Decision № 1848137, 08.07.2008, Commercial Court of Volyn Oblast

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

від "08" липня 2008 р. по справі № 6/76-38

Господарський суд Волинської області під головуванням судді – заступника голови господарського суду Пахолюк В.А., розглянувши справу за позовом Дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»

До Володимир-Волинського підприємства теплових мереж «Володимир-Волинськтеплокомуненерго»

Про стягнення 659 893,42 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Левицька М.І. –представник, дов.№201/10 від 29.12.07 р.

від відповідача: Будневський Г.М. –директор; Будневський А.Г. –юрисконсульт, дов. №85 від 24.01.08 р.; Боровець М.А. –представник, дов. №415 від 06.05.08 р.

Згідно ст.20 ГПК України сторонам було роз’яснено право відводу судді. Відводу судді не було заявлено. Сторонам роз’яснено права та обов’язки згідно ст.22 ГПК України.

З 07.07.08 р. по 08.07.08 р. в судовому засіданні за згодою сторін була оголошена перерва.

Суть спору:

Позивач просить стягнути з відповідача 659 893, 42 грн., в т.ч. 442 440,98 грн. боргу, 42 521, 20 грн. пені, 147 291, 05 грн. індексу інфляції, 27 640, 19 грн. –3% річних.

В обгрунтування зазначених вимог посилається на договір постачання природного газу для вироблення теплової енергії для потреб населення, бюджетних установ та організацій за №06/05-2234 ТЕ-2 від 30.12.2005 р., додаткові угоди до нього за №1 від 15.03.06 р., №2 від 22.05.06 р., №3 від 16.06.06 р., №4 від 29.06.06 р., №5 від 13.10.06 р., акти передачі –приймання природного газу від 31.01.06 р., 28.02.06 р., 28.02.06 р., 31.03.06 р., 30.04.06 р., 31.05.06 р., за червень 2006 р., липень 2006 р., від 31.08.06 р., від 31.10.06 р., від 30.11.06 р., від 31.12.06 р.

Відповідач у відзиву на позовну заяву та в судовому засіданні проти боргу не заперечує. Несвоєчасні розрахунки пояснює тяжким фінансовим станом підприємства, несвоєчасним поверненням підприємству бюджетом пільг та субвенцій, що надавались споживачам –фізичним особам. Посилаючись на збитки підприємства за 1 квартал 2008 р. в сумі 606 тис. грн. просить не стягувати штрафних санкцій.

Розглянувши наявні матеріали по справі та заслухавши уповноважених представників сторін, судом встановлено наступне.

30.12.2005 р. між ДК «Газ України»НАК «Нафтогаз України»та Володимир-Волинським підприємством теплових мереж «Володимир-Волинськтеплокомуненерго»був укладений договір №06/05-2234 ТЕ-2 на постачання природного газу для вироблення теплової енергії для потреб населення, бюджетних установ та організацій.

Згідно з п.1.1. договору Постачальник ДК «Газ України»зобов’язувався передати природний газ, а Володимир-Волинське підприємство теплових мереж «Володимир-Волинськтеплокомуненерго»повинно прийняти та оплатити поставлений природний газ.

Сторонами було обумовлено (п.6.1. договору), що оплата природного газу проводиться відповідачем грошовими коштами за фактично спожитий газ на підставі актів приймання –передачі газу до 10 числа наступного за місяцем поставки газу.

Факт поставки газу підтверджується Актами передачі – приймання від 31.01.06 р., від 28.02.06 р., від 28.02.06 р., від 31.03.06 р., за червень 2006 р., липень 2006 р., від 31.08.06 р., від 31.10.06 р., від 30.11.06 р., від 31.12.06 р.

Відповідно до ст. 144 Господарського кодексу України, ст. 11 Цивільного кодексу України обов’язки суб’єктів господарювання виникають з угод, передбачених Законом, а також з угод, непередбачених Законом, але таких, які йому не суперечать.

Як встановлено, між сторонами цивільні права та обов’язки виникли на підставі договору №06/05-2234 ТЕ-2 від 30.12.2005 р., що за правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов’язання має виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог цього кодексу.

Відповідно до ст. 546, 548 Цивільного кодексу виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, якщо це становлено договором або законом.

Згідно п.7.2. договору в разі неоплати або несвоєчасної оплати у строки, зазначені у п.6.1. даного Договору, відповідач зобов’язувався сплатити на користь Постачальника, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.

Крім того, згідно вимог ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку позивача заборгованість в сумі 442 440, 98 грн., пеня з 14.11.07 р. по 14.05.08 р.(за 182 дні) в сумі 42 521, 20 грн., заборгованість з урахуванням індексу інфляції в сумі 147 291, 05 грн. за лютий 2006 р. –квітень 2008 р. та 3% річні в сумі 27 640, 19 грн. за період з 11.02.06 р. по 14.05.08 р. підставні і підлягають до стягнення.

Однак, враховуючи критичний фінансовий стан відповідача, що виник в результаті несвоєчасного повернення підприємству бюджетом пільг та субвенцій, що надавались споживачам –фізичним особам, що підтверджується копією фінансового звіту і балансу за 1 квартал 2008 р., копією фінансового звіту і балансу за 2006 р., копією розрахунку заборгованості минулих 2000-2004 років з різниці в тарифах, господарський суд вважає за можливе, як виняткову обставину нараховану позивачем пеню зменшити, стягнувши її в розмірі 10 відсотків від нарахованої суми в розмірі 4 252, 12 грн.

Оскільки спір до розгляду суду доведено з вини відповідача, то судові витрати слід покласти на нього.

Господарський суд, керуючись ст.ст. 11, 526, 546, 548, 625, 712 Цивільного кодексу України, ст. 144 Господарського кодексу України, cт. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, -

в и р і ш и в :

1. Позов задовольнити частково в сумі 621 624, 34 грн.

2.Стягнути з Володимир-Волинського підприємства теплових мереж «Володимир-Волинськтеплокомуненерго» (44700, Волинська обл., м. Володимир-Волинський, вул. Сагайдачного,19, р.№26001004142001 в Луцькій філії АТ «Укрінбанк», МФО 303343, код ЄДРПОУ 05384488) на користь

Дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, р. №260083013814 в ГОУ ПІБ України, МФО 300012, код ЄДРПОУ 31301827) 621 624, 34 грн., в т.ч. 442 440, 98 грн. боргу, 4 252, 12 грн. пені, 147 291, 05 грн. індексу інфляції, 27 640, 19 грн. –3% річних та 6 598, 94 грн. в повернення витрат по оплаті державного мита, 118, 00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В позові на суму 38 269, 08 грн. відмовити.

Заступник голови

господарського суду ,суддя Пахолюк В.А.