№ 1824426, 24.04.2008, Lviv Administrative Court of Appeal

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1-ій інст. Бутирський А.А. рядок статзвіту № 47

Господарський суд Чернівецької області № 12/66 справа № 22а-529/08

Доповідач: Нос С.П.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня2008 року м. Львів

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Носа С.П.,

суддів: Любашевського В.П.,

Яворського І.О.

при секретарі : Поворознику Д.Б.,

з участю представника позивача Беженаря М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові адміністративну справу за апеляційною скаргою Новоселицької міжрайонної державної податкової інспекції на постанову господарського суду Чернівецької області від 04 липня 2007 року у справі за позовом Топорівського сільського споживчого товариства до Новоселицької міжрайонної державної податкової інспекції про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень,-

встановила:

Топорівське сільське споживче товариство Новоселецького району Чернівецької області в березні 2007р. звернулося до суду з адміністративним позовом до Новоселицької міжрайонної податкової інспекції Чернівецької області про визнання нечинними податкових повідомлень рішень Новоселицької міжрайонної державної податкової інспекції Чернівецької області.

Постановою господарського суду Чернівецької області від 4 липня 2007 року адміністративний позов задоволено, визнано нечинними податкові повідомлення рішення Новоселицької міжрайонної державної податкової інспекції Чернівецької області №0000651500/3 від 26.02.2007р. в сумі 6914 грн. 16 коп., №0000661500/3 від 26.02.2007р. в сумі 1851 грн. 90 коп., №0000671500/3 від 26.02.2007р. в сумі 93 грн. 19 коп., стягнуто з державного бюджету України на користь Топорівського сільського споживчого товариства, код 21423153, с. Топорівка, Новоселицького району, Чернівецької області 3 грн. 40 коп. сплаченого державного мита.

Постанова суду першої інстанції обґрунтовується тим, що відповідно до п. 18.2 ст.18 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (далі Закон №2181) підлягає списанню безнадійний податковий борг, у тому числі пеня, нарахована на такий податковий борг, а також штрафні санкції, а безнадійним, відповідно до ст. 18 цього Закону, визнається в тому числі податковий борг юридичних та фізичних осіб, стосовно якого минув строк позовної давності, встановлений відповідно до Закону №2181.

Не погодившись із постановою суду першої інстанції її оскаржив відповідач по справі, вважає її такою, що не відповідає фактичним обставинам справи, суперечить вимогам чинного законодавства та винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права. В апеляційній скарзі просить скасувати постанову суду першої інстанції. Покликається на те, що строком обмежується податкове зобовязання але не штрафні санкції, тому останні застосовані до позивача правомірно та у відповідності до законодавства.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вбачає підстави для її задоволення.

Відповідно до ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства Українисуд апеляційної інстації скасовує рішення суду першої інстанції та ухвалює нове, коли має місце неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, щосуд першої інстанції прийшов до помилкового висновку, виходячи з наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 30.10.2006 року Новоселицькою МДПІ проведено невиїзну документальну перевірку дотримання вимог податкового законодавстваТопорівським сільським споживчим товариством за період з 01.01.2001 року по 10.08.2006 року. За наслідками перевірки складено акт, яким серед іншого зафіксовано акт несвоєчасну сплату позивачем податку на додану вартість, починаючи з 22.07.2002 року по 31.10.2005 року. На підставі акту перевірки відповідачем прийнято низку податкових повідомлень-рішень, у тому числі ті, що є предметом спору, а саме: № 0000651500/3 від 26.02.2007 року, яким зобовязано позивача сплатити штраф у сумі 7160,15 грн. (50 %); № 0000661500/3 від 26.02.2007 року, яким зобовязано позивача сплатити штраф у сумі 2605,32 грн. (20%); № 0000671500/3 від 26.02.2007 року, яким зобовязано позивача сплатити штраф у сумі 475,44 грн. (10%).

Згідно пп. 17.1.7 п. Закону №2181 уразі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобовязання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобовязаний сплатити штраф у визначених розмірах:при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання,у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргута при при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання,у розмірі пятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Платник податків сплачує один із зазначених у цьому підпункті штрафів відповідно до загального строку затримки незалежно від того, чи були застосовані штрафи, визначені у п.п. 17.1.1 17.1.6 цього пункту, чи ні.

З огляду на викладене, колегія суддів вбачає невірність позиції місцевого суду з приводу того, що строк давності поширюється як на податкові зобовязання так і на штрафні санкції, позаяк визначений пп.. 15.1.1 п. 15.1 ст. 15 Закону № 2181 термін давності стосується лише податкових зобовязань, які визначаються ДПІ у випадках, передбачених пп.. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 означеного Закону. Норма вище зазначених підпунктів не передбачає застосування строку давності 1095 днів у разі нарахування штрафних санкцій по п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 вищевказаного Закону за порушення граничних термінів сплати узгоджених сум податкових зобовязань.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а також має місце невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

постановила:

Апеляційну скаргу Новоселицької міжрайонної державної податкової інспекції Чернівецької області задовольнити.

Постанову господарського суду Чернівецької області від 04 липня 2007 року скасувати.

Прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову Топорівського сільського споживчого товариства до Новоселицької міжрайонної державної податкової інспекції про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з моменту набрання нею законної сили.

Головуючий С.П. Нос

Судді В.П. Любашевський

І.О. Яворський