№ 19920101, 29.11.2011, Odesa Commercial Court of Appeal

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" листопада 2011 р.Справа № 5024/1688/2011

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Разюк Г.П.

суддів: Аленіна О.Ю, Колоколова С.І.

(склад суду змінено згідно розпорядження заступника голови Одеського апеляційного господарського суду від 07.11.2011р. № 668)

при секретарі судового засідання Бєлянкіній Г.Є.

за участю представника від відповідача - НОМЕР_1., довіреність № 07/1949-11, дата видачі : 04.04.11р. /в судовому засіданні від 8.11.11р./ ,

(в судове засідання від 29.11.11р. сторони не з'явилися, хоча про час та місце розгляду скарги повідомлені належним чином, що підтверджується розпискою від 8.11.11р. та повідомленнями про вручення поштових відправлень від 9.11.10р.)

розглянувши апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства „Херсонський завод карданних валів”

на рішення господарського суду Херсонської області від 27.09.2011 року

по справі № 5024/1688/2011

за позовом Публічного акціонерного товариства „Енергопостачальна компанія ”Херсонобленерго”

до скаржника

про зобовязання відповідача укласти договір про постачання електричної енергії, викладений в редакції додаткової угоди,

В С Т А Н О В И В :

У вересні 2011р. Публічне акціонерне товариство „Енергопостачальна компанія (далі ПАТ "ЕК) „Херсонобленерго” звернулося до господарського суду Херсонської області з позовом до Відкритого акціонерного товариства (далі ВАТ) „Херсонський завод карданних валів” про зобовязання укласти в його редакції договір про постачання електричної енергії №687 від 26.06.2003р., викладений в редакції додаткової угоди від 07.06.2011р. з додатками, включаючи спірні пункти 2.2.3, 2.3.5,6.1.3 договору. Також позивач просив стягнути з відповідача витрати по сплаті державного мита у розмірі 85грн. та 236грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Позовні вимоги з посиланням на ст.ст. 179, 181ГК України та п.5.2 Правил користування електричною енергією, затверджених Постановою НКРЕ від 31.07.96 N28 (у редакції постанови НКРЕ від 17.10.2005 N 910 зі змінами та доповненнями), зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 18 листопада 2005 р. за N 1399/11679 /далі-Правила/ мотивовані тим, що в наданому позивачем відповідачеві проекті додаткової угоди від 07.06.2011р. до договору про постачання електричної енергії №687, укладеному між сторонами від 26.06.2003р., пункти договору викладено у повній відповідності до типового договору про постачання електричної енергії, а запропонована відповідачем редакція суперечить йому.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 27.09.2011р. (суддя Гридасов Ю.В.) позовні вимоги задоволені в повному обсязі. Зобовязано ВАТ „Херсонський завод карданних валів” укласти в редакції ПАТ„Енергопостачальної компанія „Херсонобленерго” договір про постачання електричної енергії №687 від 26.06.2003р., викладений в редакції додаткової угоди від 07.06.2011р. з додатками, включаючи спірні пункти 2.2.3, 2.3.5,6.1.3 договору, у наведеній в рішенні редакції. Також стягнуто з ВАТ „Херсонський завод карданних валів” на користь позивача 85грн. державного мита та 236грн. витрат на ІТЗ судового процесу. Такий висновок суду прийнятий з огляду на те, що відповідач вийшов за межі запропонованого йому позивачем для укладення проекту додаткової угоди від 07.06.2011р. та зазначив в протоколі розбіжностей власну редакцію пунктів раніше укладеного сторонами договору про постачання електричної енергії №687 від 26.06.2003р., про які не йдеться у вказаному проекті додаткової угоди.

Не погоджуючись із зазначеним вище рішенням місцевого господарського суду, ВАТ „Херсонський завод карданних валів” звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Скаржник посилається на те, що суд повно та всебічно не перевірив всі обставини справи, не дав належну правову оцінку доказам, порушив та невірно застосував норми матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим виніс незаконне і необґрунтоване рішення, яке не відповідає обставинам справи і вимогам закону.

Зокрема, скаржник зазначає, що суд першої інстанції не врахував вимоги ч.4 ст.179, ст.181ГК України та п. 5.2 Правил стосовно того, що відповідачем було запропоновано внести зміни у зміст п.п. 2.2.3,2.3.5,6.1.3 договору з позивачем, які конкретизують умови типового договору.

Також, на думку скаржника, суд не врахував, що у додатковій угоді №1 від 30.06.2011р. до договору про постачання електричної енергії №687 від 26.06.2003р. позивач визначає майновий комплекс, який знаходиться за адресою:м. Херсон, вул. Тракторна,16, як гуртожиток, хоча відповідно до рішення господарського суду Херсонської області від 24.05.2005р. по справі №1/117-ПН-05 він є житловим будинком.

Представник відповідача в судовому засіданні від 8.11.11р. підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити. Клопотанням від 16.11.11р. скаржник просив розглянути справу без його участі у судовому засіданні.

Позивач відзив на апеляційну скаргу не надав, в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Дослідивши матеріали справи, апеляційну скаргу та заслухавши у судовому засіданні пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів справи, у звязку з внесенням змін та доповнень до Правил ПАТ „ЕК „Херсонобленерго” надало ВАТ „Херсонський завод карданних валів” проект додаткової угоди від 7.06.11р до договору про постачання електричної енергії №687 від 26.06.2003р./а.с.22/, в якому з метою приведення у відповідність до чинних Правил запропонував у якості додатку до додаткової угоди нову редакцію договору про постачання електричної енергії № 687 з усіма додатками до нього /а.с.23-30/.

Відповідач же в свою чергу підписав додаткову угоду та всі додатки до договору без застережень, а нову редакцію договору підписав з протоколом розбіжностей /а.с.49/ та передав означені документи позивачу 3.08.11р., як зазначено на штампі про реєстрацію на супровідному листі /а.с.51/. Відповідач пропонував викласти деякі пункти договору в його редакції.

Зокрема п. 2.2.3 договору, який передбачає, що постачальник зобовязаний повідомляти споживача про всі зміни тарифів на електричну енергію письмово або через засоби масової інформації за 5 днів до введення їх в дію, відповідач пропонував викласти в наступній редакції: повідомляти споживача про всі зміни тарифів на електричну енергію письмово за десять днів до введення їх в дію.

Пункт 2.3.5 договору, який встановлює, що споживач зобовязаний затверджувати безперешкодний доступ уповноважених представників постачальника за предявленням службового посвідчення до засобів (систем)обліку електроенергії, вимірювання потужності та контролю показників якості електроенергії, відповідач в протоколі розбіжностей виклав наступним чином: затверджувати безперешкодний доступ уповноважених представників постачальника за предявленням службового посвідчення до засобів (систем)обліку електроенергії, вимірювання потужності та контролю показників якості електроенергії за погодженням із споживачем та з дотриманням внутрішніх правил, затверджених споживачем.

Також п. 6.1.3, відповідно до якого електропостачання споживача може бути обмежено або припинено постачальником з повідомленням споживача не пізніше ніж за 3 дні у разі відсутності у споживача персоналу для обслуговування електроустановок або договору на обслуговування електроустановок; споживання електричної енергії споживачем після закінчення строку дії цього договору; недопущення споживачем посадових осіб органів, на які покладено відповідні обовязки згідно з чинним законодавством, до власних електроустановок або розрахункових засобів обліку електроенергії, відповідач пропонує викласти в наступній редакції: електропостачання споживача може бути обмежено або припинено постачальником з повідомленням споживача не пізніше ніж за 3 дні у разі відсутності у споживача персоналу для обслуговування електроустановок або договору на обслуговування електроустановок, за приписом уповноважених державних органів; недопущення без поважних причин споживачем посадових осіб органів, на які покладено відповідні обовязки згідно з чинним законодавством, до власних електроустановок або розрахункових засобів обліку електроенергії; споживання електричної енергії споживачем після закінчення строку дії цього договору, якщо на новий строк його не укладено без поважних причин з вини споживача.

Судова колегія не може погодитись з висновком суду першої інстанції стосовно того, що відповідач в зазначеному протоколі розбіжностей виклав власну редакцію пунктів раніше укладеного між сторонами договору про постачання електричної енергії №687 від 26.06.2003р., про які не йдеться в проекті додаткової угоди від 7.06.11р., оскільки п.1 додаткової угоди зазначається, що сторони у зв'язку з внесенням змін та доповнень до Правил, керуючись вимогами Постанови НКРЕ України від 17.10.05р. №910 досягли згоди привести договір про постачання електричної енергії № 687 від 26.06.03р. у відповідність до чинних Правил шляхом викладення його та додатків до нього єдиним змістом з відповідними змінами та доповненнями у редакції додатку №1 до даної додаткової угоди, яким і є новий текст договору. З вищенаведеного вбачається, що фактично додатковою угодою узгоджується новий договір.

Відповідно до п 5.2 Правил користування електричною енергією встановлено, що при укладенні договору про постачання електричної енергії сторони визначають його зміст на основі типового договору.

Згідно п.4 ст.179 ГПК України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови.

Крім того, п.4 ст.181 ГК України передбачає, що за наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.

Таким чином, колегія вважає, що відповідач відповідно до наведених норм права мав повне право скласти протокол розбіжностей до договору і викласти окремі його умови у власній редакції.

Як вбачається зі змісту запропонованих відповідачем змін п. 2.2.3,2.3.5,6.1.3 договору, вони лише конкретизують відповідні умови типового договору і не стосуються його принципових положень, відповідно редакція змінених пунктів може бути викладена в договорі.

Пункт 7 ст.181ГК України передбачає, що якщо сторона - виконавець за договором, що в установленому порядку визнаний монополістом на певному ринку товарів (робіт, послуг), яка одержала протокол розбіжностей, не передасть у зазначений двадцятиденний строк до суду розбіжності, що залишилися неврегульованими, то пропозиції другої сторони вважаються прийнятими.

Протокол розбіжностей було отримано позивачем 03.08.2011р. з супровідним листом №510/2289, відповідно позивач маючи не врегульовані розбіжності мав звернутися до суду протягом 20 днів з моменту його отримання, тобто до 23.08.2011р., оскільки в зазначений термін позивач не використав цього права з 24.08.2011р. позиція другої сторони вважається прийнятою, а договір набрав чинності і на час подачі позову /1.09.11р./ діє в редакції відповідача.

Таким чином вимога позивача про зобовязання укласти в його редакції договір про постачання електричної енергії №687 від 26.06.2003р., викладений в редакції додаткової угоди від 07.06.2011р. з додатками, включаючи спірні пункти 2.2.3, 2.3.5,6.1.3 договору не підлягає задоволенню.

За викладених обставин судова колегія вважає, що апеляційна скарга Відкритого акціонерного товариства „Херсонський завод карданних валів” обгрунтована і підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Херсонської області від 27 вересня 2011 року по справі №5024/1688/2011 слід скасувати з відмовою в позові.

Згідно із ст.49 ГПК України витрати скаржника по сплаті держмита за розгляд апеляційної скарги не відшкодовуються.

Керуючись ст.ст. 99, 101-105 ГПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства „Херсонський завод карданних валів” - задовольнити, рішення господарського суду Херсонської області від 27.09.2011 року по справі №5024/1688/2011 скасувати, у позові відмовити.

Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя Г.П.Разюк

Суддя С.І.Колоколов

Суддя О.Ю. Аленін

Повний текст постанови складено 30.11.2011р.