№ 2016166, 15.08.2008, Kharkiv District Administrative Court

Справа №2а-2321/08

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«15» серпня 2008 року                                                                                  м. Харків

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Спірідонова М.О.

за участю секретаря - Свіргун О.О.

розглянувши     у      відкритому     судовому     засіданні     у     приміщенні     Харківського окружного   адміністративного   суду  адміністративний  позов     товариства  з  обмеженою відповідальністю «Торгівельне підприємство «Вімар»» до державної податкової інспекції у Дзержинському районі м.Харкова про скасування податкового повідомлення рішення, -

ВСТАНОВИВ:

            Позивач ТОВ «Торгівельне підприємство «Вімар»» звернувся до адміністративного суду з позовом до ДПІ у Дзержинському районі м.Харкова в якому просили суд скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Дзержинському районі м.Харкова № 001362200/0 від 24.12.2007 року.

            Під час розгляду справи позивач змінив свої позовні вимоги та просив суд суд скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Дзержинському районі м.Харкова № 001362200/0 від 24.12.2007 року в частині нарахування пені в розмірі 198911 грн.

В обґрунтування позову позивач вказав, що відповідно до акту виїзної позапланової перевірки дотримання вимог валютного законодавства ТОВ «ТП «Вімар» № 9861/22-00/33205617 від 20.12.07 року відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення № 0001362200/0 від 24.12.2007 року, згідно якого позивачу була нарахована пеня за порушення термінів розрахунків в іноземній валюті в розмірі 210 370 грн..

Представник позивача вказав, що ТОВ «ТП «Вімар» не згодне з таким нарахуванням, оскільки таке здійснене в порушення норм чинного законодавства.

Так представник позивача вказав, що при перевірці відповідачем для визначення дати поставки визначалась дата митного оформлення товару, який надходив на адресу ТОВ «ТП «Вімар», згідно ВМДІМ-40. При цьому, відповідачем не враховувались інші обставини, які свідчили, що поставка товару відбулась до дати його митного оформлення.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 90 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортуються, потребують індивідуальної ліцензії Національного банку України.

Зазначеною нормою встановлений порядок розрахунків в іноземній валюті при здійснені імпортних операцій, а саме при відстрочені поставки, поставка повинна бути здійснення в термін, що не перевищує 90 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» імпорт (імпорт товарів) — купівля (у тому числі з оплатою в негрошовій формі) українськими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності в іноземних суб'єктів господарської діяльності товарів з ввезенням або без ввезення цих товарів на територію України, включаючи купівлю товарів, призначених для власного споживання установами та організаціями України, розташованими за її межами.

Як зазначив представник позивача, в даному випадку імпорт товарів буде завершений з моменту ввезення товарів на митну територію України.

ТОВ «ТП «Вімар», як комітент за договорами комісії №№ 2205/01, від 22.05.07 p., 01/2405 від 24.05.07 p., 02/1906 від 19.06.07р., 1807/02 від 18.07.07 p., 3007/1 від 30.07.07 р. та 2208/2 від 22.08.07 p., а також як субкомісіонер за договорами комісії №№ 02/1906 від 19.06.07 p., 1807/1 від 18.07.07 p., 0908/2 від 09.08.07 р. та 2208/2 від 22.08.07 р. здійснює оплату за поставку товару згідно Контракту чи Договору чи Додатку до договору чи контракту, укладеного комісіонером (ЗАТ «Авто торгівельна група «Спецтехніка»).

На виконання зазначених договорів комісії комісіонер ЗАТ «Авто торгівельна група «Спецтехніка» здійснювала поставку товару на умовах Контракту № 623/40431508/7009-01 від 24 січня 2007 року, який укладено між ТОВ «ВТФ «ЗИЛ-експорт» АМО ЗИЛ» (Продавець) та ЗАТ «Автоторгівельна група «Спецтехніка» (Покупець), згідно п. 4.1. якого передбачено умови поставки - FCA - АМО ЗИЛ м. Москва Російської Федерації за Інкотермс 2000.

Товар за вказаним контрактом передавався продавцем перевізнику, яким виступав ТОВ «Атлант» за договором № 1/03 від 02 березня 2007 року, що підтверджується виданими Продавцем міжнародними товарно-транспортними накладними (CRM) та був увезений на митну територію України, що підтверджується ВМДІМ-74.

Таким чином, як зазначив представник позивача на їх думку у разі ввезення товару на митну територію України поставка є виконаною і саме дата перетину митного кордону, що відображено у ВМД ІМ-74 є датою поставки, яка повинна враховуватись при визначені строку здійснення розрахунків в іноземній валюті.

ТОВ «ТП «Вімар», як комітент за договором комісії № 1209/2 від 12.09.07 року здійснює оплату за поставку товару згідно Контракту чи Договору чи Додатку до договору чи контракту, укладеного комісіонером (ТОВ «ВО «Сван»).

На виконання зазначених договорів комісії комісіонер ТОВ «ВО «Сван» здійснювала поставку товару на умовах Контракту № 83/07-349дг від 12.09.07 року.

Як вказав представник позивача згідно акту перевірки пеня відповідачем була нарахована за датами митного оформлення товару по ВМД ІМ-40, але враховуючи, що поставка товару відбулась раніше і підтверджена належним чином оформленими ВМД ІМ-74, то пеня за прострочення поставки товару є меншою ніж нараховано Відповідачем.

 Згідно реєстру оформлення ВМД ІМ -74 пеня за прострочення розрахунків в іноземній валюті складає 9686 грн., яка визнана позивачем, як сплачена.

Виходячи з вище викладеного позивач просив суд  задовольнити позов у повному обсязі.

Представник  відповідача в судове засідання з'явився та з позовом не погодився вказавши, що податкове повідомлення  винесено у відповідності до вимог чинного законодавства України.

Судом встановлено, що ДПІ у Дзержинському районі м.Харкова на підставі направлення було проведеного  виїздну позапланову документальну перевірку дотримання  вимог валютного законодавства товариством з обмеженою відповідальністю «Торгівельного підприємства «Вімар»» за період 14.06.2007 року по 17.12.2007 року за результатами якого було складено акт від 20.12.2007 року за № 9861/22-00/33205617.

Актом перевірки було встановлено факт несвоєчасного надходження товару по імпортним договорам, чим порушено ст. 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті"  №185/94-ВР  від  23.09.1994р.,  якою  передбачено,  що  імпортні   операції резидентів,  які здійснюються  на  умовах  відстрочення  поставки,  в  разі,  коли  таке   відстрочення  перевищує   90 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь начальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують індивідуальної ліцензії НБУ. Порушення резидентами зазначеного 90-денного терміну тягне за собою відповідно до ст.4 цього Закону  нарахування   пені   у   розмірі   0,3%   від   суми   недоотриманої   виручки   (митної   вартості недопоставленої продукції) за кожен день прострочення.

Судом встановлено, що ТОВ «Торгівельне підприємство «Вімар»»  частково сплатило суму нарахованої пені у розмірі 11686,0 грн.

Також судом встановлено та не заперечувалось сторонами по справі ТОВ «ТП «Вімар», як комітент за договорами комісії №№ 2205/01, від 22.05.07 p., 01/2405 від 24.05.07 p., 02/1906 від 19.06.07р., 1807/02 від 18.07.07 p., 3007/1 від 30.07.07 р. та 2208/2 від 22.08.07 p., а також як субкомісіонер за договорами комісії №№ 02/1906 від 19.06.07 p., 1807/1 від 18.07.07 p., 0908/2 від 09.08.07 р. та 2208/2 від 22.08.07 р. здійснює оплату за поставку товару згідно Контракту чи Договору чи Додатку до договору чи контракту, укладеного комісіонером (ЗАТ «Авто торгівельна група «Спецтехніка»).

На виконання зазначених договорів комісії комісіонер ЗАТ «Авто торгівельна група «Спецтехніка» здійснювала поставку товару на умовах Контракту № 623/40431508/7009-01 від 24 січня 2007 року, який укладено між ТОВ «ВТФ «ЗИЛ-експорт» АМО ЗИЛ» (Продавець) та ЗАТ «Автоторгівельна група «Спецтехніка» (Покупець), згідно п. 4.1. якого передбачено умови поставки - FCA - АМО ЗИЛ м. Москва Російської Федерації за Інкотермс 2000.

Товар за вказаним контрактом передавався продавцем перевізнику, яким виступав ТОВ «Атлант» за договором № 1/03 від 02 березня 2007 року, що підтверджується виданими Продавцем міжнародними товарно-транспортними накладними (CRM) та був увезений на митну територію України, що підтверджується ВМД ІМ-74.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Статтею 2 Закону України від 23.09.1994 №185/94-ВР "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" ( в редакції станом на 15.06.2004 року) зі змінами та доповненнями передбачено, що імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 90 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребує індивідуальної ліцензії Національного банку України.

Стаття 1 вище зазначеного Закону( в редакції станом на 15.06.2004 року)  визначено, що виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у терміни виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 90 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного терміну потребує індивідуальної ліцензії Національного банку України.

У відповідності до пункту 1 статті 15 Митного кодексу України термін «ввезення в Україну» означає фактичне переміщення через митний кордон України товарів та інших предметів, пунктом 3 статті 15 МКУ «переміщення через митний кордон України» визначено як ввезення на митну територію України товарів та інших предметів.

У відповідності до абзацу 38 статті 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16.04.1991 року №959-ХП, моментом здійснення імпорту є момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується, від продавця до покупця.

Термін «момент перетину товаром митного кордону України» визначено Митним кодексом України.

В частині , п. 2 ст. 1 Митного кодексу України зазначено, що ввезення товарів і транспортних засобів на митну територію України, вивезення товарів і транспортних засобів за межі митної території України – сукупність дій, пов’язаних із переміщенням товарів і транспортних засобів через митний кордон України у відповідному напрямку.

Пункт 23 ст. 1 Митного кодексу України «переміщення товарів через митний кордон України визначає, як операції пов’язані із ввезенням товарів на митну територію України, вивезення товарів за  межі митної території України або переміщенням їх митною територією України транзитом.

У відповідності до вимог ст. 43 Митного кодексу України товари і транспортні засоби перебувають під митним контролем з моменту його початку і до  закінчення згідно з заявленим митним режимом.

У разі ввезення на митну територію України товарів і транспортних засобів митний контроль розпочинається з моменту перетинання ними митного кордону України.

Виходячи з аналізу вищевказаних положень статей  суд приходить до висновку, що момент перетину товаром митного кордону України також конкретизується поняттям «пропуск товарів через митний кордон України» , який визначає дозвіл митного органу на переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України з урахуванням заявленої мети такого переміщення після проведення митних процедур (п. 35 с. 1 МК України).

Стаття ст. 70 МК України визначає, що метою митного оформлення є засвідчення відомостей, одержаних під час митного контролю товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, та оформлення результатів такого контролю, а також статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів і транспортних засобів. Митне оформлення здійснюється посадовими особами митного органу.

Операції митного оформлення, порядок їх здійснення, а також форми митних декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів і транспортних засобів, визначаються Кабінетом Міністрів України.

Наказом  Державної митної служби України від 08.12.1998 року № 771 затвердженого та зареєстрованого у Міністерстві юстиції України  22.01.1999 року під № 42/3335  «Положення про порядок здійснення контролю за доставкою вантажів у митниці призначення».

У відповідності до п. 1.2. цього Положення дія його поширюється на переміщення товарів, що перебувають під митним контролем і переміщуються між митницями, структурними підрозділами однієї митниці територією України юридичними та фізичними особами, за винятком товарів, на які поширюється дія Порядку здійснення контролю за доставкою в митниці призначення переміщуваних через митний кордон України товарів окремих видів, затвердженого наказом Держмитслужби України від 13.10.2005 N 969 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.11.2005 за N 1393/11673.

Як зазначено в п. 4.3 цього положення для здійснення контролю за доставкою окремих видів товарів, перелік яких установлюється й змінюється Держмитслужбою України залежно від виду транспорту, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 29.03.2002 N 390 "Про ввезення на митну територію України окремих видів товарів" використовується попередня вантажна митна декларація (далі - ПД).

Для здійснення контролю за доставкою товарів, що ввозяться на митну територію України, переміщуються цією територією з будь-якою метою, крім транзиту, і на які не складається ПД, використовуються інші документи контролю за доставкою, визначені Держмитслужбою України, та їх електронні копії. Порядок заповнення, використання чи анулювання документів контролю за доставкою та їх електронних копій установлюється Держмитслужбою України у межах її повноважень, визначених законодавством України.

У разі ввезення товарів на митну територію України як документ контролю за доставкою використовується попереднє повідомлення (далі - ПП) або внутрішній транзитний документ (далі - ВТД) та його електронна копія. Випадки використання цих документів контролю за доставкою визначаються в нормативно-правових актах Держмитслужби України відповідно до вимог Митного кодексу України.

Відповідно до п.3.1 ст. 3 Інструкції про порядок здійснення контролю і отримання ліцензій за експортними,   імпортними   та   лізинговими   операціями,   затвердженою   постановою   Правління Національного банку України від 24.03.1999р. за №136 імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 90 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу, потребують одержання ліцензії.

Відповідно до п.3.3 ст. 3 Інструкції про порядок здійснення контролю і отримання ліцензій за експортними, імпортними та лізинговими операціями, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 24.03.1999р. за №136 Банк знімає з контролю операцію резидента в разі імпорту продукції з увезенням її на територію України, якщо така продукція згідно із законодавством України підлягає митному оформленню, на підставі ВМД (типу ІМ-40 "Імпорт", ІМ-41 Реімпорт". ІМ-72 "Магазин безмитної торгівлі", ІМ-75 "Відмова на користь держави". ІМ-76 (Знищення або руйнування") та за наявності інформації про цю операцію в реєстрі ВМД, а в інших випадках - після пред'явлення резидентом документа, який згідно з умовами договору засвідчує здійснення нерезидентом поставки продукції, виконання робіт, надання послуг.

Здійснення поставки - оформлення ВМД (у випадку ввезення продукції на територію України, якщо така продукція згідно із законодавством України підлягає митному оформленню) або виконання нерезидентом усіх зобов'язань щодо поставки, покладених на нього за договором (в інших випадках).

Згідно пункту 14 статті 1 Митного. кодексу України митне оформлення - виконання митним) органом дій  (процедур), які  пов'язані  із закріпленням результатів митного  контролю товарів  і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, і мають юридичне значення для подальшого використання цих товарів і транспортних засобів.

Згідно з Положенням про вантажну митну декларацію, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 09.06.1997р. за N574 (далі-Положення) ВМД - письмова заява встановленої форми, що подається митному органу і містить відомості про товари та транспортні засоби, які переміщуються через митний кордон України, митний режим, у який вони заявляються, а також іншу інформацію, необхідну для здійснення митного контролю, митного оформлення, митної статистики, нарахування податків, зборів та інших платежів.

ВМД, заповнена у звичайному порядку, - ВМД з установленим обсягом даних, на підставі якої завершується митне оформлення товарів і транспортних засобів у заявлений митний режим.

ВМД, заповнена у звичайному порядку, вважається оформленою за наявності на всіх її аркушах відбитка особистої номерної печатки посадової особи митниці, що здійснила митне оформлення товарів і транспортних засобів.

Суд зазначає, що усі зобов'язання щодо поставки нерезидентом були виконані, вказаний факт сторонами по справі не заперечувався також сторонами не заперечується факт своєчасного оформлення декларації типа ІМ-75.

Виходячи з аналізу вищезазначених норм права суд приходить до висновку, що факт ввозу імпортних товарів на територію України, підтверджується відмітками особистої номерної печатки Харківської митниці на основних аркушах митних декларацій (тип ІМ-, 40, 74), а тому порушення передбаченого Законом України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» 90-денний термінів не було.

Також суд зазначає, що аналізуючи положення Закон України від 23.09.1994 №185/94-ВР "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" ( в редакції станом на 15.06.2004 року) не ставить   в залежність факт закінчення оформлення,  тієї чи іншої ВМД, в залежність від дати авансового платежу, а лише вказує на дату початку митного оформлення, як на дату відліку 90 денного терміну.

Керуючись статтями 4, 7, 8, 17, 86, 94, 160 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельне підприємство «Вімар»» до державної податкової інспекції у Дзержинському районі м.Харкова про скасування податкового повідомлення рішення - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Дзержинському районі м.Харкова № 0001362200/0 від 24.12.2007 року в частині нарахування пені в розмірі 198911 грн.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження або у строк встановлений ч.5 ст. 186 КАС України.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі заяви про апеляційне оскарження.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку.

Постанова у повному обсязі виготовлена 20.08.2008 року.

Суддя                                                                     М.О. Спірідонов