Decision № 19159306, 10.11.2011, Commercial Court of Zhytomyr Oblast

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

_____________

_______________

* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "10" листопада 2011 р.Справа № 14/5007/78/11

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Костриця О.О.

за участю представників сторін

від позивача: ОСОБА_1. представник за дорученням

від відповідача: не з'явився

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ді-стар сервіс" (м. Житомир)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Віка" (м. Житомир)

про стягнення 60163,28 грн.

Позивачем пред'явлено позов про стягнення на його користь з відповідача 60163,28 грн., з яких: 52999,60 грн. основний борг, 1591,47 грн. 3% річних, 5572,21 грн. інфляційні витрати.

10.11.2011р. на адресу господарського суду Житомирської області від відповідача надійшла заява, в якій він просить суд розглянути дану справу за наявними в ній матеріалами, за відсутності уповноваженого представника відповідача.

Представник позивача в засіданні суду позовні вимоги підтримала в повному обсязі.

Відповідно до ст.75 ГПК України, справа розглядалась за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд,-

<Текст >

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається із матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "Ді-стар сервіс" (позивач у справі) поставило продукцію Товариству з обмеженою відповідальністю "Віка" (відповідач по справі) на загальну суму 69999,60грн., що підтверджується накладними №311 від 14.09.2010р., №366 від 15.10.2010р. та довіреностями №88 від 14.09.2010р., №120 від 15.10.2010р. (а.с.12-14,16), оригінали яких були оглянуті в судовому засіданні.

Слід також зазначити, що даний перелік накладних з сумами поставки був відображений в акті звірки взаєморозрахунків, підписаним уповноваженими предстаниками сторін та скріпленим печатками (а.с. 29).

Згідно ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 2 вказаної статті, основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-господарські зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Позивачем, з метою проведення розрахунків відповідачем за поставлену продукцію були виставлені рахунки-фактур №383 від 15.10.2010р., №328 від 14.09.2010р. (а.с.7-8).

Відповідач свої зобов'язання виконав частково, перерахувавши позивачу лише 17000,00 грн. (банківська виписка а.с.17), внаслідок чого, утворилась заборгованість перед позивачем за отриманий товар в сумі 52999,60 грн., що підтверджується також актом звірки взаєморозрахунків, підписаним уповноваженими предстаниками сторін та скріпленим печатками (а.с. 29).

Відповідно до ст.530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У відповідності з вищезазначеною статтею Цивільного кодексу України, позивач направив відповідачу претензію (а.с.10) про сплату боргу в розмір 52999,60 грн., яка була отримана останнім 26.09.2011р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.11)

Вищезазначена претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем становить 52999,60 грн., що підтверджується довідкою позивача (а.с.28), а також іншими матеріалами справи.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Згідно розрахунку позивача (а.с.18), сума 3% річних за період з 14.09.2010р. по 01.10.2011р. складає 1591,47 грн., сума інфляційних нарахувань за період з вересня 2010р. по серпень 2011р. - 5572,21 грн.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, позивач необгрунтовано пред'явив вимоги в частині стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних нарахувань за вказані вище періоди, оскільки не звернув уваги на той факт, що строк для виконання зобов'язання у відповідача настав лише 03.10.2011р. (з урахуванням семиденного строку на розгляд вимоги у відповідності до ст. 530 ЦК України).

За таких умов, в задоволенні позовних вимог в частині стягнення 1591,47 грн. 3% річних та 5572,21 грн. інфляційних нарахувань необхідно відмовити.

Згідно ч.1 ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Нормою ст. 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідач позов не оспорив, доказів сплати боргу суду не надав.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню на суму 52999,60 грн. основного боргу. В решті позову необхідно відмовити.

Судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.49,82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Віка", м.Житомир, вул.Котовського,6, кв.22, ідентифікаційний код 22044044 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ді-стар сервіс", 10001, м.Житомир, вул.Баранова, 77, ідентифікаційний код 32988978 - 52999,60 грн. основного боргу, 529,99 грн. витрат по сплаті державного мита, 207,90 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

3. В решті позову відмовити.

4. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Ді-стар сервіс", 10001, м.Житомир, вул.Баранова, 77, ідентифікаційний код 32988978, через управління Державного казначейства у Житомирській області, м.Житомир, бульвар Новий, 5 - 1098,37 грн., як зайво сплачене за платіжним дорученням №417 від 05.10.2011р. - державне мито.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі поданняапеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

СуддяКостриця О.О. Повне рішення складено: "11" листопада 2011 р.

<Текст >