 р. (а.с. 95-105).

Згідно абз. 3. п.7.9.1. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» отримання товару від продавця та наступна передача його комітенту не є об'єктом оподаткування податком на прибуток. Тому Позивач дотримався такої норми та не відніс до складу валових витрат витрати за вищезазначеними видатковими накладними.

Судом встановлено, що товар, отриманий за накладною № РН-04/07 від 04.07.10 р. був у подальшому проданий контрагенту ПП "Агровік" за угодами постачання товару № КП-010710/1-К від 01.07.10 р. та № 120710/2-К від 12.07.10 р., що підтверджується наступними документами: накладною № 80710-7 від 08.07.10 р, довіреністю на отримання ТМЦ №000122 від 01.07.10 р., актом приймання передачі від 08.07.2010 р.; накладною 140710-2 від 14.07.10 р., довіреністю на отримання ТМЦ №000122 від 14.07.10 р., актом приймання-передачі від 14.07.10 р. (а.с.114-127).

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР, з урахуванням змін і доповнень, валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Оскільки витрати ТОВ "Торговий Дім "Пересічанський МЕЗ", пов'язані з придбанням Товару за накладною № РН-04/07 від 04.07.10 р., мали всі ознаки валових витрат, визначених в п. 5.1. Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", та не мають ознак витрат, передбачених п. 5.3.1 цього Закону, то позивач скористався правом на збільшення валових витрат та включив їх до складу валових витрат за підсумком у 3 кварталі 2010 року.

Згідно до п.п. 11.2.1. п. 11.2. ст.11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Правильність та правомірність формування валових витрат та сплати податку з прибутку ТОВ "Торговий Дім "Пересічанський МЕЗ" за липень 2010 року по взаємовідносинам з ФО-П ОСОБА_2 підтверджується довідкою № 108/2302/34758433 від 21.06.11 р. про результати звірки Позивача щодо документального підтвердження господарських відносин виду, обсягу і якості операцій та розрахунків з платником податків та зборів з ФО-П ОСОБА_2 за період з 01.07.2010 р. по 31.07.2010 р., у якій Відповідачем підтверджується реальність здійснення господарських відносин підприємства Позивача з ФО- П ОСОБА_2 (а.с. 128-132).

Крім того, зазначені господарські операції були перевірені Відповідачем у ході планової виїзної перевірки Позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2007 по 30.09.2010 р., за результатами якої ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова складено акт від 11.03.2011 р. за № 617/23-05/34758433, згідно висновків якого порушень Позивачем у липні 2010 року податкового законодавства, в тому числі по господарським відносинам з ФО-П ОСОБА_2, не встановлено.

Таким чином, підприємство позивача за липень 2010 року перевірялось ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова тричі, при чому порушень за зазначений період довідкою від 21.06.11 р. за № 108/2302/34758433 та актом перевірки від 11.03.2011 за № 617/23-05/34758433 відповідачем встановлено не було.

Суд також зазначає, що Законом України "Про систему оподаткування" для платника податку не передбачено обов'язку (ст.9) та не надано права (ст.10) вимагати від іншого платника податку будь-яких відомостей (в т.ч. і щодо реєстрації в якості платника податку). Так само, Закон України "Про податок на додану вартість" не передбачає обов'язку або права одного платника податку контролювати показники податкової звітності по податку на додану вартість іншого платника податку та підстави для коригування податкових зобов'язань внаслідок таких порушень, в тому числі "по ланцюгу", про яке зазначає Відповідач в акті перевірки, що не може вважатися належним доказом будь-якого податкового порушення.

3 цього випливає, що порушення порядку здійснення господарської діяльності контрагента тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, оскільки, у відповідності до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Наявність власних складських приміщень, транспорту, устаткування не є необхідною підставою для здійснення фінансово господарської діяльності підприємства, вони можуть бути орендованими, тощо. Наявність або відсутність у платника податків власних виробничих, транспортних засобів, складських приміщень, інших основних фондів не може бути сама по собі доказом товарності поставок.

До документів, які засвідчують факт придбання товару, робіт, послуг, діюче законодавство висуває лише одну умову вони повинні засвідчувати фактичне отримання товару або результатів робіт, послуг. Факт отримання позивачем товару підтверджується вище зазначеними видатковими накладними, що приєднані до матеріалів справи, іншими доказами по справі.

Статтями 1, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Вище наведене підтверджує факт придбання позивачем товарів з метою використання в господарській діяльності платника податку, який є обов'язковою передумовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту.

Згідно з пунктом 8 статті 19 Господарського кодексу України усі суб'єкти господарювання зобов'язані самостійно здійснювати первинний (оперативний) та бухгалтерський облік результатів своєї роботи, складати статистичну інформацію, а також надавати відповідно до вимог закону фінансову звітність та статистичну інформацію щодо своєї господарської діяльності, інші дані, визначені законом. Забороняється вимагати від суб'єктів господарювання надання статистичної інформації та інших даних, не передбачених законом або з порушенням порядку, встановленого законом.

Таким чином, у разі порушення контрагентами платника податку вимог податкового законодавства, податковий орган має право у межах своєї компетенції та у відповідності до вимог чинного законодавства видавати акти державного органу на усунення таких порушень, які є обов'язковими до виконання.

Листом Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 року № 1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби» зазначено, що у разі, якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема податкових накладних. При цьому не є підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку.

Враховуючи викладене, ТОВ "Торговий Дім "Пересічанський МЕЗ" були дотримані вимоги положень Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та Закону України „Про податок на додану вартість” та правомірно включено до складу податкового кредиту податкові накладні, отримані від ФОП ОСОБА_2

Щодо висновків акту про нікчемність правочинів суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Як випливає зі змісту акта перевірки, висновки ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова про порушення Позивачем за правочинами, укладеними з ФОП ОСОБА_2 ч. 1 ст. 203, ст. 215, п. 1ст.216, ст.228 ЦК України було зроблено виходячи з того, що вчинені правочини не були спрямовані на настання реальних правових наслідків, суперечать моральним засадам суспільства, порушують публічний порядок, вочевидь є такими, що укладені з метою, яка суперечить інтересам держави і суспільства, а тому є нікчемними.

Суд, беручи до уваги фактичні обставини у справі та досліджені у судовому засіданні письмові документи, вважає вказані висновки відповідача помилковими та безпідставними.

Частина 1 ст.203 Цивільного кодексу України визначає, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Згідно ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ст.ст. 219, 220, 221, 224, 228 ЦК України, недійсними, зокрема, є правочини в разі недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину, недодержання сторонами вимоги про нотаріальне посвідчення договору, вчинення правочину малолітньою особою за межами її цивільної дієздатності в разі відсутності його схвалення батьками, усиновлювачем або опікуном, правочин, вчинений без дозволу органу опіки та піклування в порядку ст.71 ЦК України, правочин, що порушує публічний порядок, тобто, спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Також відповідно до ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним, а відповідно до ст. 27 Господарського кодексу України господарське зобовязання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосубєктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Аналізуючи наведені норми, суд приходить до висновку, що відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). У всіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.

В ході розгляду даної справи судом встановлено, що укладені між позивачем та його контрагентом угоди не віднесено законом до нікчемних, також відсутні судові рішення про визнання їх недійсними. Іншого відповідачем не доведено, хоча, відповідно до ст. 71 КАС України він, як субєкт владних повноважень, має довести суду правомірність свого рішення.

Суд вважає, що відповідач, приймаючи оскаржувані в даній справі рішення, не міг керуватися лише припущеннями щодо фіктивності (нікчемності) укладених договорів, а його позиція про те, що дані договори купівлі-продажу суперечать інтересам держави та суспільства, не підкріплені належними доказами та рішенням суду про визнання їх такими.

Суд зазначає, що позивач та його контрагенти належним чином оформили договірні правовідносини та на виконання вимог податкового законодавства оформили первинні документи бухгалтерської та податкової звітності.

Отже, будьякі умисні дії товариства, а також посадових осіб юридичної особи, стосовно ухилення від сплати податків шляхом укладення нікчемного правочину відсутні.

Також суд зазначає, що Відповідачем ні в акті перевірки, ні в судовому засіданні не надано будь-яких доказів, які б вказували на невідповідність договорів Позивача актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

За таких обставин, суд не може погодитися з висновком Відповідача, викладеним у акті перевірки № 3334/23-05/34758433 від 18.07.2011 року відносно нікчемності укладених спірних правочинів, оскільки, в силу статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або, якщо він не визнаний судом недійсним.

З огляду на викладене, суд вважає безпідставним висновок відповідача про порушення ТОВ "Торговий Дім "Пересічанський МЕЗ" пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28 грудня 1994 року №334/94-ВР, із змінами та доповненнями, пп.7.2.3 п.7.2, пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР, із змінами та доповненнями та ч. 1 ст.203, 215, п.1. ст.216, ст.228 Цивільного Кодексу України.

Відповідно до частини першої статті 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, обов'язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття податкових повідомлень-рішень, що оскаржуються, в цій справі покладено на відповідача.

Оцінивши надані докази, суд дійшов висновку, що відповідач не довів правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень та не надав доказів в спростування вищевикладеного, на відміну від позивача, який довів обґрунтованість своїх позовних вимог.

За таких обставин, оскаржувані податкові повідомлення-рішення №0004712305 від 07.10.2011 на суму 267448,75грн. та №0003442305 від 29.07.2011 на суму 299542,25грн. не можуть вважатися законними і обґрунтованими, тому, на думку суду, є правові підстави для задоволення адміністративного позову.

Підсумовуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є документально та нормативно доведеними та такими, що підлягають задоволенню, а заперечення відповідача суд відхиляє як безпідставні та необґрунтовані.

На підставі ст.94 КАС України з Державного бюджету України на користь позивача належить стягнути витрати в сумі 03,40грн., сплачені позивачем при зверненні з даним позовом до суду.

Керуючись ст.ст.2, 11, 71, 86, 94, 159-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Пересічанський МЕЗ" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м.Харкова про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити у повному обсязі.

Скасувати податкове повідомлення-рішення №0004712305 від 07.10.2011 на суму 267448,75грн. у повному обсязі та податкове повідомлення-рішення №0003442305 від 29.07.2011 на суму 299542,25грн. у повному обсязі.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Пересічанський МЕЗ" (код ЄДРПОУ 34758433) витрати зі сплати судового збору в сумі 03,40грн. (три гривні сорок копійок).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

У повному обсязі постанову складено 01 грудня 2011 року.

Суддя (підпис)< >Р.В. Мельников

З оригіналом згідно. Оригінал постанови знаходиться в матеріалах справи.< >

Суддя< >Р.В. Мельников< >