Decision № 18389891, 26.09.2011, Commercial Court of Zhytomyr Oblast

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "26" вересня 2011 р.Справа № 16/5007/102/11

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Гансецького В.П.

за участю представників сторін:

від позивача:ОСОБА_1, дов. від 12.01.11р. № 75/16

від відповідача: ОСОБА_2, дов. від 22.09.11р.

Розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі справу за позовом Комунального підприємства "Житомиртеплокомуненерго" Житомирської міської ради (м.Житомир)

до Державного підприємства "Науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" (м.Житомир)

про стягнення 169044,93 грн.

В судовому засіданні оголошувалась перерва з 22.09.11р. до 26.09.11р.

Позивач звернувся з позовом про стягнення на свою користь з відповідача 169044,93 грн., з яких 149185,35 грн. боргу згідно договору купівлі-продажу теплової енергії № 96 від 01.10.09р., 7945,94 грн. пені, 2989,04 грн. 3% річних та 8924,60 грн. інфляційних нарахувань.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримала в сумі 133885,35 грн. основного боргу за надані послуги з теплопостачання, 7945,94 грн. пені, 2989,04 грн. 3% річних, 8924,60 грн. інфляційних нарахувань та зазначила, що після порушення провадження у справі відповідачем частково погашена заборгованість в загальній сумі 15300,00 грн., що підтверджується відповідними платіжними дорученнями (а.с.50-66).

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги визнав. Заявою, поданою в судовому засіданні, просив суд розстрочити виконання рішення суду на шість місяців.

Представник позивача проти розстрочки виконання рішення суду заперечила, посилаючись на скрутне фінансове становище підприємства та необхідність вчасної та якісної підготовки до нового опалювального сезону 2011-2012 років, а також зазначила про можливість розстрочки виконання рішення суду на стадії виконання даного рішення.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

01 жовтня 2009 року між Комунальним підприємством "Житомиртеплокомуненерго" Житомирської міської ради таДержавним підприємством "Науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" укладено договір купівлі - продажу теплової енергії №96 (а.с.13-16).

Відповідно до п.1 договору, Теплопостачальна організація (позивач) зобов'язалася постачати споживачеві теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а споживач (відповідач) зобов'язався оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.

Згідно з пп.4.8 договору, всі розрахунки по цьому договору проводяться до 20 числа місяця наступного за розрахунковим, за платіжними документами, які виписуються постачальником... Споживач зобов'язаний здійснювати попередню оплату за теплову енергію перед початком опалювального сезону в розмірі місячної суми нарахувань опалювального періоду.

Відповідно до пп.5.1 договору, розрахунки по договору проводяться споживачем шляхом перерахування коштів в установлені договором строки на рахунок постачальника.

Згідно з пп.5.2 договору, підставою для здійснення платежів по даному договору є виставлена постачальником платіжна вимога (квитанція).

Згідно даних позивача, відповідач в порушення умов договору свої договірні зобов'язання щодо оплати отриманих послуг з теплопостачання не здійснив, внаслідок чого заборгованість відповідача перед позивачем на день подачі позову до суду становила 149185,35 грн., що підтверджувалось розрахунком суми боргу (а.с.9), рахунками за послуги з теплопостачання (а.с.17-35) та підписаним сторонами актом № 523 звірки розрахунків станом на 30.06.11р. (а.с.48).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач після подачі позову до суду розрахувався з позивачем за надані послуги з теплопостачання згідно договору купівлі- продажу теплової енергії № 96 від 01.10.09р. частково, на суму 15300,00 грн., що підтверджується копіями відповідних платіжних доручень (а.с.50-66).

Таким чином, внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань, заборгованість відповідача перед позивачем на день вирішення спору становить 133885,35 грн., що підтверджується довідками позивача від 22.09.11р. № 5009/16, від 26.09.11р. № 5029/16 (а.с.45,70) та визнається відповідачем.

Відповідно до ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст. 624 ЦК України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Статтею 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 4 ст.231 ГК України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконання частини зобов'язання, або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч.6 ст.231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюється у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачений законом або договором.

Відповідно до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.96р., платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений даним законом, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч.3 ст.549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з пп.6.3 договору купівлі-продажу теплової енергії № 96 від 01.10.09р., відповідач, як споживач, несе матеріальну відповідальність перед позивачем, як постачальником, у випадку несплати вартості використаної теплової енергії до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною другою ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунків позивача розмір пені, 3% річних та інфляційних нарахувань становить, відповідно, 7945,94 грн., 2989,04 грн. та 8924,60 грн.

Розрахунки обгрунтовані, відповідають чинному законодавству та умовам укладеного договору.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст.ст.525 і 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи викладене, господарський суд вважає позовні вимоги обгрунтованими, заявленими відповідно до чинного законодавства і умовам укладеного договору та такими, що підлягають частковому задоволенню - з відповідача стягується на користь позивача 133885,35 грн. боргу згідно договору купівлі-продажу теплової енергії № 96 від 01.10.09р., 7945,94 грн. пені, 2989,04 грн. 3% річних та 8924,60 грн. інфляційних нарахувань.

В частині стягнення 15300,00 грн. основного боргу, сплаченого відповідачем після подачі позову до суду, провадження у справі підлягає припиненню за відсутністю предмета спору.

Судові витрати по сплаті державного мита та на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

У задоволенні заяви відповідача щодо розстрочки виконання рішення суду відмовити у зв'язку з неподанням відповідачем документально підтверджених доказів власної неплатоспроможності та у зв'язку з запереченнями позивача щодо надання такої відстрочки.

Керуючись ст.ст.49,82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства "Науково-дослідний та проектний інститут землеустрою", 10002, м.Житомир, вул.Довженка 45, ідентифікаційний код 00698236:

- на користь Комунального підприємства "Житомиртеплокомуненерго" Житомирської міської ради, 10014, м.Житомир, вул.Київська 48, ідентифікаційний код 35343771 - 133885,35 грн. боргу згідно договору купівлі-продажу теплової енергії № 96 від 01.10.09р., 7945,94 грн. пені, 2989,04 грн. 3% річних та 8924,60 грн. інфляційних нарахувань, 1690,44 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

3. В решті позову провадження у справі припинити за відсутністю предмета спору.

4. У задоволенні заяви відповідача про розстрочку виконання рішення суду відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено та підписано 26.09.11р.

СуддяГансецький В.П.

<Поле для текста >

Друк: 3 прим.

1 - у справу,

2,3 - сторонам (рек. з повідом. про вруч.).

<Текст >