Court ruling № 18364458, 02.08.2011, Administrative Cassation Court of the Supreme Court (until 15.12.2027 - Higher Administrative Court of Ukraine)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 серпня 2011 року                               м. Київ                                        К-45651/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.

Суддів: Голубєвої Г.К., Костенка М.І., Островича С.Е., Степашка О.І.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області

на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 27 лютого 2008 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27 серпня 2009 року

у справі №А23/69

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-торгстрой»(надалі –ТОВ «АТБ-торгстрой»)

до Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області (надалі –Дніпропетровська МДПІ)

про визнання недійсним податкове повідомлення-рішення, -

встановив:

У грудні 2007 року позивач звернулася до господарського суду Дніпропетровської області з адміністративним позовом, в якому поставлено питання про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Дніпропетровської МДПІ №0000102642/0 від 17.12.2007р.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що проведена відповідачем додаткова позапланова документальна перевірка з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за жовтень 2006 року не може мати правових наслідків, оскільки суперечить порядку відшкодування податку на додану вартість, визначеному Законом України «Про податок на додану вартість». Натомість, позивач вказує, що питання достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за жовтень - грудень 2006 року було предметом перевірки, про що свідчить акт №147/23-4/32010549 від 20.07.2007р., відповідно до якого не встановлено порушення порядку ведення податкового обліку в жовтні 2006 року.

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 27 лютого 2008р., залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27 серпня 2009р., позовні вимоги було задоволено повністю. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення Дніпропетровської МДПІ від 17.12.2007р. №0000102642/0.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції виходили з того, що позивачем дотримані всі передбачені законом умови щодо отримання бюджетного відшкодування ПДВ за жовтень 2006р. в сумі 126250,00грн., і зменшення оскаржуваним повідомленням-рішенням суми бюджетного відшкодування є безпідставним.

Не погоджуючись з рішенням судів попередніх інстанцій, вказуючи на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, відповідач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій було встановлено наступне.

Контролюючим органом було проведено виїзну позапланову документальну перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за жовтень-грудень 2006 року, про що складено акт №147/23-4/32010549 від 20.07.2007р.

Висновками акта, зокрема, зазначено про неможливість підтвердження заявленої суми бюджетного відшкодування ПДВ за жовтень 2006 року в розмірі 552819,91грн. у зв’язку із відсутністю відповідей на запити податкового органу про проведення зустрічних перевірок основних постачальників позивача, у т.ч. від ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя по постачальнику - ТОВ «Лідія».

На підставі зазначених висновків відповідачем прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0000102642/0 від 17.12.2007р., яким зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ за жовтень 2006 року в сумі 126250,00грн. та визначено зобов'язання зі сплати суми ПДВ в розмірі 604574,39грн.

Як встановлено в ході розгляду справи, під час додаткової документальної перевірки у грудні 2007р. відповідачем встановлено порушення позивачем вимог п.п.7.7.2 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме - заявлена позивачем сума бюджетного відшкодування податку на додану вартість в розмірі 126250,00грн. за жовтень 2006 року є завищеною, оскільки фактично данаця сума податку не сплачена до бюджету постачальником позивача ТОВ «Лідія». При цьому, такі висновки ґрунтуються на інформації від ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя (листи від 13.07.2007р., від 25.09.2007), відповідно до якої за даними Державного реєстратора діяльність ТОВ «Лідія»припинена рішенням суду у справі №25/257/06 від 19.02.2007р., а за показниками декларації з ПДВ ТОВ «Лідія»за вересень 2006 року вбачається сплата до бюджету лише суми 175,00грн.

Разом з тим, за результатами проведеної 20.07.2007р. перевірки позивача не встановлення порушення позивачем ведення податкового обліку у жовтні 2006р. та було підтверджено із загальної заявленої позивачем до бюджетного відшкодування суми ПДВ (932977,00грн.) суму 380157,09грн. Решту суми заявленого до відшкодування ПДВ в розмірі 552819,91грн. підтверджено не було у зв'язку з відсутністю результатів зустрічних перевірок, в тому числі суми податку на додану вартість в загальному розмірі 126250,00грн. в складі вартості придбаного позивачем майна від ТОВ «Лідія»за договором купівлі-продажу нерухомого майна від 21.09.2006 б/н (платіжне доручення №3494 від 27.09.2006р. на суму 757500,00грн.. в т.ч. ПДВ –126250,00грн., податкова накладна № 9-1 від 21.09.2006р. на суму 757500,00грн.).

Порядок визначення суми ПДВ, що підлягав відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню) на час правовідносин був установлений п.п.7.7.1-7.7.3 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Виходячи з фактичних матеріалів справи, здійснених позивачем господарських операцій з купівлі-продажу у свого контрагента (ТОВ «Лідія») майна, здійснених розрахунків з ТОВ «Лідія», суд дійшов висновку про відсутність порушення з боку позивача правил віднесення сум ПДВ до складу податкового кредиту та заявлення сум ПДВ до відшкодування з бюджету за цими операціями.

Твердження податкового органу про те, що підставою для висновку про відсутність у позивача права на відшкодування ПДВ є те, що постачальника товару- ТОВ «Лідія», припинено після здійснення оспорюваної операції по продажу майна позивачеві, суд вважає таким, що не впливає на право позивача отримати заявлену суму бюджетного відшкодування у відповідному податковому (звітному) періоді. Також контролюючим органом не представлено суду будь-які беззаперечні докази, які б свідчили про не включення відповідної суми ПДВ до складу податкових зобов'язань ТОВ «Лідія»та відсутність сплати цієї суми податку до бюджету.

Пункт 1.8 Закону України «Про податок на додану вартість», на який посилається відповідач, дає визначення терміну «бюджетне відшкодування»–це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв’язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених законом.

Виходячи з положень п.п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», сума бюджетного відшкодування безпосередньо залежить від правильності визначення суми податкових зобов'язань та податкового кредиту. При цьому, на позивача обов’язок доведення факту сплати податку на додану вартість до бюджету нормами чинного законодавства не покладається.

Відповідно до положень статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачене законодавством (частина 1 статті 19 Конституції України).

Закон України «Про податок на додану вартість», не встановлював обов'язку покупця сплачувати ПДВ, навіть в тому випадку, коли такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця в ціні товару. Відповідно до положень Закону України «Про податок на додану вартість»сума ПДВ, що включена до ціни товару, є податковим зобов'язанням продавця товару, і саме продавець товару несе обов'язок по сплаті цього податку до бюджету, у позивача ж, відповідно, виникає право, на податковий кредит.

За таких обставин, судова колегія касаційної інстанції погоджується із висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що позивачем дотриманні всі передбачені законом умови щодо отримання бюджетного відшкодування ПДВ за жовтень 2006 року в сумі 126250,00грн., і зменшення суми такого відшкодування оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням є необґрунтованим та безпідставним.

Доводами касаційної скарги зазначені висновки суду не спростовані.

За таких обставин, судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обгрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області –залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Дніпропетровської області від 27 лютого 2008 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27 серпня 2009 року –залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Верховного Суду України з підстав та в порядку передбаченому ст.ст.236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий:                                                  ____Н.Є. Маринчак

Судді:                                                             ____Г.К. Голубєва

____М.І. Костенко

____С.Е. Острович

____О.І. Степашко

Суддя Н.Є. Маринчак