№ 19936237, 29.11.2011, Commercial Cassation Court of the Supreme Court (until 15.12.2027 - Higher Commercial Court of Ukraine)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" листопада 2011 р. Справа № 5005/4629/2011 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Плюшка І.А. головуючого,

Кочерової Н.О.,

Самусенко С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну

скаргу Комунального підприємства "Міський інформаційний центр"

на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 01 вересня 2011 року

у справі№ 5005/4629/2011

господарського суду Дніпропетровської області

за позовомКомунального підприємства "Міський інформаційний центр"

до Фізичної особи підприємця ОСОБА_4

простягнення 7130 грн. 14 коп.

представників сторін

позивачане з'явився

відповідачане з'явився

В С Т А Н О В И В:

29 березня 2010 року комунальне підприємство “Міський інформаційний центр” звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до фізичної особи підприємця ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за невиконання умов договору про надання в користування місць, які перебувають у комунальній власності, для розташування спеціальних конструкцій № 5794 від 13 грудня 2007 року на загальну суму 7130, 14 грн., з якої 1315, 44 грн. сума основного боргу, 299, 80 грн. пені, 562, 67 грн. витрат на проведення демонтажу спеціальної конструкції, 4799, 75 грн. пені за прострочення повернення місця за договором, 152, 48 грн. витрат на зберігання демонтованої спеціальної конструкції за період з 04 грудня 2008 року по 24 березня 2010 року, а також зобовязання останнього повернути КП “МІЦ” на підставі акту приймання-передачі місце за адресою: м. Харків, вул. Б. Хмельницького, 23 та стягнути 187 грн. на сплату державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 08 липня 2010 року у справі № 28/212-10 залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13 вересня 2010 року позовні вимоги КП “МІЦ” задоволені частково: з ФОП ОСОБА_4 стягнуто 1 315,44 грн. суми основного боргу та 52,76 грн. пені за неповну сплату платежів за договором №5794 від 13 грудня 2007 року, а також зобовязано повернути позивачу місце для розташування спеціальної (рекламної) конструкції за адресою: АДРЕСА_1 на підставі акту приймання-передачі; в іншій частині позову відмовлено. Стягнуто на користь позивача 104, 57 грн. витрат на сплату державного мита, 145, 37 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 17, 84 грн. витрат, повязаних з розглядом справи.

Постановою Вищого господарського суду України від 15 березня 2011 року у справі № 28/212-10 рішення господарського суду Дніпропетровської області від 08 липня 2010 року та постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13 вересня 2010 року скасовані, справа передана на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 26 травня 2011 року у справі № 5005/4629/2011 (суддя Широбокова Л.П.) залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 01 вересня 2011 року (судді Темкіжев І.Х., Мороз В.Ф., Антонік С.Г.) позовні вимоги КП “МІЦ” задоволені частково: з ФОП ОСОБА_4 стягнуто 1315,44 грн. суми боргу та 296, 34 грн. пені за неповну сплату платежів за договором № 5794 від 13 грудня 2007 року; 562, 67 грн. збитків за демонтаж спеціальної конструкції та 152, 48 грн. витрат на зберігання спеціальної конструкції; в іншій частині позову відмовлено на підставі статей 15, 16, 525, 526, 611 Цивільного кодексу України, статті 20 Господарського кодексу України. Стягнуто на користь позивача 33, 25 грн. витрат на сплату державного мита та 76, 94 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з вищезазначеними рішенням та постановою Комунальне підприємство "Міський інформаційний центр" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 01 вересня 2011 року скасувати частково, а саме в частині відмови в задоволенні позовних вимог та прийняти в цій частині нове рішення про стягнення пені за прострочення повернення місця у розмірі 4799,75 грн.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що при винесенні постанови неправильно застосовані норми процесуального права.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 13 грудня 2007 року між КП “МІЦ” та ФОП ОСОБА_4 (користувач) укладено договір про надання в користування місць, які перебувають у комунальній власності, № 5794, відповідно до умов якого позивач передав відповідачу в строкове платне користування місце для розташування спеціальних конструкцій, а саме: для розташування щита на фасаді площею 3,48 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується актом прийманняпередачі від 13 грудня 2007 року та додатком № 1 до договору (т.1, а.с.16-17).

Строк дії договору встановлено до 31 грудня 2008 року. (п.2 договору).

Пунктами 4.1 та 4.5 вищезазначеного договору встановлено, що користувач повинен здійснювати плату за місця, надані в користування, в розмірі 187,92 грн. з ПДВ за місяць. Плата вноситься авансом до 25 числа місяця, що передує місяцю, за який здійснюється плата.

Відповідно до пункту 6.1 договору за несплату, несвоєчасну або неповну сплату платежів за користування місцем розташування спеціальних конструкцій користувач повинен сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день такого прострочення. Нарахування штрафних санкцій через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконане, не припиняється (п.6.6 договору).

Згідно пункту 5.1 договору користувач зобовязаний звільнити надані в користування місця та передати їх позивачу за актом приймання-передачі протягом семи календарних днів після припинення дії договору.

КП “МІЦ” має право самостійно здійснювати роботи з демонтажу спеціальних конструкцій, зокрема у разі несплати, несвоєчасної або неповної сплати платежів, передбачених розділом 4 договору, а також невиконання користувачем вимог КП “МІЦ” щодо звільнення місць, у випадках, передбачених договором (п. 3.1.1 договору).

Пунктом 3.4.8 передбачено, що у випадку проведення демонтажу спеціальних конструкцій на підставі пункту 3.1.1 договору користувач повинен відшкодувати КП “МІЦ” вартість витрат, пов`язаних з вимушеним проведенням робіт з демонтажу і зберіганням демонтованих спеціальних конструкцій. Також користувач повинен привести місце, передане йому в користування за договором, в належний стан за власний рахунок.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Стаття 526 Цивільного кодексу України встановлює вимогу щодо виконання зобовязань належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

В силу статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (ч.3 ст. 267 Цивільного кодексу України).

За невиконання умов договору про надання в користування місць, які перебувають у комунальній власності, № 5794 від 31 грудня 2007 року заборгованість відповідача перед позивачем за період червень грудень місяць 2008 року складає 1315, 44 грн. Розмір суми основного боргу визнаний відповідачем, що підтверджується відзивом на позовну заяву від 02 липня 2010 року. (т.1, а.с.97). Одночасно у даному відзиві відповідачем заявлена вимога про застосування строку позовної давності до вимоги про сплату пені за несвоєчасне та неповне здійснення оплати за договором. Тобто суди прийшли до вірного висновку, що оскільки згідно з положеннями частини 6 статті 232 Господарського кодексу України пунктом 6.6 договору сторони узгодили порядок нарахування штрафних санкцій, то з урахуванням річного строку позовної давності пеня за несвоєчасне та неповне здійснення оплати за договором підлягає стягненню з відповідача за період з 29 березня 2009 року по 25 березня 2010 року у розмірі 296, 34 грн.

03 грудня 2008 року на підставі Наказу начальника департаменту зовнішньої реклами КП „МІЦ" від 10 листопада 2008 року №191-Д КП “МІЦ” здійснив демонтаж спеціальної конструкції щит на фасаді (1,50x0,58x1) за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується актом проведення демонтажу спеціальної конструкції, у результаті чого він поніс витрати (збитки) на суму 562,67 грн., що підтверджується розрахунком витрат на проведення демонтажу спеціальної конструкції, рахунком-фактурою №СФД-00262 від 05 грудня 2008 року, калькуляцією витрат на надання послуг та іншими документами (т.1, а.с. 23-38) .

Відповідно до п.2.13 „Порядку демонтажу, обліку та зберігання спеціальних конструкцій, встановлених на місцях, які перебувають у комунальній власності" (Додаток №5 до рішення виконавчого комітету ХМР від 20 жовтня 2004 року №977 „Про порядок розміщення зовнішньої реклами у місті Харкові") демонтовані спеціальні конструкції зберігаються КП „МІЦ" у спеціально відведених для цього місцях (сховищах, складах тощо). Витрати, понесені на зберігання демонтованої спеціальної конструкції становлять 152,48 грн., що підтверджується рахунком - фактурою №СФХ-000006 від 29 січня 2010 року за період з 04 грудня 2008 року по 24 березня 2010 року, калькуляцією витрат послуг зберігання демонтованих рекламних конструкцій (т.1, а.с.42-51).

З огляду на викладене суди прийшли до вірного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог КП “МІЦ” про зобовязання ФОП ОСОБА_4 повернути йому, на підставі акту приймання-передачі, місце за адресою: АДРЕСА_1, адже згідно пункту 3.1.1 вищезазначеного договору, а саме: за невиконання користувачем умов договору, позивач самостійно здійснив демонтаж спеціальної конструкції, тоді як, оформлення акту приймання-передачі здійснюється лише у разі повернення місця для реклами користувачем відповідно до пункту 5 договору шляхом самостійного демонтажу спеціальних конструкцій і приведення території місця у належний стан. Отже, з 03 грудня 2008 року відповідач не перешкоджає КП “МІЦ” використовувати та розпоряджатися спірним місцем для розміщення реклами за власним розсудом, тому, як правомірно зазначено судом першої інстанції підписання акту приймання передачі не матиме наслідком відновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів відповідно до положень статей 15, 16 Цивільного кодексу України.

З наведених підстав вимоги позивача про стягнення пені за прострочення повернення місця на підставі пункту 6.2 договору за період з 08 січня 2009 року по 08 січня 2010 року в сумі 4799,75 грн. також не підлягають задоволенню, адже з 03 грудня 2008 року місце для розміщення реклами фактично знаходиться в користуванні КП “МІЦ”.

Отже, під час вирішення спору, судами попередніх інстанцій правильно встановлені усі обставини, що мають значення для справи, їм надана вірна юридична оцінка, норми права застосовані вірно, а доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду.

За наведених вище обставин, Вищий господарський суд України не знайшов законних підстав для повного або часткового задоволення вимог касаційної скарги, а тому постанову слід залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

На підставі наведеного вище і керуючись ст.ст. 111-5,111-7, 111-9, 111-10, 111-11 Господарського процесуального кодексу України,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Комунального підприємства "Міський інформаційний центр" залишити без задоволення.

2. Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 01 вересня 2011 року зі справи № 5005/4629/2011 залишити без змін.

Головуючий суддяІ. А. Плюшко

СуддіН. О. Кочерова

С. С. Самусенко