Decision № 19280751, 08.11.2011, Commercial Court of Dnipropetrovsk Oblast

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

01.11.11р.Справа № 35/5005/13124/2011 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Максима",

м. Дніпропетровськ

до Закритого акціонерного товариства "Криворізький завод

гірничого обладнання",

м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

про стягнення 253 157,77 грн.

Суддя Широбокова Л.П.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1., представник, дов.б/н. від 20.09.2010р.

Від відповідача: ОСОБА_2 представник, дов. № 015/1-2983 від 20.06.2011р.

СУТЬ СПОРУ:

В судовому засіданні оголошувалася перерва з 25.10. до 01.11.2011р.

Позивач звернувся до суду та просить стягнути з Відповідача 3% річних 34602,61 грн, інфляційні втрати 218555,16 грн. Свої вимоги обґрунтовує тим, що згідно рішення господарського суду Дніпропетровської області від 15.06.2006р у справі № 21/128-06, яке набрало чинності, з Відповідача було стягнено борг 214357,62 грн, держмито 2143,58 грн, витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу 115,49 грн. До цього часу Відповідач не сплатив у повному обсязі заборгованість та відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України повинен сплатити 3% річних та інфляційні втрати за весь час прострочення.

Представник Позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити.

Відповідач позовні вимоги не визнає, вважає, що рішенням суду у справі №21/128-06 вже було захищено право Позивача, та він не звертався до Відповідача з вимогою про сплату інфляційних та річних, просить залишити позов без задоволення. Також посилається на неможливість застосування ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України після винесення судом рішення про стягнення заборгованості, оскільки рішення виконується в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження»та на Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника», відповідно до якого Позивач є конкурсним кредитором по відношенню до Відповідача, та останній не мав змоги виконати вище зазначене рішення суду в добровільному порядку, оскільки на підставі порушення справи по банкрутство № Б15/116-09 виконавче провадження з виконання наказу у справі № 21/128-06 було зупинено.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні оголошено тільки вступну та резолютивну частину рішення.

Дослідивши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази в їх сукупності, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 15.06.2006р. у справі №21/128-06, яке залишено в силі постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 04.09.2011р. та набрало чинності, було стягнуто з Закритого акціонерного товариства "Криворізький завод гірничого обладнання" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Максима" борг 214357,62 грн, витрати по сплаті держмита 2143,58 грн та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу 115,49 грн.

Відповідно до ч. 5 ст. 124 Конституції України, ст. 115 Господарського процесуального кодексу України, рішення, ухвали, постанови господарського суду, які вступили в законну силу є обов`язковими до виконання на всій території України.

Вище зазначене рішення суду вчасно виконано не було, заборгованість в сумі 216 616,69 грн сплачена Відповідачем 29.09.2011р, що підтверджується платіжним дорученням №1000219522 від 29.09.2011р на цю суму.

Позивач звернувся до суду із позовом до Відповідача про стягнення з останнього 3% річних за період з 27.04.2006р. по 15.09.2011р. 34602,61 грн та інфляційних втрат за період з травня 2006 року по червень 2011 року 218555,16 грн за користування Відповідачем коштами в сумі 214357,62 грн протягом зазначеного періоду

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання, а також, якщо він прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Наявність грошових зобовязань визнана судом у справі №21/128-06, в якій суд встановив, що ці зобовязання виникли внаслідок постачання позивачем товару (металопродукції), та стягнув спірну заборгованість з відповідача.

Право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Діюче законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з наявністю судового рішення чи відкриття виконавчого провадження по його примусовому виконанню.

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Якщо зобов'язання виконано не належним чином, то воно не припиняється, а навпаки на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України, оскільки остання передбачає, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Приписи статті 625 Цивільного кодексу України не заперечують звернення кредитора з вимогою про стягнення з боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, суми, на яку заборгованість за грошовим зобов'язанням підвищена в порядку індексації, а також процентів річних від простроченої суми за невиконання грошового зобов'язання, зокрема, за період після прийняття судом відповідного рішення.

З аналізу вище наведених норм слідує, що діючим законодавством не передбачено обмежень щодо звернення кредитора з позовом до боржника про стягнення інфляційних втрат та річних після винесення рішення судом про стягнення боргу, а заперечення відповідача в цій частині не ґрунтуються на положеннях закону.

3% річних за період прострочення платежів з 27.04.2006р. по 15.09.2011р. становлять 34 655,46 грн та підлягають задоволенню в межах заявленої Позивачем суми - 34602,61 грн з урахуванням того, що сторонами не було зроблено заяв про застосування строку позовної давності в три роки, та в силу ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України в суду відсутні підстави для її застосування.

Інфляційні втрати з врахуванням індексу інфляції за травень 2006р. червень 2011р. включно складають 218575,12 грн та підлягають задоволенню в межах заявленої Позивачем суми 218555, 16 грн з урахуванням вище наведених приписів ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України.

Ухвалами господарського суду Дніпропетровської області від 12.04.2007р. було порушено провадження по справі № Б15/57-07 та від 09.04.2009р. у справі № Б15/116-09 про банкрутство ЗАТ "Криворізький завод гірничого обладнання". Разом з тим, оголошення про порушення справи про банкрутство відповідача в установленому законом порядку не публікувалося, вимоги кредиторів судом не приймалися, поточні на конкурсні кредитори не визначалися. З огляду на наведене, вимоги позивача підлягають розгляду в загальному порядку.

Інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання, згідно ст.1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та не є санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань та них не розповсюджується дія мораторію на задоволення вимог кредиторів.

На підставі наведеного заперечення відповідача судом відхиляються.

Відповідно до ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. В силу положень ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України держава забезпечує захист прав і законних інтересів субєктів господарювання та споживачів, зокрема, шляхом присудження до виконання обовязку в натурі та сплати неустойки, відшкодування збитків.

Зважаючи на викладене, з врахуванням встановлених обставин, вимоги позивача обґрунтовані та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України України судові витрати по справі відносяться на Відповідача.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85, 116-117 Господарського процесуального кодексу України, ст. ст. 16, 257, 267, 611, 625 Цивільного кодексу України, ст. 20, 193 Господарського кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Закритого акціонерного товариства "Криворізький завод гірничого обладнання" 50057, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, вул. Заводська, 1, код ЗКПО 31550176 (р/р 2600703661001 в АКІБ «УкрСиббанк»м. Кривий Ріг, МФО 306834) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Максима" 49000, м. Дніпропетровськ, вул. Кавалерійська, 12б, код ЗКПО 31576896 (р/р 26001136135001 в КБ «Приватбанк»м. Дніпропетровська, МФО 305299) 3% річних 34602,61 грн (тридцять чотири тисячі шістсот дві грн 61 коп), інфляційні втрати 218555,16 грн (двісті вісімнадцять тисяч п`ятсот п`ятдесят пять грн 16 коп), витрати по сплаті держмита 2531,58 грн (дві тисячі пятсот тридцять одну грн 58 коп) та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу 236, 00 грн (двісті тридцять шість грн 00 коп).

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дати його підписання та в цей термін може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

СуддяЛ.П. Широбокова Повне рішення складено 07 листопада 2011 року