Court ruling № 18833932, 26.10.2011, Pecherskyi District Court of Kyiv City

Справа № 2-4718/11

У х в а л а

26 жовтня 2011 року Суддя Печерського районного суду м. Києва Кирилюк І. В. , перевіривши позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся до суду з вказаним позовом до ОСОБА_2 (далі відповідач), в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача борг за договором безпроцентної позики із урахуванням встановленого індексу інфляції у сумі 31958,27 грн., штраф у сумі 3174,40 грн. та три відсотки річних з простроченої суми за весь період прострочення у сумі 163,72 грн., - а всього 35296,39 грн.; стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати.

Розглянувши позовну заяву ОСОБА_1, суд встановив наступне.

Відповідно до ст. 119 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України), позовна заява подається в письмовій формі. До позовної заяви не додано належних доказів на підтвердження сплати судового збору та оплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Згідно ч. 2 ст. 79 ЦПК України, розмір судового збору, порядок його сплати і звільнення від сплати встановлюється законом.

Відповідно до п. 5 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України, до набрання чинності законом, який регулює порядок сплати і розміри судового збору, судовий збір при зверненні до суду сплачується у порядку і розмірах, встановлених законодавством для державного мита.

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що при вирішенні питання про сплату чи стягнення державного мита в дохід державного бюджету України слід керуватись, зокрема, Декретом Кабінету Міністрів України «Про державне мито» зі змінами і доповненнями (далі - Декрет) та Інструкцією про порядок обчислення та справляння державного мита, затвердженою наказом Головної державної податкової інспекції України від 22.04.1993 року № 15 (далі - Інструкція).

Згідно пп. «а» п. 1 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» (далі Декрет), ставка державного мита із позовних заяв становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 3 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

При цьому, суд розяснює, що неоподатковуваний мінімум доходів громадян визначений п. 22.5 ст. 22 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» розміром у 17 гривень та застосовується при посиланнях на неоподаткований мінімум доходів громадян в законах або інших нормативно-правових актах.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 80 ЦПК України, у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується.

Як зазначено у позовній заяві, ціна позову становить 35296,39 грн.

За таких обставин, позивач при зверненні з позовом повинен був сплатити 352,96 грн. судового збору.

Пунктом 12 Інструкції передбачено, що відповідно до статті 6 Декрету «Про державне мито» державне мито сплачується за місцем розгляду та оформлення документів і зараховується до бюджетів місцевого самоврядування (в іноземній валюті мито сплачується через уповноважені на це банки).

Отже, при зверненні з позовом до Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 повинен був сплатити судовий збір за наступними реквізитами: одержувач: ВДК у Печерському районі м. Києва; код 26077922, банк одержувача: ГУ ДК України в м. Києві, МФО 820019, рахунок № 31411537700007.

Однак, як вбачається з доданої до позовної заяви квитанції судовий збір сплачено позивачем на інші реквізити.

Таким чином, позивачем до позовної заяви не додано належних доказів на підтвердження сплати судового збору.

Відповідно до п. 2 ст. 81 ЦПК України, розмір та порядок оплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи залежно від категорії справ встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Розміри витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних та господарських справ, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 р. № 1258, згідно якої із справ позовного провадження з розгляду спору майнового характерусума витрат становить 120,00 грн.

Згідно п. 11 Постанови Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 р. № 1258, з метою перерахування коштів для оплати витрат у графі платіжного доручення "Призначення платежу" зазначається "Інформаційно-технічне забезпечення судового процесу", а також найменування суду, до якого особа звертається з позовною заявою, скаргою, заявою про відкриття окремого провадження у справі, клопотанням про видачу дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду або про визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню.

Однак, в квитанції № 28 від 15.10.2011 року, яку додано позивачем до позовної заяви на підтвердження оплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи не зазначено найменування суду, до якого особа звертається з позовною заявою.

Крім того, при зверненні до Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 повинен був сплатити судовий збір за наступними реквізитами: одержувач: ВДК у Печерському районі м. Києва; код 26077922, банк одержувача: ГУ ДК України в м. Києві, МФО 820019, рахунок № 31216259700007.

Проте, позивач сплатив кошти на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи на інші реквізити. Тобто, ОСОБА_1 до позовної заяви не додано належних доказів на підтвердження оплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Відповідно до ст. 121 Цивільного процесуального кодексу України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог викладених у статтях 119 і 120 ЦПК України, або не сплачено судовий збір чи не оплачено витрати на інформаційнотехнічне забезпечення розгляду справи, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху.

Аналізуючи викладене, позовну заяву ОСОБА_1 слід залишити без руху та надати позивачеві строк для усунення виявлених судом недоліків.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 119, 121 Цивільного процесуального кодексу України, -

У Х В А Л И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу залишити без руху та надати строк для усунення недоліків. Розяснити позивачеві право протягом пяти днів з дня отримання ухвали усунути виявлені недоліки, шляхом подання заяви з додержанням вимог встановлених ст. ст. 119, 120 ЦПК України.

Якщо у встановлений строк виявлені недоліки не будуть усунуті, заява буде вважатись неподаною та повернута заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя:І. В. Кирилюк