№ 20226607, 09.12.2011, Lviv District Administrative Court

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 грудня 2011 р. № 2а-6746/11/1370

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого - судді Шинкар Т.І.,

за участю секретаря Васильків О.С.,

за участю представників позивача Ожибко М.І., Щербатої О.М., Огоновського І.М., представників відповідача Пилипюка А.М., Антонюка І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Львові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Леопрінт»до Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Львівської області про скасування податкових повідомлень-рішень від 13.05.2011р. №0000093540 та №0000103540, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Леопрінт»(далі-Товариство) звернулося з позовом у Львівський окружний адміністративний суд до Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Львівської області (далі-ДПІ) та просить скасувати податкові повідомлення-рішення від 13.05.2011р. №0000093540 та №0000103540. Позов обґрунтовує тим, що висновки контролюючого органу, викладені в акті документальної планової виїзної перевірки про безтоварність та нікчемність фінансового-господарських операцій щодо неможливості здійснення таких з підстав відсутності трудових ресурсів, відсутності основних засобів у контрагентів Товариства, є безпідставні та ґрунтуються на припущеннях, спростовується первинними документами щодо факту придбання товару (сировини), використання придбаного товару (сировини) у виробництві та документами по факту реалізації виготовленої продукції замовникам Товариства, в наслідок чого отримано прибуток. Окрім того зазначено, що статтею 61 Конституції України передбачено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, тому відповідальність за порушення законодавства, у разі існування такого, несе підприємство, яке його допустило, а не контрагент.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали з підстав, зазначених у позові та усних поясненнях, та зазначили, що на момент перевірки контролюючому органу подавались всі первинні документи, в тому числі подорожні листи. Просили позов задовольнити.

Представники відповідача в судовому засіданні позов не визнали з підстав, викладених у заперечення та зазначили, що взаємовідносини Товариства з його контрагентами ПП «Віста Плюс», ПП «Альфа Ресурс», ТОВ «БМК «Укренергосервіс»мають ознаки нікчемності, оскільки під час перевірок вищезазначених підприємств встановлено, що такі не володіють майном, матеріальними ресурсами, які необхідні для здійснення операцій купівлі-продажу, відсутні в достатній кількості трудові ресурси, основні фонди, складські приміщення, транспортні засоби, а відтак відсутня і фінансово-господарська діяльність. Дані операції були спрямовані на отримання податкової вигоди з метою штучного формування податкового кредиту. Просили відмовити в задоволенні позовних вимог.

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 09 грудня 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини Постанови.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Леопрінт» зареєстроване Пустомитівською районною державною адміністрацією Львівської області, свідоцтво про державну реєстрацію від 23.07.2009р. за №14041020000002011. Взято на податковий облік в органах державної податкової служби 24.07.2009р. за №15604. В період що перевірявся було платником ПДВ та податку на прибуток.

Судом встановлено, що ДПІ проведено планову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 24.07.2009р. по 31.12.2010р. за результатами якої ДПІ прийшла до висновку про порушення Товариством п.5.1, п.п. 5.2.1. п 5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 22.05.97р. №283 із змінами та доповненнями: занижено податкове зобовязання з податку на прибуток всього у сумі 501330,00грн., у тому числі за IV квартал 2009 року-171 310,00грн., I квартал 2010 року у сумі 296188,00грн., II квартал 2010 року в сумі 23957,00грн., III квартал 2010 року у сумі 9875,00грн. та п.п. 7.2.3 п.7.2, п.п.7.4.1, п.п.7.4.4, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03 квітня 1997 року №168/97-ВР з наступними змінами та доповненнями (далі - Закон №168) в результаті чого податкове зобовязання з податку на додану вартість (далі-ПДВ) занижено у сумі 401064,00 грн., у т. ч. жовтень 2009 року у сумі 31250,00грн., листопад 2009 року - 82965,00грн., грудень 2009 року - 22 833,00грн, січень 2010 року - 97817,00грн., лютий 2010 року - 123200,00грн., березень 2010 року 15933,00грн., квітень 2010 року 4583,00грн., травень 2010 року 14583,00грн., липень 2010 року 5750,00грн., серпень 2010 року 2150,00грн., що викладено в Акті перевірки від 28.04.2011р. 235/232/36562694.

На підставі Акта перевірки ДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення від 13.05.2011р. за №0000103540, яким Товариству визначено податкове зобовязання з ПДВ за основним платежем на суму 401 064,00грн. та штрафні (фінансові) санкції (штрафи) на суму 100266,00грн. та №0000093540, яким Товариству визначено податкове зобовязання з податку на прибуток за основним платежем на суму 501 330,00грн. та штрафні (фінансові) санкції (штрафи) на суму 125332,50грн.

Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями рішеннями Товариство звернулося до суду за захистом своїх прав.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

В акті перевірки зазначено, що перевіркою відображених у рядку 04.1 Декларацій "витрати на придбання товарів (робіт, послуг), крім визначених у 04.11” показників за період з 24.07.09р. по 31.12.10р. встановлено, що субєкт господарювання здійснював операції з придбання товарно-матеріальних цінностей для подальшого їх використання в господарській діяльності підприємства, здійснювало придбання паливо-мастильних матеріалів, оплачувало послуги оренди, комунальні послуги, послуги звязку. Досліджувалось оборотно-сальдові відомості по рахунках валових витрат, оборотно-сальдові відомості, обороти по рахунку 20 "Виробничі запаси", 22 "Малоцінні та швидкозношувані предмети", 23 “Виробництво”, 26 "Готова продукція", 63 "Розрахунки з постачальниками та підрядниками", 84 „Інші операційні витрати”, 90 “Собівартість реалізації”, 91 ”Загальновиробничі витрати”, 92 "Адміністративні витрати", 93 ”Витрати на збут”, 94 "Інші витрати операційної діяльності", 311 “Поточні рахунки в національній валюті”, господарські договори, на підставі яких ДПІ встановлено завищення задекларованих Товариством показників у рядку 04.1 Декларацій „витрати на придбання товарів (робіт, послуг), крім визначених у 04.11” всього 2 005320,00грн., у тому числі IV квартал 2009 року 685 241,00грн., I квартал 2010 року у сумі 1 184750,00грн., II квартал 2010 року в сумі 95829,00грн., III квартал 2010 року у сумі 39500,00грн.

Як зазначено ДПІ в акті перевірки, одним з постачальників Товариства було ПП «Віста Плюс», яке для здійснення господарської діяльності не мало власних офісних, виробничих приміщень, земельних ділянок, транспортних засобів, відсутні в достатній кількості штатні працівники та фахівці, які приймали б участь у здійсненні господарських операцій що вказує про неможливість фактичного здійснення господарської діяльності між даним підприємством та підприємствами - постачальниками і підприємствами - покупцями товарів (робіт, послуг), які на думку ДПІ є нікчемними. Розрахунки з ПП «Віста Плюс»проводились у безготівковій формі, що проведено згідно рахунків бухгалтерського обліку Товариства Д-т 631 К-т 311 1 729 789,34 грн. Заборгованість по розрахунках відсутня.

Під час перевірки ДПІ встановлено, що Товариство (Покупець), та ПП «Віста Плюс» (Продавець) уклали договір купівлі-продажу №23/10-09кп від 26.10.2009р. відповідно до якого Продавець зобовязується передавати, а Покупець прийняти у власність та оплатити на умовах, у строки та в порядку, передбаченому даним договором, товар, асортимент, кількість, ціна а також терміни поставки якого узгоджуються сторонами окремо для кожної конкретної партії, та зазначаються у рахунках-фактурі та накладних.

На виконання договору Товариство отримало сировину на суму 1 729 789,34грн., в т. ч. ПДВ 288 298,22грн. По податковому обліку вартість отриманої сировини віднесено на витрати на придбання товарів (робіт ,послуг). ПДВ згідно отриманих податкових накладних включено до складу податкового кредиту жовтні 2009 року у сумі 31 249,72грн., листопаді 2009 року у сумі 78 031,84грн., грудні 2009 року у сумі 22 833,33 грн., січні 2010 року у сумі - 29900,00грн., лютому 2010 року у сумі - 123200,00грн., квітні 2010 року у сумі - 3 083,33грн. До перевірки надані накладні з підписами посадових осіб підприємств, що завірені печатками.

Окрім того, в акті перевірки зазначено, що постачальником Товариства було ПП «Альфа Ресурс» яке для здійснення господарської діяльності не мало складські приміщення, автомобільного чи іншого транспорту, відсутні в достатній кількості штатні працівники та фахівці, які приймали б участь у здійсненні господарських операцій що вказує про неможливість фактичного здійснення господарської діяльності між даним підприємством та підприємствами - постачальниками і підприємствами - покупцями товарів (робіт, послуг), а відтак на думку ДПІ правочини вчинено без наміру створення правових наслідків.

Розрахунки з ПП «Альфа Ресурс»проводились у безготівковій формі на суму 663695,26 грн., що проведено згідно рахунків бухгалтерського обліку Товариства: Д-т 631 К-т 311 663695,26 грн. Заборгованість по розрахунках відсутня.

Під час перевірки ДПІ встановлено, що Товариство (Покупець), та ПП «Альфа Ресурс» (Продавець) уклали договір купівлі-продажу №25/11-09кп/1 від 16.11.2009р. відповідно до якого Продавець зобовязується передавати, а Покупець приймати у власність та оплачувати на умовах, у строки та в порядку, передбаченому даним договором, товар, асортимент, кількість,ціна а також терміни поставки якого узгоджуються сторонами окремо для кожної конкретної партії, та зазначаються у рахунках-фактурі та накладних. На виконання договору Товариство отримало сировину на суму 663 695,26грн., в т. ч. ПДВ 110 615,88грн., по періодах. По податковому обліку вартість отриманої сировини віднесено на витрати на придбання товарів (робіт ,послуг), (рядок 04.1 декларації). ПДВ згідно отриманих податкових накладних включено до складу податкового кредиту листопада 2009 року у сумі 4 933,34грн., січня 2010 року у сумі 67 916,67грн., березня 2010 року у сумі -15 933,33грн., квітня 2010 року у сумі 1500,00грн., травня 2010 року у сумі 14 582,54грн., липня 2010року у сумі 5750,00грн. До перевірки надані накладні з підписами посадових осіб підприємств, що завірені печатками.

Також в акті перевірки зазначено, що постачальником Товариства було ТОВ «БМК «Укренергосервіс»у якого за даними податкового обліку відсутні необоротні активи: основні фонди (в т.ч. складські приміщення для зберігання ТМЦ, транспортні засоби), земля, та нематеріальні активи в вартісному виразі,достатня кількість працівників, що на думку податкового органу є підставою вважати, що проведеною перевіркою з'ясовано що операції із придбання та реалізації мали не реальний товарний характер, товар не перевозився і не зберігався. Розрахунки з ТОВ «БМК «Укренергосервіс»проводились у безготівковій формі на суму 12900,00грн., що проведено згідно рахунків бухгалтерського обліку ТзОВ «ТД «Леопрінт»: Д-т 631 К-т 311 12 900,00грн. Заборгованість по розрахунках з даним контрагентом відсутня.

Під час перевірки встановлено, що Товариство (Покупець), та ТОВ «БМК «Укренергосервіс»(Продавець) уклали договір купівлі-продажу №23/08-10кп від 02.08.2010р. відповідно до якого, Продавець зобовязується передавати, а Покупець приймати у власність та оплачувати на умовах, у строки та в порядку, передбаченому даним договором, товар, асортимент, кількість,ціна а також терміни поставки якого узгоджуються сторонами окремо для кожної конкретної партії, та зазначаються у рахунках-фактурі та накладних. На виконання договору Товариство отримало сировину на суму 12900,00грн., в т.ч. ПДВ 2 150,00грн. По податковому обліку вартість отриманої сировини віднесено на витрати на придбання товарів (робіт ,послуг), (рядок 04.1 декларації). ПДВ згідно отриманих податкових накладних включено до складу податкового кредиту серпня 2010 року у сумі 2150,00грн. До перевірки надані накладні з підписами посадових осіб підприємств, що завірені печатками.

В акті перевірки, окрім того, зазначено, що по вище згаданих підприємствах Товариство до перевірки не представило жодних транспортних та супроводжувальних документів.

На підставі вищевикладеного податковий орган прийшов до висновку, що Товариство завищило валові витрати по безтоварних (нікчемних) операціях , відображених у стрічці 04.1 на суму всього 2 005320,00грн. та занизило задекларовані показники у рядку 04.1 Декларацій „витрати на придбання товарів (робіт, послуг), крім визначених у 04.11, а також завищило задекларовані показники рядка 10.1 "Придбані з податком на додану вартість на митній території України, а саме для здійснення операцій, які підлягають оподаткуванню за ставкою 20%" та у рядку 17 Декларацій „Усього податкового кредиту” у сумі 401064,00грн. за рахунок включення до складу податкового кредиту суми ПДВ з безтоварних операцій.

Проте з такими висновками ДПІ суд не погоджується виходячи з наступного.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону №168 податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податків в звітному періоді у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обороту) і основних фондів або нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Підпунктом 7.4.5 Закону №168 визначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними. Таким чином, податкова накладна є документом, який підтверджує сплату покупцем податку на додану вартість в ціні товару.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996 від 16.07.1999р. (далі-Закон №996), підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно вимог пп.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону №168, податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. ДПІ не наведено суду підстав, з яких податкові накладні контрагентів позивача не можна було б вважати такими, що підтверджують право позивача на податковий кредит.

З огляду на викладене аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. Визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є подальше використання таких товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи платника податку.

Представлені представниками позивача в судовому засіданні документи свідчать про підстави виникнення цивільних прав та обовязків, а також про фактичне здійснення господарських операцій Товариством та його контрагентами, та є достатніми доказами на підтвердження здійснення останніх.

Як вбачається з дослідженого в судовому засідання Договору з ПП «Віста Плюс»на виконання умов якого останнім виписано видаткові та податкові накладні у період жовтня грудня 2009 року, січня лютого та квітня 2010 року згідно номенклатури «поліпропілен, фарба, РР ТОР 30Silver, РР С 30 Р6, Плівка поліпропілен 7852 Intercoat, Плівка поліпропілен»на загальну суму ПДВ 288 298,22грн. Товариством віднесено суми ПДВ по накладних, отриманих від ПП «Віста Плюс»до складу податкового кредиту з ПДВ податкової декларації та додатку 5 за жовтень 2009 року у сумі 31249,72 грн., листопад 2009 року у сумі 78 031,84грн., грудень 2009 року у сумі -22 833,33грн., січень 2010 року у сумі -29900,00грн., лютий 2010 року у сумі 123200,00грн., квітень 2010 року у сумі 3 083,33грн.

Як вбачається з дослідженого в судовому засідання Договору з ПП «Альфа ресурс»на виконання умов якого останнім виписано видаткові та податкові накладні у період листопад 2009 року, січень, березень-травень, липень 2010 року згідно номенклатури «фарба, фольга хол. Тиснення КФ4, фольга дифракція, клей, праймер, Анілокс, Пропілен, РР пропілен, РР С 30 Р6»на загальну суму ПДВ 110 615,88грн. Товариством віднесено суми ПДВ по накладних, отриманих від ПП «Альфа Ресурс»до складу податкового кредиту з ПДВ податкової декларації та додатку 5 за листопад 2009 року у сумі 4 933,34грн., січень 2010 року у сумі 67 916,67грн., березень 2010 року у сумі - 15 933,33грн., квітень 2010 року у сумі 1500,00грн., травень 2010 року у сумі 14 582,54грн., липень 2010 року у сумі 5750,00грн.

Як вбачається з дослідженого в судовому засідання Договору з ТОВ «БМК «Укренергосервіс»на виконання умов якого останнім виписано видаткову та податкову накладні у серпні 2010 року згідно номенклатури «Кондиціонер»на загальну суму ПДВ 2150,00грн. Товариством віднесено суми ПДВ по накладній, отриманій від ТОВ «БМК «Укренергосервіс» до складу податкового кредиту з ПДВ податкової декларації та додатку 5 за серпень 2010 року у сумі 2150,00грн.

Факт здійснення господарських операцій підтверджується договорами (т.1 а.с. 50-54), податковими накладними та видатковими накладними (т.1 а.с.55-104, т.2 а.с. 4-5, 11, 14, 36-47, 53-54, 70-92), платіжними дорученнями (т.1 а.с.105-136, т.2 а.с.1-3, 17-21, 48-52), подорожними листами вантажного автомобіля (т.2 а.с.1-13, 116-120) та Договором оренди автомобіля від 01.01.2010 року (т.2 а.с. 90), Звітами по партіях номенклатури, які підтверджують факт придбання товару (сировини) у вищезгаданих контрагентів та списання товарно-матеріальних цінностей у виробництво (т.1 а.с. 137, 142, 144, 150, 155, 159, 171-173, 191, 195, 199, 204, 206, 210, 214-217,243), актами приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів (т.1 а.с. 245-247), Договором про надання послуг №4 від 01.08.2009р., предметом якого надання послуг по перевезенню (транспортуванню) вантажу (т.2 а.с.91-93), актами здачі-приймання робіт (надання послуг), в тому числі оренда автомобіля марки Нива-Шевролет за жовтень-грудень 2009 року, січень 2010 року (т.2 а.с.94-97), оборотно-сальдовими відомостями по рахунках 203 та 207, звіт про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт, товарними чеками на купівлю ременя та кабель, сальника клапана, прокладки, болта двигуна, видатковими та прибутковими накладними по факту придбання Акумулятора Іста А1 та запасних частин до автомобіля, актами списання паливно-мастильних матеріалів за період січень-серпень 2010 року, Звітами про витрати палива на збут продукції та експедиторські послуги за січень-серпень 2010 року.

Посилання в акті перевірки на не представлення Товариством жодних транспортних та супроводжувальних документів не ґрунтується на фактичних обставинах справи та спростовується поданими первинними документами та поясненнями представників позивача, які зазначили, що під час перевірки ці документи подавались інспекторам. Окрім того, у додатках до заперечення, поданого Товариством до ДПІ, такі зазначені.

Відповідно до підпункту 7.5.1 Закону №168 датою виникнення права на податковий кредит є дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг). Суд вважає, що з дати отримання податкової накладної у позивача виникло право на податковий кредит.

Представниками позивача до матеріалів справи долучено копії видаткових накладних та Довіреності, які виписані позивачем протягом листопада 2009 березня 2011 року про відпуск, з придбаного у ПП «Віста Плюс», ПП «Альфа Ресурс», ТОВ «БМК «Укренергосервіс» товару (сировини), виготовленої продукції (етикеток) контрагентам позивача: ТзОА «Арена», ЗАТ «Індустріальні та дистрибуційні системи», Луцький спиртогорілчаний комбінат ДП, ТзОВ «Енергоатом», ТзОВ ПІІ «Еконія», ТзОВ «Мізунь», ДП «Житомирський лікеро-горілчаний завод», ТзОВ «Фірма Хімекс», ТзОВ «Сан Клін ІНТ», ТзОВ КОСМОНАВА Україна, ТзОВ «Універсал-М», ТзОВ ПІІ «Артус 09», ТзОВ «ДТ ВІКОВІ ТРАДИЦІЇ».

Згідно з частиною 1 статті 67 Конституції України кожен зобовязаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, установлених законом.

За змістом частини 1 статті 228 Цивільного кодексу України (далі-ЦКУ), правочин спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже, згідно з частиною 2 згаданої статті є нікчемним.

Як зазначено у частині 2 статті 215 ЦКУ, визнання судами нікчемних правочинів недійсними не вимагається. Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦКУ недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім повязаних з його недійсністю.

Актом перевірки підтверджено, що на момент здійснення господарських операцій ПП «Віста Плюс», ПП «Альфа Ресурс», ТОВ «БМК «Укренергосервіс»знаходились в Єдиному державному реєстрі, а також мали Свідоцтво про реєстрацію платниками податку на додану вартість.

Товар (сировина), які були предметом купівлі-продажу, не обмежені та не вилучені з цивільного обороту України. Таким чином, господарські операції, що є предметом даного спору, здійснювалися правоздатними юридичними особами і по своїй суті не суперечать інтересам держави.

Позивачем на підтвердження обгрунтованості віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ за перевірений період надано податкові накладні які не мали недоліків та, порядок заповнення яких, відповідає встановленому чинним на момент їх виписки законодавством. Зазначені обставини давали право позивачу включити ПДВ в сумі 401064,00 грн. до складу податкового кредиту жовтня-грудня 2009 року січня-травня, липня, серпня 2010 року, що підтверджується дослідженими в судовому засіданні деклараціями з ПДВ за спірний період та Додатками 5 до них та сформувати валові витрати у сумі 501330,00грн., у тому числі за IV квартал 2009 року, I ІІІ кварталів 2010 року.

Суд не погоджується з висновком податкового органу щодо нікчемності вищезгаданих правочинів з підстав відсутності штату працівників, основних засобів, оскільки господарська діяльність може здійснюватись шляхом залучення трудових ресурсів та транспорту в спосіб, зокрема, укладення цивільно-правових угод та господарських договорів.

Встановлений ДПІ факт відсутності штатних працівників за результатом аналізу податкової звітності щодо утриманих і сплачених сум податку з доходів останніх не може слугувати належним доказом не використання праці найманих осіб загалом та не є підтвердженням вчинення безтоварних операцій.

Відповідно до п.3 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПА України №984 від 22.12.2010р. акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Згідно з п.6 даного Порядку, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, обєктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Однак, акт перевірки, який є предметом дослідження, не відповідає вимогам вищезгаданого Порядку та складений без обєктивного аналізу господарських операцій, вчинених Товариством і ґрунтується виключно на припущеннях щодо безтоварності операцій.

У розумінні пункту 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994р. №334 з наступними змінами та доповненнями (далі-Закон №334), господарська діяльність будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі, коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону №334 валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до умов пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону №334 до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону №334 не належать до складу валових витрат будь-які витрати, непідтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення та зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до спільного наказу Міністерства транспорту України та Міністерства статистики України “Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля” від 29.12.1995р. №488/346 встановлено, що застосування затверджених даним наказом форм первинних документів є обов'язковим для всіх суб'єктів господарської діяльності, незалежно від форм власності, в тому числі "Подорожній лист вантажного автомобіля", ф. №2.

У розділі 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Мінтранспорту України від 14.10.97р. №363, зареєстрованих в Мінюсті України 20.02.1998р. за № 128/2568 зазначено, що подорожній лист - первинний документ про облік вантажних автомобільних перевезень, що всебічно характеризує роботу автомобіля і водія з моменту їх виїзду з автотранспортного підприємства і до повернення на підприємство. Товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу. Пунктом 11.3 передбачено, що дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається.

Факт руху вантажу від пункту відправлення до пункту призначення (передання вантажу одержувачу) свідчать подорожні листи вантажного автомобіля.

В підтвердження обставин реальності господарських операцій судом взято до уваги діяльність позивача: Товариство, як господарюючий субєкт веде діяльність з 2009 року, роботи (послуги), які визначені у досліджених судом Договорах, узгоджуються з предметом діяльності Товариства: виготовлення друкованої продукції (етикетки).

Суд зауважує, що перелік правочинів, які є нікчемними з огляду вимоги ст.228 ЦК України чітко визначені як такі, що порушує публічний порядок, якщо були спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження обєктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу обєктів цивільного права тощо.

Під час перевірки господарської діяльності Товариства, як це зазначено в акті перевірки щодо контрагентів Товариства - ПП «Віста Плюс», ПП «Альфа Ресурс», ТОВ «БМК «Укренергосервіс» досліджувались декларації з ПДВ та декларації з податку на прибуток за 2009-2010 роки, розшифровки податкових зобовязань та податкового кредиту у розрізі контрагентів за цей період, база даних «Система автоматизованого співставлення» та не досліджувались ДПІ жодних первинних документів цих контрагентів по факту придбання та реалізації сировини (продукції), робіт (послуг).

Суд вважає, що ДПІ не надано доказів для встановлення мети вищезгаданих підприємств, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, при проведенні зазначених господарських договорів. Товариство не несе відповідальності за своїх контрагентів, які не виконали свого обовязку щодо сплати податків до бюджету, відповідальність за такі негативні наслідки несе саме ця особа-контрагент, зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит у разі якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту (позиція ВАСУ, викладена в Інформаційному листі від 20.07.2010р. № 1112/11/13-10.)

Податковим органом не подано жодних доказів на підтвердження висновків, викладених в акті перевірки. При цьому слід зазначити, що одним з основних принципі оцінки податкових спорів є принцип презумпції добросовісності платника, у звязку з яким, дії платника податків, який має на меті одержання податкової вигоди, економічно виправдані, а відомості, що містяться у податкових деклараціях, податкових накладних та інших первинних документах, є достовірними.

Суд не приймає до уваги посилання представників відповідача на порушення кримінальної справи за фактом вчинення фіктивного підприємства ПП «Віста Плюс», оскільки, згідно ст.72 КАС України обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, є вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Дослідивши письмові докази суд приходить до висновку, що операції з придбання Товариством у ПП «Віста Плюс», ПП «Альфа Ресурс», ТОВ «БМК «Укренергосервіс»вищевказаних товарів мали реальний характер.

Частиною 2 ст.19 Конституції України та ч.3 ст.2 КАС України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до вимог ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Аналізуючи чинне законодавство та обставини справи, суд приходить до висновку, що відповідач як субєкт владних повноважень не надав суду достатніх та беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятого ним рішення. Оскільки судом не встановлено порушень позивачем податкового законодавства, то відсутні підстави застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) на підставі п.123.1 ст.123 Податкового кодексу України.

Виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, враховуючи вищевикладене суд прийшов до висновку, що вимоги позивача ґрунтуються на законі, підтверджені матеріалами справи та підлягають до задоволення.

Щодо судових витрат, то у відповідності до ст.94 КАС України, слід стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Леопрінт»3,40 грн. судових витрат.

Керуючись ст.ст. 7-14, 69-71, 86, 94, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення від 13.05.2011р. №0000093540 та №0000103540 прийняті Державною податковою інспекцією у Пустомитівському районі Львівської області.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Леопрінт» 3 грн. 40 коп. судового збору.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку передбаченому ст. 254 КАС України.

Повний текст Постанови виготовлено 15.12.2011 року.

Суддя Шинкар Т.І.

З оригіналом згідно

Суддя Шинкар Т.І.