Decision № 20029751, 04.10.2011, Pavlohrad City and District Court of Dnipropetrovsk Oblast

Справа № 2-2078/11

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

04 жовтня 2011 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі головуючого судді Кругового О.О., при секретарі Хоменко Н.Ю., за участю прокурора Онуфрієнко Л.Н., представника позивача          ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Павлограді цивільну справу за позовною заявою прокурора м. Павлограда в інтересах держави в особі Павлоградського міськрайонного центру зайнятості до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди –

В С Т А Н О В И В :

          Прокурор і інтересах держави в особі Павлоградського міськрайонного центру зайнятості звернувся із даним позовом до суду. В обґрунтування позову зазначає на час звернення відповідача до центру зайнятості був зареєстрований як приватний підприємець, однак не повідомив про зазначене, в зв’язку з чим наказом №НТ 061031 від 31.10.2006року Павлоградським міськрайонним центром зайнятості був прийнятий на облік та йому була призначена допомога по безробіттю. За період часу з 31 жовтня 2006 року по 05 грудня 2007року відповідач отримав допомогу по безробіттю в сумі 14703,99гривень та добровільно не повертає зазначені кошти. Просить суд стягнути з відповідача на користь позивача незаконно виплачену допомогу по безробіттю в сумі 14703,99гривень.

          В судовому засіданні прокурор підтримав позовні вимоги просив їх задовольнити в повному обсязі.

          Представник позивача також підтримала позовні вимоги, зазначила, що при призначені допомоги по безробіттю за нормами чинного законодавства не передбачено проводити додаткову перевірку з приводу діяльності фізичних осіб. Повідомлення про себе даної інформації відповідно до Закону України «Про Зайнятість населення» повністю покладено на особу що звертається за даною допомогою.          Просила задовольнити позовні вимоги.

          Відповідач в судовому засіданні з позовними вимогами не погодився, просив відмовити у задоволені позову з приводу того, що на час звернення ним до центру зайнятості, рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 17.10.2003 року була скасована державна реєстрація його як приватного підприємця. Зазначене рішення набрало чинності в жовтні 2003 року та є обов’язковим для виконання. Окрім того зазначив, що ніякої шкоди він не спричиняв, що підтверджується постановою про відмову в порушені кримінальної справи від 09.03.2011 року, а тому його слід звільнити від відшкодування шкоди, оскільки вона завдана не з його вини у відповідності до ст. 1166 ЦК України.

           Вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи та аналізуючи все у своїй сукупності, суд вважає, що позов підлягає задоволенню за наступних обставин.

          Відповідно до ст. 213 ЦПК рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

          В судовому засіданні встановлено що відповідач 31.10.2006року звернувся із заявою до Павлоградськорго міськрайонного центру зайнятості про надання йому статусу безробітного з виплатою допомоги по безробіттю (а.с.5). За змістом даної заяви, відповідач зазначив, що на час звернення не зареєстрований як суб’єкт підприємницької діяльності, не займається трудовою діяльністю та не отримує пенсію.

          Станом на 25.08.2010 року відповідач знаходиться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців як приватний підприємець що зареєстрований з 25.05.2000року (а.с.4).

          Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 17.10.2003 року по справі № А2-1389 за позовом Західно-Донбаської ОДПІ м.Павдлограда, третя особа без самостійних вимог на боці позивача виконавчий комітет Павлоградської міської ради про скасування державної реєстрації було вирішено скасувати державну реєстрацію приватного підприємця ОСОБА_3 та було зобов’язано його у місячний строк здійснити ліквідацію підприємства у встановлену Законом порядку (а.с.29).

          05.12.2007 року відповідач був знятий з обліку як безробітний (а.с.6 ).

          Актом розслідування страхового випадку та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»№ 196 від 30.08.2010 року було встановлено що відповідачем були порушені умови реєстрації в центрі зайнятості, надання статусу безробітного, призначення, нарахування та виплати допомоги по безробіттю, що призвело до переплати ОСОБА_3 допомоги по безробіттю в сумі 14703 гривень 99копійок. (а.с.8).

          Зазначені правовідносини між позивачем та відповідачем регулюються спеціальними нормами передбаченими законами України «Про зайнятість населення» та «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», «Про підприємництво»

          Відповідно до ст. 1 Закону України «Про зайнятість населення» зайнятістю є діяльність громадян що пов'язана із задоволенням особистих та суспільних потреб і така, що, як правило, приносить їм доход у грошовій або іншій формі. До зайнятого населення Закон України «Про зайнятість населення»відносить в тому числі і громадян, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців.

          В свою чергу, ст. 1 Закону України «Про підприємництво»передбачає, що підприємництво - це безпосередня самостійна, систематична, на власний ризик діяльність по виробництву продукції, виконанню робіт, наданню послуг з метою отримання прибутку, яка здійснюється фізичними та юридичними особами, зареєстрованими як суб'єкти підприємницької діяльності у порядку, встановленому законодавством.

          Суд не погоджується з доводами відповідача про те, що на час звернення, він фактично не займався підприємницькою діяльністю, не отримував прибутку, а тому не можна його вважати підприємцем, оскільки це суперечить принципу свободі здійснення підприємницької діяльності, відповідно до якого підприємці мають право без обмежень приймати рішення і здійснювати самостійно будь-яку діяльність, що не суперечить чинному законодавству.

          Окрім того, суд також не погоджується з доводами відповідача про те, що рішенням Господарського суду Дніпропетровської області була скасована державна реєстрація, а тому він на час звернення до центру зайнятості не був приватним підприємцем.

          Так, дійсно рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 17.10.03року державна реєстрація приватного підприємця ОСОБА_3 була скасована.

          Відповідно до ст. 11 Закону України «Про підприємництво»діяльність підприємця дійсно припиняється з власної ініціативи підприємця, на підставі рішення суду у випадках, передбачених законодавством України, у разі закінчення строку дії ліцензії або її анулювання, та на інших підставах, передбачених законодавчими актами України.

          За вищезазначеним рішенням Господарського суду, на відповідача покладалося зобов’язання здійснити ліквідацію підприємства у встановленому Законом порядку.

          Відповідно до ст. 115 господарського - процесуального кодексу України рішення ухвали, постанови господарського суду що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

          Правилами передбаченими ст. 10 ЦПК України на сторони покладається обов’язок довести за допомогою належних та допустимих доказів, з урахуванням положень ст. ст. 57-59 цього ж Кодексу, зазначені ними обставини.

          В супереч зазначеному, відповідачем жодного доказу про виконання ним рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.10.03року суду не було надано, а тому суд вважає, що відповідач на час звернення його до центру зайнятості м.Павлограда мав статус приватного підприємця, а тому на нього не поширюються норми Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»з приводу матеріального забезпечення за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

          Також, у відповідності до ч.3 ст. 46 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців»15 травня 2003 року N 755-IV зі змінами, який набрав чинності на час звернення відповідача до центру зайнятості передбачає, що фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця.

          Суд не бере до уваги пояснення відповідача з приводу того, що він, на час звернення до центру зайнятості, будучи ознайомлений зі змістом рішення Господарського суду, вважав, що запис про нього, як приватного підприємця, скасовано автоматично, оскільки зазначене суперечить нормам чинного законодавства України.          

          Окрім того, у відповідності до ст. 36 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»на застрахованих осіб, що зареєстровані в установленому порядку як безробітні, покладається обов’язок своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг, в зв’язку з чим, суд вважає, що відомості, які зазначені відповідачем у заяві про надання статусу безробітного з виплатою допомоги по безробіттю 31.10.2006року не відповідають дійсності та відповідач не виконав покладені на нього вищезазначені обов’язки.

          З урахуванням вищезазначеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, оскільки у відповідності до ч.3 ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.           Вимоги з приводу перерахування на рахунок позивача стягнутої суми за рішенням суду не підлягають задоволенню як зайве зазначені, оскільки відповідно до норм законодавства України, вирішується державним виконавцем під час виконання судового рішення.

          Відповідно до вимог ч. 3 ст. 88 ЦПК України, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, тому з відповідача на користь держави необхідно стягнути витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120,00 гривень та судовий збір у сумі 147 гривень.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 10, 57-61, 76, 88, 209, 212-215 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву прокурора м. Павлограда в інтересах держави в особі Павлоградського міськрайонного центру зайнятості до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди –задовольнити.

          Стягнути з ОСОБА_3 на користь Павлоградського міськрайонного центру зайнятості Дніпропетровської області р\р 371720010022942 в банку УДКУ в Дніпропетровській області, МФО 805012, ЄРДПОУ 20267001 кошти в сумі 14703 (чотирнадцять тисяч сімсот три ) гривень 99 копійок.

          Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави 267 (двісті шістдесят сім) гривень в рахунок судових витрат з яких 147 гривень судовий збір та 120 гривень витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

          Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, а особи, які не були присутні при його оголошення, протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя:ОСОБА_4