№ 186557, 12.10.2006, Commercial Court of Donetsk Oblast

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.10.06 р. Справа № 41/208а

м. Донецьк, вул. Артема, 157 к. 223

Суддя господарського суду Донецької області Гончаров С.А.

при секретарі судового засідання Медведєвій Т.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю „Всеукраїнська управляюча компанія”, м. Донецьк

до відповідача: Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька

про визнання частково недійсним рішення про застосування штрафних санкцій

№ 0002452343/0 від 05.07.2006р.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „Всеукраїнська управляюча компанія” звернувся до суду з позовною заявою до відповідача, Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька, про скасування частини Б) п.п 3.3.8 акту №855-22-0-33340559 від 03.07.06р. та зобов’язання відповідача зменшити загальну суму перевищення залишку готівки в касі на 1069грн., що зазначена п. 2 Розділу „Висновок” 4 акта перевірки; скасування рішення про застосування штрафних санкцій №0000452343/0 від 05.07.06р., зобов’язання відповідача виключити суму штрафних санкцій у розмірі 2138грн та зобов’язання винести нове рішення про застосування штрафних санкцій

Ухвалою по справі від 02.08.2006р. було відкрито провадження в адміністративній справі №41/112а та провадження по справі відбувалось за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на безпідставність висновків відповідача про порушення ним норм, якими врегульований обіг готівки в Україні, оскільки перебуваючи у службовому відрядженні начальник юридичного відділу здійснив витрати власних коштів в майнових інтересах позивача, такі витрати є цілком виправданими, а такі правовідносини регулюються ч1. ст.. 1160, ст.. 1159 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 121 Кодексу законів про працю.

Позивач стверджує, що наявні правовідносини є відносинами між фізичною особою в інтересах юридичної особи і не належать до сфери регулювання касової дисципліни встановленої положенням “Про ведення касових операцій у національній валюті України”.

Позивач в обґрунтування своїх вимог посилається також на лист НБУ від 29.09.2005р. “Щодо відшкодування працівникам витрат на придбання товарів у власність підприємства”.

Заявою від 04.10.2006р. позивач змінив позовні вимоги та просить суд визнати недійсним Рішення про застосування штрафних санкцій № 0002452343/0 від 05.07.2006р. в частині покладання на позивача обов’язків щодо сплати суми штрафних фінансових санкцій у розмірі 2138,00 грн. Підстави позовних вимог позивачем не змінювались.

Відповідач вимоги заперечив, посилаючись на їх безпідставність та необґрунтованість через встановлення в ході перевірки порушень законодавства, що викладено у наданих відповідачем запереченнях.

Зокрема, відповідач наполягає на тому, що позивачем порушено розділ 2 п. 2.3. Постанови НБУ № 637 від 15,12,2004 р., а саме трьома платіжними документами протягом одного дня проведено розрахунки з одним підприємством на загальну суму 11374 грн., що перевищує встановлену НБУ для таких розрахунків граничну суму в розмірі 10000 грн.

В ході розгляду спору сторонами визнані факти прийняття відповідачем рішення № 0002452343/0 від 05.07.2006р., здійснення розрахунків працівником позивача саме у службовому відрядженні, а також той факт, що порушення визначено відповідачем саме як проведення працівником позивача готівкових розрахунків 07.09.2005р. у розмірі, що перевищує 10000 грн. та сума застосованого штрафу від цього порушення становить 2138,00 грн.

Позивачем у судовому засіданні пояснено, що у його заяві від 04.10.2006р. наявна описка та фактично ним вимагається до визнання частково недійсним прийняте відповідачем рішення № 0002452343/0 від 05.07.2006р.

Відповідачем у судовому засіданні пояснено, що подальше відшкодування позивачем витрат своєму працівнику не стало підставою для висновків про порушення позивачем порядку обігу готівки.

У судовому засіданні судом досліджені надані сторонами документи: акт № 855-22-0-33340559 від 03.07.2006р.; рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від № 0002452343/0 від 05.07.2006р.; квитанції № 7, 9. 11 від 07.09.2005р., наказ № 032 ОД від 06.09.2005р., авансовий звіт від 08.09.2005р.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши заперечення та пояснення сторін, суд встановив наступне:

В період з 05.06.2006р. по 23.07.2006р. відповідачем була проведена планова виїзна документальна перевірка позивача з питань дотримання ним вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2005р. по 31.03.2006р., наслідки якої викладені у акті № 855-22-0-33340559 від 03.07.2006р. (надалі - акт перевірки).

Актом перевірки (п. 3.3.8 Б) стор. 27-28) зафіксовано встановлення випадків, коли сума розрахунків з одним суб’єктом підприємницької діяльності перевищує 10000 грн. Так, встановлено, що працівник позивача провів розрахунок за готівкові кошти з підприємством “Українська асоціація інноваційного бізнесу” за розрахунковими документами (квитанціями № 7, 9, 11 від 07.09.2004р.) в загальній сумі 11374 грн.

Внаслідок таких обставин, відповідачем зроблений висновок про порушення позивачем п. 2.3. “Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні”, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 р. N 637, тобто, встановлено перевищення граничної суми розрахунків з одним суб’єктом підприємницької діяльності на 1374 грн. Ця сума була розрахунково додана до залишків в касі та з урахуванням встановленого ліміту (305 грн.) встановлено перевищення залишку готівки в касі в сумі 1069 грн. за 07.09.2005р.

На підставі наведених висновків акту перевірки, відповідачем було складено та направлено позивачу рішення № 0002452343/0 від 05.07.2006р., яким до позивача застосовані фінансові санкції в розмірі 5376 грн.

Позивачем зазначене рішення оспорюється в частині, а саме в сумі штрафу 2138,00 грн., яка (як визнано сторонами та випливає з акту перевірки та пояснень відповідача) визначена як двократний розмір сум виявленої понадлімітної готівки за 07.09.2005р.

Підставами прийняття рішення у спірній частині визначені п. 2.3. “Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні” та абзац 2 ч. 1 ст. 1 Указу Президента України “Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки”.

Відповідач вважає наявним порушення позивачем саме п. 2.3. “Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні”, оскільки вважає, що цією нормою регулюються спірні відносини щодо проведення розрахунків готівкою, які позивачем порушені та за що наведеним Указом Президента України передбачені санкції у вигляді штрафу.

Суд не погоджується з такими твердженнями відповідача з огляду на наступне.

Абзацом 1 ст. 1 Указу Президента України “Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки” установлено застосування фінансових санкцій у вигляді штрафу у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України.

Повноваження Національного банку України щодо організації готівкового грошового обігу визначені статтею 33 Закону України “Про Національний банк України”, а саме 1) виготовлення та зберігання банкнот і монет; 2) створення резервних фондів банкнот і монет; 3) встановлення номіналів, систем захисту, платіжних ознак та дизайну грошових знаків; 4) встановлення порядку заміни пошкоджених банкнот і монет; 5) встановлення правил випуску в обіг, зберігання, перевезення, вилучення та інкасації готівки; 6) визначення порядку ведення касових операцій для банків, інших фінансових установ, підприємств і організацій; 7) визначення вимог стосовно технічного стану і організації охорони приміщень банківських установ. Наведений перелік є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.

Таким чином, відповідно до наведених повноважень, регулювання обігу готівки у національній валюті, шляхом встановлення відповідних норм підлягає не весь готівковий обіг у державі, а, зокрема, визначення порядку ведення касових операцій для підприємств і організацій. Суд враховує, що поняття “готівковий грошовий обіг”, є більш широким поняттям ніж поняття “касова операція” при цьому, готівковий обіг, включає у себе касові операції, як складову частину.

На підставі наведених приписів Закону України “Про Національний банк України” Національним банком України прийняте “Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні” (затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 р. N 637), преамбулою якого прямо встановлено, що воно розроблено відповідно до статті 33 Закону України "Про Національний банк України", визначає порядок ведення касових операцій у національній валюті України підприємствами (підприємцями), а також окремі питання організації банками роботи з готівкою.

Таким чином, предметом регулювання наведеною постановою є не весь готівковий обіг, а знов таки (стосовно вимог до підприємств та підприємців), виключно порядок ведення касових операцій у національній валюті України.

Відповідно до п. 1.2. зазначеного Положення, касові операції - операції підприємств (підприємців) між собою та з фізичними особами, що пов'язані з прийманням і видачею готівки під час проведення розрахунків через касу з відображенням цих операцій у відповідних книгах обліку.

Як вбачається з акту перевірки (стор. 27-28 п. Б)) в ході перевірки рух коштів у спірній сумі 11374 грн. за 07.09.2005р. відповідачем не встановлений. Відповідачем пояснено суду, що видачі готівки у зазначеній сумі не відбувалось, співробітником позивача готівковий розрахунок проведений за рахунок власних коштів.

Така обставина також підтверджена представником позивача у судовому засіданні, а крім того, таке доводиться дослідженим у судовому засіданні авансовим звітом Яновського П.В. від 08.09.2006р., відповідно до якого отримані на відрядження суми складають 0,00 грн., витрачені 11756,74 грн.

З огляду на викладене, суд доходить висновку, що спірні розрахунки не пов'язані з прийманням і видачею готівки під час проведення розрахунків через касу, відображення цих операцій у відповідних книгах обліку за 07.09.2005р. не відбувалось, тому така операція не є касовою операцією у розумінні Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні і не входить до сфери його регулювання.

Суд погоджується з твердженнями позивача про те, що питання стосовно придбання працівниками у власність підприємства товарів за власні готівкові кошти з подальшим відшкодуванням їм витраченої готівки, та правомірність використання власних готівкових коштів працівниками підприємств для вирішення виробничих (господарських) питань регулюється, зокрема, вимогами статей 1159 і 1160 Цивільного кодексу України, статтею 121 Кодексу законів про працю України, Законом України "Про податок з доходів фізичних осіб", а не вимогами Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, Ці питання виходять за межі компетенції Національного банку України, встановленої Законом України “Про Національний банк України”.

За таких обставин, безпідставні висновки відповідача про порушення саме вимог Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні та, як наслідок, застосування до позивача санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, на підставі Указу Президента України “Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки”.

Таким чином, вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст. 33 Закону України "Про Національний банк України", ч1. ст.. 1160, ст.. 1159 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 121 Кодексу законів про працю, п. 1 Указу Президента України “Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки”, преамбулою, п. п. 1.2. 2.3., Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 р. N 637, ст.ст. 2, 17-20, 69-72, 86, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Всеукраїнська управляюча компанія” до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька про визнання частково недійсним рішення про застосування штрафних санкцій № 0002452343/0 від 05.07.2006р. в частині покладання на позивача обов’язків щодо сплати суми штрафних фінансових санкцій у розмірі 2138,00 грн. - задовольнити.

Визнати недійсним рішення Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька № 0002452343/0 від 05.07.2006р. в частині застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю „Всеукраїнська управляюча компанія” штрафних санкцій у розмірі 2138,00 грн.

Присудити Товариству з обмеженою відповідальністю „Всеукраїнська управляюча компанія” з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 3,40 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення десятиденного строку на подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня складання постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя Гончаров С.А.

Постанову складено в повному обсязі 13.10.2006р.

Вик. Медведєва Т.О.

Надруковано 3 прим.

Позивачу - 1прим.

Відповідачу - 1 прим.

У справу - 1 прим.