Decision № 196190, 23.10.2006, Commercial Court of Lviv Oblast

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

23.10.06 Справа№ 4/1879-21/266

За позовом: ВАТ “Дослідно-механічний завод “Карпати”,м.Новий Розділ

до відповідача: ДП “Львіввугілля”, м.Сокаль

про стягнення 53671,78 грн.

Суддя Масловська Л.З.

Представники:

від позивача: Ладницький В.Б. - представник

від відповідача: Паска А.Б. - представник

Представникам сторін роз’яснено їх права та обов’язки, передбачені ст. 20, 22 ГПК України.

Суть спору: ВАТ “Дослідно-механічний завод “Карпати”, м.Новий Розділ звернулося з позовом до ДП “Львіввугілля”, м.Сокаль про стягнення 53671,78 грн.

Представник позивача в судове засідання з’явився, подав заяву від 23.10.2006 року про уточнення позовних вимог.

Представник відповідача в судове засідання з’явився, проти позову заперечив, вважає, що позивачем пропущений строк для звернення за захистом порушеного права у відповідності до ст.257 ЦК України та заперечує проти застосування штрафних санкцій до суб’єктів господарювання, що належать до державного сектору економіки, до якого відносить своє підприємство.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив.

У відповідності до ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі (усній) досягли згоди з усіх істотних умов. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог закону (ст. 627 ЦК України).

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

На виконання умов договору 12.02.2002 року ВАТ “Дослідно-механічний завод “Карпати” надав ДВАТ шахта “Межирічанська” (згідно наказу Міністерства палива та енергетики від 24.12.2002 року №751 “Про реорганізацію ВАТ ДХК “Львіввугілля” ДВАТ шахта “Межирічанська” ввійшла до складу Державного підприємства “Львіввугілля”. Відповідно сві зобов’язання по сплаті боргу перейшли до ДП “Львіввугілля”, як до правонаступника ДВАТ шахта “Межирічанська”) по накладній №63 стрічки пластинчаті на суму 38010,96 грн., за які було проведено часткову попередню оплату ДВАТ шахта “Межирічанська” в сумі 20000 грн. У зв’язку з цим у ДВАТ шахта “Межирічанська” виникло зобов’язання перед позивачем по оплаті продукції в сумі 18010,96 грн.

14.03.2003 року позивач надав ДВАТ шахта “Межирічанська” по накладній №112 стрічки пластинчаті на суму 24523,20 грн. 30.04.2002 року відповідачем проведена часткова оплата в розмірі 5000 грн.

Таким чином, сума заборгованості на момент розгляду справи по суті становить 37534,16 грн.

02.09.2003 року позивач направив на адресу ДВАТ шахта “Межирічанська” претензію з вимогою провести розрахунок за відпущену продукцію, яку останній залишив без відповіді.

02.07.2004 року на адресу ДП “Львіввугілля” позивач направив претензію з вимогою погасити борг, відшкодувати інфляційні втрати та сплатити 3% річних, яку відповідач залишив без відповіді.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, зобов’язання повинні виконуватися належним чином і у встановлений строк відповідно до вказівок закону, договору.

Згідно ст.ст. 610, 625 ЦК України відповідачу проведено розрахунок додаткових нарахувань із застосуванням індексу інфляції в розмірі 12836,68 грн., 3% річних від простроченої суми, що становить 3300,94 грн.

В судове засідання позивач подав заяву від 23.10.2006 року про уточнення позовних вимог, які складають 37534,16 грн. –основного боргу та 3300,94 грн. –3% річних, тобто позивач відмовився від стягнення інфляційних втрат в сумі 12836,68 грн.

Відповідач будує свої заперечення на тому, що позивачем пропущений строк для звернення за захистом порушеного права у відповідності до ст.257 ЦК України та заперечує проти застосування штрафних санкцій до суб’єктів господарювання, що належать до державного сектору економіки, оскільки у відповідності до вимог ст.231 ГК України, таке нарахування можливе тільки у розмірах передбачених договором, а між сторонами письмового договору не було.

Суд не погоджується з даними запереченнями відповідача щодо пропуску строку позовної давності, оскільки сторонами порядок розрахунків визначений не був, а тому позивач направив на адресу відповідача дві претензії-вимоги в порядку ст.530 ЦК України, тому строк на звернення позивача за захистом порушеного права починається з врахуванням семи днів після заявлення вимог.

Що стосується заперечення відповідача проти застосування штрафних санкцій, то відповідно до ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), а ВАТ “ДМЗ “Карпати”, керуючись ст.625 ЦК України було нараховано відповідачу 3% річних з простроченої суми за користування чужими коштами та індекс інфляції за відповідний період, тобто відповідальність за порушення грошового зобов’язання.

Враховуючи вищенаведене, оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підтверджені матеріалами справи, не спростовані відповідачем і підлягають до задоволення.

Судові витрати покладаються на відповідача у відповідності до ст.49 ГПК України.

На підставі наведеного та керуючись ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 627, 638 ЦК УКраїни, ст.ст.43, 49, 75, 82, 84, 85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, суд, –

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Державного підприємства “Львіввугілля”, м.Сокаль, вул.Б.Хмельницького, 26 (р/р 26007051300037 в Червоноградській філії КБ “ПриватБанк”, МФО 325882, ЄДРПОУ 26307842) на користь Відкритого акціонерного товариства “Дослідно-механічний завод “Карпати”, м.Новий Розділ, вул.Ходорівська,4 (р/р 26005302470004 в Миколаївському відділенні ПІБ, МФО 325451, ЄДРПОУ 00206977) –37534,16 грн. –основного боргу, 3300,94 грн. –3% річних, 536,72 грн. –державного мита, 118 грн. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати відповідно до ст.116 ГПК України.

Суддя Масловська Л.З.