Court ruling № 19036331, 07.09.2011, Administrative Cassation Court of the Supreme Court (until 15.12.2027 - Higher Administrative Court of Ukraine)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

"07" вересня 2011 р. м. КиївК-22346/10

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

ГоловуючогоКонюшка К.В.

суддів:Бим М.Є.

Гончар Л.Я.

Сіроша М.В.

Харченка В.В.

при секретарі: Савченку А.В.

за участю представників:

позивача: Кирянової І.М., Чуйко Т.В.

відповідача: Єфанової Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Дружківка Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 11.11.2009 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду 11.05.2010 року

у справі № 2а-15000/09/0570

за позовомВідкритого акціонерного товариства «Дружківський машинобудівельний завод»

до Державної податкової інспекції у м. Дружківка Донецької області

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення

В С Т А Н О В И В :

У вересні 2009 року Відкрите акціонерне товариство «Дружківський машинобудівельний завод»звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м.Дружківка Донецької області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №0001191520/0 від 18.08.2009 року.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 11.11.2009 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду 11.05.2010 року, позовні вимоги задоволено у повному обсязі.

Не погоджуючись зі вказаними рішеннями судів попередніх інстанцій, Державна податкова інспекція у м. Дружківка Донецької області оскаржила їх в касаційному порядку.

У касаційній скарзі скаржник просить скасувати вказані судові акти з мотивів порушення названими судами норм матеріального права та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом було проведено документальну невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.03.2009 року по 31.03.2009 року, за результати якої складено Акт № 382/1520/00165669 від 06.08.2009 року (далі Акт перевірки).

На підставі Акта перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення рішення № 0001191520/0 від 18.08.2009 року про визначення суми податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 1716705,24 грн., у тому числі 1560641,13 грн. основного платежу та 156064,11 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Згідно з підпунктом 7.4.5. пункту 7.4. статті 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(далі - Закон України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР) не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту)

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, 01.09.2006 року між позивачем та ТОВ «Метал-Сіті»було укладено договір постачання № 001 дрмз. Відповідно до умов вказаного договору постачальник зобовязався передати в обумовлені строки покупцю товар, а покупець зобовязаний прийняти товар та оплатити за нього узгоджену суму. На виконання зазначеного договору позивачем було здійснено попередню оплату за товар, а постачальником у свою чергу було видано податкову накладну № 224 від 31.08.2007 року на суму 10914378,14 грн., у тому числі податок на додану вартість у розмірі 1819063,02 грн.

За посиланням податкового органу, у разі отримання податкової накладної №224 від 31.08.2007 року у серпні 2007 року позивачу податковий кредит слід було сформувати у цьому податковому періоді. Отже, якщо на дату виникнення права на формування податкового кредиту платник таким правом не скористався, вважається, що ним прийнято рішення не формувати такий податковий кредит з використанням зазначених сум податку.

Проте, колегія суддів Вищого адміністративного суду України зазначає про те, що законодавчо встановлений порядок формування податкового кредиту не передбачає його автоматичне виникнення за наслідками здійснення першої з подій у розумінні підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України від 03.04.1997 року №168/97-ВР. Така перша подія визначає виникнення обєктивного права, а не обовязку платника податку на формування податкового кредиту, реалізація якого є можливою у разі виконання певних умов.

Відповідно до Довідки № 205/2300/00165669 від 20.11.2008 року про результати виїзної документальної перевірки позивача щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з ТОВ «НК Метал-Сіті»за період з 01.07.2007 року по 30.09.2008 року, факту включення суми податку на додану вартість за податковою накладною № 224 від 31.08.2007 року до складу податкового кредиту в податкових деклараціях з податку на додану вартість за період з 01.07.2007 року по 30.09.2008 року не встановлено.

Згідно з приписами абзацу другого підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР у разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України зазначає про те, що у даному випадку включена позивачем до складу податкового кредиту за березень 2009 року сума податку на додану вартість підтверджена даними належним чином оформленої податкової накладної № 224 від 31.08.2007 року. Крім того, реальність вказаної господарської операції податковим органом не заперечувалася.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковий кредит за податковою накладною № 224 від 31.08.2007 року було сформовано наступним чином: у листопаді 2008 року на суму 10666,17 грн., у грудні 2008 року на суму 1 09667 грн., у січні 2009 року на суму 22449,84 грн., у лютому 2009 року на суму 224209,21 грн. та у березні 1560641,19 грн.

Суд касаційної інстанції погоджується з правильністю висновків судів попередніх інстанцій про те, що Законом України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР не встановлено відсутності у платника податку права на формування податкового кредиту на підставі однієї податкової накладної в декількох звітних періодах.

Доводи касаційної скарги не відповідають фактичним обставинам та спростовуються вище переліченими нормами права, у звязку з чим відсутні підстави для її задоволення та скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення.

Згідно з частиною 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Дружківка Донецької області залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 11.11.2009 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду 11.05.2010 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення і може бути переглянута Верховним Судом України у строк та у порядку, визначеними статтями 237 2391 КАС України.