№ 19463603, 31.10.2011, Vinnytsia District Administrative Court

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2011 р. Справа № 2а/0270/4506/11

Вінницький окружний адміністративний суд в складі

Головуючого судді Томчука Андрія Валерійовича,

при секретарі судового засідання: Медяній Наталі Анатоліївні

за участю представників сторін:

позивача : ОСОБА_1 - представник за довіреністю;

відповідача : ОСОБА_2 - представник за довіреністю;

свідка: ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: іноземного підприємства "АРТ і Ко"

до: Державної податкової інспекції у м.Вінниці

про: скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ :

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулось іноземне підприємство «Арт і Ко» (далі - позивач) із адміністративним позовом до державної податкової інспекції у м.Вінниці (далі - відповідач, ДПІ у м.Вінниці) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0010561520 від 21.09.2011 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що внаслідок проведеної камеральної перевірки ДПІ у м.Вінниці прийнято податкове повідомлення-рішення, яким позивачу зменшено від'ємне значення об'єкту оподаткування податку на прибуток. Дане податкове повідомлення-рішення позивач вважає протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки, при складанні декларації з податку на прибуток за І квартал 2011 року підприємство, згідно розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України, повинно було керуватись нормами Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", а не п.150.1 ст.150 Податкового кодексу України. А відповідно до п.6.1 ст.6 вказаного Закону, якщо об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має від'ємне значення об'єкта оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього року у складі валових витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення. Відтак, позивач вважає, що від'ємне значення об'єкта оподаткування податку на прибуток за ІІ квартал 2011 року правильно визначено у податковій декларації з урахуванням суми такого від'ємного значення попереднього 2010 року.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити їх у повному обсязі, мотивуючи обставинами, викладеними у позовній заяві.

Представник відповідача до Вінницького окружного адміністративного суду надав заперечення на адміністративний позов, відповідно до яких відповідач просить суд відмовити у задоволенні заявлених вимог, так як оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято із дотриманням норм чинного законодавства. Крім того, зазначив, що приймаючи дане рішення, податковий орган виходив зі змісту пункту 3 підрозділу 4 Перехідних положень Податкового кодексу України, відповідно до якого зазначено, що пункт 150.1 статті 150 Кодексу застосовується у 2011 році з урахуванням такого: якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками першого кварталу 2011 року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат другого календарного кварталу 2011 року.

Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками другого, другого і третього кварталів, другого - четвертого кварталів 2011 року здійснюється з урахуванням від'ємного значення, отриманого платником податку за перший квартал 2011 року, у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення. Тобто, на думку відповідача, до складу другого кварталу 2011 року включається виключно від'ємне значення об'єкту оподаткування, отримане суб'єктами господарювання за результатами здійсненої господарської діяльності за перший квартал 2011 року без врахування від'ємного значення, що увійшло до складу першого кварталу 2011 року з 2010 року.

Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав, просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на обставини, викладені у письмових запереченнях (а.с.22-24).

З ініціативи представника податкового органу в судовому засіданні в якості свідка допитано головного податкового ревізора-інспектора ОСОБА_3, який проводив камеральну перевірку. Свідок пояснив, що ним взято до уваги пункт 3 підрозділу 4 Перехідних положень Податкового кодексу України, відповідно до якого зазначено, що пункт 150.1 статті 150 Кодексу застосовується у 2011 році. В такому разі до складу другого кварталу 2011 року включається виключно від'ємне значення об'єкту оподаткування, отримане суб'єктами господарювання за результатами здійсненої господарської діяльності за перший квартал 2011 року без врахування від'ємного значення, що увійшло до складу першого кварталу 2011 року з 2010 року.

Заслухавши пояснення представників сторін, допитавши свідка, дослідивши матеріали адміністративної справи, судом встановлено наступне.

31 серпня 2011 року посадовою особою ДПІ у м.Вінниці проведено камеральну перевірку, за звітний податковий період - 2 квартал 2011 року, декларації з податку на прибуток ІП «Арт і Ко». Перевіркою встановлено порушення платником податків пункту 3 підрозділу 4 Перехідних положень Податкового кодексу України, зокрема, до рядка 06.6 декларації з податку на прибуток за 2 квартал 2011 року включено суму 5341419,00 грн. від'ємного значення об'єкта оподаткування за 2010 рік, яка задекларована в декларації з податку на прибуток за 1 квартал 2011 року, про що складено акт №898/171/15-1/33449113 від 31.08.2011 року (а.с.10-11).

Наслідки проведеної перевірки знайшли своє відображення в прийнятому податковим органом податковому повідомленні-рішенні від 21.09.2011 року № 0010561520, яким позивачу зменшено від'ємне значення об'єкту оподаткування по податку на прибуток на загальну суму 3915913,00 грн. (а.с.9).

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, заперечень відповідача, пояснень свідка та доказів, наданих у справу, суд виходить із наступного.

Правовідносини щодо визначення об'єкту оподаткування податком на прибуток, складу валового доходу та валових витрат платника цього податку на сьогоднішній день визначаються правовими нормами Податкового кодексу України вiд 02.12.2010р. № 2755-VI (ПК України), зокрема, розділом ІІІ «Податок на прибуток».

Однак, відповідно до пункту 1 підрозділу 4 «Особливості справляння податку на прибуток підприємств» розділу XX «Перехідні положення», розділ III «Податок на прибуток» цього Кодексу застосовується під час розрахунків з бюджетом починаючи з доходів і витрат, що отримані і проведені з 1 квітня 2011 року, якщо інше не встановлено цим підрозділом.

Разом із тим, відповідно до розділу XIX «Прикінцеві положення» Податкового кодексу України, Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» втрачає чинність лише 01 квітня 2011 року.

Аналіз викладених положень ПК України свідчить про те, що в періоді з 01.01.2011р. по 01.04.2011р. правовідносини щодо визначення об'єкту оподаткування податком на прибуток, складу валового доходу та валових витрат платника цього податку регулювалися саме Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств», а починаючи з 01.04.2011 р. - положеннями ПК України.

Як вбачається з обставин адміністративної справи, спір між сторонами виник у зв'язку із відображенням товариством в податковій звітності за І та ІІ квартали 2011 року від'ємного значення об'єкту оподаткування по податку на прибуток з урахуванням суми такого від'ємного значення попереднього 2010 року, що на думку податкового органу, не узгоджується із положеннями п.150.1 ст.150 ПК України, оскільки, буквальний зміст вказаного пункту при формуванні від'ємного значення об'єкту оподаткування в результатах наступних податкових періодів дозволяє включати до нього лише значення (результати) І кварталу 2011 року.

Проте, суд не може погодитися із таким твердженням податкового органу, з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 3 підрозділу 4 «Особливості справляння податку на прибуток підприємств» розділу XX «Перехідні положення», пункт 150.1 статті 150 Кодексу застосовується у 2011 році з урахуванням такого:

якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками першого кварталу 2011 року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат другого календарного кварталу 2011 року.

Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками другого, другого і третього кварталів, другого - четвертого кварталів 2011 року здійснюється з урахуванням від'ємного значення, отриманого платником податку за перший квартал 2011 року, у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Натомість, податковим органом не врахованого того, що в періоді до 01.04.2011 року положення Податкового кодексу України не діяли, однак діяв Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відтак, товариство здійснюючи свою господарську діяльність, розраховуючи та декларуючи відємне значення об'єкта оподаткування мало керуватися положеннями саме вказаного Закону, що, як встановлено судом, і зроблено останнім.

Так, відповідно до пункту 6.1 ст.6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» якщо об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має від'ємне значення об'єкта оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього року у складі валових витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

У 2010 році норми цього пункту діють з урахуванням особливостей, встановлених пунктом 22.4 статті 22 цього Закону.

Згідно із пунктом 22.4 ст.22 вказаного Закону у 2010 році у складі валових витрат платника податку враховується 20 відсотків суми від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток, яке утворилося станом на 1 січня 2010 року.

У 2011 році сума від'ємного значення, яка відповідно до абзацу першого цього пункту не була врахована у складі валових витрат, та від'ємне значення об'єкта оподаткування, яке виникло у 2010 році, підлягають включенню до складу валових витрат у порядку, встановленому статтею 6 цього Закону, без обмежень, встановлених цим пунктом.

З викладеного вбачається, що відємне значення минулих років, зокрема, 2010 року, - це абсолютно правомірна складова витрат І кварталу 2011 року, оскільки його включення до складу податкових витрат, саме в цьому періоді, було передбачене нормами Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що діяв у той час.

За підсумками першого кварталу 2011 року відємне значення обєкта оподаткування складало 5341419,00 грн. (декларація з податку на прибуток підприємства за І квартал 2010 року в рядку 8 (а.с.38) та уточнюючий розрахунок податкових зобовязань у звязку з виправленням самостійно виявлених помилок в рядку 4 (а.с.42)).

Судом встановлено, що при його розрахунку позивачем, згідно ст. 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові доходи І кварталу 2011 року зменшувалися на суму валових витрат цього періоду (а складовим елементом валових витрат І кварталу 2011 року, згідно з п. 6.1 ст.6 і п. 22.4 ст.22 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», було від'ємне значення (збитки) минулих років) і на суму амортизаційних відрахувань.

Відповідно до пункту 3 підрозділу 4 «Особливості справляння податку на прибуток підприємств» розділу XX «Перехідні положення», якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками першого кварталу 2011 року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат другого календарного кварталу 2011 року.

Таким чином, товариством в рядок 06.6 декларації з податку на прибуток, що складалася за II квартал 2011 року, в порядку, визначеному нормами чинного податкового законодавства, перенесло показник, відображений в рядку 08 декларації та рядку 04 уточнюючого розрахунку, складених за І квартал 2011 року, а саме: від'ємне значення в сумі 5341419,00 гривень (а.с.51).

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що іноземне підприємство «Арт і Ко» правомірно склало декларацію з податку на прибуток за ІІ квартал 2011 року, відтак підстав для зменшення відємного значення обєкта оподаткування попереднього звітного (податкового) періоду у податкового органу не було.

Тобто, судом встановлено та підтверджено матеріалами адміністративної справи, що ДПІ у м.Вінниці, приймаючи оскаржуване рішення, діяла не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, відтак воно є протиправним і підлягає скасуванню.

Більше того, відповідач, вказує, що до податкової декларації з податку на прибуток підприємств за ІІ квартал 2011 року підлягає включенню лише відємне значення створене в першому кварталі, в той же час не зазначає куди слід включити відємне значення (збитки) минулих періодів, зокрема, 2010 року, що ніяким чином не узгоджується із вище проаналізованими положеннями нормативно-правових актів.

В силу п. 1 ч. 2 ст. 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Відповідно до ч.1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України.

Також, суд відмічає, що відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

З обставин адміністративної справи вбачається, що відповідачами не доведено правомірність оскаржуваного рішення, відтак позовні вимоги знайшли своє підтвердження під час розгляду адміністративної справи.

На підставі вищевикладеного, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню.

Понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору відповідно до ст. 94 КАС України у звязку із задоволення позову підлягають відшкодуванню із Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Вінниці №0010561520 від 21 вересня 2011 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь іноземного підприємства "АРТ і Ко" судовий збір у розмірі 3,40 грн. (три грн. 40 коп.), сплачений відповідно до квитанції №К25/U/66 від 30.09.2011р., що міститься в матеріалах адміністративної справи №2а/0270/4506/11.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Томчук Андрій Валерійович

31.10.2011