№ 19775801, 01.11.2011, Chernihiv District Administrative Court

01.11.2011 Справа № 2а/2570/5393/2011

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" листопада 2011 р.

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючої суддіЖитнякЛ.О., розглянувши у скороченому провадженні адміністративну справу№2а/2570/5393/2011

за позовомДержавної податкової інспекції у м.Чернігові

доФізичної особипідприємця ОСОБА_1

простягнення податкового боргу, -

В С Т А Н О В И В :

25.10.2011 Державна податкова інспекція у м.Чернігові (далі - ДПІ у м.Чернігові) звернулась до суду з позовом до Фізичної особипідприємця ОСОБА_1 (далі - ФОПОСОБА_1) про стягнення податкового боргу по орендній платі з фізичних осіб, що виник у звязку з несплатою узгодженого податкового зобовязання по декларації від31.01.2011 №5997 у сумі 700,72грн., мотивуючи тим, що відповідач є платником податків і зобов'язаний сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законодавством терміни.

Відповідно до ч.4 ст.1832 Кодексу адміністративного судочинства України суд вжив всі належні заходи для повідомлення відповідача про відкриття скороченого провадження рекомендованим листом за адресою реєстрації, вказаною у довідці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб та матеріалах справи.

Відповідач заперечень проти позову або заяви про визнання позову, не надав. Про наслідки неподання заперечень проти позову та необхідних документів, повідомлявся належним чином.

Оцінивши повідомлені позивачем обставини, за наявності достатніх підстав, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, ФОПОСОБА_1 як фізичну особупідприємця зареєстровано виконавчим комітетом Чернігівської міської ради з 11.10.2004, внесено до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України і взято на облік до ДПІ у м.Чернігові як платника податків з 13.02.1999.

В силу п.3 ч.1 ст.9 Закону України від25.06.1991 №1251 «Про систему оподаткування» (зі змінами та доповненнями) платник податків зобовязаний сплачувати належні суми податків і зборів (обовязкових платежів) у встановлені законодавством терміни. А згідно ст.11 цього Закону платник податку несе відповідальність за правильність обчислення, своєчасність сплати податків та додержання законів про оподаткування. Вказана правова норма повністю кореспондується із п.16.1.4 ст.16 Податкового кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2011.

Відповідно аналогічні зобовязання встановлені п.1.2 ст.1 Закону України від21.12.2000 №2181 «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (також чинного на момент виникнення зобовязання по орендній платі), де визначено, що податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України. Вказана правова норма повністю кореспондується із пп.14.1.156 ст.14 Податкового кодексу України.

Так п.14.1.156 ст.14 Податкового кодексу України визначено термін «податкове зобов'язання», як сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк), а згідно ст.14.1.175 ст.14 Кодексу - податковий борг, це сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання. Також суд зазначає, що п.56.11 ст.56 Податкового кодексу України встановлено, що не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.

Виходячи із аналізу правових норм, що регулюють обовязки платника податків, під час дослідження позовних вимог судом встановлено, що згідно розрахунку позивача відповідач має податковий борг по орендній платі фізичних осіб за січень-серпень2011року у сумі 700,72грн., що виник у звязку з несплатою узгодженого податкового зобовязання по декларації від31.01.2011 №5997 із визначенням щомісячних платежів у розмірі 87,59грн.

При цьому, відповідно до порядку надіслання податкової вимоги, визначеного п.59.3 ст.59 Податкового кодексу України, на адресу відповідача була направлена податкова вимога форми «Ф» від02.06.2011 №868, що повернулась з довідкою поштового відділення від04.07.2011 «за закінченням терміну зберігання».

Відповідно до ч.2 п.58.3 ст.58 Податкового Кодексу України у разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

Таким чином, згідно корінця поштового відправлення податкова вимога вважається врученою 04.07.2011, проте передбачені чинним законодавством заходи не привели до погашення податкового боргу.

Сума податкового боргу в добровільному порядку відповідачем не сплачена.

Отже, оскільки встановлено порушення відповідачем пп.14.1.153, пп.14.1.175 ст.14, пп.16.1.14 ст.16, п.41.5 ст.41, ст.59, ст.87 Податкового кодексу України, суд визнає, що податковий борг виник саме внаслідок несплати відповідачем узгодженого податкового зобовязання.

З огляду на встановлене, враховуючи норму п.11 ч.1 ст.10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», якою передбачено право органів державної податкової служби стягувати заборгованість перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок майна платників податків, що кореспондується із пп.20.1.18 ст.20 Податкового кодексу України, якою встановлено право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини, враховуючи п.87.1 ст.87 Податкового кодексу України, суд визнав позовні вимоги про стягнення податкового боргу на суму 700,72грн. підтвердженими належними та допустимими доказами і такими, що підлягають задоволенню.

При цьому згідно з п.8 ч.6 ст.1832 та ч.1 ст.256 Кодексу адміністративного судочинства України негайно виконуються постанови суду, прийняті в порядку скороченого провадження.

Судові витрати по справі згідно ч.4 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України з відповідача не стягуються.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.160-163, ч.4 ст.1832 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

160-163, ч.4 ст.1832 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Фізичної особипідприємця ОСОБА_1 (ід.номерНОМЕР_1) податковий борг у сумі700 (сімсот)грн. 72коп. по податку з доходів фізичних осіб та перерахувати на р/р 33214815700002, код платежу: 13050500; одержувач Місцевий бюджет, код22825965, банк ГУДК в Чернігівській області, МФО853592.

Постанова підлягає негайному виконанню.

Постанова, прийнята у скороченому провадженні, крім випадків її оскарження в апеляційному порядку є остаточною. Постанова суду може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду в порядку ч.8-10 ст.1832 та ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

<Поле для вводу тексту >