Decision № 19950656, 29.11.2011, Commercial Court of Mykolaiv Oblast

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" листопада 2011 р. Справа № 5016/3732/2011(8/191)

За позовом Приватного підприємства “Антарес”,

56500, Миколаївська область, м. Вознесенськ, вул. Леніна, 81А,

до відповідача Приватного підприємства з орендними відносинами “Південь”,

56415, Миколаївська область, Доманівський район, с. Володимирівка, вул. Леніна, 21,

про стягнення коштів у сумі 36661 грн. 15 коп., -

Суддя Гриньова Новицька Т.В.

Представники:

Від позивача ОСОБА_1, дов. від 14.09.2011р.

Від відповідача не зявився.

Суть спору: Приватне підприємство “Антарес” (далі - позивач) звернулося до суду з позовом про стягнення з Приватного підприємства з орендними відносинами “Південь” (далі - відповідач) коштів у сумі 36661 грн. 15 коп., з яких: 25464 грн. основний борг; 9021 грн. 38 коп. інфляційні втрати; 2175 грн. 77 коп. три проценти річних, а також про стягнення коштів на погашення судових витрат по справі.

Про дату, час і місце розгляду справи сторони повідомлені у встановленому Господарським процесуальним кодексом України (далі ГПК України) порядку, шляхом надсилання на їхні адреси ухвали від 03.11.2011р. про порушення провадження у справі.

Відповідач правом участі у судовому засіданні не скористався, при цьому у відзиві на позовну заяву позовні вимоги заперечив, посилаючись на те, що договір між сторонами не підписувався, зобовязання по поставці товару виконані ним у повному обсязі, товар (система контролю та модем) направлений позивачу приватним автомобілем разом з накладною, яку позивач після підписання не повернув; відповідач зазначає, що програмне забезпечення - не послуга, а товар, який був переданий позивачу разом із системами контролю та модемом; щодо послуг з встановлення та налаштування модему сторони не домовлялись. Крім цього, відповідач вказує на сплив позовної давності, у звязку з цим просить суд застосувати позовну давність.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав і просив їх задовольнити.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд, -

встановив:

На підставі рахунку-фактури № РФ-080703-1 від 03.07.2008р., виставленого відповідачем позивачу на оплату системи контролю за витратою дизельного палива “ПОРТ-1/ХВее” та ХВее-модем-ПК, на суму 22650 грн., а також рахунку-фактури № РФ-080821-4 від 21.08.2008р. - на оплату встановлення 6 одиниць системи “ПОРТ-1/ХВее”, а також встановлення та налаштування ХВЕЕ-модема та програмного забезпечення для модифікації “ПОРТ-1/ХВЕЕ”, на суму 2814 грн., позивач платіжними дорученнями № 789 від 31.07.2008р. та 865 від 21.08.2008р. перерахував на розрахунковий рахунок відповідача 25464 грн.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобовязання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Так, відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 510 ЦК України сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Відтак, між сторонами існує правовідношення, в якому одна сторона боржник (відповідач у справі), зобов'язана вчинити на користь другої сторони кредитора (позивач у справі), певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Отже, навіть за відсутності договору між сторонами, відповідач зобовязаний передати товар.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Оскільки строк виконання відповідачем зобовязання нічим не регламентований, підлягає застосуванню ст. 530 ЦК України, за змістом ч. 2 якої, якщо строк (термін) виконання боржником обовязку не встановлений або визначений моментом предявлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь який час; боржник повинен виконати такий обовязок у семиденний строк від дня предявлення вимоги.

17.11.2008р. позивач направив відповідачу претензію № 247 від 14.11.2008р. з вимогою про сплату 22650 грн. , яку останній отримав 19.11.2008р.

Таким чином, виконати обов'язок щодо повернення суми попередньої оплати у розмірі 22650 грн., відповідач повинен був у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, - тобто до 26.11.2011р.

Також 07.07.2009р. позивач направив відповідачу претензію № 114 від 07.07.2009р. з вимогою про сплату 25464 грн. (у т.ч. 22650 грн.) , яку останній отримав 14.07.2009р.

Отже, виконати обов'язок щодо повернення суми попередньої оплати у розмірі 2814 грн., відповідач повинен був у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, - тобто до 21.07.2009р.

Вимоги позивача про сплату грошових коштів у сумі 22650 грн. та 2814 грн., а всього у сумі 25464 грн., відповідач залишив без відповіді та задоволення, чим змусив позивача звернутися до суду з даним позовом.

Станом на день розгляду справи сума у розмірі 25464 грн. залишається неповернутою відповідачем.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

На підставі наведеної норми Закону, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 9021 грн. 38 коп. інфляційних втрат, а також - 2175 грн. 77 коп. три проценти річних (розгорнуті, обґрунтовані розрахунки вказаних сум наведені позивачем на а.с. 10).

Таким чином, загальна сума заборгованості відповідача складає 36661 грн. 15 коп. (25464 грн. + 9021 грн. 38 коп. + 2175 грн. 77 коп.).

Заперечення відповідача викладені ним у відзиві на позовну заяву відхиляються судом, оскільки не підтверджені жодними доказами.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Статтею 34 ГПК України встановлено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Щодо посилань відповідача на сплив позовної даності та застосування позовної давності, суд вважає, що перебіг позовної давності тривалістю у три роки в частині вимог про стягнення 22650 грн. почався з 27.11.2008р. і станом на день звернення позивача до суду (31.10.2011р.) не скінчився, а в частині вимог про стягнення 2814 грн. почався - 22.07.2009р., і станом на день звернення позивача до суду з даним позовом, також не скінчився. За таких обставин клопотання відповідача про застосування позовної давності є безпідставним.

З огляду на викладене, суд вважає, що вимоги позивача ґрунтуються на чинному законодавстві України, матеріалами справи підтверджені, відповідачем не спростовані, тому підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі ст. ст. 526, 625, 530, 693 ЦК України, керуючись ст. ст. 33, 34, 44, 49, 82, 821, 84, 85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Приватного підприємства з орендними відносинами “Південь” (56401, Миколаївська область, Доманівський район, смт. Доманівка, вул. Первомайська, 1, корп. Б; ідентифікаційний код 30762341) на користь Приватного підприємства “Антарес” (56500, Миколаївська область, м. Вознесенськ, вул. Леніна, 81А; ідентифікаційний код 30699385) 25464 (двадцять пять тисяч чотириста шістдесят чотири) грн. боргу; 9021 (девять тисяч двадцять одна) грн. 38 коп. інфляційних втрат; 2175 (дві тисячі сто сімдесят пять) грн. 77 коп. три проценти річних; 336 (триста тридцять шість) грн. 61 коп. на погашення витрат з оплати позовної заяви державним митом; 236 (двісті тридцять шість) грн. на погашення витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Стягнути з Приватного підприємства з орендними відносинами “Південь” (56401, Миколаївська область, Доманівський район, смт. Доманівка, вул. Первомайська, 1, корп. Б; ідентифікаційний код 30762341) в доход державного бюджету України, Банк одержувача ГУДКУ у Миколаївській області; МФО банку 826013; рахунок 31213206700002, ЄДРПОУ 23626096; назва одержувача УДК у м. Миколаєві; код платежу 22030001; призначення платежу: Судовий збір, код 03499980, п. 2.1, недоплачене державне мито у розмірі 30 (тридцять) грн.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено “05” грудня 2011 року

Суддя Т.В.Гриньова-Новицька