Decision № 194472, 23.10.2006, Commercial Court of Volyn Oblast

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

Від "23" жовтня 2006 р. по справі № 7/115-38

За позовом Луцького спеціалізованого комунального автотранспортного підприємства "Луцькспецкомунтранс", м. Луцьк

до відповідача: Житлово-експлуатаційної дільниці "Волиньсільбуд", м. Луцьк

про стягнення 1 300,13 грн.

Суддя Шум М.С.

За участю представників сторін:

від позивача: Давидюк М.В., юрист (доручення від 04.01.2006р.)

від відповідача: не з’явився

Відповідач належним чином (реєстр рекомендованої кореспонденції) був повідомлений про час та місце засідання суду, однак повноважного представника в судове засідання двічі не скерував, в зв’язку з чим суд вважає за можливе розглянути заяву за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ст. 20 Господарського процесуального кодексу України представнику позивача було роз’яснено право відводу судді. Відводу судді заявлено не було. В судовому засіданні учаснику судового процесу на підставі ст. 22 Господарського процесуального кодексу України були роз’яснені його процесуальні права та обов’язки. Заяв та клопотань від останнього на розгляд господарського суду не поступило.

Суть спору: позивач – Луцьке спеціальне комунальне автотранспортне підприємство "Луцькспецкомунтранс" звернулося в господарський суд Волинської області з позовом про стягнення із житлово-експлуатаційної дільниці "Волиньсільбуд" 1 300,13 грн. заборгованості по оплаті наданих послуг.

В судовому засіданні представником позивача подана заява про припинення провадження у справі в частині стягнення із відповідача 1 000 грн. заборгованості у зв’язку із оплатою.

Відповідач відзиву на позовну заяву не подав, позову не оспорив.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву не подано, справу може бути розглянуто за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення та доводи представника позивача, господарський суд, - ВСТАНОВИВ: 20 лютого 2004 року між Луцьким спеціальним комунальним автотранспортним підприємством "Луцькспецкомунтранс" та ЖЕД "Волиньсільбуд" було укладено договір про надання послуг з вивезення твердих побутових відходів за №22.

14 вересня 2005 року між сторонами була укладена зміна №1 до договору №22 від 20.02.2004р.

Укладені між сторонами угода і зміна до останньої предметом судового розгляду не виступали, недійсними судом не визнавалися, сторонами розірвані не були, у зв’язку з чим в господарського суду відсутні підстави вважати зазначені угоди недійсними або неукладеними.

Відповідно до умов договору №22 від 20.02.2004р. підприємство "Луцькспецкомунтранс" взяло на себе зобов’язання надавати ЖЕД "Волиньсільбуд" послуги з вивезення твердих побутових відходів, які накопичуються в останнього, а ЖЕД "Волиньсільбуд" в свою чергу зобов’язувалася оплачувати вартість послуг.

Відповідно до ст. 144 Господарського кодексу України, майнові права та майнові обов’язки суб’єктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

У відповідності до ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

На виконання умов договору №20 від 20.02.2004р. позивачем в період з серпня місяця 2004 року по липень місяць 2006 року надавались відповідачу послуги з вивезення твердих побутових відходів на загальну суму 8 221,48 грн.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та закону, інших правових актів законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Однак, відповідач взяті на себе згідно договору №20 від 20.02.2004р. зобов’язання щодо оплати підприємству "Луцькспецкомунтранс" послуг в повному обсязі не виконав, внаслідок чого в останнього виникла заборгованість на момент подання позову в сумі 1 300,13 грн.

Погашення відповідачем боргу в сумі 1 000 грн. свідчить про добровільне виконання зобов’язань, а тому провадження по справі в цій частині підлягає припиненню у зв’язку з оплатою.

З огляду на викладене, враховуючи надання позивачем відповідачу послуг з вивезення твердих побутових відходів та не проведення останнім при цьому всіх належних розрахунків, позовні вимоги пред’явлені до ЖЕД "Волиньсільбуд" в частині стягнення 300,13 грн. заборгованості, підставні і підлягають до задоволення.

Оскільки спір до суду доведений з вини відповідача, витрати, які поніс позивач пов’язані з поданням позовної заяви до суду та розглядом справи господарським судом (сплата державного мита та оплата інформаційно-технічного забезпечення судового процесу), підлягають відшкодуванню у відповідності із ст. 49 Господарського процесуального кодексу України за рахунок відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 173, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 509, 526 Цивільного кодексу України, ст.ст. 44, 49, п. 1-1 ст. 80, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

в и р і ш и в :

1. Позов задовольнити.

2. В частині стягнення 1 000 грн. провадження у справі припинити у зв’язку із оплатою.

3. Стягнути з Житлово-експлуатаційної дільниці "Волиньсільбуд" (м. Луцьк, пр. Відродження, 22-а, код ЄДРПОУ 05387794) на користь Луцького спеціалізованого комунального автотранспортного підприємства "Луцькспецкомунтранс" (м. Луцьк, вул. Дубнівська, 64, код ЄДРПОУ 30659101) 300,13 грн. заборгованості, 102 грн. в повернення витрат по сплаті державного мита та 118 грн. в повернення витрат по оплаті інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Суддя Шумом Миколою Сергійовичем