№ 19986349, 07.12.2011, Kharkiv Commercial Court of Appeal

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2011 р. Справа № 5021/1998/2011

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Шепітько І.І., суддя Камишева Л.М., суддя Терещенко О.І.

при секретарі Вороні В.С.

за участю представників:

позивача ОСОБА_1 за дорученням № 4024 від 18.07.2011 року

відповідача - ОСОБА_2 за дорученням № 155-1 від 27.09.2011 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 4601C/1-32) на рішення господарського суду Сумської області від 26 вересня 2011 року у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумитеплоенерго», м. Суми

до Закритого акціонерного товариства “Підприємство теплових мереж”, м. Суми

про визнання нікчемним договору оренди

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Сумської області від 26 вересня 2011 року (суддя Кіяшко В.І.) позов задоволено повністю. Визнано договір оренди, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Сумитеплоенерго»та Закритим акціонерним товариством «Підприємство теплових мереж»14.08.2006 року з протоколом узгодження розбіжностей, нікчемним. Стягнено з Закритого акціонерного товариства «Підприємство теплових мереж»на користь Товариства з обмеженою відповідальність «Сумитеплоенерго»85 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Сумської області від 26 вересня 2011 року скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити. Зазначає, що при прийнятті оскаржуваного рішення судом були порушені норми матеріального та процесуального права. Вказує на те, що позивач обрав спосіб захисту свого права, який не передбачений ст.16 ЦК України. Також зазначає, що господарський суд на свій розсуд виклав положення ст.215 ЦК України замінивши визначення «недійсний»на «нікчемний»правочин.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу вказує на те, що оскаржене рішення прийняте при повному та всебічному зясуванні обставин справи, воно є обґрунтованим і відповідає як фактичним обставинам, так і вимогам чинного законодавства. На цій підставі просить рішення господарського суду Сумської області від 26 вересня 2011 року залишити без змін, а апеляційну скаргу залишити без задоволення.

До початку судового засідання відповідач подав заяву про застосування позовної давності.

Колегія суддів розглянула заяву відповідача та дійшла висновку про відмову у її задоволенні, оскільки питання про застосування строку позовної давності не було предметом розгляду в суді першої інстанції. Крім того, відповідачем не обґрунтовано необхідність застосування вказаного строку.

Крім того, до початку судового засідання позивачем та відповідачем були заявлені клопотання про відкладення розгляду справи з посиланням на проведення сторонам переговорів щодо укладення мирової угоди.

Колегія суддів розглянула заявлені клопотання та дійшла висновку про відмову у їх задоволенні у звязку з необґрунтованістю.

Розглянувши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин та докази на їх підтвердження, юридичну оцінку, правильність застосування господарським судом Сумської області норм матеріального та процесуального права та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, заслухавши доводи прокурора та представників сторін, колегія суддів встановила наступне.

Задовольняючи позовні вимоги, господарський суд зазначив, що підпунктом «н»пункту 5.3. Статуту ТОВ «Сумитеплоенерго», в редакції, що була чинною на момент укладення спірного договору, передбачено, що до виключної компетенції зборів учасників належать укладення угод (вчинення правочинів) щодо розпорядження майном товариства, відчуження (передача в оренду, лізинг, позичку чи інше користування) та придбання майна (рухомого та нерухомого), вартість (балансова, залишкова чи визначена за результатами оцінки) якого (всього обєкта - у випадках, коли предметом угоди (правочину) є частина такого обєкта) становить більш ніж 100000 (сто тисяч) гривень. Предметом договору оренди є оренда майна, на суму 8 308 000,00 грн., що значно перевищує суму, на яку згідно положень Статуту керівник Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумитеплоенерго»має право укладати правочини. Відповідно до ст. 241 Цивільного кодексу України, правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обовязки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. При цьому, наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обовязки з моменту вчинення цього правочину. Судом встановлено, що схвалення договору оренди, який підписаний 14.08.2006 року генеральним директором ТОВ «Сумитеплоенерго»Кравченко С.Г., позивачем у справі не відбувалося та не відбулося його фактичне виконання. У відповідності до положень ст. 215 Цивільного кодексу України, недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, передбачених ст. 203 цього ж Кодексу, є підставою для нікчемності правочину.

Колегія суддів не погоджується з висновками місцевого господарського суду з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ «Сумитеплоенерго»та ЗАТ «Підприємство теплових мереж»підписано договір оренди від серпня місяця 2005 р. з протоколом узгодження розбіжностей від 14.08.2006 року (а.с.11,12).

Відповідно до п.1.1. Договору орендодавець зобовязується передати, а орендар прийняти в тимчасове користування за плату на умовах, у порядку і у термін, установлені договором, майно вказане в Додатку №1 до договору, що є невідємною частиною Договору.

У протоколі узгодження розбіжностей до договору сторони узгодили плату за користування майном в розмірі 67 тис. грн. за місяць, а також те, що договір оренди набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 01.09.2015 р., також сторони визначили, що датою початку обчислення терміну оренди орендованого майна є 01.09.2005 р. (а.с.13).

З позовної заяви вбачається, що позивач просить визнати вказаний договір нікчемним посилаючись на те, що за правилами ст.215 ЦК України недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, передбачених ст..203 ЦК України, є підставою для нікчемності правочину.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу та згідно з ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Так, відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Статтею 20 Господарського кодексу України встановлено, що права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Предмет позову про визнання нікчемним договору оренди не відповідає способам захисту права, передбаченим законом. Такий спосіб захисту не міститься в переліках способів захисту права, що визначені у вищевказаних нормативних актах, не передбачений він й іншими нормами права. Також, в матеріалах справи відсутні докази того, що такий спосіб захисту був передбачений договором.

У відповідності до ст.ст.15, 16 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України способи захисту права по своїй суті - це правові заходи, за допомогою яких у встановленому законом порядку здійснюється відновлення порушеного субєктивного права.

Неможливість застосування способу захисту права, який не відповідає Закону і не приводить до відновлення порушеного права узгоджується з позицією Вищого господарського суду України, викладеною в п.3 Інформаційного листа N 01-8/2229 від 25.11.2005 року, відповідно до якої суд, дійшовши висновку, що предмет позову не відповідає встановленим законом або договором способам захисту прав, суд повинен відмовити у позові.

На підставі викладеного колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду Сумської області від 26 вересня 2011 року прийняте при невірному застосуванні норм матеріального права, у звязку з чим підлягає скасуванню, а апеляційна скарга відповідача - задоволенню.

Керуючись ст. ст. 99, 101, п. 2 ст. 103, п. 4 ч. 1 ст. 104, ст. 105 ГПК України, колегія суддів

постановила:

Клопотання позивача та відповідача про відкладення розгляду апеляційної скарги залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу відповідача задовольнити.

Рішення господарського суду Сумської області від 26 вересня 2011 року у справі № 5021/1998/2011 скасувати та прийняти нове рішення.

В задоволенні позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя Шепітько І.І.

Суддя Камишева Л.М.

Суддя Терещенко О.І.