Court ruling № 19785628, 01.11.2011, Odesa Administrative Court of Appeal

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 листопада 2011 р.Справа № 2-а/1570/2360/2011 Категорія:8.2.1Головуючий в 1 інстанції: Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі:

головуючого судді Коваля М.П.,

суддів Потапчук В.О.,

Семенюка Г.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 15 липня 2011 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Одеський консервний завод дитячого харчування»до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И Л А :

ПАТ «Одеський консервний завод дитячого харчування»звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ДПІ у Малиновському районі м. Одеси про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Малиновському районі м. Одеси від 27 серпня 2010 року №0000352350/0.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 15 липня 2011 року задоволено адміністративний позов ПАТ «Одеський консервний завод дитячого харчування».

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, згідно якої просив скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову повністю, посилаючись при цьому на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Сторони до були сповіщені належним чином по час і місце судового розгляду справи, про що є докази в матеріалах справи: ПАТ «Одеський консервний завод дитячого харчування»та ДПІ у Малиновському районі м. Одеси сповіщені згідно поштових повідомлень (а.с.238, 239), представники до суду не прибули, але позивачем подано заяву про розгляд справи без участі представника в порядку письмового провадження.

Відповідно до приписів ст. 197 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю, а також у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Колегія суддів з огляду на зазначене, а також враховуючи те що в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення справи, - дійшла висновку про можливість розгляду справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність

застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198 та ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції залишає її без змін, якщо визнає, що судом першої інстанції ухвалене рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що з 29.07.2010 р. по 11.08.2010 р., на підставі направлення від 27.07.2010р. №1052, працівниками ДПІ проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання податкового законодавства при декларуванні ПДВ в декларації за травень 2010року. За результатами перевірки складено відповідний акт від 16.08.2010р.(а. с. 10 - 26), яким встановлено заниження податку на додану вартість за травень 2010 року на суму 171 031,00 грн. та завищено суму залишку від'ємного значення попереднього податкового періоду за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду у сумі 1147 288 грн. Позивачем подавались заперечення до акту, але згідно Листа ДПІ у Малиновському районі від 21.08.2010р. позивачу було відмовлено у задоволенні заперечень (а.с. 30). Таким чином, на підставі зазначеного акту перевірки ДПІ у Малиновському районі м. Одеси було прийнято податкове повідомлення - рішення від 27 серпня 2010 року №0000352350/0 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 171 031,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій з цього податку у сумі 51 309,30 грн.(а.с.31). В подальшому позивачем подавались скарги про скасування податкового повідомлення-рішення до ДПІ та ДПА України, але податкове повідомлення-рішення залишалось без мін, а скарги - без задоволення.(а.с.32-35).

Колегія суддів, з огляду на специфіку виниклих правовідносин та враховуючи предмет спору,- вважає за необхідне, для вирішення спірного питання,- застосувати відповідні норми податкового законодавства, які були чинні на момент виникнення спору.

Відповідно до п.п.7.7.1. п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»№168/97-ВР встановлено, що сума податку, яка підлягає бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

Таким чином, при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до приписів пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»встановлено, якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок. Форма уточнюючих розрахунків визначається у порядку, встановленому для податкових декларацій.

Як вбачається з матеріалів справи, актом перевірки від 16.08.2010р. встановлено, що позивач заповнив Додаток №2 до податкової декларації за травень 2010 року у відповідності до вимог чинного в Україні законодавства: Наказу Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 р. N 166 (у редакції наказу від 15 червня 2005р. N 213) «Про затвердження Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.06.2005р. за N702/10982(13 змінами та доповненнями), Закону України «Про податок на додану вартість»від 3 квітня 1997 року N 168/97-ВР (із змінами та доповненнями).

Згідно Додатку 2 до податкової декларації з податку на додану вартість за травень 2010 року, позивач зазначив залишок від'ємного значення попереднього податкового періоду за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду (рядок 24 податкової декларації звітного податкового періоду) в сумі 1 147 288 гривень. При цьому звітнім періодом, у якому виникла вищезазначена сума від'ємного значення, визначило жовтень 2009 року, оскільки в цьому місяці позивач подав до ДПІ уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що позивачем жовтні місяці 2009 року подано до ДПІ у Малиновському районі м. Одеси уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок, а саме: уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за червень 2008 року (а.с.64 - 65); Уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за липень 2008 року (а.с.66-68); уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за серпень 2008 року (а.с.69-71); уточнюючий розрахунок податкових зобов'язані з ПДВ у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за вересень 2008 року (а.с.72-74); уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за жовтень 2008 року (а.с.75-76); уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за листопад 2008 року (а.с.77 - 78); уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за грудень 2008 року (а.с.79- 80); уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з виправлення самостійно виявлених помилок за січень 2009 року (а.с.81-82); уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за лютий 2009 року (а.с.83-84); уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за березень 2009 року (а.с.85 - 86).

З огляду на зазначене, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідно до приписів п.5.11 «Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість», затвердженого наказом ДПА України № 166 від 30.05.1997 року встановлено, якщо за результатами поточного звітного (податкового) періоду платником податку визначено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту, сума визначеного від'ємного значення враховується у зменшення суми податкового боргу за попередні звітні (податкові) періоди з податку на додану вартість, у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону, а решта зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно додатку 5 до Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість визначена форма уточнюючого розрахунку, в якому зазначено, що значення рядка 8.5 Уточнюючого розрахунку «збільшення суми, що підлягала зарахуванню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду»переноситься до рядка 23.3 податкової декларації наступного звітного періоду.

Таким чином суми податку на додану вартість, на які мали бути збільшені суми, що підлягали зарахуванню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, зазначені в уточнюючих розрахунках, які були подані позивачем до ДПІ в жовтні 2009 року, були перенесені до рядка 23.3 податкової декларації наступного періоду (до декларації з ПДВ за листопад 2009 року), і згодом перейшли до податкової декларації з ПДВ за травень 2010 року. Так, загальна сума податкового кредиту, що не була врахована в деклараціях звітного періоду, згідно з даними вказаних уточнюючих розрахунків, становить 1847 354 грн. Ця сума була вказана у рядку 23.3 податкової декларації з податку на додану вартість за листопад 2009 року (а. с. 161).

Відповідно, значення графи 26 «залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду»(з урахуванням показників рядку 23.3) податкової декларації з податку на додану вартість за листопад

2009 р., а саме 1 676 115 грн. було перенесено до рядку 23.2 податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2009 р. (а. с. 167). Значення графи 26 «залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду»податкової декларації з податку на додану вартість за-грудень 2009 р., а саме 1680 193 грн. було перенесено до рядку 23.2 податкової декларації з податку на додану вартість за січень 2010 р. (а. с. 173). Значення графи 26 «залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду»податкової декларації з податку на додану вартість за січень 2010 р., а саме 1594122 грн. було перенесено до рядку 23.2 податкової декларації з податку на додану вартість за лютий 2010 р. (а. с. 180). Значення графи 26 «залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду»податкової декларації з податку на додану вартість за лютий 2010 р., а саме 1405668 грн. було перенесено до рядку 23.2 податкової декларації з податку на додану вартість за березень 2010 р. (а. с. 185). Значення графи 26 «залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду»податкової декларації з податку на додану вартість за березень 2010 р., а саме 1405668 грн. було перенесено до рядку 23.2 податкової декларації з податку на додану вартість за квітень 2010 р. (а. с. 190).

Значення графи 26 «залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду»податкової декларації з податку на додану вартість за квітень 2010 року, а саме 1318319 грн. було перенесено до рядку 23.2 податкової декларації з податку на додану вартість за травень 2010 року (а. с. 47). В графі 24 податкової декларації з податку на додану вартість за травень 2010 року (а. с. 47) позивачем правомірно зазначено, що залишок від'ємного значення попереднього податкового періоду за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду, становить 1147288 грн. (1 318 319 грн. -171 031 грн.).

Колегія суддів, з огляду на викладене вважає, що позивач відповідно в рядку 24 податкової декларації з ПДВ за травень 2010 року правомірно розрахував залишок від'ємного значення попереднього податкового періоду за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду, у сумі 1147288 грн. Оскільки у травні 2010 року у позивача виникло від'ємне значення у сумі 1147288 грн., а не позитивне значення, як помилково зазначено в акті перевірки, то відповідно позивач не повинен був сплачувати у травні 2010 року податок на додану вартість у сумі 171031 грн.

З приводу апеляційних доводів відповідача із посиланнями на дані акту перевірки,- колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, в акті перевірки від 25.09.2009 р. (а. с. 117) вказано, що перевірка проводилась з 31.07.2009 р. по 11.09.2009 р., а уточнюючі розрахунки (а. с. 64-86) були подані позивачем вже після проведення зазначеної перевірки у жовтні 2009 р., а саме: 12.10.2009 р., 13.10.2009р., 20.10.2009р., 22.10.2009р. згідно відмітки ДПІ у Малиновському районі м. Одеси. В акті перевірки від 25.09.2009р. № 334/23-213/05529030 перевіряємим періодом зазначено -01.04.2008 р. по 31.03.2009 р. При аналізі показників декларацій з податку на додану вартість за листопад - грудень 2009 року та січень-травень 2010 року судом встановлено, що позивачем правомірно зазначено дані графи 26 «залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду»декларацій. Декларації з податку на додану вартість за листопад - грудень 2009 року та січень-травень 2010 року не охоплювали період проведення перевірки згідно акту перевірки від 25.09.2009р. №334/23-213/05529030. Крім того, безпосередньо в акті перевірки від 16.08.2010р. №290/23-213/05529030 не міститься жодних посилань на дані попередніх перевірок позивача, тим більш на акт перевірки від 25.09.2009р. №334/23-213/05529030.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 70 КАС України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, апелянтом не надано належних доказів у підтвердження обставин, на які апелянт посилається, як на підставу для відмови у задоволенні позову. Відповідач не довів правомірності складених податкових повідомлень-рішень, законність яких спростована матеріалами, які містяться у справі.

Оскільки висновки суду першої інстанції обґрунтовані та відповідають чинному законодавству, а доводи апеляційної скарги їх не спростовують, колегія суддів на підставі ст. 200 КАС України приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 15 липня 2011 року залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 15 липня 2011 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Одеський консервний завод дитячого харчування»до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності через 5 днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів після набрання чинності безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: /М.П. Коваль/

Суддя: /В.О. Потапчук/

Суддя: /Г.В. Семенюк/