Court ruling № 20099159, 05.10.2011, Chernihiv Regional Court of Appeal

Справа № 11-617/11 Головуючий у І інстанції Кухта В.О.

Категорія - ч. 1 ст. 286 КК України. Доповідач Баглай І. П.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 жовтня 2011 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернігівської області в складі:

Головуючого-судді Баглая І. П.

суддів Карнауха А.С., Салая Г.А.,

при секретарі Мехед Т.О.,

з участю прокурора Левченка А.В.,

адвоката ОСОБА_2,

потерпілої ОСОБА_3,

засудженого ОСОБА_4,

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові кримінальну справу за апеляціями потерпілої ОСОБА_3 та адвоката ОСОБА_2, в інтересах ОСОБА_4, на вирок Чернігівського районного суду Чернігівської області від 9 червня 2011 року.

Цим вироком ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець с. Новий Биків, Бобровицького району, Чернігівської області, громадянин України, з вищою освітою, одружений, не працюючий, інвалід 2 групи, проживає за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимий, засуджений

за ч. 1 ст. 286 КК України до покарання у виді штрафу в сумі 5000 грн. з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 2 роки.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_3 задоволено частково та на підставі ст. ст. 23, 1187 ЦК України, стягнуто на її користь з ОСОБА_4 312 грн. 72 коп. матеріальної і 20000 грн. моральної шкоди, а всього 20312 грн. 72 коп..

Цивільний позов прокурора Чернігівського району в інтересах держави про стягнення з ОСОБА_4 витрат на стаціонарне лікування потерпілого на підставі ст. 1206 ЦК України задоволено в повному обсязі та стягнуто з ОСОБА_4 1778 грн. 48 коп. на користь Чернігівської міської лікарні № 2 на р/р 31413544700002 в ГУДКУ в Чернігівській області, МФО 853592, код 22825965.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь держави 7012 грн. 22 коп. судових витрат за проведення криміналістичних експертиз.

Запобіжний захід засудженому, до набрання вироком законної сили, залишено підписку про невиїзд.

Питання про речові докази вирішено відповідно до ст. 81 КПК України.

Місцевим судом ОСОБА_4. було засуджено за порушення вимог п.п. 1.3, 1.4, 1.5, 10.1, 12.1, 12.3, 13.3 Правил дорожнього руху України 28 липня 2008 року, біля 17 год. 30 хв., коли він, керуючи автомашиною “Део-Ланос”, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, рухався в Чернігівському районі в напрямку з м. Чернігова до с. Олександрівка, за 200 м до дорожнього знаку 5.45 “Чернігів”, проявив неуважність, своєчасно не вибрав безпечної швидкості руху, безпечного інтервалу обїзду перешкоди, не вжив своєчасних заходів для зменшення швидкості керованої ним автомашини аж до повної зупинки та скоїв наїзд на велосипедиста ОСОБА_3, що рухалася в попутному напрямку і в результаті ДТП отримала середнього ступеню тяжкості тілесні ушкодження.

Не погодившись з вироком суду, потерпіла ОСОБА_3 подала апеляцію, в якій просить вирок скасувати, призначити більш суворе покарання. Вважає, що суд дійшов хибного висновку про скоєння злочину невеликої тяжкості та з необережності. Вказує, що суд не взяв до уваги обставину, яка обтяжує покарання, а саме перебування ОСОБА_4 в нетверезому стані, про що можуть підтвердити свідки ОСОБА_5 та ОСОБА_6, а свідчення ОСОБА_4 неправдиві. На цей час останній не відшкодував їй матеріальну та моральну шкоду. Просить стягнути матеріальну шкоду в більшому розмірі.

В апеляції з доповненнями захисник ОСОБА_2, в інтересах засудженого ОСОБА_4, просить вирок суду скасувати, а провадження у справі закрити у звязку із закінченням строків давності.

Заслухавши доповідача, прохання потерпілої, адвоката та засудженого задовольнити їхні апеляції з викладених у них підстав та, відповідно, відмовити в задоволенні апеляції опонента, думку прокурора про необґрунтованість обох апеляцій, провівши часткове судове слідство і дослідивши матеріали справи та доводи апеляцій, колегія суддів вважає лише апеляцію захисника ОСОБА_2 такою, що підлягає задоволенню.

Потерпілою було заявлено цивільний позов про відшкодування матеріальної та моральної шкоди в сумі 85000 грн..

В апеляційному суді вона погодилася із сумою стягнутою на її користь у відшкодування моральної шкоди і просила стягнути із засудженого на відшкодування матеріальної шкоди 9000 грн.. При цьому якихось нових доказів на підтвердження розміру матеріальної шкоди потерпіла не представила.

Місцевий суд, при вирішенні цивільного позову, зазначив, що потерпілою підтверджено витрати на придбання медикаментів під час перебування на стаціонарному та амбулаторному лікуванні на загальну суму 312,72 грн.. Це своє рішення районний суд обґрунтував відсутністю доказів про придбання інших ліків саме для лікування травми та відсутністю доказів вартості пошкоджених одягу, окулярів і велосипеда.

Таке рішення відповідає вимогам закону і підстав змінювати суму на відшкодування потерпілій матеріальної шкоди колегія суддів не вбачає.

Не встановив місцевий суд і такої обставини, що обтяжує покарання, як скоєння злочину у стані спяніння. Якихось обєктивних доказів на підтвердження цього у справі нема.

Що стосується апеляції адвоката, то вона підлягає задоволенню.

Дійсно, засудженим скоєно злочин невеликої тяжкості, за який передбачене покарання у виді обмеження волі і вирок ще не набув чинності, а 3 роки з дня скоєння злочину минуло.

Згідно ст. 376 КПК України, при закінченні строків давності апеляційний суд скасовує обвинувальний вирок і закриває справу.

Керуючись ст. ст. 365, 366, 377 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляцію потерпілої ОСОБА_3 залишити без задоволення, а апеляцію адвоката ОСОБА_2, в інтересах ОСОБА_4, задовольнити.

Скасувати вирок Чернігівського районного суду Чернігівської області від 9 червня 2011 року щодо ОСОБА_4 і закрити справу.

СУДДІ:

І.П. Баглай А.С. Карнаух Г.А. Салай