Decision № 19982821, 03.10.2011, Commercial Court of Sevaspotol City

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 жовтня 2011 року справа № 5020-1209/2011

Господарський суд міста Севастополя у складі судді Янюк О.С.,

за участю:

прокурора Радулова А.Д. (посвідчення від 09.03.2011 № 684);

представника позивача ОСОБА_1. (довіреність від 04.01.2011 № 2-ю);

ОСОБА_2. (довіреність № 3-ю від 04.01.2011);

представник відповідача ОСОБА_3. (довіреність б/н від 10.01.2011)

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовомпрокурора Нахімовського району міста Севастополя

(99001, м. Севастополь, вул. Робоча, 18)

в інтересах держави в особі Комунального підприємства

„Севтеплоенерго” Севастопольської міської Ради

(99011, м. Севастополь, вул.Л. Павліченко, 2)

до Свято-Микільської общини Української Православної Церкві

(99016, м.Севастополь, вул. Богданова, 43)

про стягнення 8727,83 грн,

ВСТАНОВИВ:

03.08.2011 прокурор Нахімовського району міста Севастополя звернувся до господарського суду міста Севастополя в інтересах держави в особі Комунального підприємства „Севтеплоенерго” Севастопольської міської ради (далі позивач) з позовом до Свято-Микільської общини Української Православної Церкві (далі відповідач) про стягнення 8727,83 грн. Прокурор обґрунтовує позовні вимоги несвоєчасним проведенням з боку відповідача розрахунків за спожиту теплову енергію, що є порушенням умов договору №1705 від 11.10.2006.

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 05.08.2011 порушено провадження у справі № 5020-1209//2011.

У судовому засіданні 03.10.2011 прокурор та представник позивача підтримали вимоги позовної заяви та надали пояснення, аналогічні викладеним у позові.

Відповідач в порядку ст.59 ГПК України надав письмовий відзив на позовну заяву (а.с. 61-62), в якому заперечував проти позову, посилаючись на те, що з 18.03.2010 відповідач не є орендарем нежитлових підвальних приміщень, розташованих за адресою: м. Севастополь, вул. Велика Морська, 19, проте відповідний акт приймання-передачі приміщення не складався через відсутність можливості фактичного доступу відповідача у спірне приміщення. Відповідач визнає існування заборгованості за спожиту теплову енергію за період з листопада 2008 по березень 2010 року (тобто лише за період дії договору оренди нежитлових приміщень) в сумі 689,84 грн.

На підставі ст.85 ГПК України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення прокурора, представників сторін, судом встановлені наступні обставини.

11.10.2006 між Комунальним підприємством „Севтеплоенерго” Севастопольської міської Ради (Продавець) та Свято-Микільською общиною Української Православної Церкви (Покупець) був укладений договір купівлі-продажу теплової енергії №1705 (далі Договір) (а.с. 13-15, 83-87), предметом якого є постачання теплової енергії Покупцеві.

За умовами Договору Продавець зобовязується передати Покупцеві теплову енергію до межі балансової і експлуатаційної відповідальності своєчасно і відповідної якості, а Покупець зобовязується прийняти і оплатити отриману теплову енергію за встановленими тарифами (пункт 1.1. Договору).

Розрахунковим періодом вважається календарний місяць (пункт 4.1. Договору).

Відповідно до пункту 4.7. Договору розрахунки за теплову енергію здійснюються в строк до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим згідно з тарифами, що діяли на день отримання теплової енергії. Рахунок вважається отриманим Покупцем, якщо останній до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим, не заявить про неотримання рахунка за розрахунковий місяць.

За несвоєчасне внесення плати з покупця стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення від суми, що належить сплатити (п. 4.8 Договору).

За період з листопада 2008 року по листопад 2009 року відповідач належним чином не проводив розрахунки за отриману теплову енергію відповідно до рахунків-фактур № 1705 від 25.11.2008 на суму 461,76 грн (а.с 38), № 1705 від 25.12.2008 на суму 430,98 грн (а.с 36-37), № 1705 від 28.01.2009 на суму 447,90 грн (а.с 35), № 1705 від 27.02.2009 на суму 663,95 грн (а.с 33-34), № 1705 від 27.03.2009 в сумі 643,78 грн (а.с 32). Ураховуючи часткову сплату по наведеним рахункам у розмірі 925,00 грн за відповідачем залишилася заборгованість в сумі 1723,11 грн.

За період з листопада 2009 року по листопад 2010 року відповідач належним чином не проводив розрахунки за отриману теплову енергію відповідно до рахунків-фактур № 1705 від 25.11.2009 на суму 930,76 грн (а.с 31), № 1705 від 25.12.2009 на суму 815,98 грн (а.с 29-30), № 1705 від 28.01.2010 на суму 930,76 грн (а.с 28), № 170 від 24.02.2009 на суму 856,30 грн (а.с. 27), №1705 від 25.03.2010 на суму 912,14 грн (а.с 26), №1705 від 27.05.2010 на суму 62,05 грн (а.с 25). Ураховуючи часткову сплату по наведеним рахункам в розмірі 1931,10 грн за відповідачем залишилася заборгованість у сумі 4300 ,00 грн.

За період з листопада 2010 року по червень 2011 року відповідач належним чином не проводив розрахунки за отриману теплову енергію відповідно до рахунків-фактур № 1705 від 24.11.2010 на суму 390,32 грн (а.с 24), №1705 від 24.12.2010 на суму 870,71 грн, №1705 від 28.01.2011 на суму 1861,51 грн (а.с 20), №1705 від 03.02.2011 на суму 930,76 грн (а.с. 19), № 1705 від 04.03.2011 на суму 930,76 грн (а.с 18). Ураховуючи часткову сплату по наведеним рахункам у розмірі 1900,00 грн за відповідачем залишилася заборгованість в сумі 7384,06 грн.

Наявну заборгованість за отриману теплову енергію відповідач не погасив, що саме ним і не заперечується, тобто не виконав свої зобовязання за Договором в частині розрахунків, що стало причиною звернення позивача до суду із даним позовом.

Ураховуючи викладене, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 121 Конституції України на прокуратуру покладається представництво інтересів громадян і держави в судах у випадках, передбачених законом.

Статтею 36-1 Закону України „Про прокуратуру” передбачено, що представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Однією з форм представництва є звернення до суду з позовами або заявами про захист прав і свобод іншої особи, невизначеного кола осіб, прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави, або про визнання незаконними правових актів, дій чи рішень органів і посадових осіб. Підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

Згідно зі ст. 2 ГПК України прокурор має право звертатися до господарського суду в інтересах держави.

Органом, який уповноважений здійснювати функції держави в сфері теплопостачання, є Севастопольська міська Рада, яка для здійснення цих функцій створила КП „Севтеплоенерго” СМР (Закон України „Про місце самоврядування в України”, Закон України „Про теплопостачання”).

Згідно зі ст.509 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити кошти тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (далі ГК України) (ч. 1 ст. 175 ГК України).

Зобовязання виникають з підстав, встановлених ст.11 ЦК України та ст.174 ГК України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод).

В силу ст. 629 ЦК України, договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Так, за умовами Договору (пункт 4.4.) розрахунки за теплову енергію здійснюються в строк до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Як свідчать матеріали справи основний борг відповідача перед позивачем за отриману теплову енергію в сумі 7384,06 грн. на цей час не погашений.

Твердження відповідача, що дія договору оренди нежитлових приміщень від 02.09.2009 № 67-06 (а.с 63-67) закінчилася та Свято-Микільська община Української Православної Церкви не використовує це майно, а тому не повинна сплачувати за спожиту теплову енергію, не знайшли свого документального підтвердження, оскільки кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст. 33 ГПК України). Відповідач на надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження факту невикористання нерухомого майна. Листування відповідача з Фондом комунального майна Севастопольської міської Ради про неможливість користування орендованими приміщеннями та його повернення (а.с 78-80) не свідчить про розірвання договору купівлі-продажу теплової енергії, укладеного між відповідачем та теплопостачальною організацією.

Також відповідачем на надано суду доказів, що підтверджують сплату за теплову енергію в повному обсязі за усіма виставленими позивачем рахунками.

Як встановлено судом Договір у судовому чи у встановленому законом порядку не розривався, неукладеним не визнавався, а тому є дійсним та підлягає виконанню.

Виходячи з фактичних обставин справи, суд дійшов висновку про те, що у встановлені Договором строки відповідач взяті на себе зобовязання щодо оплати отриманого товару (теплової енергії) в повному обсязі не виконав.

Таким чином суд вважає обґрунтованими позовні вимоги прокурора щодо стягнення з відповідача основного боргу в сумі 7384,06 грн.

За прострочення виконання зобовязання позивачем нарахована пеня за період з 16.12.2010 по 16.06.2011 на суму 30,00 грн, за період з 17.01.2011 по 25.06.2011 59,16 грн, за період з 16.02.2011 по 25.06.2011 102,77 грн, за період з 16.03.2011 по 25.06.2011 22,99 грн, за період з 18.04.2011 по 25.06.2011 27,27 грн, а разом 242,19 грн.

За порушення строків оплати відповідачеві також нараховані інфляційні збитки в розмірі 822,62 грн та 3% річних в розмірі 278,96 грн.

Як зазначалося вище, п. 4.8 Договору передбачено, що за несвоєчасне внесення плати з покупця стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення від суми, що належить сплатити.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом встановлено, а матеріалами справи підтверджено, що відповідач прострочив виконання зобовязання.

За розрахунком позивача сума інфляційних втрат становить 822,62 грн (а.с 10-11).

Перевіривши наданий розрахунок, суд вважає його вірним, а тому позовні вимоги в частині стягнення інфляційних збитків в сумі 822,62 грн. підлягають задоволенню.

Також позивач просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі 278,96 грн. відповідно до наданого розрахунку (а.с. 12).

Перевіривши розрахунок 3% річних, здійснений позивачем, суд також вважає його правильним, а тому з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 3% річних в сумі 278.96 грн.

Суд також погоджується з розрахунком пені, наданим позивачем (а.с. 9) у звязку з чим позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 242,19 грн. підлягають задоволенню.

Підсумовуючи вищевикладене, позовні вимоги прокурора та позивача про стягнення з відповідача 8727,83 грн (7384,06+242,19+822,62+278,96) підлягають задоволенню в повному обсязі.

За правилами частини другої ст. 49 ГПК України витрати позивача по сплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85, 115, 116 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути зі Свято-Микільської общини Української Православної Церкви (99016, м. Севастополь, вул. Богданова, 43, ідентифікаційний код 22288007, відомості про наявність поточних рахунків в установах банку в матеріалах справи відсутні) на користь Комунального підприємства “Севтеплоенерго” Севастопольської міської Ради (99011 м. Севастополь, вул. Павліченко, 2, ідентифікаційний код 03358357, п/р2603700017270 в СФ ПАТ „Укрексімбанк”, м. Севастополь, МФО 384986) 8727,83 грн (вісім тисяч сімсот двадцять сім грн 83 коп.), з яких: 7384,06 грн основного боргу, 242,19 грн пені, 822,62 грн інфляційних втрат та 3% річних в розмірі 278,96 грн.

3.Стягнути зі Свято-Микільської общини Української Православної Церкви (99016, м. Севастополь, вул. Богданова, 43, ідентифікаційний код 22288007, відомості про наявність поточних рахунків в установах банку в матеріалах справи відсутні) в доход Державного бюджету (Ленінський район в м. Севастополі, п/р 31113095700007 в ГУ ДКУ у м. Севастополі, ОКПО 24035598, МФО 824509, код платежу 22090200) державне мито в сумі 102,00 грн (сто дві грн 00 коп.).

4.Стягнути зі Свято-Микільської общини Української Православної Церкви (99016, м. Севастополь, вул. Богданова, 43, ідентифікаційний код 22288007, відомості про наявність поточних рахунків в установах банку в матеріалах справи відсутні) в доход Державного бюджету (Ленінський район в м. Севастополі, п/р 31212264700007 в ГУ ДКУ у м. Севастополі, ОКПО 24035598, МФО 824509, код платежу 22050003) витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн (двісті тридцять шість грн. 00 коп.).

Суддя підпис О.С. Янюк

Повне рішення в порядку

статті 84 ГПК України

оформлено і підписано 05.10.2011.