Decision № 19912459, 31.08.2011, Commercial Court of Lviv Oblast

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.08.11 Справа№ 5015/4153/11

За позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "ЛеоТекс", м. Львів,

до відповідача:фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м.Львів,

про: стягнення 6 219,91 грн.

Суддя Т. Рим

За участю представників:

позивача:ОСОБА_2 довіреність від 09.08.2011 року,

відповідача:не зявився.

На розгляд господарського суду Львівської області подано позов товариства з обмеженою відповідальністю "ЛеоТекс" до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення 6 219,91 грн. Ухвалою від 25.07.2011 року провадження у справі порушено, позовну заяву прийнято до розгляду, розгляд справи призначено на 31.08.2011 р.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідач у порушення умов договору поставки №Ле-0236/11ТК від 27.01.2011 р. не здійснив оплату за поставлений товар. Внаслідок цього у відповідача виникла заборгованість у сумі 5761,45 грн. Крім того, відповідачу нараховано 384,12 грн. пені, 74,34 грн. 3% річних.

Відповідач в судове засідання 31.08.2011 року не зявився, хоч був належним чином та завчасно повідомлений про час та місце судового засідання, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення від 04.08.2011 року, причин неприбуття не повідомив, проти позову у встановленому порядку не заперечив, вимог ухвали від 25.07.2011 року не виконав без поважних причин. Суд, керуючись статтею 75 Господарського процесуального кодексу України, вважає за можливе розглянути справу за відсутності пояснень (заперечень) відповідача щодо заявлених позовних вимог та представника відповідача у судовому засіданні, за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин і вирішення спору по суті.

Вислухавши представників сторін, проаналізувавши матеріали справи, суд установив таке.

Між сторонами у справі укладено договір поставки №Ле-0236/11ТК від 27.01.2011 року (надалі Договір). За умовами цього договору постачальник (позивач у справі) зобовязується передати у власність покупця (відповідач у справі) засоби кріплення, інструмент та комплектуючі, інші непродовольчі товари, а покупець бере на себе зобовязання прийняти і оплатити за нього в строки і на умовах цього договору.

На виконання умов Договору позивач поставив, а відповідач прийняв товару на суму 6761,45 грн., що підтверджується:

-видатковою накладною №Ле11-000624 від 28.01.2011 року на суму 4848,61грн.,

-видатковою накладною №Ле11-000626 від 28.01.2011 року на суму 1912,84 грн. та довіреністю №2 від 26.01.2011 року.

Факт отримання відповідачем зазначеного товару підтверджується власноручним підписом та печаткою.

Доказів погашення заборгованості в сумі 5761,45 грн. відповідачем не представлено, проти позову у встановленому порядку не заперечив.

При винесенні рішення суд виходив з такого.

Відповідно до частини 1, пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Згідно з частинами 1, 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення передбачено частиною 1 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України: субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). У відповідності з пунктом 4.2 Договору покупець оплачує поставлену постачальником партію товару за ціною, передбаченою у документах, погоджених сторонами, у безготівковій формі протягом 14 календарних днів з моменту отримання товару. Таким чином, оскільки факт виконання позивачем договірного обовязку підтверджено, строк виконання грошового зобовязання між сторонами встановлено, у відповідача виник обовязок з оплати вартості поставленого товару, а тому вимоги позивача про стягнення 5761,45 грн. основного боргу є обгрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Згідно з пунктом 5.2 Договору за порушення строків оплати фактично поставленої партії товару покупець сплачує на користь постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення, від суми заборгованості, за кожен день протермінування оплати. З огляду на цю норму, вимоги позивача про стягнення з відповідача 384,12 грн. пені є обгрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення. За таких обставин вимоги позивача про стягнення з відповідача 74,34 грн. 3% річних, є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Згядно зі статтями 33, 38 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 43 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що відповідачем не спростовано доводів позовної заяви, а судом не виявлено на підставі наявних документів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до частини 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. При задоволенні позову витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача. Таким чином, оскільки судове рішення прийнято на користь позивача, державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу потрібно покласти на відповідача.

Враховуючи наведене, керуючись статтею 193 Господарського кодексу України, статтями 11, 509, 526, 530, 712 Цивільного кодексу України, статтями 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1.Позов задоволити повністю.

2.Стягнути з фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1, 79037; ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ЛеоТекс" (адреса: вулиця Личаківська, будинок 24, квартира 4, Личаківський район, місто Львів, 79008; ідентифікаційний код 30478644) 5761,45 грн. боргу, 384,12 грн. пені, 74,34 грн. 3% річних, 102,00 грн. відшкодування витрат на оплату державного мита, 236,00 грн. відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Наказ видати відповідно до статті 116 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 02.09.2011 року.

Суддя Рим Т.Я.