Decision № 18507853, 20.09.2011, Commercial Court of Kharkiv Oblast

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" вересня 2011 р. Справа № 5023/6300/11

вх. № 6300/11

Суддя господарського суду Савченко А.А.

при секретарі судовогозасідання Тімарєва Т.М.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1 дов. №01-62юр/8925 від 11.11.2010 року

відповідача - ОСОБА_2 дов. №1 від 04.01.2011 року

3-ї особи - ОСОБА_3 дов. №591 від 15.09.2011 року 3-ї особи <Текст >відповідача - <Текст >3-ї особи <Текст >

розглянувши справу за позовом АК "Харківобленерго" м. Харків 3-я особа <Текст >

до Квартирно-експлуатаційний відділ м. Харкова МОУ, м. Харків

3-я особа Військова частина А-1215, м.Харків

про стягнення 4674,10грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 1127,94грн. ПДВ на 3% річних та 3546,16грн. ПДВ на індекс інфляції за договором № 11058 про постачання електричної енергії, укладеним між АК "Харківобленерго" та ВЧ А-1215 (3-ю особою) 25.04.2005р. Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач не виконав належним чином свої зобовязання за договором, внаслідок чого виникла заборгованість, яка до цього часу не сплачена.

В судовому засіданні представник позивача підтримує пред*явлені вимоги, просить задовольнити позов.

Представник відповідача проти пред*явлених вимог заперечує з підстав, викладених у запереченнях на позов, поданих до суду 20.09.2011р.

Представник 3-ї особи в судовому засіданні проти позову заперечує.

Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, якими зазначено, що до суду подано усі необхідні докази, вважає необхідним в позові відмовити з наступних підстав.

Відповідно до ст. 185 пп. а, пп. б Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України.

У відповідності до ст. 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін. До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг. У разі якщо постачання товарів/послуг здійснюється за регульованими цінами (тарифами), база оподаткування визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за такими цінами (тарифами).

Договірна (контрактна) вартість електроенергії, яку позивач постачає споживачам, визначається регульованими цінами, які встановлює НКРЕ України у вигляді тарифу. Відповідно до цих цін позивач сплачує ПДВ до бюджету.

Включення до складу договірної (контрактної) вартості з метою оподаткування податком на додану вартість інших сум, чинним податковим законодавством України не передбачено.

Інфляційні та 3% річних, нарахування яких передбачено ст. 625 ЦК України, не входять до складу договірної (контрактної) вартості товарів і не є оплатою продажу будь-якої послуги, а тому вказані суми індексу інфляції та 3% річних від простроченої суми заборгованості не є обєктом оподаткування податком на додану вартість у відповідності до чинного законодавства України.

У відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на виконання кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Суд вважає необхідним зазначити, що передбачені вищевказаною статтею 3% річних та інфляційні є самостійним засобом захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов'язань, оскільки за своєю правовою природою передбачені законом забезпечення не відносяться до неустойки (штрафу, пені), не є штрафними санкціями за невиконання або неналежне виконання грошового зобовязання, а є певною компенсацією знецінення грошових коштів внаслідок прострочення оплати боргу.

Інфляційні та 3% річних не є мірою відповідальності, тому не можуть бути розцінені як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), у зв'язку з чим відсутні будь-які підстави для збільшення бази для оподаткування ПДВ.

Крім того, суд вважає необхідним зазначити, що нарахування індексу інфляції за весь період прострочення виконання боржником грошових зобов'язань та 3% річних від простроченої суми заборгованості проводиться позивачем виходячи від суми боргу за відпущену електричну енергію з податком на додану вартість, в той час як відповідно до положень ст. 193 Податкового кодексу України податок становить 17 відсотків бази оподаткування, визначеної статтею 185 цього кодексу, та додається до ціни товарів (робіт, послуг).

З урахуванням вищевикладеного інфляційні та 3% річних, передбачені ст.625 ЦК України, пов'язані лише з компенсацією кредитору знецінених грошових коштів, а тому не входять до складу договірної (контрактної) вартості товарів, та не є оплатою продажу будь-якої послуги, тобто не пов'язані з продажем товарів (робіт, послуг), у розумінні Закону суми індексу інфляції та 3% річних від простроченої суми заборгованості не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість у відповідності до чинного законодавства України.

Враховуючи викладене, позовні вимоги про стягнення з відповідача 1127,94грн. ПДВ на 3% річних та 3546,16грн. ПДВ на індекс інфляції не підлягають задоволенню.

У відповідності із ст.49 ГПК України суд вважає необхідним витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покласти на позивача.

Керуючись статтями 1, 12, 47, 49, 82-85 ГПК України, -

<Текст >

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Суддя (підпис< Текст >Савченко А.А.

Повне рішення складено 22.09.2011 року.