№ 19770867, 02.08.2011, Vinnytsia District Administrative Court

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 серпня 2011 р. Справа № 2а/0270/2615/11

м. Вінниця

Вінницький окружний адміністративний суд в складі

Головуючого судді Загороднюка Андрія Григоровича,

при секретарі судового засідання: Задерей Ірині Василівні,

за участю представників сторін:

позивача: Жукова Ю.А. Куби Н.М.,

відповідача: Василика Р.А.,

третіх осіб, які не заявляють позовних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Кузьменка М.М., Гірнику П.А., Анісімову В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Рахнянсько-Лісовий консервний завод"

до: державної податкової інспекції у Шаргородському районі Вінницької області, треті особи, які не заявляють позовних вимог на предмет спору, на стороні позивача - ТОВ "Ітера-Плюс" та ТОВ "Юніфон Груп"

про: визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ :

до Вінницького окружного адміністративного суду звернулось товариства з обмеженою відповідальністю "Рахнянсько-Лісовий консервний завод" (далі - ТОВ "Рахнянсько-Лісовий консервний завод") з позовом до державної податкової інспекції у Шаргородському районі Вінницької області (далі - ДПІ у Шаргородському районі) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Позовні вимоги мотивовано тим, що посадовою особою відповідача проведено невиїзну позапланову перевірку ТОВ "Рахнянсько-Лісовий консервний завод" з питань формування податкового кредиту за рахунок ТОВ "Ітера-Плюс" (код за ЄДРПОУ 365641199) та ТОВ "Юніфон Груп" (код за ЄДРПОУ 37208061) за липень, серпень, вересень 2010 року, за поданим запереченням ТОВ "Рахнянсько-Лісовий консервний завод" до акта перевірки від 07.04.2011 року №84/23/32636767, за наслідками якої складено акт №118/23/32636767 від 06.05.2011 року. На підставі акта перевірки №118/23/32636767 від 06.05.2011 року, ДПІ у Шаргородському районі прийнято податкове повідомлення-рішення №0000122301 від 17.05.2011 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 254521,25 грн., із яких 203617,0 грн. - за основним платежем і 50904,25 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Позивач, не погоджуючись з вказаним податковим повідомленням - рішенням, звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з проханням визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000122301 від 17.05.2011 року, з наступних підстав.

Відповідно до акту перевірки №118/23/32636767 від 06.05.2011 року, на підставі якого прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, ДПІ у Шаргородському районі вважає, що позивач у порушення ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України уклало із контрагентами - ТОВ "Ітера-Плюс" та ТОВ "Юніфон Груп" нікчемні правочини на поставку мазуту. Вказана позиція відповідача ґрунтується на тому, що вказані правочини не спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Позивач не погоджується з вказаною позицією відповідача та вважає, що твердження про нікчемність угод з ТОВ "Ітера-Плюс" та ТОВ "Юніфон Груп" не має під собою жодних правових підстав. Так, між ТОВ "Рахнянсько-Лісовий консервний завод" та зазначеними контрагентами укладалися договори поставки, зокрема:

- договір з ТОВ "Ітера-Плюс" №01/07-10 від 01.07.2010 року щодо поставки мазуту;

- договір з ТОВ "Юніфон Груп" №01-08-10 від 01.08.2010 року щодо поставки мазуту.

На виконання вказаних договорів ТОВ "Ітера-Плюс" та ТОВ "Юніфон Груп" поставило позивачу протягом липня-вересня 2010 року мазут у кількості 811 т, який використано позивачем у процесі перероблення 14472 т сільськогосподарської продукції. Отримання ТОВ "Рахнянсько-Лісовий консервний завод" мазуту від ТОВ "Ітера-Плюс" та ТОВ "Юніфон Груп" підтверджується видатковими накладними.

На підтвердження здійснення відповідних господарських операцій у позивача є видаткові накладні, які відображені в бухгалтерському та податковому обліку товариства. На думку позивача, наявні документи є належним підтвердженням фактичного виконання господарських операцій, як з боку ТОВ "Рахнянсько-Лісовий консервний завод", так і з боку ТОВ "Ітера-Плюс" та ТОВ "Юніфон Груп". Крім того, позивач вважає, що органами державної податкової служби не надано достатніх доказів на підтвердження нікчемності правочинів, укладених ТОВ "Рахнянсько-Лісовий консервний завод" з ТОВ "Ітера-Плюс" та ТОВ "Юніфон Груп".

У судовому засіданні представники позивача позов підтримали повністю та, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві, просили суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач позовні вимоги не визнав, надавши суду письмові заперечення, в яких вказав, що вони не підлягають задоволенню, оскільки, ТОВ "Рахнянсько-Лісовий консервний завод" не надано до перевірки товарно-транспортні накладні від замовників автотранспорту постачальників мазуту з відмітками про місце навантаження та розвантаження мазуту, передачу та отримання мазуту у контрагентів-постачальників та інші документи, що свідчать про транспортування мазуту.

Враховуючи вищевикладене, ДПІ у Шаргородському районі вважає, що усі операції позивача з ТОВ "Ітера-Плюс" та ТОВ "Юніфон Груп" не спричиняють реального настання правових наслідків (первинними документами не підтверджено реальне отримання товарів ТОВ "Рахнянсько-Лісовий консервний завод" від ТОВ "Ітера-Плюс" та ТОВ "Юніфон Груп"), а тому, порушуючи вимоги чинного законодавства, товариством декларувались операції з контрагентами без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування та несплати податків, у зв'язку з чим дії підприємства призвели до втрат дохідної частини Державного бюджету України.

Представник відповідача у судовому засіданні адміністративний позов ТОВ "Рахнянсько-Лісовий консервний завод" не визнав та заперечував проти його задоволення з підстав, викладених у запереченнях.

Представники третіх осіб, які не заявляють позовних вимог на предмет спору, на стороні позивача у судовому засіданні підтримали заявлений адміністративний позов та просили суд задовольнити його повністю, вказавши, що висновки відповідача щодо нікчемності укладених між ними та позивачем договорів є хибною. поставка мазуту мала реальний характер. Умови виконання даних договорів підтверджено відповідними документами.

Крім того, представники третіх осіб, які не заявляють позовних вимог на предмет спору, на стороні позивача у судовому засіданні вказали, що на виконання умов договорів з позивачем ТОВ "Ітера-Плюс" та ТОВ "Юніфон Груп" здійснено поставку мазуту автомобільним транспортом ПП "ОСОБА_1" та ПП "ОСОБА_2". Вказане підтверджується товарно-транспортними накладними, в яких чітко вказано авто підприємство - ПП "ОСОБА_1" чи ПП "ОСОБА_2".

Заслухавши учасників по справі, дослідивши матеріали адміністративної справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов ТОВ "Рахнянсько-Лісовий консервний завод" підлягає повному задоволенню, виходячи з наступного.

На підставі службового посвідчення серії УВН №056078, виданого 03.08.2009 року ДПІ у Шаргородському районі, згідно наказу про здійснення документальної позапланової невиїзної перевірки від 28.03.2011 року №92 та п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п. 79.1 ст. 79 Податкового кодексу України та наказу ДПІ у Шаргородському районі, посадовою особою відповідача проведена невиїзна позапланова документальна перевірка ТОВ "Рахнянсько-Лісовий консервний завод" з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаєморозрахунках з контрагентами-постачальниками за липень, серпень, вересень 2010 року. За результатами вказаної перевірки складено акт №84/23/32636767 від 07.04.2011 року (т. І а.с. 23-41). Згідно даного акту, перевіркою встановлено ряд порушень допущених позивачем, зокрема, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4, п.п. 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", ст.ст. 203, 215, 216, 228, 655, 656, 674 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), у результаті чого ТОВ "Рахнянсько-Лісовий консервний завод" занижено податок на додану вартість у періоді, що перевірявся на загальну суму 203617,0 грн., у тому числі за липень 2010 року в сумі 48580,0 грн. та за серпень 2010 року в сумі 155037,0 грн. (т. І а.с. 40).

Не погоджуючись з висновками викладеними в акті перевірки №84/23/32636767 від 07.04.2011 року, позивачем подано заперечення №253 від 13.04.2010 року.

06.05.2011 року посадовою особою відповідача складено акт №118/23/32636767 про результати невиїзної позапланової перевірки ТОВ "Рахнянсько-Лісовий консервний завод" (32636767) з питань формування податкового кредиту за рахунок ТОВ "Ітера-Плюс" (код за ЄДРПОУ 36564199) чи ТОВ "Юніфон Груп" (код за ЄДРПОУ 37208061) за липень, серпень, вересень 2010 року за поданим запереченням ТОВ "Рахнянсько-Лісовий консервний завод" до акта перевірки №84/23/32636767 від 07.04.2011 року (т. І а.с. 42-63).

Як слідує з матеріалів справи, висновки викладені в акті перевірки №118/23/32636767 від 06.05.2011 року аналогічні висновкам, викладеним в акті перевірки №84/23/32636767 від 07.04.2011 року.

На підставі акту перевірки №118/23/32636767 від 06.05.2011 року, ДПІ у Шаргородському районі прийнято податкове повідомлення - рішення №0000122301 від 17.05.2011 року за порушення позивачем п.п. 7.4.4, п.п. 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", яким ТОВ "Рахнянсько-Лісовий консервний завод" збільшено суму грошового зобовязання по податку на додану вартість на загальну суму 254521,250 грн., зокрема: за основним платежем - 203617,0 грн. і за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 50904,25 грн. (т. І а.с. 14).

Позивач, не погоджуючись з вказаним рішенням, звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з проханням визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000122301 від 17.05.2011 року.

Судом встановлено, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення №0000122301 від 17.05.2011 року винесене за порушення позивачем п.п. 7.4.4, п.п. 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість". Так, згідно акту перевірки №118/23/32636767 від 06.05.2011 року, ТОВ "Рахнянсько-Лісовий консервний завод", на думку відповідача, неправомірно відображено у бухгалтерському та податковому обліку господарські операції з ТОВ "Ітера-Плюс" та ТОВ "Юніфон Груп", оскільки, позивачем не надано до перевірки (окрім видаткових, податкових накладних, банківських виписок, договорів) документів на підтвердження виконання умов договорів, укладених між позивачем та ТОВ "Ітера-Плюс", ТОВ "Юніфон Груп", зокрема: товарно-транспортні накладні від замовників автотранспорту постачальників мазуту з відмітками про місце навантаження та розвантаження мазуту, передачу та отримання мазуту у контрагентів-постачальників та інші документи, що свідчать про транспортування мазуту; номерів сертифікатів відповідності придбаного товару у документах, на підставі яких передавалася продукція (мазут). Крім того, позивачем не надано документи, підтверджуючі використання придбаного товару (мазуту) на виробничі цілі ТОВ "Рахнянсько-Лісовий консервний завод".

Вказане, на думку відповідача, підтверджує відсутність доказів фактичного відвантаження, транспортування та отримання товарно-матеріальних цінностей, та відсутності трудових ресурсів для такої діяльності. А, отже, позивачем за провочинами, укладеними з ТОВ "Ітера-Плюс" та ТОВ "Юніфон Груп", порушено ст.ст. 203, 215 ЦК України, оскільки, вчинені правочини не спрямовані на настання реальних правових наслідків, суперечать моральним засадам суспільства, порушують публічний порядок, вочевидь є такими, що укладені з метою, яка суперечить інтересам держави і суспільства, а тому є нікчемними.

Суд не погоджується з вказаною позицією відповідача з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

За змістом ч.ч. 4, 5 ст. 11 КАС України суд визначає характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; зясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів. Дійшовши висновку, що поданих сторонами доказів недостатньо для встановлення обставин справи, суд має право вжити передбачених законом заходів для витребування належних доказів із власної ініціативи.

Так, суд не погоджується з доводами відповідача щодо визнання угод, укладених між позивачем та ТОВ "Ітера-Плюс" та ТОВ "Юніфон Груп", нікчемними, внаслідок того, що вони суперечить інтересам держави та суспільства і порушують публічний порядок.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину визначено ст. 203 ЦК України, зокрема:

1. зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

2. особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

3. волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

4. правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

5. правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

6. правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ч. 1 ст. 204 ЦК України).

Стаття 215 ЦК України розрізняє нікчемні та оспорюванні правочини. Відмінність оспорюваних правочинів від нікчемних правочинів полягає в тому, що оспорюванні правочини припускають дійсними, такими, що породжують цивільні права та обовязки. Проте їхня дійсність може бути оспорена стороною правочину або іншою зацікавленою стороною у судовому порядку. Тобто, в даному випадку існує виключно судовий порядок (спеціальні правила) визнання правочину недійсним. Хоча відповідач і використав в акті перевірки та адміністративному позові такий термін, як "нікчемний правочин", ДПІ у Шаргородському районі не звернено уваги на те, що згідно із ч. 2 ст. 215 ЦК України нікчемним правочином є правочин, недійсність якого встановлена законом. ДПІ у Шаргородському районі, при використанні терміну "нікчемний правочин", не звернуто увагу на те, що недійсність нікчемних правочинів визначена безпосередньо у правовій нормі.

Приписами закону, які прямо передбачають нікчемність правочину, є приписи, які містяться: у ч. 2 ст. 207 ЦК України, відповідно до якої правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Частиною 1 ст. 207 ГК України встановлено, що господарське зобовязання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка за відомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосубєктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. Частиною 2 ст. 207 ГК України встановлено, що недійсною може бути визнано також нікчемну умову господарського зобовязання, яка самостійно або в поєднанні з іншими умовами зобовязання порушує права та законні інтереси другої сторони або третіх осіб. Нікчемними визнаються, зокрема, такі умови типових договорів і договорів приєднання, що: виключають або обмежують відповідальність виробника продукції, виконавця робіт (послуг) або взагалі не покладають на зобовязану сторону певних обовязків; допускають односторонню відмову від зобовязання з боку виконавця або односторонню зміну виконавцем його умов; вимагають від одержувача товару (послуги) сплати непропорційно великого розміру санкцій у разі відмови його від договору і не встановлюють аналогічної санкції для виконавця.

Представник відповідача у судовому засіданні зауважили, що правочин є нікчемним в силу ст. 228 ЦК України.

Статтею 228 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

У п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних прав про визнання правочинів недійсними»зазначено, що перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК :

1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;

2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Суду не надано вирок суду, або будь-яких інших доказів, які б свідчили про вину позивача, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін.

У ст. 1 ЦК України зазначено, що цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників. До майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.

Представником відповідача не доведено суду наявність відповідного фахового рівня та повноважень осіб, які здійснювали перевірку відповідача щодо відображення в акті документальної перевірки дотримання вимог податкового законодавства позивача, висновку про порушення вимог ЦК України.

Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Як встановлено судом, між позивач та ТОВ "Ітера-Плюс", ТОВ "Юніфон Груп" укладено договори поставки, зокрема:

- договір з ТОВ "Ітера-Плюс" №01/07-10 від 01.07.2010 року щодо поставки мазуту (т. І а.с. 113-114);

- договір з ТОВ "Юніфон Груп" №01-08-10 від 01.08.2010 року щодо поставки мазуту (т. І а.с. 65-66).

Умови даних договорів передбачають передачу контрагентами ТОВ "Рахнянсько-Лісовий консервний завод" товар - мазут. Поставка товару по кількості здійснюється згідно письмової заявки позивача, витрати по доставці товару (автомобільний транспорт) сплачує постачальник, ціна за одиницю товару визначається сторонами, згідно виставлених рахунків (т. І а.с. 65-66, 113-114).

Суд не погоджується з позицією ДПІ у Шаргородському районі про те, що ТОВ "Рахнянсько-Лісовий консервний завод" до перевірки не надано підтверджуючих документів щодо виникнення податкового кредиту, та що податкові накладні від ТОВ "Ітера-Плюс" та ТОВ "Юніфон Груп" не є підтвердженням одержання товару, а відсутність товарно-транспортних накладних та не надання до перевірки документів, підтверджуючих використання придбаного товару (мазуту) на виробничі цілі ТОВ "Рахнянсько-Лісовий консервний завод" є підставами для визнання угод з вказаним контрагентом нікчемними.

Відповідно до п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (чинного на момент виникнення спірних відносин) датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

У п. 3 акту перевірки ТОВ "Рахнянсько-Лісовий консервний завод" від 06.05.2011 року №118/23/32636767 вказано, що позивачем до перевірки надано видаткові та податкові накладні за липень, серпень та вересень 2010 року, виписані ТОВ "Ітера-Плюс" та ТОВ "Юніфон Груп" (т. І а.с. 48-50).

Представниками позивача у судовому засіданні підтверджено, що податкові накладні, вказані у вищезазначеному реєстрі надані для перевірки посадовим особам та використанні при заповненні декларації про податок на додану вартість і визначенні податкового кредиту у розмірі 203617,0 гривень.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" (чинного на момент виникнення спірних відносин), податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Підставою для нарахування податкового кредиту, згідно п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (чинного на момент виникнення спірних відносин), є податкова накладна.

Вимога ДПІ у Шаргородському районі про необхідність наявності товарно-транспортних накладних для підтвердження отримання товарно-матеріальних цінностей та формування податкового кредиту, суд приходить до висновку, що вказана вимога є необґрунтованою та безпідставною. Оскільки, наявність товарно-транспортних накладних передбачено наказом Міністерства транспорту України "Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля" та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, які регулюють питання перевезення, а не питання податкового обліку та звітності.

Згідно пояснень представників позивача у судовому засіданні, слідує, що на виконання умов договорів ТОВ "Ітера-Плюс" та ТОВ "Юніфон Груп" здійснено поставку мазуту ТОВ "Рахнянсько-Лісовий консервний завод" автомобільним транспортом ПП "ОСОБА_1" та ПП "ОСОБА_2". На підтвердження вищезазначеного, ТОВ "Рахнянсько-Лісовий консервний завод" надало до суду товарно-транспортні накладні (т. ІІ а.с. 15-39), в яких чітко вказано автопідприємство - ПП "ОСОБА_1" чи ПП "ОСОБА_2", вид перевезень - грузовий, замовник (платник) та вантажовідправника - ТОВ "Ітера-Плюс" чи ТОВ "Юніфон Груп", вантажоодержувач - ТОВ "Рахнянсько-Лісовий консервний завод", пункт навантаження - м. Кременчук, пункт розвантаження - с. Рахни-Лісові, назва продукції (товару) - мазут.

Крім того, позивачем надано до суду термінові звіти про виробництво промислової продукції (товарів, послуг) за видами за липень 2010 року (т. ІІ а.с. 45-47), за серпень 2010 року (т. ІІ а.с. 48-50) і вересень 2010 року (т. ІІ а.с. 42-44) та виробничі листи по ТОВ "Рахнянсько-Лісовий консервний завод" серпень-вересень 2010 року (т. ІІ а.с. 51-65). Вказані документи підтверджують факт виробництва позивачем соки фруктові та овочеві, нектари; соки концентровані, включаючи купажовані, крім томатного соку; джеми, желе фруктові, пюре та пасти фруктові чи горіхові. ТОВ "Рахнянсько-Лісовий консервний завод" до суду надано також акти списання мазуту для здійснення своєї господарської діяльності за липень-вересень 2010 року (т. ІІ а.с. 67-69).

Судом з'ясовано та представником ДПІ у Шаргородському районі не спростовано факт того, що для здійснення виробництва вказаної вище продукції використовується мазут. Представником відповідача у судовому засіданні не надано пояснень та доказів на підтвердження того, що позивач отримував мазут від інших контрагентів, а не від ТОВ "Ітера-Плюс" та ТОВ "Юніфон Груп". При цьому представниками третіх осіб у судовому засіданні підтверджено факт постачання мазуту позивачу.

За таких обставин, суд приходить до висновку про правомірність включення ТОВ "Рахнянсько-Лісовий консервний завод" до складу валових витрат - витрати на придбання мазуту у ТОВ "Ітера-Плюс" чи ТОВ "Юніфон Груп" та те, що оскаржуване податкове-повідомлення рішення № 0000122301 від 17.05.2011 року, винесено ДПІ у Шаргородському районі з порушенням вимог законодавства, не розсудливо, упереджено та на підставі не обґрунтованих висновків про можливі порушення законодавства, а тому, підлягає скасуванню.

У силу ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Статтею 2 КАС України передбачено, що до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність субєктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілям, на досягнення яких спрямоване це рішення; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ст. 11, ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні.

Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У судовому засіданні представником відповідача, суб'єкта владних повноважень, не доведено правомірність своїх дій щодо прийняття податкового повідомлення-рішення № 0000122301 від 17.05.2011 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 254521,25 грн., у т.ч.: за основним платежем - 203617,0 грн. і за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 50904,25 грн..

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають повному задоволенню.

Згідно ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Оскільки, квитанцією №101766.807.2 від 31.05.2011 року (т. І а.с. 2) підтверджено сплату позивачем судовий збір у розмірі 3,4 грн., то дана сума має бути стягнута з Державного бюджету України на користь ТОВ "Рахнянсько-Лісовий консервний завод".

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Шаргородському районі Вінницької області від 17.05.2011 року №0000122301 (сума податкового зобов'язання - 254521,25 грн. (двісті п'ятдесят чотири тисячі п'ятсот двадцять одна гривня двадцять п'ять копійок), з яких 203617,0 грн. (двісті три тисячі шістсот сімнадцять гривень 00 копійок) - сума за основним платежем, 50904,25 грн. (п'ятдесят тисяч дев'ятсот чотири гривні двадцять п'ять копійок) - сума за штрафними (фінансовими) санкціями).

Стягнути з Державного бюджету на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Рахнянсько-Лісовий консервний завод" (місцезнаходження: 23536, Вінницька область, Шаргородський район, с. Рахни-Лісові, вул. Привокзальна, 13, код за ЄДРПОУ 32636767) судовий збір у розмірі 3,4 грн. (три гривні сорок копійок), сплаченого згідно квитанції №101766.807.2 від 31.05.2011 року, що знаходиться в матеріалах адміністративної справи №2а/0270/2615/11.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

СуддяЗагороднюк Андрій Григорович