Decision № 18475053, 23.09.2011, Commercial Court of Kyiv

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 1/23223.09.11 За позовом Публічного акціонерного товариства «А.Е.С. Київобленерго»

До Відкритого акціонерного товариства «Гідромеханізація»

Простягнення 25839,40 грн.

Суддя Мельник В.І.

Представники:

від позивачаОСОБА_1, довіреність № 79 від 11.05.2011

від відповідача ОСОБА_2, довіреність № б/н від 21.09.2011

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство «А.Е.С. Київобленерго»(далі позивач) подало на розгляд Господарського суду міста Києва позов до Відкритого акціонерного товариства «Гідромеханізація»(далі - відповідач) про стягнення 25839,40 грн.

Позовні вимоги позивача мотивовані тим, що відповідачем не виконуються умови договору № 500386 від 27.05.2011р.

Ухвалою суду від 29.08.2011р. порушено провадження у справі № 1/232 та призначено розгляд на 23.09.2011 р.

23.09.2011р. представник позивача у судовому засіданні підтримав свої позовні вимоги у повному обсязі, надав документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі та пояснення по суті спору.

Представник відповідача проти позову заперечив частково, надав відзив на позов.

Суд дійшов висновку про розгляд справи по суті спору.

Згідно ст.87 Господарського процесуального кодексу України повне рішення та ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді.

Розглянувши подані документи та матеріали, заслухавши пояснення позивача та відповідача, зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між позивачем та відповідачем було укладено договір на постачання електричної енергії від 23.07.2002р. № 1034, на підставі якого позивач зобовязався поставити електричну енергію у відповідності до умов договору, а відповідач своєчасно проводити сплату за електричну енергію.

У відповідності до п.6 договору відповідач зобовязаний оплачувати позивачу вартість електричної енергії згідно з діючими тарифами відповідно до тарифних груп та класів напруги.

Починаючи з листопада 2008 року відповідач повинен припинив сплачувати позивачу по виставленим рахункам за спожиту електроенергію.

Відповідно до п.6.2 договору оплата платіжних документів здійснюється відповідачем в 10-ти денний термін після дати, зазначеної в платіжному документі.

Заборгованість у відповідача перед позивачем утворилась за період з 18.11.2008 по 09.06.2011 року. на суму 13692,62 грн. за використання електричної енергії та 3375,72 грн. за реактивну енергію.

Згідно п.6.3 договору при відсутності оплати за електроенергію, яка спожита за розрахунковий період обумовлений договором, нараховується пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на дату виникнення боргу.

В своїй позовній заяві позивач просив суд стягнути з відповідача 25839,40 грн. боргу, а саме: 13692,62 грн. боргу за використання електричної енергії, 3375,72 грн. боргу за реактивну енергію, 8771,06 грн. пені та судові витрати.

Згідно з вимогами ст.ст. 525, 526, 530, 629, 712 ЦК України зобовязання повинні виконуватись належним чином відповідно до договору; замовник зобовязується прийняти та оплатити надані послуги; одностороння відмова від виконання зобовязання не допускається.

Укладений між сторонами договір за своєю юридичною природою є договором постачання енергетичними мережами.

Відповідно до п.1 ст.712 ЦК України, за договором поставки постачальник, який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк товар у власність покупця, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п.2 ст.712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обовязковим для виконання.

Відповідно до ч. 2 ст.193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 173 ГК України, один субєкт господарського зобовязання повинен вчинити певну дію на користь іншого субєкта, а інший субєкт має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

23.09.2011 відповідач проти позову в частині нарахування пені заперечив.

Суд перевіривши розрахунок позивача в частині нарахування пені не погоджується з ним, та вважає, що пеня підлягає перерахунку з наступних підстав.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобовязання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобовязання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовані Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань”, положеннями якого встановлено, що за прострочку платежу, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1 Закону). Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За таких обставин, враховуючи передбачений умовами договору розмір штрафних санкцій, який перевищує розмір встановлений законом, стягненню в примусовому порядку підлягає сума обмежена законодавством, в свою чергу умови договору зокрема в частині сплати штрафних санкцій у більшому розмірі є обовязковими для сторін та можуть бути виконані в добровільному порядку.

Вказана позиція викладена також в Інформаційному листі Вищого господарського суду України № 01-8/211 від 07.04.2008р. “Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України” у п. 49 якого зазначено, що положення Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" не встановлюють обмежень щодо визначення розміру пені, а передбачають обмеження розміру пені, що підлягає стягненню.

В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

Умовами договору, зокрема п. 6.3 визначено розмір пені (як штрафної санкції), який за кожний день прострочення становить подвійну облікову ставку на дату виникнення боргу, та жодним чином не встановлено строку її нарахування.

Сума пені, що підлягає стягненню з відповідача за розрахунком суду складає 3686,76грн. (розрахунок виконано по формулі: (17068,34 грн. Х 12% Х 180 днів)

100

, розмір подвійної облікової ставки НБУ за обліковою ставкою 12% встановлено Постановою НБУ № 107 від 21.04.2008р., листом НБУ від 16.02.2009р. № 14-011/778-2395 - в межах строку встановленого законом (не більше ніж за 6 місяців)).

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На підставі викладеного, враховуючи, що наявні у справі матеріали свідчать про обгрунтованість вимог позивача, позовні вимоги підлягають задоволенню частково, з урахуванням зменшення пені.

Позивач також просить стягнути з відповідача сплачені державне мито в сумі 258,39 грн. та судово-інформаційні послуги у сумі 236,00 грн.

Відповідно до ст. 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за витрати, повязані з розглядом справи, при задоволенні позову частково покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 173, 193, 362 ГК України, ст.ст. 525, 526, 530, 625, 629, 712, 714 ЦК України, ст.ст. 22, 33, 49, 81-1, 82-85 ГПК України, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Гідромеханізація»(04211, м.Київ, пр.-т Московський 32, код ЄДРПОУ 01416398) на користь Публічного акціонерного товариства «АЕС Київобленерго» (08132, Київська область, м.Вишневе, вул. Київська 2-Б, код ЄДРПОУ 23243188) 13692 (тринадцять тисяч шістсот девяносто дві) грн. 62 коп. - боргу за використання електричної енергії, 3375 (три тисячі триста сімдесят пять) грн. 72 коп. боргу за реактивну енергію, 3686 (три тисячі шістсот вісімдесят шість) грн. 76 коп. - пені, держмито в розмірі 206 (двісті шість) грн. 71 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 188 (сто вісімдесят вісім) грн. 80 коп.

В іншій частині заявлених позовних вимог - відмовити.

Видати наказ відповідно до ст. 116 ГПК України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя В.І.Мельник

(Дата складання повного тексту рішення 27.09.2011р.)