Decision № 19976265, 24.11.2011, Commercial Court of Poltava Oblast

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

24.11.2011р. Справа №18/2676/11

За позовом Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго", вул. Комарова, 2а, м. Полтава, Полтавська область, 36008

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фієста", вул. С.Фронту, 46, м. Полтава, Полтавська область, 36000

про стягнення грошових коштів в сумі 2211,25 грн.

Суддя Тимощенко О.М.

Представники сторін:

від позивача: Міняйло Г.Ю.

від відповідача: відсутні

В судовому засіданні 24.11.2011 року суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення у відповідності до ст. 85 ГПК України та повідомив про дату виготовлення повного тексту рішення.

СУТЬ СПРАВИ: розглядається позовна заява про стягнення 2211,25 гривень боргу, з яких 1055,36 гривень основний борг, 1055,36 гривень пеня, 20,98 гривень 3% річних, 79,55 гривень інфляційні за договором на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води №1529"С" від 06.11.2007 року.

Позивач надав суду клопотання про припинення провадження у справі в частині стягнення 1055,36 гривень основного боргу, в зв’язку з його погашенням відповідачем та просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фієста" на свою користь 1055,36 гривень пені, 0,98 гривень 3% річних, 79,55 гривень інфляційних. Суд приймає клопотання позивача про припинення провадження у справі в частині стягнення 1055,36 гривень основного боргу .

Відповідач в судове засідання не з'явився, ухвали суду від 13.10.2011 року та 01.11.2011 року які направлялись відповідачу за адресою: вул. С.Фронту, 46, м. Полтава, 36000, повернулись до суду з відміткою поштового відділення "адресат вибув".

Згідно довідки ЄДРПОУ станом на 15.10.2011 року наданої позивачем, місцезнаходження - Товариства з обмеженою відповідальністю "Фієста", вул. С.Фронту, 46, м. Полтава, Полтавська область, 36021.

В зв'язку з тим, що необхідних для вирішення спору доказів наявних в матеріалах справи достатньо, господарський суд повідомляв належним чином відповідача про дату, час і місце судового розгляду, закінченням строку розгляду справи, справа розглядається без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами на підставі ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи суд встановив, що 06.11.2007 року між Полтавським обласним комунальним виробничим підприємством теплового господарства "Полтаватеплоенерго", м. Полтава (надалі позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фієста" , м. Полтава (надалі відповідач) було укладено договір № 1529 "С" на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води (надалі Договір) та додаткова угода №3 від 10.04.2009 року.

Відповідно до п. 1 вказаного договору Теплопостачальна організація (позивач) взяла на себе зобов'язання постачати теплову енергію у вигляді гарячої води з метою забезпечення опалення та гарячого водопостачання приміщень Споживача (відповідач) до межі розподілу будівлі кафе "Фієста" по вул. Ст. Фронту,46.

Згідно із п. 29 Договору оплата за опалення та гаряче водопостачання, що проводить Споживач (відповідач), стягується за фактично використану кількість теплової енергії на підставі тарифів встановлених уповноваженим органом.

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг належить встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги відповідно до закону.

Відповідно до ст. 13 Закону України "Про теплопостачання" до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері теплопостачання зокрема належить встановлення для відповідної територіальної громади в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів на теплову енергію, які надаються підприємствами та організаціями комунальної власності, крім тарифів на теплову енергію, що виробляється на установках комбінованого виробництва теплової і електричної енергії.

Рішенням Полтавської обласної ради двадцятої позачергової сесії п'ятого скликання від 27 березня 2009 року «Про коригування тарифів на послуги централізованого опалення та постачання гарячої води»затверджені тарифи на послуги централізованого опалення та постачання гарячої води, що надаються підприємством для трьох груп споживачів, що надаються підприємством для третьої групи споживачів у розмірі 656,04 грн. з урахуванням податку на додану вартість за 1 Гкал теплової енергії.

Статтею 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»визначено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Відповідно до п. 30 договору споживач зобов'язується проводити оплату у встановлені в договорі строки до 10 числа місяця наступного за розрахунковим періодом.

В порушення взятих на себе за договором зобов'язань відповідач за поставлену теплову енергію в гарячій воді вчасно та повністю не розраховувався, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість в сумі 1055,36 гривень за період з 01.02.2011 року по 31.05.2011 року (розрахунок в матеріалах справи, а. с. 12).

Згідно із наданою позивачем довідкою підписаною головним бухгалтером ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго", відповідач повністю сплатив суму основного боргу в розмірі 1055,36 гривень.

Отже, на підставі вище викладеного, провадження частині стягнення основного боргу 1055,36 гривень суд припиняє.

На момент розгляду справи по суті та прийняття по ній рішення сума боргу Відповідача перед Позивачем становить1155,89 гривень, з яких пеня 1055,36 гривень, збитки від інфляції 79,55 гривень та 20,98 гривень 3% річних.

Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України). Відповідно до ст.631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права та виконати обов'язки відповідно до договору.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов'язання з договору про надання послуг, в силу ст. 901 ЦК України, одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог , що звичайно ставляться.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться.

Згідно ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, встановлених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст.546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі (ст.547 ЦК України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 ЦК України). Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ст.551 ЦК України).

З огляду на ч.6 ст.232 Господарського кодексу, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Відповідно до ст.2 цього закону, розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

П. 30 договору сторони встановили відповідальність за порушення строків оплати у вигляді пені у розмірі 1,0% за кожний день прострочки платежу, але не більше 100% боргу згідно з Законом України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги». Таким чином, позивачем правомірно нараховано відповідачу за порушення умов договору пеню у розмірі 1055,36 гривень.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

Позивачем обґрунтовано заявлено до стягнення 79,55 грн. інфляційних за березень 2011 року - червень 2011 року та 20,98 грн. 3% річних за період з 11.03.2011 року по 11.09.2011 року.

Відповідно до статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі статтею 33 цього ж Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).

Частиною 1 ст.43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, а згідно ч. 2 цієї ж статті ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно положень ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Таким чином, на підставі матеріалів справи суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджуються наявними доказами ( в мат. справи), відповідачем не заперечуються і підлягають задоволенню частково.

На підставі матеріалів справи та керуючись статтями 33,43,49,75,ч.1 п.1-1 ст. 80,82-85 ГПК України, суддя, -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. В частині стягнення 1055,36 гривень основного боргу провадження припинити.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фієста" ( вул. С.Фронту, 46, м. Полтава, Полтавська область, 36000, р/р 26008032664200 в Укрсіббанку м. Харкова, МФО 351005, код ЄДРПОУ 24824771) на користь Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" (вул. Комарова, 2а, м. Полтава, Полтавська область, 36008, р/р 260007148 АК "Полтава-Банк", МФО 331489, код ЄДРПОУ 03338030) 1055,36 гривень - пені, 79,55 гривень - інфляційних, 20,98 гривень 3% річних, 102 гривень державного мита, 236,00 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Тимощенко О.М.

повне рішення складено 28.11.2011 року