№ 1912421, 14.07.2008, Commercial Court of the Autonomous Republic of Crimea

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 313

ПОСТАНОВА

Іменем України

14.07.2008

Справа №2-24/2720-2008А

За адміністративним позовом – Національного центру управління та випробувань космічних засобів, (97419 АР Крим, м. Євпаторія-19; ідентифікаційний номер 24507442)

До відповідача - Сакської об’єднаної державної податкової інспекції (АР Крим, м. Саки, вул.Курортна, 57)

Про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень

Суддя Г.Г.Колосова

При секретарі Новохацької І.П.

За участю представників:

Від позивача – Турін С.В., довіреність № 814/10 від 04.05.2006 р.

Від відповідача – Абсеметов З.Н., довіреність № 5/9/10-00 від 08.01.2008 р.

Обставини справи:

Позивач звернувся з позовом до суду про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень Сакської ОДПІ № 0000451502/0 від 14.02.2008 р. про застосування штрафних санкцій за порушення граничного терміну сплати податкового зобов’язання з ПДВ у сумі 6155,52грн. та № 0000461502/0 від 14.02.2008 р. про застосування штрафних санкцій за порушення граничного терміну сплати податкового зобов’язання з ПДВ у сумі 143,70 грн.

Відповідач проти позовних вимог заперечує за мотивами, викладеними у запереченні на позов.

Згідно з п. 6 Закону України “Про внесення змін до Кодексу адміністративного судочинства України” № 2953-ІV від 06.10.2005р., що набрав чинність 01.11.2005р., до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991р., вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні господарські суди за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ст.41 Кодексу Адміністративного судочинства України суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши представників сторін, суд, -

встановив:

Національний центр управління та випробувань космічних засобів зареєстрований як суб’єкт підприємницької діяльності - юридична особа рішенням Сакської райдержадміністрації АР Крим 10.02.1997р. та узятий на податковий облік у Сакській ОДПІ.

06.02.2008р. Сакська ОДПІ здійснила невиїзну документальну перевірку з питань своєчасності сплати погоджених сум податкових зобов’язань з ПДВ за серпень, грудень 2007р., про що складено акт № 165/15-02/24507442 (а.с.6).

На підставі цього акту Сакською ОДПІ прийняті податкові повідомлення–рішення від 14.02.2008р. № 0000451502/0 про застосування штрафних санкцій у розмірі 50% за порушення граничного строку сплати на 148 днів узгодженого податкового зобов’язання із податку на додану вартість у сумі 12311,04грн. та № 0000461502/0 від 14.02.2008 р. про застосування штрафних санкцій у розмірі 10 % за порушення граничного строку сплати на 21 день узгодженого податкового зобов’язання із податку на додану вартість у сумі 1437,00грн. (а.с.7-8).

У позовній заяві позивач просить визнати нечинними податкові повідомлення-рішення ОДПІ, оскільки вважає їх незаконними та такими, що не відповідають чинному законодавству.

Позовні вимоги позивача підлягають задоволенню за наступних підстав.

Підставою для винесення зазначених податкових повідомлень-рішень стало порушення позивачем п.п.5.3.1. п.5.3. ст. 5 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000р. №2181-III (Закон № 2181), що виразилось у несвоєчасній сплаті ПДВ, що відображено в акті перевірки.

Відповідно до пункту 4.1.1. статті 4 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” № 2181 від 21.12.2000 р., платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації.

Відповідно до пункту 5.1. статті 5 Закону № 2181, податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Підпункт 17.1.7. Закону передбачає, що у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф.

До позивача застосовані штрафні санкції за порушення граничних термінів сплати узгодженого податкового зобов’язання на підставі п.п.17.1.7 п.17.1 ст. 17 Закону України.

Згідно підпункту 17.1.7 пункту 17.1. статті 17 Закону №2181 у разі, коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах:

- при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу.;

- при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

- при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Платник податків сплачує один із зазначених у цьому підпункті штрафів відповідно до загального строку затримки незалежно від того, чи були застосовані штрафи, визначені у підпунктах 17.1.1-17.1.6 цього пункту, чи ні.

Як вбачається з наданих документів, а саме: податкових декларацій з ПДВ, а також платіжних доручень по сплаті ПДВ з вказанням номеру, дати, суми платежу, призначення платежу по кожному платіжному дорученню, відповідач, ігноруючи призначення платежу, яке вказано в платіжних дорученнях, зараховував суми податків не в рахунок погашення поточного платежу, а в рахунок попередніх платежів.

Таким чином, суд вважає, що матеріалами справи підтверджено, що позивач сплатив у повному обсязі та у встановлений строк ПДВ по розрахунках за липень 2007р. – 21.08.2007р. (граничний строк сплати – 30.08.2008 р.) , за листопад2007 р. – 27.12.2007 р. (граничний строк сплати – 04.01.2008 р.).

Але, відповідач без згоди з позивачем змінив призначення платежу на підставі підпункту 7.7 ст. 7 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

Тобто, не звертаючи уваги на призначення платежів в платіжних дорученнях, позивач зараховував платежі на погашення не поточних податкових зобов’язань, а податкового боргу, що виник раніше, тобто проводив облік надходження платежів у картці особового рахунку позивача з податку на додану вартість в порядку календарної черговості настання граничних строків сплати узгоджених зобов’язань.

Згідно пункту 30.1 статті 30 розділу IV Закону України “Про платіжні системи і переказ грошей в Україні” №2346-III від 05.04.2001 року (із внесеними змінами і доповненнями) переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок одержувача.

Відповідно до ст. 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. (ст. 22). Конституція України має вищу юридичну силу (ст. 8).

Згідно до ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов’язковість виконання яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Згідно до ч. 1 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Ст.. 1 першого протоколу до Конвенції про захист прав і основних свобод людини від 20.03.1952 р., ратифікованого Україною 17.07.1997 р., передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого права, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. В ч. 2 цієї ж статті зазначено, що попередні положення ніяким чином не обмежують права держави запроваджувати такі закони, які, на її думку, необхідні для здійснення контролю за використанням майна відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків або інших зборів чи штрафів. Отже, зі змісту ч. 2 ст. 1 першого протоколу до Конвенції про захист прав і основних свобод людини вбачається, що будь –які обмеження з використання юридичною особою власного майна, зокрема перерахування коштів, можливе лише за згодою такого платника податків або за рішенням суду.

Відповідно до п. 3 ст. 47 Господарського кодексу України передбачає, що держава гарантує недоторканість майна і забезпечує захист майнових прав підприємця.

Отже чинним законодавством також закріплено право власника вільно, за власною ініціативою та на свій розсуд володіти, користуватися та розпоряджатися належним йому майном та гарантії недоторканості майна з боку держави.

У відповідності до ст.. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування та їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставах, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно ст.. 13 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” посадові особи органів державної податкової служби зобов'язані дотримувати Конституції і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та повною мірою використовувати надані їм права.

Серед прав органів державної податкової служби, передбачених ст. 11 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” не має права самостійно, без згоди на то платника податків або відповідного рішення суду, визначати призначення платежу. Орган державної податкової служби має право лише вимагати від платників податків, діяльність яких перевіряється, усунення виявлених порушень податкового законодавства.

Відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

- на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

- з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

- обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають

- значення для прийняття рішення (вчинення дії);

- безсторонньо (неупереджено);

- добросовісно;

- розсудливо;

- з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

- пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

- з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

- своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Одним з принципів адміністративного судочинства, передбачених ст. 7 КАС України, є принцип законності, який відповідно до ст. 9 КАС України, полягає в наступному, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За такими обставинами, суд дійшов висновку, що Сакська ОДПІ діяла із значним перевищенням повноважень, передбачених Конституцією України та Законом України „Про державну податкову службу в Україні”, оскільки не вправі була самостійно, без узгодження з платником податків або відповідного рішення суду, визначати призначення платежу та перераховувати платежі за поточними зобовязаннями на погашення податкового боргу, що виник раніше.

Оскільки платник податків є власником своїх коштів, тобто має право вільно, на свій розсуд, володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном, у тому числі й визначати призначення платежів, суд вважає, що застосування положень п. 7.7 ст. 7 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” можливе лише за згодою платника податків.

Крім того, суд встановив непропорційність дій органів державної податкової служби, зокрема, недотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямована ця дія, оскільки дії відповідача спричинили штучне збільшення недоїмки зі штрафних санкцій за порушення граничного строку сплати податку на додану вартість.

Оскільки податковою інспекцією не було доведено, що позивач несвоєчасно сплатив суми узгодженого податкового зобов’язання, тому суд вважає безпідставним застосування до Національного центру управління та випробувань космічних засобів штрафних санкцій на підставі підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивач узгоджену суму податкового зобов’язання сплатив без порушень строків сплати, тому суми штрафних санкцій, які визначені у спірних податкових повідомленнях-рішеннях, застосовані до позивача неправомірно.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що позовні вимоги позивача підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати, понесені позивачем, підлягають стягненню на його користь у розмірі 3 грн. 40 коп. з Державного бюджету України на підставі ч. 1 ст. 94 КАС України.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Постанова складена у повному обсязі 18.07.2008року.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. ч.1 ст. 94, 98, 160-163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати нечинним податкове повідомлення-рішення Сакської об’єднаної державної податкової інспекції (АР Крим, м. Саки, вул. Курортна, 57) від 14.02.2008р. № 0000451502/0 про застосування до Національного центру управління та випробувань космічних засобів, (97419 АР Крим, м. Євпаторія-19; ідентифікаційний номер 24507442) штрафних санкцій у розмірі 6155,52 грн.

3. Визнати нечинним податкове повідомлення-рішення Сакської об’єднаної державної податкової інспекції (АР Крим, м. Саки, вул. Курортна, 57) від 14.02.2008р. № 0000461502/0 про застосування до Національного центру управління та випробувань космічних засобів, (97419 АР Крим, м. Євпаторія-19; ідентифікаційний номер 24507442) штрафних санкцій у розмірі 143,70 грн.

4. Стягнути з Державного бюджету України на користь Національного центру управління та випробувань космічних засобів, (97419 АР Крим, м. Євпаторія-19; ідентифікаційний номер 24507442) 3грн.40 коп. судових витрат.

У разі неподання заяви про апеляційне оскарження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення (у разі складання постанови у повному обсязі, відповідно до ст. 160 КАСУ - з дня складення у повному обсязі).

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження , апеляційна скарга не подана, постанова вступає в законну силу через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова може бути оскаржена в порядку і строки передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим Колосова Г.Г.