Decision № 19879244, 29.11.2011, Commercial Court of Zhytomyr Oblast

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "29" листопада 2011 р.Справа № 20/5007/99/11

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Гнисюка С.Д.

за участю представників сторін

від позивача ОСОБА_1 - довіреність від 01.06.2011р.

від відповідача ОСОБА_2 - довіреність № 12 від 02.11.2011р.

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Коростенського комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства №1 (м.Коростень Житомирська область)

до Відкритого акціонерного товариства "Чижівська паперова фабрика" (с.Чижівка Новоград-Волинського району)

про стягнення 45722,59 грн.

Коростенське комунальне виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство №1 звернулося до господарського суду Житомирської області з позовом до Відкритого акціонерного товариства "Чижівська паперова фабрика" про стягнення 45722,59грн.

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 17.10.2011р. позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження по справі № 20/5007/99/11.

В судовому засіданні 03.11.2011р. представник позивача подав заяву №1113 від 03.11.2011р. про забезпечення позову.

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 03.11.2011р. розгляд справи відкладено на підставі ст. 77 ГПК України зобов'язано позивача, надати суду документальне підтвердження в обґрунтування заяви на забезпечення позову.

Крім того, зобов'язано відповідача надати суду письмову інформацію з документальним підтвердженням про наявне у відкритого акціонерного товариства "Чижівська паперова фабрика" майно у власності, на балансі.

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 15.11.2011р. розгляд справи відкладено на підставі ст. 77 ГПК України заяву про забезпечення позову залишено без розгляду.

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 29.11.2011р. позивачу повернуто з Державного бюджету України судовий збір в сумі 1411,50грн. сплачений платіжним дорученням №927 від 24.11.2011р.

В судовому засіданні 29.11.2011р. представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав зазначених у позовній заяві.

Обґрунтовуючи позовні вимоги посилався на невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором поставки сировини №04/03/11 від 04.03.2011р. в частині оплати за фактично отриманий товар у встановлені договором строки. Щодо заявленого відповідачем клопотання про відстрочку виконання рішення не заперечив.

Представник відповідача в судовому засіданні 29.11.2011р., як доказ часткової проплати в сумі 10000,00грн. надав копію платіжного доручення №386 від 29.11.2011р. та акт звірки станом на 29.11.2011р. на суму 32062,47грн. підписаний та скріплений печаткою відповідача. В усній формі позовні вимоги визнав з урахуванням часткових проплат, а також заявив усне клопотання про відстрочення виконання рішення до 25.01.2012р.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази,-

ВСТАНОВИВ:

04.03.2011р. між Коростенським комунальним виробничим житловим ремонтно-експлуатаційним підприємством №1 (далі позивач, постачальник) та Відкритим акціонерним товариством "Чижівська паперова фабрика" (далі відповідач, покупець) був укладений договір поставки сировини №04/03/11 (далі договір) (а.с.8-10).

У відповідності до ст.11 ЦК України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків сторін є укладення між ними договору.

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно із ч.1 ст.265 ГК України та ч.1 ст.712 ЦК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктом 1.1 договору сторони узгодили, що постачальник зобов'язується постачати і передавати у власність (повне господарське ведення) покупцю товар, а покупець зобов'язується прийняти цей товар і вчасно здійснити його оплату на умовах цього договору.

Предметом поставки є такий товар: макулатура марки МС-5Б, МС-4А (пункт 1.2 договору).

Згідно із п. 4.1 договору, ціна товару узгоджується сторонами та відображається в протоколах узгодження ціни - додатках до цього договору, які є його невід'ємною частиною.

Матеріали справи містять протокол узгодження цін від 04.03.2011р. підписаний та скріплений печатками уповноважених представників обох сторін.

Вищезазначеним протоколом сторони узгодили ціну за вторинну сировину (макулатуру) з урахуванням ПДВ, а саме: макулатура марки МС-5Б, МС-4А -1900,00грн. за тону з урахуванням доставки за рахунок постачальника.

Загальна вартість договору визначається сумарною вартістю всіх відвантажених постачальником і сплачених покупцем партій товару впродовж всього строку дії цього договору (п. 4.2 договору).

Відповідно до п.5.1 договору, покупець зобов'язаний здійснити оплату вартості товару, вказаної в рахунку - фактурі, виставленому постачальником покупцю.

Оплата здійснюється шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника на протязі п'яти банківських днів з моменту отримання товару (п. 5.2 договору).

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 74679,20грн. підтвердженням чого є накладні №33 від 10.03.2011р. на суму 8284,00грн. (а.с.15), №44 від 17.03.2011р. на суму 8891,98грн. (а.с.16), №87 від 21.03.2011р. на суму 8977,48грн. (а.с.17), №89 від 22.03.2011р. на суму 8511,98грн. (а.с.18), №2 від 09.03.2011р. на суму 7428,84грн. (а.с.19), №8 від 10.03.2011р. на суму 8131,98грн. (а.с.20), №16 від 11.03.2011р. на суму 8435,98грн. (а.с.21), №21 від 14.03.2011р. на суму 7770,98грн. (а.с.22), №28 від 15.03.2011р. на суму 8245,98грн. (а.с.23).

Факт отримання товару відповідачем підтверджується, печаткою та підписом уповноваженої особи відповідача на вищезазначених накладних.

З матеріалів справи вбачається, що 24.03.2011р. відповідач здійснив часткові проплати за поставлений товар в сумі 10000,00грн. підтвердженням чого є банківська виписка (а.с.42).

В зв'язку із неналежним виконанням зобов'язань за договором, на адресу відповідача позивачем було направлено претензію № 501 від 01.06.2011р. з вимогою сплати боргу в сумі 64679,23грн. з попередженням, що в іншому випадку будуть вжиті заходи по примусовому задоволенні вимог в судовому порядку (а.с.13).

Претензія № 501 від 01.06.2011р. відповідачем отримана 07.06.2011р., що підтверджується підписом уповноваженого представника відповідача на повідомленні про вручення поштового відправлення (а.с.14).

Відповідно до п. 11.2 договору, сторони визнають, що всі можливі претензії за даним договором повинні бути розглянуті сторонами протягом 30 днів з моменту отримання претензії.

Сторонами суду не надано доказів щодо відповіді або задоволення відповідачем претензії позивача. Крім того, представник позивача в судовому засіданні зазначив, що відповідач відповідь на претензію не надавав, вимоги позивача залишилися незадоволеними.

Також, матеріали справи містять банківську виписку з якої вбачається, що відповідач 04.08.2011р. в рахунок погашення заборгованості за поставлений товар здійснив часткові проплати в сумі 22616,76грн. (а.с.42).

Таким чином, на день звернення позивача з позовом до суду непогашеною залишилася заборгованість в сумі 42062,47грн.

З акту звірки взаємних розрахунків підписаного представниками обох сторін та їх підписи скріплені печатками вбачається, що станом на 31.10.2011р. відповідач заборгованість в сумі 42062,47грн. визнав (а.с.103).

Крім того, з наданого в судовому засіданні представником відповідача платіжного доручення №386 від 29.11.2011р. на суму 10000,00грн. (а.с.101) вбачається, що в наслідок часткових проплат після пред'явлення позову до суду, заборгованість відповідача станом на 29.06.2011р. становить 32062,47грн.

Тому, з врахуванням п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України, суд приходить до висновку про припинення провадження у справі в частині стягнення 10000,00грн. боргу за відсутністю предмету спору.

Таким чином, на день розгляду справи у відповідача перед позивачем залишилась непогашеною заборгованість в сумі 32062,47грн.

Відповідач позовні вимоги в сумі 32062,47грн. в судовому засіданні визнав, що також підтверджується підписом та печаткою уповноваженої особи відповідача в акті звірки взаємних розрахунків станом на 29.11.2011р. (а.с.102).

Таким чином, на день розгляду справи у відповідача перед позивачем залишилась непогашеною заборгованість в сумі 32062,47грн., що не заперечується відповідачем.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 ЦК України).

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ст.173 ГК України).

Відповідно до абзацу 1 ч.1 ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин, повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться.

З приписами абзацу 2 ч.1 ст.193 ГК України кореспондуються положення статті 526 ЦК України щодо належного виконання сторонами зобов'язання.

Окрім того, відповідно до ч.7 ст.193 ГК України та ч.1 ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, крім випадків, передбачених законом або договором.

Відповідно до ч. 6 ст. 265 ГК України та ч.2 ст.712 ЦК України, до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до ч.1 ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Крім того, відповідно до ч.2 ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Відповідно до ч.1 ст.229 ГК України та ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Вивчивши викладені обставини та дослідивши всі наявні докази по справі, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення заборгованості є доведеними матеріалами справи та підлягають частковому задоволенню в сумі 32062,47грн.

Також, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача на свою користь інфляційних нарахувань за період з березня 2011р. по вересень 2011р. в сумі 2522,48грн. та 3% річних за період з березня 2011р. по вересень 2011р. в сумі 1137,64грн.

Згідно ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок заявленої до стягнення суми інфляційних нарахувань в сумі 2522,48грн. та 3% річних в сумі 5826,29грн. за вказаний позивачем період, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача інфляційних нарахувань та 3% річних є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідач позов не оспорив, доказів погашення заборгованості суду не надав.

Згідно ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Враховуючи викладене, господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог. У частині стягнення 10000,00грн. основної заборгованості суд припиняє провадження у справі за відсутністю предмету спору на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України.

Як вже зазначалося представник відповідача в судовому засіданні 29.11.2011р. заявив усне клопотання про відстрочку виконання судового рішення до 25.01.2012р.

Відповідно до п. 6 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Господарський суд законодавчо не обмежений будь - якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення.

Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступень вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи (аналогічна позиція закріплена в п.2. Розяснення Вищого арбітражного суду України від 12.09.96 р. № 02-5/333 "Про деякі питання практики застосування статті 121 Арбітражного процесуального кодексу України").

Представник позивача щодо відстрочення виконання рішення не заперечив.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані документи, господарський суд вважає за можливе задовольнити клопотання відповідача та відстрочити виконання даного рішення до 25.01.2012р.

Судові витрати на підставі статей 44, 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 44, 49, п.1-1 ч.1 ст.80, 82-85 ГПК України, господарський суд Житомирської області, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Чижівська паперова фабрика" (11725, Житомирська область, Новоград-Волинський район, с.Чижівка, вул. Шевченка, 16, ідентифікаційний код 00278712) на користь Коростенського комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства №1 (11500, Житомирська область, м.Коростень, вул. Кооперативна, 3-а, ідентифікаційний код 03343580) 32062,47грн. (тридцять дві тисячі шістдесят дві гривні 47 коп.) - заборгованості, 2522,48грн. (дві тисячі п'ятсот двадцять дві гривні 48 коп.) - інфляційних нарахувань, 1137,64грн. (одну тисячу сто тридцять сім гривень 64 коп.) - 3% річних, 457,22грн. (чотириста п'ятдесят сім гривень 22 коп.) - державного мита та 236,00грн. (двісті тридцять шість гривень 00 коп.) - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В частині стягнення 10000,00грн. - основної заборгованості провадження у справі припинити.

4. Відстрочити виконання рішення господарського суду Житомирської області - до 25.01.2012р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським.

СуддяГнисюк С.Д.

<Поле для текста >

Віддрукувати: 3 прим.

1 - в справу

2, 3 - сторонам

<Текст >