Court ruling № 19206166, 25.10.2011, Administrative Cassation Court of the Supreme Court (until 15.12.2027 - Higher Administrative Court of Ukraine)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"25" жовтня 2011 р.м. КиївК/9991/16239/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Костенка М.І.

Маринчак Н.Є.

Федорова М.О.

Шипуліної Т.М.

при секретарі судового засідання:Шкляр А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Луцької обєднаної державної податкової інспекції

на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2010 року

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 01 березня 2011 року

у справі № 2а-752/10/0370

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кромберг енд Шуберт Україна»

до Луцької обєднаної державної податкової інспекції

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 01 березня 2011 року, позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Кромберг енд Шуберт Україна» (далі позивач) до Луцької обєднаної державної податкової інспекції (далі відповідач) задоволено повністю. Скасовано податкові повідомлення-рішення № 0001212399/0 від 31 серпня 2009 року, № 0001212399/1 від 04 листопада 2009 року, № 0001212399/2 від 11 грудня 2009 року, № 0001212399/3 від 01 березня 2010 року. Стягнуто з Державного бюджету на користь ТОВ «Кромберг енд Шуберт Україна»10,20 грн. судового збору.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями у справі, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з підстав порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Волинського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2010 року, ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 01 березня 2011 року та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

В запереченні на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а постановлені у справі судові рішення без змін.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що працівниками Державної податкової адміністрації у Волинській області проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Кромберг енд Шуберт Україна»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2008 року по 31 березня 2009 року, за результатами якої складено акт № 305/2399/33537560 від 17 серпня 2009 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001212399/0 від 31 серпня 2009 року, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток в розмірі 2674436,91 грн. (891478,97 грн. основний платіж, 1782957,94 грн. штрафні (фінансові) санкції).

За результатами адміністративного оскарження скарги позивача залишено без задоволення, а зазначене податкове повідомлення-рішення без змін.

Також, прийнято податкові повідомлення-рішення № 0001212399/1 від 04 листопада 2009 року, № 0001212399/2 від 11 грудня 2009 року, № 0001212399/3 від 01 березня 2010 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем пункту 13.1 статті 13, пункту 18.1 статті 18 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі Закон № 334/94-ВР) у звязку з несплатою податку на доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України.

Крім того, судами встановлено, що внаслідок укладання впродовж 2005-2006 років ряду кредитних угод між позивачем та резидентом Австрії Компанією & Schubert Holding GmbH», ТОВ «Кромберг енд Шуберт Україна»сплачено на користь нерезидента відсотки по кредитах на загальну суму 17 829 579,46 грн.

Відповідно до довідок від 05 березня 2008 року та від 09 лютого 2009 року, виданих податковим органом м. Оберварт, підтверджено, що Компанія erg & Schubert Holding GmbH»дійсно є резидентом Австрії у розумінні договору про уникнення подвійного оподаткування між Україною та Австрією.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з того, що, скільки, нерезидентом надано належним чином оформлені довідки про свій резидентський статус, то у відповідача були відсутні підстави для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.

Однак, такий висновок судів попередніх інстанцій є передчасним, оскільки, відповідно до пункту 13.1 статті 13 Закону № 334/94-ВР будь-які доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях) оподатковуються у порядку і за ставками, визначеними цією статтею.

Згідно з пунктом 18.1 статті 18 Закону № 334/94-ВР якщо міжнародним договором, ратифікованим Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Законом, застосовуються норми міжнародного договору.

Пунктом 1 статті 4 Конвенції між Урядом України і Урядом Республіки Австрія про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи і на майно від 16 жовтня 1997 року, ратифікованої Законом України від 17 березня 1999 року № 500-XIV (далі Конвенція) визначено, що для цілей цієї Конвенції вираз «резидент однієї Договірної Держави»означає будь-яку особу, яка за законодавством цієї Держави підлягає оподаткуванню в ній на підставі місця її проживання, постійного місця перебування, місцезнаходження керівного органу, місця реєстрації або будь-якого іншого аналогічного критерію. Цей термін разом з тим не включає будь-яку особу, яка підлягає оподаткуванню в цій Державі, тільки якщо ця особа одержує доходи з джерел в цій Державі або стосовно майна, що в ній знаходиться.

Відповідно до статті 11 Конвенції проценти, що виникають в одній Договірній Державі і сплачуються резиденту другої Договірної Держави, будуть оподатковуватись у цій другій Державі. Однак такі проценти можуть також оподатковуватись у Договірній Державі, в якій вони виникають, і відповідно до законодавства цієї Держави, але якщо одержувач є фактичним власником процентів, податок, що стягується таким чином, не повинен перевищувати: a) 2 відсотки від валової суми процентів, що сплачуються: (i) у звязку з продажем у кредит будь-якого промислового, комерційного або наукового обладнання; (ii) у звязку з продажем або наданням у кредит будь-яких виробів чи послуг одним підприємством другому підприємству, або (ііі) за позиками будь-якого виду, що надаються банком або другою фінансовою установою; b) 5 відсотків від валової суми процентів в усіх інших випадках.

Пунктом «b»частини 1 статті 23 Конвенції визначено, що стосовно Австрії подвійне оподаткування усувається таким чином, що, якщо резидент Австрії одержує деякі види доходів, які згідно з положеннями статей 10, 11 і 12 можуть оподатковуватись в Україні, то Австрія дозволяє вирахування з податку на доход цього резидента суми, що дорівнює податку, сплаченому в Україні. Це вирахування, однак, не повинно перевищувати частину податку, підраховану до надання вирахування, яка відноситься до таких видів доходу, одержуваних в Україні.

За змістом частин 4, 5 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд повинен: визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; зясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів, і вжити заходів до своєчасного їх подання.

Предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить установити при ухваленні судового рішення.

Дійшовши висновку, що поданих сторонами доказів недостатньо для встановлення обставин справи, суд має право вжити передбачених законом заходів для витребування належних доказів із власної ініціативи.

Суди попередніх інстанцій, при розгляді справи, вищезазначені вимоги процесуального закону порушили, оскільки, не дослідили на підставі належних та допустимих доказів підстави оподаткування доходів нерезидента саме в Австрії, а не в Україні, з огляду на приписи пункту «b»статті 11 Конвенції.

Згідно з пунктом 4 Порядку звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України згідно з міжнародними договорами України про уникнення подвійного оподаткування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06 травня 2001 року № 470, (чинного на час виникнення спірних правовідносин; далі - Порядок) підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом з урахуванням особливостей, передбачених пунктами 5 і 6 цього Порядку, особі, яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір (далі довідка), а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором.

Пунктом 7 Порядку визначено, що особа, яка виплачує доходи нерезидентові, зобовязана у разі здійснення у звітному періоді (кварталі) виплат нерезидентам доходів із джерелом їх походження з України подавати органу державної податкової служби за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) звіт про виплачені доходи, утримані та перераховані до бюджету податки на доходи нерезидентів у терміни та за формою, встановленими Державною податковою адміністрацією.

В свою чергу, судами залишено поза увагою факт неподання позивачем до Луцької ОДПІ звітів про виплачені доходи, утримані та перераховані до бюджету податки на доходи нерезидентів за період з 01 січня 2008 року по 31 березня 2009 року.

Відповідно до частин 2, 3 статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а обґрунтованим ухвалене судом на підставі повно і всебічно зясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Отже, суд касаційної інстанції приходить до висновку, що судами попередніх інстанцій не виконано вимоги щодо обєктивності, всебічності та повноти розгляду справи.

В звязку з цим, відповідно до вимог статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України, судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи суду слід врахувати, що згідно з частиною 1 статті 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить установити при ухваленні судового рішення у справі.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Луцької обєднаної державної податкової інспекції задовольнити частково.

Скасувати постанову Волинського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2010 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 01 березня 2011 року.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

ГоловуючийРибченко А.О.

Судді Костенко М.І.

Маринчак Н.Є.

Федоров М.О.

Шипуліна Т.М.