Court ruling № 18952603, 18.10.2011, Kyiv Administrative Court of Appeal

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2-а-126/10 Головуючий у 1-й інстанції: Сташків В.Б.

Суддя-доповідач: Пилипенко О.Є.

У Х В А Л А

Іменем України

"18" жовтня 2011 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Пилипенко О.Є.,

суддів - Глущенко Я.Б. та Шелест С.Б.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Києві апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Ріпкинському районі Чернігівської області на постанову Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 21 жовтня 2010 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Ріпкинському районі Чернігівської області про визнання дій неправомірними та зобовязання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2010 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати неправомірними дії відповідача та зобовязати відповідача провести йому перерахунок його пенсії з урахуванням її підвищення та забезпечити виплату недоплаченої за 20092010 роки суми щомісячної державної соціальної допомоги за період з жовтня 2009 року по вересень 2010 року, та надалі виплачувати у встановленому Законом України «Про соціальний захист дітей війни»в розмірі 30 % прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність.

Ухвалою Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 18 жовтня 2010 року позовні вимоги в частині вимог за періоди з 01.10.2009 року по 31.12.2009 року, 01.01.2010 року по 10.04.2010 року включно залишено без розгляду.

Постановою Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 21 жовтня 2010 року вказаний адміністративний позов було задоволено.

Не погоджуючись із постановою суду від 21 жовтня 2010 року відповідач подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Свої вимоги обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було допущено неповне зясування обставин, що мають значення для справи, не довів ті обставини, які ним було встановлено під час розгляду справи, що у свою чергу стало причиною порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу відповідача - залишити без задоволення, а постанову без змін виходячи із наступного.

Згідно ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що позивач має право отримання підвищення до пенсії у розмірі, встановленому ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Колегія суддів погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Згідно ст. 6 вказаного Закону дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Розмір мінімальної пенсії за віком визначений у абз. 1 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», згідно якої мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.

Проте, відповідач всупереч ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»виплачував позивачу щомісячне підвищення до пенсії у меншому розмірі, який встановлений постановою КМ України «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян»№ 530 від 28 травня 2008 року.

Колегія суддів вважає дії відповідача щодо виплати позивачу підвищення до пенсії, як дитині війни, у розмірі, меншому ніж той, що встановлений ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»неправомірними, а висновок суду першої інстанції про необхідність задоволення позовних вимог законним і обґрунтованим.

Також Колегія суддів вважає за необхідне вказати на те, що будь-яким іншим законом, крім Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», мінімальний розмір пенсії не встановлений, у звязку з чим відсутні підстави не застосовувати для розрахунку підвищення пенсії, як дитині війни, розмір мінімальної пенсії за віком, встановлений абз. 1 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування».

При ухваленні оскаржуваної постанови судом першої інстанції судом було правомірно зобовязано відповідача врахувати, що частину підвищення по пенсії, як дитині війни, позивачу було виплачено раніше.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам та прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. За таких обставин колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу відповідача - залишити без задоволення, а Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 21 жовтня 2010 року без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Ріпкинському районі Чернігівської області залишити без задоволення, а постанову Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 21 жовтня 2010 року без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О.Є. Пилипенко

Судді Я.Б. Глущенко

С.Б. Шелест