№ 19463376, 16.09.2011, Vinnytsia District Administrative Court

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2011 р. Справа № 2а/0270/3634/11

Вінницький окружний адміністративний суд в складі

Головуючого судді Томчука Андрія Валерійовича,

при секретарі судового засідання: Медяній Наталі Анатоліївні

за участю представників сторін:

позивача : ОСОБА_1 - керівник підприємства, ОСОБА_2 - представник за дорученням, ОСОБА_3- представник за угодою;

відповідача : ОСОБА_4, ОСОБА_5 - представники за довіреностями;

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: приватного підприємства "Укрєвроекспорт"

до: Хмільницької об'єднаної державної податкової інспекції

про: визнання дій протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ :

До Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом звернулось приватне підприємство «Укрєвроекспорт» (далі ПП «Укрєвроекспорт») до Хмільницької обєднаної державної податкової інспекції (далі Хмільницька ОДПІ) про визнання протиправною бездіяльності Хмільницької ОДПІ щодо здійснення позаплановї виїзної перевірки та визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000222301 від 18.07.2011 року.

До початку судового розгляду позивачем подано письмову заяву (а.с.50), якою змінено предмет адміністративного позову.

Відповідно до позовних вимог позивач просить визнати протиправними дії Хмільницької ОДПІ щодо здійснення позапланової виїзної перевірки ПП «Укрєвроекспорт» з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування ПДВ, за наслідками якої було складено акт перевірки та скасувати податкове повідомлення-рішення Хмільницької ОДПІ №0000222301 від 18.07.2011 року про донарахування підприємству 647454,00 грн. податку на додану вартість.

Позовні вимоги мотивовані тим, що за результатами документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «Укрєвроекспорт» з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за січень 2011 року відповідачем складено акт №38/23/36575242 від 30.06.2011 року, яким зазначено на порушення позивачем пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України в результаті чого завищено заявлену суму бюджетного відшкодування ПДВ за січень 2011 року.

На підставі акту перевірки прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0000222301 від 18.07.2011 року.

Позивач не погоджується з висновками податкового органу, викладеними у акті перевірки, а відповідно, і з прийнятим податковим повідомленням-рішенням, вважає його протиправним та просить скасувати.

В судовому засіданні представники позивача підтримали заявлені позовні вимоги в повному обсязі, та просили їх задовольнити, посилаючись на обставили, викладені у позовній заяві. Окремо зазначили про реальність операцій позивача з контрагентами.

Крім того, зазначили, що податковий орган без будь-яких підстав, в акті перевірки зазначив про порушення п.7.2.6 та 7.4.1 Закону України «Про податок на додану вартість» в результаті чого віднесено до податкового кредиту суму ПДВ в розмірі 167166,67 грн. за податковою накладною №17 від 24.11.2010 року виданою ФГ «Фавор ВГВ» з тієї причини, що, на думку податкового органу, відсутні докази її отримання підприємством, а саме - поштовий конверт з відповідним штемпелем в якому надійшла вказана податкова накладна. Представники позивача зазначили, що це твердження не відповідає дійсності, оскільки такий конверт є і був в наявності.

Також зазначили, що податковий орган безпідставно не визнав віднесення до складу податкового кредиту суми по розрахункам з ФОП ОСОБА_2 з тих підстав, що в платіжних дорученнях на оплату товару, отриманого від вказаного підприємця вказано «за зерно сої», а в накладних та податкових накладних, виписаних підприємцем зазначено «соя». Такі дії податкового органу, на думку представників позивача є протиправними, а їхні висновки безпідставними та необґрунтованими з тих причин, що відповідно до ДСТУ 4964:2008 - «зерно сої» та «соя» є одним і тим же товаром і між ними ніякої різниці немає.

Серед іншого, представниками позивача зазначено про безпідставність проведення такої перевірки платника податків у відповідності до норм Податкового кодексу України, оскільки порушенні норми такого Кодексу.

Враховуючи вищевикладене представники позивача просили задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представники відповідача позов не визнали та подали письмові заперечення (а.с.63).

Серед іншого зазначили, що у березні проведено перевірку підприємства, однак ДПА у Вінницькій області в порядку контролю за діями Хмільницької ОДПІ виявлено неповне зясування під час перевірки питань, що повинні бути зясовані під час перевірки для винесення обєктивного висновку. Внаслідок цього розпочате службове розслідування відносно працівника який здійснював перевірку, та на підставі зазначеного, видано наказ на проведення документальної позапланової невиїзної перевірки.

За результатами перевірки встановлено порушення п.7.2.6 та 7.4.1 Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки до податкового кредиту включено суму ПДВ в розмірі 167166,67 грн. за податковою накладною №17 від 24.11.2010 року виданою ФГ «Фавор ВГВ», однак відсутній поштовий конверт з відповідним штемпелем в якому надійшла вказана податкова накладна.

В ході проведення перевірки також встановлено, що до складу податкового кредиту ПП «Укрєвроекспорт» включені податкові накладні, виписані ПП ОСОБА_2 (іпн НОМЕР_1) на реалізацію ТМЦ на суму 5600364,00 грн. сума ПДВ становить 933394,00 грн. Дані накладні не можуть підтвердити факт поставки ПП ОСОБА_2 товарно матеріальних цінностей на адресу ПП «Укрєвроекспорт». При заповнені податкових накладних не вірно визначено свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість ПП «Укрєвроекспорт». Також, в графі №3 вищезазначених податкових накладних «Номенклатура поставки товарів (послуг) продавця» зазначено «соя». При аналізі наявних документів (ВМД, податкової звітності) встановлено, що за межі митної території України в січні 2011 року було реалізовано «Насіння сої».

Враховуючи вищевикладене представники відповідача просили відмовити у задоволенні позову повністю.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд встановив наступне.

Згідно з поданою ПП «Укрєвроекспорт» до Хмільницької ОДПІ декларації з ПДВ за січень 2011 року та розрахунком суми бюджетного відшкодування сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на розрахунковий рахунок, складає 1000000,00 грн.

11.03.2011 року відповідачем складено акт перевірки №8-23-36102109 (а.с.28-31) про результати позапланової виїзної перевірки приватного підприємства «Укрєвроекспорт» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок. Даною перевіркою зменшено заявлену суму бюджетного відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок в розмірі 349887,10 грн.

ДПА у Вінницькій області в порядку контролю за діями Хмільницької ОДПІ виявлено неповне зясування під час перевірки питань, що повинні бути зясовані під час перевірки для винесення обєктивного висновку.

Відповідно до п.7.4 наказу ДПА у Вінницькій області №190 від 06.04.2011 року (а.с.163-169) зобовязано начальника Хмільницької ОДПІ забезпечити проведення службового розслідування, з залученням працівників ДПА у області, стосовно головного державного податкового ревізор-інспектора відділу податкового контролю юридичних осіб ОСОБА_7 за неякісно проведену перевірку ПП «Укрєвроекспорт» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість.

Відповідно до розпорядження Хмільницької ОДПІ №18-р від 27.05.2011 року (а.с.170-171) начальником Хмільницької ОДПІ зобовязано провести службове розслідування щодо неналежного виконання службових обовязків головним державним податковим ревізор-інспектором відділу податкового контролю юридичних осіб ОСОБА_7 при проведенні документальної позапланової перевірки ПП «Укрєвроекспорт».

15.06.2011 року Хмільницькою ОДПІ видано наказ №521 від 15.06.2011 року про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки достовірності заявленої суми бюджетного відшкодування ПП «Укрєвроекспорт» (а.с.55). Даний наказ видано на виконання вимог п.п.78.1.12 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України.

Відповідно до п.79.1 ст.79 Податкового кодексу України, документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Відповідно до п.п.78.1.12 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України, органом державної податкової служби вищого рівня в порядку контролю за діями або бездіяльністю посадових осіб органу державної податкової служби нижчого рівня здійснено перевірку документів обов'язкової звітності платника податків або матеріалів документальної перевірки, проведеної контролюючим органом нижчого рівня, і виявлено невідповідність висновків акта перевірки вимогам законодавства або неповне з'ясування під час перевірки питань, що повинні бути з'ясовані під час перевірки для винесення об'єктивного висновку щодо дотримання платником податків вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Рішення про проведення документальної позапланової перевірки в цьому випадку приймається органом державної податкової служби вищого рівня лише у тому разі, коли стосовно посадових осіб органу державної податкової служби нижчого рівня, які проводили документальну перевірку зазначеного платника податків, розпочато службове розслідування або порушено кримінальну справу.

Відповідно до п.79.1 ст.79 Податкового кодексу України, документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Представниками відповідача надано пояснення, що про дату початку та місце проведення такої перевірки повідомити позивача було неможливо оскільки посадові особи ПП «Укрєвроекспорт» були відсутні за місцезнаходженням підприємства.

Однак, вищезазначена норма передбачає, що у випадку неможливості вручити таке повідомлення під розписку платнику податків, то таке повідомлення надсилається рекомендованим листом із повідомленням про вручення.

Всупереч п.79.1 ст.79 Податкового кодексу України, відповідачем до суду не надано доказу надіслання позивачу повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки рекомендованим листом із повідомленням про вручення.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про визнання протиправними дій Хмільницької обєднаної державної податкової інспекції щодо здійснення позапланової невиїзної перевірки приватного підприємства «Укрєвроекспорт» з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість, оскільки податковим органом порушено право позивача щодо присутності платника податку під час проведення документальної невиїзної перевірки та надання права позивачу подати документи щодо здійснення господарської діяльності.

На підставі вищезазначеного наказу Хмільницької ОДПІ №521 від 15.06.2011 року податковим органом проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено акт перевірки №38/23/36575242 від 30.06.2011 року.

У вказаному акті йдеться про порушення ПП «Укрєвроекспорт» вимог податкового законодавства, а саме: на порушення вимог пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу ПП «Укрєвроекспорт» з урахуванням акту позапланової виїзної перевірки № 8-2-36575242 від 11.03.2011 р. завищено заявлену суму бюджетного відшкодування ПДВ за січень 2011 року на 647453,00 грн. На порушення вимог пункту п.п.7.2.1, п.п.7.2.6 п.7.2, п.п.7.4.5, п.п.7.4.1 п.7.4, ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997р. (із змінами та доповненнями) ПП «Укрєвроекспорт» завищено суму податкового кредиту та відповідно суму відємного значення по декларації за грудень 2010р. у сумі 1100561,00 грн. На порушення п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, завищено залишок відємного значення, яке після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду в сумі 103220,00 грн. за січень 2011 року. Перевіркою підтверджено відображене ПП «Укрєвроекспорт» у декларації за січень 2011 року бюджетне відшкодування у сумі 2659,00 грн. та відємне значення у сумі 2768,00 грн.

На підставі акту перевірки №28/23/36575242 від 30.06.2011 року прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0000222301 від 18.07.2011 року, яким встановлено суму завищення бюджетного відшкодування 647454,00 грн. ПП «Укєвроекспорт».

Згідно п. 200.4 ст.200 Податкового кодексу України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг.

Відповідно до п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Враховуючи зазначені норми Податкового кодексу України, відповідач вважає, що позивачем завищено відємне значенні різниці між сумою податкового зобовязання та сумою податкового кредиту по декларації за грудень 2010 року на 997341,00 грн.

Відповідач у акті перевірки зазначає, що ПП «Укрєвроекспорт» до складу податкового кредиту декларації за грудень 2010 року включило податкову накладну виписану в попередньому звітному періоді, а саме податкова накладна №17 від 24.11.2010 року на суму 1003000,00 грн., в т.ч. ПДВ 167166,67 грн. одержаної від ФГ «Фавор ВГВ» смт.Літин Вінницької області на реалізовану сою в кількості 330т. Однак до перевірки не надано листа з рекомендованим повідомленням про вручення із зазначенням на ньому відбитка календарного поштового штемпеля про надсилання такого листа в періоді виписки постачальниками податкових накладних, які необхідно було долучити до отриманих податкових накладних, виписаних постачальниками в попередніх звітних періодах та включених до складу податкового кредиту поточних звітних періодів.

Дана обставина спростовується матеріалами справи, а саме те що податкова накладна №17 від 24.11.2010 року отримана позивачем в грудні 2010 року, що підтверджується копією конверта рекомендованого листа одержаного позивачем від ФГ «Фавор ВГВ» (а.с.35).

Відповідач у акті перевірки зазначає, що до складу податкового кредиту ПП «Укрєвроекспорт» включені податкові накладні, виписані ПП ОСОБА_2 (іпн НОМЕР_1) на реалізацію ТМЦ сума податку на додану вартість якого становить 933394,00 грн. Дані накладні не можуть підтвердити факт поставки ПП ОСОБА_2 товарно матеріальних цінностей на адресу ПП «Укрєвроекспорт». При заповнені податкових накладних не вірно визначено свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість ПП «Укрєвроекспорт». Також, в графі №3 вищезазначених податкових накладних «Номенклатура поставки товарів (послуг) продавця» зазначено «соя». При аналізі наявних документів (ВМД, податкової звітності) встановлено, що за межі митної території України в січні 2011 року було реалізовано «Насіння сої».

Щодо термінів «насіння сої» та «соя» суд вважає за необхідне звернути увагу відповідача на те, що відповідно до п.9.1 ДСТУ 4964:2008 (а.с.33) зазначено, що сою перевозять насипом транспортом усіх видів відповідно до правил перевезень вантажів, чинних для транспорту цього виду. Відповідно до п.9.2 ДСТУ 4964:2008 зазначено, що під час навантажування, перевезення і розвантажування насіння сої повинно бути захищене від атмосферних опадів. Отже, проаналізувавши п.9.1 та п.9.2 ДСТУ 4964:2008 вбачається, що «насіння сої» та «соя» є одним і тим же товаром.

Щодо посилання податкового органу, на ту обставину, що при заповнені податкових накладних не вірно визначено свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість ПП «Укрєвроекспорт» слід зазначити наступне.

Відповідно до п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дату виписування податкової накладної;

в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм);

є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача;

ж) ціну поставки без врахування податку;

з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні;

и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Отже, судом встановлено, що податкові накладні №243 від 08.12.2010 року (а.с.78) та №245 від 31.12.2010 року (а.с.83) повністю відповідали до п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (чинного на момент виникнення спірних правовідносин).

Щодо твердження відповідача про не підтвердження господарських операцій з приймання-передачі та транспортування товарів придбаних позивачем, а також щодо нікчемності правочинів, необхідно зазначити наступне.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Проаналізувавши дані норми Законів України та Податкового кодексу України, стає зрозумілим, що до включення сум до складу валових витрат є необхідність підтвердження таких відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку; для включення сум до податкового кредиту такі суми мають бути підтверджені податковими накладними чи підтверджені митними деклараціями та іншими документами.

Як випливає із матеріалів справи, між позивачем та контрагентом СПД ОСОБА_2 укладено письмовий договір (а.с.85). Відповідно до п.1.2 вказаного договору зазначено, що конкретне найменування, кількість, ціна та вартість товарів будуть зазначені сторонами у відповідних накладних, які засвідчуватимуть передачу окремих партій товарів.

В ході судового розгляду судом досліджено документи, які б підтвердили реальність намірів та реальність наслідків укладеного договору.

Реальність даного договору підтверджується наступними документами, які містяться в матеріалах справи: замовленнями на поставку сої №3 та №4 (а.с.76,80), накладними №94 від 08.12.2010 року та №95 від 31.12.2010 року (а.с.77,81), складено акт приймання-передачі сої від 08.12.2010р.(а.с.79) та акт приймання-передачі сої від 31.12.2010р. (а.с.82). Дані обєми сої були закуплені на елеваторах, що підтверджується копіями складськиї квитанцій на переоформлення сої (а.с.90-91).

Для підтвердження правомірного включення сум до податкового кредиту представниками позивача надано податкові накладні №243 від 08.12.2010 року та №245 від 31.12.2010 року (а.с.78,83), які відповідають вимогам чинного законодавства.

Таким чином, вищезазначене свідчить про те, що поставка сої згідно із договором між позивачем та СПД ОСОБА_2 реально мала місце, а обставини, викладені у акті перевірки, не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду.

Судом не вбачається порушення позивачем Закону України Закону України «Про податок на додану вартість» та Податкового кодексу України, оскільки вчинення господарських операцій із контрагентами підтверджується наявними в матеріалах справи копіями податкових накладних та інших первинних документів, які не суперечать нормам Законів.

Дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту.

Крім того, подальша реалізація сої підтверджується квитанціями про приймання вантажу (а.с.107-116), актів прийома-передачі товару (а.с.119-121) та вантажно-митними деклараціями (а.с.122-125).

Щодо доводів відповідача про нікчемність укладеного позивачем договору, то відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України, нікчемним правочином є правочин, якщо його недійсність встановлена законом.

Стаття 234 ЦК України визначає, що правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином є фіктивним правочином, який може бути визнаний судом недійсним. Фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише для виду, знаючи заздалегідь, що він не буде виконаний. При вчиненні фіктивного правочину сторони мають інші цілі, ніж ті, що передбачені правочином. Причому такі цілі можуть бути протизаконними. Отже, правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином законом не визнано нікчемним, такий правочин є оспорюваним і його недійсність може бути встановлена лише судом.

Враховуючи наведене, обставини щодо вчинення юридичними особами фіктивного правочину, тобто правочину лише для виду без фактичного його виконання, є підставою для звернення до суду про визнання такого правочину недійсними. Закон такі правочини не визнає нікчемними. На момент розгляду даного спору, відповідачем не надано доказів, що судом прийнято рішення про визнання недійсними вищенаведених правочинів позивача з контрагентами.

Що ж до доводів відповідача про те, що правочин позивача з контрагентом порушують публічний порядок та направлені на незаконне заволодіння майном держави у вигляді несплати податку на додану вартість, внаслідок безпідставного включення сум до складу валових витрат та податкового кредиту на підставі правочинів, що відображені у первинних документах (договорі, податкових накладних, платіжних документах), складених позивачем з вказаними контрагентами лише для виду, без фактичного їх виконання, то такі висновки можуть мати місце лише при встановленні обставин щодо наявності вини та умислу у платника податку на незаконне заволодіння майном держави.

З точки зору цивільного права усі учасники цивільних правовідносин є добросовісними і їх вина визнається тільки при умові порушення будь ким з них цивільно-правових обовязків. При цьому з позовної заяви та доданих документів не вбачається, що сторони причиняли збитки державі і в них був умисел на досягнення мети, що суперечить інтересам держави при укладанні правочинів. Вина є умовою цивільно-правової відповідальності, для субєктів підприємницької діяльності. Вона міститься у відношенні їх органів або посадових осіб до своєї протиправної поведінки. Умисел, як одна з форм вини, передбачає, що порушник розумів неправомірність своїх дій, передбачав їх несприятливі наслідки, бажав або свідомо допускав настання несприятливих наслідків. Вина та умисел на заволодіння майном держави юридичних осіб у вчиненні таких діянь може бути доведена не інакше, як через встановлення обвинувальним вироком суду обставин щодо наявності вини та названого умислу у фізичних осіб, котрі діяли, як уповноважені особи від імені названих вище юридичних осіб. Згідно ст. 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні діяння яке містить ознаки злочину, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. При цьому, вина особи не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

З матеріалів вбачається, що підставою для винесення спірного податкового повідомлення-рішення не був обвинувальний вирок суду, що набрав законної сили, щодо наявності вини, умислу (направленого на незаконне заволодіння майном держави) у діях фізичних осіб, котрі діяли, як уповноважені особи від імені позивача та контрагента, а лише не підтвердження транспортування товару.

Тому, твердження органу податкової служби про нікчемність правочинів, вчинених позивачем з контрагентом є необґрунтованим.

Відповідно до частини 1 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно зі статтею 86 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

В той же час, згідно із частиною 2 статті 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В ході судового розгляду відповідач не довів правомірності прийнятого податкового повідомлення-рішення; більше того, обставини, що були підставою для його прийняття спростовані матеріалами справи. З огляду на викладене, адміністративний позов підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України судовий збір повертається позивачеві із Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Хмільницької об'єднаної державної податкової інспекції щодо здійснення позапланової невиїзної перевірки приватного підприємства "Укрєвроекспорт" з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Хмільницької об'єднаної державної податкової інспекції №0000222301 від 18.07.2011р.

Стягнути з Державного бюджету на користь позивача судові витрати у розмірі 3 грн. 40 коп. сплачені відповідно до квитанції від 28.07.2011р., що міститься в матеріалах адміністративної справи №2а/0270/3634/11.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Томчук Андрій Валерійович

16.09.2011