Decision № 18173593, 23.08.2011, Commercial Court of Kyiv

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 42/229

23.08.11

За позовом Державного спеціалізованого підприємства “Чорнобильська АЕС” Київської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Техойл” м. Києва

про стягнення неустойки, ціна позову 9700,75 грн.

Суддя Паламар П.І.

Представники:

від позивача Сусленко В.О.,

від відповідача Камінська А.А.

СУТЬ СПОРУ :

у серпні 2011 року Державне спеціалізоване підприємство “Чорнобильська АЕС” звернулося в суд з указаним позовом.

Позивач зазначав, що між ним і відповідачем укладено договір № 1 від 20 жовтня 2010 р., додаткова угода № 1 від 27 квітня 2011 р. до нього, згідно з якими відповідач зобов’язався прийняти на зберігання нафтопродукти, зазначені в акті приймання-передачі майна на відповідальне зберігання.

Відповідно до п. 4.2.1 договору у разі письмової заявки позивача на повернення товару, відповідач зобов’язаний повернути вказане в цій заявці майно своїм транспортом не пізніше 7 днів з дня одержання такої вимоги.

Всупереч умов договору відповідач прострочив передачу нафтопродуктів загальною вартістю 456928,64 грн.

З цих підстав просив задовольнити позов, стягнувши з відповідача на свою користь 9700,75 грн. пені за прострочення повернення майна, а також понесені ним по справі господарські витрати.

У судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги.

Відповідач відзив на позовну заяву не подав, його представник у судовому засіданні проти позову заперечував, посилаючись на його безпідставність.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що 20 жовтня 2010 р. між сторонами по справі укладено договір зберігання № 1, додаткова угода № 1 від 27 квітня 2011 р. до договору, згідно з якими відповідач зобов’язався прийняти на зберігання нафтопродукти, зазначені у відповідному акті приймання-передачі майна на відповідальне зберігання, який є невід’ємною частиною договору.

Строк зберігання майна встановлений з моменту фактичної передачі майна зберігачеві, а повернення згідно графіка зазначеного у додатковій угоді.

Згідно п. 3.1.6 договору у разі письмової заявки (вимоги) позивача, в якій зазначається кількість, вид майна та місце доставки, відповідач зобов’язаний повернути майно своїм транспортом не пізніше 7 днів з дня одержання такої вимоги.

Вказані обставини підтверджуються поясненнями сторін, наявними у матеріалах справи копіями вищезгаданого договору та додаткової угоди.

Поясненнями сторін, актом № 1 приймання-передачі майна на відповідальне зберігання від 25 жовтня 2010 р. підтверджується факт передачі позивачем відповідачу на зберігання 141,809 т бензину А-76, 43,653 т бензину А-95, 166,816 т дизельного палива загальною вартістю 3232145,55 грн.

29 квітня 2011 р. позивач направив відповідачу заявку на поставку продукції № 1674/46/07-49, в якій вказав про необхідність повернення йому нафтопродуктів на АЗС ЧАЕС “Острів” бензин А-76 22000 л., дизельного пального 20000 л., на АЗС м. Славутич бензин А-95 21000 л. Відповідно до наявної у матеріалах справи копії повідомлення про вручення поштового відправлення указана заявка була одержана відповідачем 6 травня 2011 р.

Таким чином, відповідач зобов’язаний був передати позивачу товар за договором до 13 травня 2011 р.

Поясненнями позивача, актами прийому-передачі ПММ №№ б/н та 16 від 13 травня 2011 р., б/н та 7 від 16 травня 2011 р., б/н та 18 від 19 травня 2011 р., б/н та 19 від 24 травня 2011 р., б/н та 20 від 31 травня 2011 р., товарно-транспортними накладними від 16, 24, 31 травня 2011 р. стверджується факт повернення відповідачем товару за договором з порушенням встановлених строків.

Згідно з умовами п. 5.4 договору у разі порушення відповідачем термінів повернення майна, він сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми несвоєчасно повернутого майна, за кожен день прострочення.

Таким чином, позивач вправі нарахувати відповідачу неустойку за невиконання спірного зобов’язання та вимагати її сплати.

Вказані вимоги підлягають частковому задоволенню з урахуванням фактичного періоду прострочення, що мало місце з 14 травня 2011 р. (через 7 днів з дня отримання вимоги № 1674/46/07-49 від 29 квітня 2011 р.), а не з 7 травня 2011 р., з чого виходив позивач у своєму розрахунку доданому до позовної заяви.

За таких обставин з відповідача на користь позивача відповідно до вимог ст. 624 ЦК України підлягає стягненню 8349,67 грн. пені.

Оскільки позов задоволено частково, понесені по справі господарські витрати стосовно до вимог ст. 49 ГПК України слід покласти на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

позов Державного спеціалізованого підприємства “Чорнобильська АЕС” Київської області задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Техойл” (03150, м. Київ, вул. Предславинська, 34-Б, код 34527663) на користь Державного спеціалізованого підприємства “Чорнобильська АЕС” Київської області (07100, Київська область, м. Славутич, вул. 77-ї Гвардійської дивізії, 7/1, код 14310862) 8349,67 грн. пені, 87,79 грн. витрат по оплаті державного мита, 203,13 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

У позові в іншій частині відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до вимог ст. 85 ГПК України.

Суддя господарського суду міста Києва П.І.Паламар