Decision № 20116021, 12.12.2011, Commercial Court of Odesa Oblast

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

Підлягає публікації в ЄДРСР

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"12" грудня 2011 р.Справа № 16/17-4140-2011 Господарський суд Одеської області У складі судді Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань Холіної Ю.О.

За участю представників сторін:

Від позивача: не зявився;

Від відповідача: не зявився;

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом товариства з додатковою відповідальністю „Страхова компанія „Наста” до приватного акціонерного товариства „Міська страхова компанія” про стягнення 8710,08 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з додатковою відповідальністю „Страхова компанія „Наста” (далі по тексту ТДВ „Страхова компанія „Наста”) звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до приватного акціонерного товариства „Міська страхова компанія” (далі по тексту ПрАТ „Міська страхова компанія”) про стягнення 8710,08 грн. збитків по виплаті страхового відшкодування за регресною вимогою. В обґрунтування заявлених позовних вимог ТДВ „Страхова компанія „Наста” посилається на необхідність відшкодування збитків, які були заподіяні позивачу у звязку з виплатою ОСОБА_1 (надалі за текстом ОСОБА_1.) страхового відшкодування, здійсненого відповідно до договору добровільного комплексного страхування ризиків, повязаних з експлуатацією наземного транспорту № 401.059533 від 22.10.2010р., укладеного між ТДВ „Страхова компанія „Наста” (страховиком) та ОСОБА_1 (страхувальником).

Відповідач був належним чином повідомлений про час та місце судового розгляду, однак на вимогу суду його повноважний представник в судові засідання по даній справі жодного разу не зявлявся. У відповідності до наданого відзиву на позов, ПрАТ „Міська страхова компанія” визнає позовні вимоги ТДВ „Страхова компанія „Наста” в сумі 7619,85 грн. Обгрунтовуючи заперечення щодо решти позовних вимог, відповідач посилається на приписи ст. 9 Закону України „Про страхування” та наголошує на необхідності зменшення суми страхового відшкодування, яке було виплачено ОСОБА_1 позивачем, пропорційно співвідношенню страхової суми, визначеної договором добровільного комплексного страхування ризиків, повязаних з експлуатацією наземного транспорту № 401.059533 від 22.10.2010р., та ринкової вартості пошкодженого транспортного засобу.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

Між ТДВ „Страхова компанія „Наста” (Страховиком) та ОСОБА_1 (Страхувальником) було укладено договір добровільного комплексного страхування ризиків, повязаних з експлуатацією наземного транспорту № 401.059533 від 22.10.2010р., у відповідності до умов якого Страховик здійснює страхування майнових інтересів Страхувальника, що не суперечать чинному законодавству України, повязані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом марки „SUBARU”, модель „FORESTER”, реєстраційний номер НОМЕР_1, 2010 року випуску, та зобовязується здійснити виплату страхового відшкодування у разі настання визначених в договорі страхових випадків, зокрема дорожньо-транспортної пригоди, а Страхувальник зобовязується сплатити платіж та виконувати свої обовязки на умовах, визначених цим Договором. Строк дії договору визначений сторонами з 23.10.2010р. до 22.10.2011р.

Згідно ст. 1 Закону України „Про страхування” від 07.03.1996р. N 85/96-ВР (з наступними змінами та доповненнями; далі по тексту Закон України „Про страхування”) страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Стаття 6 Закону України „Про страхування” визначає добровільне страхування, як страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства.

Відповідно до ст. 16 Закону України „Про страхування” договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору. За змістом статті 355 Господарського кодексу України об'єкти страхування, види обов'язкового страхування, а також загальні умови здійснення страхування, вимоги до договорів страхування та порядок здійснення державного нагляду за страховою діяльністю визначаються Цивільним кодексом України, цим Кодексом, законом про страхування, іншими законодавчими актами.

У відповідності до ст. 2 зазначеного Закону страховиками визнаються фінансові установи, які створені у формі акціонерних, повних, командитних товариств або товариств з додатковою відповідальністю згідно з Законом України "Про господарські товариства" з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом, а також одержали у встановленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності.

Згідно ст. 3 Закону України „Про страхування” страхувальниками визнаються юридичні особи та дієздатні фізичні особи, які уклали із страховиками договори страхування або є страхувальниками відповідно до законодавства України.

У відповідності до ч.2 ст. 8 Закону України „Про страхування” страховий випадок подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обовязок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Як вбачається з довідки про дорожньо-транспортну пригоду, виданої відділом Державної автомобільної інспекції з обслуговування Печерського району м. Києва, 16.12.2010р. о 17 год. 25 хв. в місті Києві по вул. Дружби Народів, 20 відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю наступних транспортних засобів: автомобіля марки „Субару”, реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_1 та автомобіля марки „Фольцваген”, реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_2. Дорожньо-транспортна пригода сталась внаслідок порушення водієм ОСОБА_2. п. 13.1 Правил дорожнього руху України. Зібрані матеріали направлені для розгляду до Печерського районного суду м. Києва.

Постановою Печерського районного суду м. Києва від 04.02.2011р. по справі № 3-365/11 за наслідком розгляду матеріалів, що надійшли від ВДАІ з обслуговування Печерського району, підпорядкованого УДАІ ГУМВС України в м. Києві, щодо вищезазначеної дорожньо-транспортної пригоди, ОСОБА_2 визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Вказана постанова набрала законної сили 14.02.2011р., що підтверджується відповідним штампом суду на примірнику цього судового акту.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобілю марки „SUBARU”, модель „FORESTER”, реєстраційний номер НОМЕР_1, належного ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3, виданого відділенням РЕР при УДАІ м. Києва м. /а.с. 39/, були нанесені механічні пошкодження.

Відповідно до ст. 25 Закону України „Про страхування” здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

На підставі заяви від 16.12.2010р. ОСОБА_1. повідомив ТДВ „Страхова компанія „Наста” про настання вищезазначеного страхового випадку та звернувся з вимогою про виплату відповідного страхового відшкодування на користь станції технічного обслуговування, якою буде проведений відновлювальний ремонт пошкодженого транспортного засобу.

З метою визначення вартості відновлювального ремонту автомобіля марки „SUBARU”, модель „FORESTER”, реєстраційний номер НОМЕР_1, страховиком було замовлено проведення автотоварознавчого дослідження вказаного автомобілю. Відповідно до звіту про оцінку КТЗ № 4103, складеного ТОВ „ЕАК „Довіра” 04.01.2011р., розмір збитків, нанесених власнику вищезазначеного транспортного засобу, станом на дату проведення оцінки складає 11459,84 грн.

В подальшому, ПрАТ „Акціонерна страхова компанія „Омега” на підставі зібраних документів по настанню страхового випадку було складено страховий акт № 2010-12-16/009 від 20.01.2011р., яким встановлено розмір страхового відшкодування, зменшеного на суму безумовної франшизи, в сумі 8710,08 грн., яке підлягає відшкодуванню ОСОБА_1 у звязку із вищезазначеною дорожньо-транспортною пригодою.

На виконання умов договору добровільного комплексного страхування ризиків, повязаних з експлуатацією наземного транспорту № 401.059533 від 22.10.2010р. позивачем було виплачено страхове відшкодування з метою здійснення відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля марки „SUBARU”, модель „FORESTER”, реєстраційний номер НОМЕР_1, згідно із виставленим філією кузовного ремонту ТОВ „Український автомобільний холдинг” рахунком фактурою № ВА-0006694 від 13.01.2011р., в сумі 8710,08 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1864 від 01.02.2011р. Таким чином, ТДВ „Страхова компанія „Наста” відшкодувало шкоду, завдану ОСОБА_2. в результаті дорожньо-транспортної пригоди потерпілій стороні.

В свою чергу, винуватець вищезазначеної дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_2. застрахував свою обовязкову цивільно-правову відповідальність як користувач транспортного засобу марки Volkswagen Transporter, реєстраційний номер НОМЕР_2, у страховика ЗАТ „Міська страхова компанія”, найменування якого було змінено на ПАТ „Міська страхова компанія” на виконання вимог Закону України „Про акціонерні товариства”, шляхом укладення договору обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності першого типу, про що йому було видано страховий поліс № ВЕ/4493678, строк дії якого встановлений з 06.12.2010р. по 05.12.2011р., з лімітом відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну потерпілих, в сумі 50 000 гривень на одного потерпілого.

У відповідності до ст. 1 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” від 01.07.2004р. № 1961-IV (з наступними змінами та доповненнями; далі по тексту - Закон України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”) страхувальниками є юридичні особи та дієздатні громадяни, що уклали із страховиками договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу.

Статтею 15 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” встановлено, що договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності можуть укладатися на умовах зокрема страхування відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу, визначеного в договорі страхування, будь-якою особою, яка експлуатує його на законних підставах (договір I типу).

Згідно ст. 985 ЦК України страхувальник має право укласти із страховиком договір на користь третьої особи, якій страховик зобовязаний здійснити страхову виплату у разі досягнення нею певного віку або настання іншого страхового випадку.

Відповідно до ст. 22 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи. При цьому, страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором (ст. 6 названого Закону України).

У відповідності до ст. 9 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”обовязків ліміт відповідальності страховика це грошова сума, в межах якої страховик зобовязаний провести виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування. Обов'язковий ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну потерпілих, становить 25500 гривень на одного потерпілого.

Згідно ст. 27 Закону України „Про страхування” до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Крім того, відповідно до ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Посилаючись на виплату страхового відшкодування за пошкодження автомобілю, завдане ОСОБА_2. в результаті дорожньо-транспортної пригоди потерпілій стороні ОСОБА_1, позивач звернувся до ПрАТ „Міська страхова компанія”, як до страховика обовязкової цивільно-правової відповідальності користувача транспортного засобу марки Volkswagen Transporter, реєстраційний номер НОМЕР_2, згідно з полісом № ВЕ/4493678, із претензією від 14.03.2011р. за вих. № 738 про відшкодування в порядку регресу витрат по сплаті страхового відшкодування у сумі 8710,08 грн., яка була залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Скориставшись наданим відповідно до ст. 27 Закону України „Про страхування” правом на предявлення вимог в порядку регресу, ТДВ „Страхова компанія „Наста” звернулося до господарського суду Одеської області з позовними вимогами до ПрАТ „Міська страхова компанія” про стягнення в порядку регресу збитків у сумі 8710,08 грн.

У відповідності до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобовязання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Відповідно до ч. 6 вказаної статті, у випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події. Зобовязання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається.

Статтею 28 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” передбачено, що до шкоди, заподіяної в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, відноситься зокрема шкода пов'язана з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу.

Відповідно до ст. 29 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Відповідно до ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Матеріалами справи повністю підтверджено здійснення позивачем відшкодування шкоди у розмірі 8710,08 грн., завданої майну ОСОБА_1 транспортному засобу марки „SUBARU”, модель „FORESTER”, реєстраційний номер НОМЕР_1, шляхом його пошкодження внаслідок винних дій ОСОБА_2., обовязкова цивільно-правова відповідальність якого відповідно до умов Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” застрахована страховиком ПрАТ „Міська страхова компанія”.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що у ТДВ „Страхова компанія „Наста” на підставі ст. 27 Закону України „Про страхування”, ст.ст. 993, 1191 ЦК України виникло право вимоги до страховика цивільно-правової відповідальності Зінченка ЄМ. ПрАТ „Міська страхова компанія” у межах фактичних витрат на суму 8710,08 грн.

Як вже зазначалось вище по тексту рішення, позивачем, в порядку ст.ст. 35-37 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, було надіслано відповідачу претензію про відшкодування матеріальної шкоди в порядку регресу за вих. № 736 від 14.03.2011р., яка за своїм змістом є заявою про здійснення страхового відшкодування, до якої було додано перелік документів, що підтверджують виникнення страхового випадку, а також докази здійснення страхового відшкодування на суму 8710,08 грн. Названа претензія була отримана відповідачем 21.03.2011р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення під розписку /а.с. 37/.

Статтею 35 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” встановлено, що для отримання страхового відшкодування особа, яка має право на відшкодування, подає страховику (або якщо страховик невідомий - МТСБУ) відповідну заяву. У заяві про виплату страхового відшкодування має міститися: найменування страховика, до якого подається заява, або МТСБУ; назва (для юридичної особи), прізвище, ім'я, по батькові (для фізичної особи) заявника, його місцезнаходження або місце проживання; зміст майнової вимоги заявника щодо відшкодування завданих збитків; інформація про вже здійснені взаєморозрахунки осіб, відповідальність яких застрахована, та потерпілих; обставини, якими заявник обґрунтовує свою вимогу, та докази, що підтверджують її відповідно до законодавства; розмір шкоди; підпис заявника і дата подання заяви. До заяви додаються довідки про дорожньо-транспортну пригоду, довідки відповідних закладів охорони здоров'я щодо тимчасової втрати працездатності або довідки спеціалізованих установ про встановлення стійкої втрати працездатності (інвалідності) у разі її виникнення, інші документи, які мають відношення до даної дорожньо-транспортної пригоди, завірені у встановленому порядку.

В силу положень ст. 36 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, після розгляду страховиком наданих йому визначених у статті 35 цього Закону документів про дорожньо-транспортну пригоду страховик приймає рішення про виплату страхового відшкодування або відмову у виплаті страхового відшкодування. Протягом трьох робочих днів з дня прийняття відповідного рішення страховик зобов'язаний направити заявнику письмове повідомлення щодо прийнятого рішення.

Згідно зі ст. 37 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 цього Закону документів або в строки та в обсягах, визначених рішенням суду.

Однак, за наслідком розгляду вищезазначеної заяви про здійснення страхового відшкодування відповідач, в порушення вимог ст.ст. 35-37 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, відповідного рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування не надав, а також не здійснив позивачу виплату страхового відшкодування в сумі 8710,08 грн. в місячний строк, чим порушив прийняті на себе зобовязання як страховик цивільно-правової відповідальності за шкоду, спричинену винною особою.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання). Згідно ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобовязання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобовязання.

Статтями ст.ст. 32, 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

З огляду на викладене, розмір заборгованості ПрАТ „Міська страхова компанія” перед ТДВ „Страхова компанія „Наста” по відшкодуванню збитків, які були заподіяні позивачу у звязку з виплатою ОСОБА_1 страхового відшкодування, здійсненого відповідно до договору добровільного комплексного страхування ризиків, повязаних з експлуатацією наземного транспорту № 401.059533 від 22.10.2010р.,, витікає з вимог діючого законодавства України та підтверджується матеріалами справи. Доказів, спростовуючих наведене, в порушення вимог ст.ст. 32,33 ГПК України відповідачем надано не було.

При цьому, твердження відповідача про необхідність зменшення суми страхового відшкодування, яке було виплачено ОСОБА_1 позивачем, пропорційно співвідношенню страхової суми, визначеної договором добровільного комплексного страхування ризиків, повязаних з експлуатацією наземного транспорту № 401.059533 від 22.10.2010р., та ринкової вартості пошкодженого транспортного засобу, господарським судом відхиляються з огляду на наступне.

Обгрунтовуючи необхідність зменшення суми страхового відшкодування, яке було виплачено ТДВ „Страхова компанія „Наста” на користь ОСОБА_1, ПрАТ „Міська страхова компанія” посилається на положення ч. 17 ст. 9 Закону України „Про страхування”, згідно з якими у разі коли страхова сума становить певну частку вартості застрахованого предмета договору страхування, страхове відшкодування виплачується у такій же частці від визначених по страховій події збитків, якщо інше не передбачено умовами страхування. Наголошуючи на необхідності застосування даної норми до правовідносин по виплаті страхового відшкодування, що виникли між ТДВ „Страхова компанія „Наста” та ОСОБА_1, відповідач стверджує, що договором добровільного комплексного страхування ризиків, повязаних з експлуатацією наземного транспорту № 401.059533 від 22.10.2010р. визначено страхову суму, тобто грошову суму, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов'язаний провести виплату при настанні страхового випадку, в розмірі 249900 грн., в той час як дійсна ринкова вартість пошкодженого автомобілю марки „SUBARU”, модель „FORESTER”, реєстраційний номер НОМЕР_1, виходячи з висновків звіту про оцінку КТЗ № 4103, складеного ТОВ „ЕАК „Довіра” 04.01.2011р., складає 269010,00 грн.

Згідно з ч. 15 ст. 9 Закону України «Про страхування»при страхуванні майна страхова сума встановлюється в межах вартості майна за цінами і тарифами, що діють на момент укладання договору, якщо інше не передбачено договором страхування. На момент укладення договору добровільного комплексного страхування ризиків, повязаних з експлуатацією наземного транспорту № 401.059533 від 22.10.2010р. сторонами цієї угоди визначено вартість застрахованого транспортного засобу в сумі 249900 грн., тобто в тому самому розмірі, що й відповідну страхову суму за даним договором. Названий договір на момент виникнення зазначеної вище по тексту рішення дорожньо-транспортної пригоди був чинним, достовірність відображеної у ньому інформації стосовно реальної ціни застрахованого транспортного засобу відповідачем не спростована. Інформація про ринкову вартість автомобілю марки „SUBARU”, модель „FORESTER”, реєстраційний номер НОМЕР_1, отримана позивачем з вищезазначеного звіту про оцінку КТЗ № 4103, складеного ТОВ „ЕАК „Довіра” 04.01.2011р., який був складений значно пізніше укладення договору добровільного страхування між позивачем та ОСОБА_1, а, отже, висновки названого звіту про ринкову вартість цього транспортного засобу на момент проведення оцінки не можуть застосовуватись до відповідних правовідносин, що існували на момент укладення договору добровільного комплексного страхування ризиків, повязаних з експлуатацією наземного транспорту № 401.059533 від 22.10.2010р.

З огляду на викладене, господарський суд дійшов висновку про хибність та безпідставність заперечень ПрАТ „Міська страхова компанія” стосовно розміру суми страхового відшкодування, виплаченого позивачем на користь ОСОБА_1 на виконання умов договору добровільного комплексного страхування ризиків, повязаних з експлуатацією наземного транспорту № 401.059533 від 22.10.2010р.

Підсумовуючи зазначене, суд доходить висновку щодо обґрунтованості і правомірності заявлених ТДВ „Страхова компанія „Наста” позовних вимог та наявності підстав для їх задоволення у повному обсязі відповідно до ст.ст. 11, 509, 525, 526, 610, 615, 985, 993, 1187, 1191 ЦК України, ст.ст. 1, 2, 3, 6, 8, 9, 16, 25, 27 Закону України „Про страхування” N 85/96-ВР від 07.03.1996р. (з наступними змінами та доповненнями), ст.ст. 1, 6, 9, 15, 22, 29, 35-37 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” від 01.07.2004 року № 1961-IV (з наступними змінами та доповненнями), у звязку з чим, з відповідача слід стягнути на користь ТДВ „Страхова компанія „Наста” збитки в сумі 8710,08 грн.

Судові витрати по держмиту, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покласти на відповідача згідно зі ст.ст. 44, 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 610, 615, 985, 993, 1187, 1191 ЦК України, ст.ст. 1, 2, 3, 6, 8, 9, 16, 25, 27 Закону України „Про страхування” N 85/96-ВР від 07.03.1996р. (з наступними змінами та доповненнями), ст.ст. 1, 6, 9, 15, 22, 29, 35-37 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” від 01.07.2004 року № 1961-IV (з наступними змінами та доповненнями), ст.ст. 32, 33, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з приватного акціонерного товариства „Міська страхова компанія” /65125, м. Одеса, вул. Велика Арнаутська, 2-Б/1 / на користь товариства з додатковою відповідальністю „Страхова компанія „Наста” /01001, м. Київ, вул. Володимирська, 5 б, код ЄДРПОУ 35893575, р/р 26501000000346 в ПАТ „Укрсоцбанк”, МФО 300023/ збитки в сумі 8 710 грн. 08 коп. /вісім тисяч сімсот десять грн. 08 коп./, витрати на сплату держмита в сумі 102 грн. 00 коп. /сто дві грн. 00 коп./, витрати на ІТЗ судового процесу в сумі 236 грн. 00 коп. /двісті тридцять шість грн. 00 коп./. Наказ видати.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст.ст. 91, 93 ГПК України сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення місцевим господарським судом. У разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Повний текст рішення підписано 19.12.2011р.

Суддя Желєзна С.П.