№ 19775486, 06.09.2011, Chernihiv District Administrative Court

06.09.2011 Справа № 2а/2570/4120/2011

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" серпня 2011 р.

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої-суддіЖитняк Л.О.

при секретаріГригорєвійО.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу№2а/2570/4120/2011

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Вена»

доДержавної податкової інспекції у м.Чернігові

провизнання протиправним та скасування податкового повідомленнярішення від26.07.2011 №0003522320, -

В С Т А Н О В И В :

04.08.2011 Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма «Вена» (даліТОВ«Фірма «Вена») звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м.Чернігові (даліДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомленнярішення від26.07.2011 №0003522320, яким було нараховано зобовязання з податку на додану вартість (ПДВ) у сумі 1262117,00грн.

Обґрунтовуючи свої вимоги позивач зазначив, що спірне податкове повідомлення-рішення є необґрунтованим та безпідставним. При цьому, підставою для винесення податкового повідомленнярішення від26.07.2011 №0003522320, як виходить з Акту перевірки від13.07.2011 №1341/23/14245188, стало визнання відповідачем нікчемним договору поставки №584К11 від05.01.2011, укладеного між ТОВ«Фірма «Вена» та ТОВ«Технопром.Буд». Так, позивач наголошує на тому, що зазначений договір поставки має всі істотні умови та відповідає всім вимогам дійсності правочину, які передбачені законодавством для цього договору. Також, на запит відповідача від12.04.2011 №6062/10/15-213-р щодо надання підтверджуючих документів на підтвердження факту поставок товарів та здійснення оплат за договором поставки позивачем були надані всі матеріали, які підтверджують реальність цього договору. Тому, на думку позивача, ДПІ не мало будь-яких правових підстав для визнання договору поставки від05.01.2011 №584К11 нікчемним та відсутні підстави для винесення податкового повідомлення-рішення від26.07.2011 №0003522320.

Позивач також звертає увагу на те, що, відповідачем порушений порядок проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ«Фірма «Вена», результатом якої став Акт перевірки від13.07.2011 №1341/23/14245188, а саме: порушено п.79.2 ст.79Податкового кодексу України, чим було усунуто позивача від участі у вказаній перевірці та позбавлено можливості надати будь-які пояснення та відповідні документи. Також, позивач вказує на те, що вказані в Акті перевірки, на погляд ДПІ, недоліки, не є основою для визнання правочинів нікчемними, оскільки чинне законодавство не встановлює таких підстав нікчемності правочину.

Враховуючи зазначене, позивач вважає, що податкове повідомленнярішення від26.07.2011 №0003522320 є протиправним та підлягає скасуванню.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги, посилаючись на обставини, зазначені у позові з наданням додаткових пояснень щодо порушення відповідачем порядку проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та недійсності договору поставки нормам чинного законодавства.

Представники відповідача проти позову заперечили та просили у задоволенні позову відмовити, пояснивши, що спірне податкове повідомлення-рішення відповідає вимогам чинного законодавства. При цьому в судовому засіданні надали заперечення проти позову та наголосили, що правочин від05.01.2011 №584К11 укладений між ТОВ«Фірма «Вена» та ТОВ«Технопром.Буд», згідно з яким здійснювалось постачання будівельних матеріалів, визнаний нікчемним, виходячи із того, що, по-перше, домовленості по відправку товару силами ТОВ«Технопром.Буд» не було, по-друге, уквітні 2011року не надані документи щодо наявності поставок товарів (послуг), що обумовлено відсутністю довіреності та відповідних сертифікатів, які підтверджують якість товарів. Це, на думку відповідача, свідчить про те, що правочини між ТОВ«Фірма «Вена» та ТОВ«Технопром.Буд» здійснений без мети настання реальних наслідків.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

ТОВ«Фірма «Вена» як юридична особа зареєстрована 01.12.1992 виконавчим комітетом Чернігівської міської ради, внесено до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України і взято на облік до ДПІ як платника податків.

На підставі наказу від12.07.2011 №3292 виданого начальником ДПІ, старшим державним податковим ревізор-інспектором відділу організації перевірок ризикових операцій управління податкового контролю юридичних осіб, відповідно до наказу ДПІ від12.07.2011 №3292 та повідомлення від12.07.2011 №149/23, керуючись вимогами пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, пп.78.1.4 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України від02.12.2010 №2755-VІ, проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ«Фірма «Вена» з питань достовірності, повноти нарахування податку на додану вартість (ПДВ) по податковій декларації з ПДВ залютий 2011року при проведенні господарських взаємовідносин з ТОВ«Технопром.Буд», код03655074.

Перевірка проводилась 13.07.2011, про що складено Акт перевірки від13.07.2011 №1341/23/14245188 (а.с.8-14).

В розділі4 Висновку Акту перевірки встановлено порушення:

-ч.5 ст.203, ч.1, 2 ст.215, ст.216Цивільного кодексу України, що призвело до визнання договорів (правочинів), укладених з підприємством нікчемними.

-пп.198.1, 198.6 ст.198, пп.201.1, 201.6 ст.201, пп.200.1, 200.2 ст.200Податкового кодексу України, що призвело до заниження ПДВ, яка підлягає сплаті залютий 2011року на суму 1262117,00грн.

На підставі вказаного Акту перевірки від13.07.2011 було винесено податкове повідомлення-рішення, яке є предметом даного спору:

-податкове повідомлення-рішення від26.07.2011 №0003522320 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах) за основним платежем в сумі 1262117,00грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 1,00грн. (а.с.15).

При цьому нарахування штрафних санкцій проводилось у відповідності до встановлених п.7 підрозділу10 розділуХХ Перехідних положень Податкового кодексу України податкових канікул.

Так в Акті перевірки зазначено, що у ТОВ«Фірма «Вена» основними видами діяльності є роздрібна та оптова торгівля недержавних організацій крім споживчої кооперації, оптова торгівля будівельними матеріалами, роздрібна торгівля залізними виробами, фарбами і склом, загальне будівництво будівель(нові роботи, роботи з заміни, реконструкція та відновлення), малярні та штукатурні роботи, роботи з покриття підлоги та облицювання стін плиткою.

Перевіркою встановлено, що залютий 2011року ТОВ«Фірма «Вена» задекларовано податкових зобовязань з ПДВ згідно податкової декларації з ПДВ (від18.03.2011 вх.№90013679) у сумі 3349935,00грн., податкового кредиту по ПДВ у сумі3038339,00грн., в тому числі по взаємовідносинам з ТОВ«Технопром.Буд» у сумі 1262117,00грн.

Також, в ході перевірки встановлено, що на запит ДПІ від12.04.2011 №6068/10/15-213-р ТОВ«Фірма «Вена» надала листом від29.04.2011 №26 підтверджуючі документи по взаємовідносинам з ТОВ«Технопром.Буд», а саме: копії податкових накладних, копії видаткових накладних, копії платіжних доручень. (а.с.16-17).

Крім іншого в Акті перевірки вказано, що домовленості про відправку товару відповідно до договору поставки від05.01.2011 №584К11 силами ТОВ«Технопром.Буд» не відбувалось.

При цьому в Акті перевірки зазначено, з посиланням на ст.662 та ст.664 ЦК України, що правочин, укладений між ТОВ«Фірма «Вена» та ТОВ«Технопром.Буд», не спричинив реального настання юридичних наслідків, виходячи з того, що в ході перевірки не були надані документи щодо наявності поставок товарів (послуг) між контрагентами уквітні2011року, що обумовлено відсутністю довіреності та відповідних сертифікатів, що підтверджують якість товарів. В Акті перевірки зазначено, що це свідчить про те, що правочин між ТОВ«Фірма «Вена» та ТОВ«Технопром.Буд» здійснений без мети настання реальних наслідків, що, на думку ДПІ, є безумовною підставою для визнання вказаного правочину нікчемним.

Також, в Акті перевірки зазначено, що податкові накладні виписані ТОВ«Технопром.Буд» залютий 2011року на суму ПДВ 1262117грн., але ДПІ наголошує, що наслідки нікчемного договору не можуть впливати на формування податкового кредиту звітного податкового періоду ТОВ«Фірма «Вена», тому ДПІ встановило завищення задекларованих суб'єктом господарювання показників в рядку17 Декларації за лютий 2011року в сумі 1262117грн., за даними підприємства рядок17 Декларації становить 3038339грн., за результатами перевірки 1776222грн.

Таким шляхом ДПІ дійшла висновку, що позивачем порушено вимоги п.200.1, п.200.2 ст.200 Податкового кодексу України, у звязку з чим ТОВ«Фірма «Вена» занизило суму податкового зобовязання з ПДВ засічень 2011року на суму 1262117,00грн. та про те, що договір між ТОВ«Фірма «Вена» та ТОВ«Технопром.Буд» вважається нікчемним згідно ч.5 ст.203, ч.1, 2 ст.215, ст.216 ЦК України.

В силу п.16.1.4 ст.16 Податкового кодексу України, який набрав чинності із 01.01.2011, платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом. А згідно п.14.1.156 ст.14 цього Кодексу визначено, що податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Досліджуючи фактичні обставини справи, судом враховано визначення поняття податкового кредиту пп.14.1.181. ст.14 Податкового кодексу України, а також вимоги ст.187 щодо дати виникнення податкових зобов'язань та п.198.2. ст.198 цього Кодексу, де встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Також по даному спору необхідно врахувати норму п.198.1. ст.198 Податкового кодексу України, якою визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а)придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б)придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в)отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г)ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

При цьому пп.199.1 ст.199 Податкового кодексу України визначено, що у разі якщо придбані та/або виготовлені товари/послуги частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - ні, до сум податку, які платник має право віднести до податкового кредиту, включається та частка сплаченого (нарахованого) податку під час їх придбання або виготовлення, яка відповідає частці використання таких товарів/послуг в оподатковуваних операціях.

Судом встановлено, що основними видами діяльності ТОВ«Фірма «Вена» - є роздрібна та оптова торгівля недержавних організацій крім споживчої кооперації, оптова торгівля будівельними матеріалами, роздрібна торгівля залізними виробами, фарбами і склом, загальне будівництво будівель(нові роботи, роботи з заміни, реконструкція та відновлення), малярні та штукатурні роботи, роботи з покриття підлоги та облицювання стін плиткою.

Також встановлено, що між ТОВ«Фірма «Вена» та ТОВ«Технопром.Буд» укладено договір поставки від05.01.2011 №584К11 (а.с.18).

Відповідно до ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

При цьому відповідно до п.2 укладеного договору поставки від05.01.2011 №584К11 - поставка товарів здійснюється за домовленістю сторін, а право власності на поставлені товари переходить до Покупця в момент отримання товару від Постачальника за видатково-прибутковою накладною. Між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх істотних умов договору.

На підтвердження виконання вказаного договору є податкові накладні залютий 2011року, видаткові накладні залютий 2011року, платіжні доручення за березень-квітень 2011року. Відповідно до укладеного договору поставки з боку ТОВ«Технопром.Буд» на підставі видаткових накладних здійснювались поставки товару, який придбавався для подальшої реалізації, через торгівельну мережу ТОВ«Фірма «Вена». За одержаний товар ТОВ«Фірма «Вена» здійснювала розрахунки, що підтверджується копіями платіжних доручень (долучено до матеріалів справи). Вимоги договору виконані в повному обсязі, сторони претензій не мають.

Вказані видаткові накладні повністю відповідають вимогам, встановлених до первинних документів, які пред'являються п.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п.2 Положення про документальне - забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від24.05.1995№88.

З пояснень представника позивача вбачається, що ДПІ не були взяті до уваги дані документи. (арк.Акту 8-11). Не був взятий до уваги і той факт, що договори є чинними та не визнавались в судовому порядку недійсними.

Обґрунтування представників відповідача щодо недійсності договору поставки від05.01.2011 №584К11 укладеного між ТОВ«Фірма «Вена» та ТОВ«Технопром.Буд», не відповідають нормам цивільного законодавства відсутністю довіреностей на придбаний товар, -є порушенням ст.662 ЦК України.

Відповідно ст.662 ЦК України зазначає, що продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства. Передача довіреності покупцю ні ст.662 ЦК України, ні договором поставки від05.01.2011 №584К11 не передбачено. Доповнення переліку документів, про який йдеться в ст.662 ЦК України, необхідністю передачі довіреності є необґрунтованим та юридично невмотивованим.

Умови та порядок видачі довіреностей на одержання товарно-матеріальних цінностей регламентовано Інструкцією про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженою наказом Міністерства фінансів України «Про затвердження Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей» від16.05.1996 №99.

Згідно п.13 вказаної Інструкції передбачено, що довіреність, незалежно від строку її дії, залишається у постачальника при першому відпуску цінностей. Довіреність на одержання товарних цінностей може видаватися покупцем товару та передається постачальнику при одержанні товару. Тому в будь-якому випадку ТОВ«Фірма «Вена» як покупець (одержувач) по договору поставки не може мати довіреностей на одержаний товар.

Крім того, слід зазначити, що довіреність не є первинним документом в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність», а факт здійснення господарської операції підтверджується саме первинними документами - видатковими накладними, актами тощо.

Також, не може бути доказом нездійснення поставки товарів за договором поставки відсутність сертифікатів якості, оскільки зазначені сертифікати видаються виробником товару і надаються (у разі вимоги) кінцевому споживачу. Сертифікати якості не містять інформації про постачальників товару та не визначають моменту переходу власності.

Разом з тим, факт передачі товару за договором поставки від05.01.2011 №584К11 підтверджується, окрім видаткових накладних на товар, також виписаними постачальником податковими накладними, товарно-транспортними накладними на перевезення вказаних товарів, внутрішнє оприбуткування товарів на склад підтверджується прибутковими накладними. Факт здійснення оплати підтверджується платіжними дорученнями з відміткою банку про здійснення платежу. (копії документів долучено до матеріалів справи).

Сукупний аналіз вищезазначених норм Податкового кодексу України свідчить про те, що право на податковий кредит виникає у платника податків лише після одержання податкової накладної, оскільки це єдиний документ первинного бухгалтерського та податкового обліку, що містить у собі суму ПДВ, яку можливо відобразити в податкових деклараціях з ПДВ дана обставина представниками відповідача не оспорювалась.

Таким шляхом суд прийшов до висновку, що наданими ТОВ«Фірма «Вена» в судовому засіданні документами повністю підтверджуються факти проведення фінансово-господарської діяльності, що в свою чергу повністю спростовує заперечення відповідача, оскільки надані документи не брались до уваги при проведенні перевірки інспекторами-ревізорами ДПІ. Тому враховуючи досліджені та враховані під час перевірки первинні бухгалтерські документи, платник податку також правомірно в податковій декларації засічень2011року включив до складу податкового кредиту ПДВ.

Тобто підставою для висновку ДПІ про незаконне формування ПДВ, можливе тільки в тому випадку, якщо позивачем не доведено і судом не встановлено правомірність формування валових витрат. Податковий орган мав би підстави вважати правочини нікчемними, а суд погодитися з обґрунтованістю висновку податкового органу, якщо б головною метою платника податку було одержання доходу за рахунок відшкодування ПДВ.

З урахуванням досліджених господарських операцій, факт здійснення яких ніхто не спростував, суд прийшов до висновку, що за належних доказів - податкових накладних, видаткових накладних, платіжних доручень, не врахування підстав формування ПДВ, вказане не давало ДПІ підстав для висновку про заниження ТОВ«Фірма «Вена» сум податкового кредиту.

При цьому визначення суми грошового зобов'язання за основним платежем в сумі 1262117,00грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 1,00грн., за розрахунком позивача із господарськими операціями по фінансових документах відповідачем не заперечуються.

Отже дослідивши матеріали справи, суд погоджується із обґрунтуванням позивача про те, що висновки ДПІ, викладені в Акті перевірки - є безпідставними, оскільки згідно первинних документів та даних бухгалтерського обліку підприємства фінансово-господарська діяльність відбувалась на законних підставах, що підтверджує дії платника податку в правовому полі. І тому виключення вищевказаної суми зі складу податкового кредиту, та відповідно визначення суми податкового зобов'язання по податку на додану вартість є незаконними.

Зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, суд вважає, що обставини, на які посилається відповідач як підставу своїх правомірних дій, не знайшли свого обґрунтування в ході судового розгляду та не підтверджуються матеріалами справи.

У даному випадку, констатуючи правомірність формування податку на додану вартість згідно вимог Податкового кодексу України, враховуючи ст.19 Конституції України та ч.1 ст.11, ст.ст.71, 72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд визнав, що податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Чернігові від26.07.2011 №0003522320 підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 160-163, ст.167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомленнярішення Державної податкової інспекції у м.Чернігові від26.07.2011 №0003522320.

Постанова суду набирає законної сили та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду в порядку статей167, 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Л.О.Житняк