№ 180181, 09.10.2006, Commercial Court of Zhytomyr Oblast

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський,3/65

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "09" жовтня 2006 р. Справа № 12/2746

Господарський суд Житомирської області у складі:

Судді Сікорської Н.А.

при секретарі Снігірьовій О.С.

за участю представників сторін

від позивача Ушакова Л.В. - дов. №737/1 від 13.09.06р.Філатова О.М. - дов. №832/1 від 03.10.06р.

Ковальчук О.П.

від відповідача Шадура М.П.- селищний голова.

Слівінський О.В. – дов. від 12.09.06р.

Прийняли участь:

Палажевич Б.М. – представник УЖКГ Житомирської ОДА – дов. №4 від28.09.06р.

Фарафонова Н.М. – гол. бухгалтер відповідача.

Розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі справу за позовом Іршанського державного комунального підприємства (смт. Іршанськ Володарсько-Волинського району)

до Іршанської селищної ради(смт.Іршанськ Володарсько-Волинського району)

про стягнення 130979,00 грн.

В засіданні суду, у відповідності до ст. 150 КАС України, оголошувалась перерва з 03.10.06р. до 11:30 год. 09.10.06р.

Подано позов про відшкодування втрат (різниці), що пов”язані із затвердженням цін/тарифів на житлово-комунальні послуги нижчими від розміру економічно обгрунтованих витрат на їх виробництво в розмірі 130 979,00 грн.

Представники позивача в засіданні суду позов підтримали. Надали письмовий відзив на відзив відповідача (а.с.61).

Представники відповідача проти позову заперечують з викладених, у письмовому відзиві на позовну заяву (а.с.52), підстав.

В засідання суду викликались представник Управління житлово-комунального господарства Житомирської ОДА та головний бухгалтер селищної ради.

Господарський суд доводить до відома учасників судового процесу наступне.

Відповідно до ч.1 п.1 ст. 3 КАС України справа адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч.1 п.1 ст. 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Згідно з абзацом першим п.6 розділу VII КАС України "Прикінцеві та перехідні положення" до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991 року, вирішують у першій та апеляційних інстанціях відповідні місцеві та апеляційні господарські суди за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Статтею 1 ГПК України право звернення до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів згідно з встановленою підвідомчістю надається підприємствам, установам, організаціям, іншим юридичним особам, громадянам, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності.

Господарський суд, аналізуючи характер спірних правовідносин, дійшов висновку, що між Іршанським державним комунальним підприємством та Іршанською селищною радою виник публічно-правовий спір з приводу здійснення останнім, як суб'єктом владних повноважень, владних управлінських функцій щодо затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги.

З огляду на викладене, справу за позовом Іршанського державного комунального підприємства до Іршанської селищної ради про стягнення 130979,00 грн., що за суб'єктним складом підвідомча господарському суду, відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991 року, слід розглядати за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, представника житлово-комунального господарства Житомирської ОДА та головного бухгалтера селищної ради, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

27.04.05р. та 06.09.05р., у відповідності до ч.3 ст. 31 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.04р. № 1875-ІV, до відповідача були направлені клопотання про затвердження економічно обгрунтованих тарифів на послуги з водопостачання для населення.

Економічно обгрунтований тариф на водопостачання, згідно розрахунку склав 1грн.45коп. за 1м.куб. води. Однак, відповідач, рішенням 24 сесії 4 скликання від 20.09.05р. (а.с.24) затвердив тариф на послуги з водопостачання в розмірі 1грн. 21коп. Різниця між економічно обгрунтованим тарифом та затвердженим тарифом склала 0,24 грн. за 1м.куб. питної води.

В період з 01.01.05р. по 01.10.05р. затвердження економічно обгрунтованих тарифів взагалі проведено не було (а.с.52).

Ч.4 ст.31 Закону України „Про житлово-комунальні послуги” передбачено, що у разі затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги нижчими від розміру економічно обгрунтованих витрат на їх виробництво, орган, що їх затвердив, зобов”язаний відшкодувати з відповідного місцевого бюджету виконавцям/виробникам різницю між затвердженим розміром цін/тарифів та економічно обгрунтованими витратами на виробництво цих послуг.

У зв'язку з вказаним, 21.02.06р. на адресу відповідача було направлено претензію (а.с.8-9) з вимогою відшкодувати понесені позивачем витрати у вигляді різниці між затвердженим розміром тарифів та економічно обгрунтованими витратами на виробництво цих послуг, яку останній залишив без відповіді та задоволення.

За підрахунками позивача, за період з 01.01.05р. по 31.01.06р. розмір витрат склав 130 979,00 грн. (а.с.2,3,25-51, 63,64) і на день звернення з позовом до суду, не змінився.

Відповідач позовні вимоги не визнає, про що зазначено у письмовому відзиві на позовну заяву (а.с.52).

Не заперечує, що Іршанське ДКП зверталося до селищної ради з поданням про затвердження тарифів та щодо їх затвердження, у вказаних позивачем у позовній заяві розмірах.

Вважає, що дане рішення прийнято селищною радою поза межами її компетенції, оскільки за п. а) ч.1 ст. 30 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні від 21.05.97р., на який зроблено посилання в рішенні ради від 20.09.05р., до повноважень виконавчих органів селищних рад не входить затвердження тарифів. Крім того, вказав, що за п.5 ст. 31 Закону України „Про житлово-комунальні послуги” видатки на відшкодування витрат підприємств, що пов”язані з затвердженням тарифів нижчими від розміру економічно обгрунтованих, відповідна селищна рада передбачає у місцевому бюджеті. В бюджеті Іршанської селищної ради на 2006 рік вказаних видатків не передбачено, оскільки позивач не звертався ні до відповідача, з пропозицією передбачити в проекті бюджету такі видатки, ні до суду, з позовом про включення таких видатків до бюджету.

Позивач, у письмовому відзиві на відзив відповідача (а.с.61) проти тверджень останнього заперечив.

З матеріалів справи вбачається, що позивач дійсно звертався до виконкому Іршанської селищної ради 27.04.05р., 20.05.05р. та 06.09.05р. з проханням затвердити тарифи для населення за 1м.куб. питної води (а.с.18-21). Рішенням від 20.09.05р. тарифи було затверджено у вказаному позивачем розмірі.

Згідно ч.2 ст. 28 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад зокрема належать встановлення в порядку і межах, визначених законодавством,тарифів щодо оплати побутових, комунальних, транспортних та інших послуг, які надаються підприємствами та організаціями комунальної власності відповідної територіальної громади; погодження в установленому порядку цих питань з підприємствами, установами та організаціями, які не належать до комунальної власності.

Судом встановлено, що рішення про затвердження тарифів було прийнято у відповідності до норм Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні”, ст.ст. 10, 16 якого передбачено, що ради - представницькі органи місцевого самоврядуваня. Органи місцевого самоврядування є юридичними особами і наділяються цим та іншими законами власними повноваженнями, в межах яких діють самостійно і несуть відповідальність за свою діяльність відповідно до закону. Виконавчими органами сільських, селищних, міських,районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи, які є підконтрольними і підзвітними відповідним радам.

У сільських радах, що представляють територіальні громади, які налічують до 500 жителів, за рішенням відповідної територіальної громади або сільської ради виконавчий орган ради може не створюватися. У цьому випадку функції виконавчого органу ради (крім розпорядження земельними та природними ресурсами) здійснює сільський голова одноособово.

З огляду на викладене, встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів щодо оплати комунальних послуг, які надаються підприємствами та організаціями комунальної власності відповідної територіальної громади не являється виключною компетенцією виконавчих органів Рад. На думку суду, зі ст. 16 Закону випливає, що селищна Рада має право брати на себе повноваження виконавчого органу щодо встановлення тарифів по оплаті комунальних послуг.

Відповідності до ч.3 ст. 31 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.04р. № 1875-ІV виконавці/виробники здійснюють розрахунки економічно обґрунтованих витрат на виробництво житлово-комунальних послуг і подають їх на затвердження органам місцевого самоврядування в установленому законодавством порядку.

Органи місцевого самоврядування затверджують ціни/тарифи на житлово-комунальні послуги в розмірі економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво.

У разі затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги нижчими від розміру економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво орган, що їх затвердив, зобов'язаний відшкодувати з відповідного місцевого бюджету виконавцям/виробникам різницю між затвердженим розміром цін/тарифів та економічно обґрунтованими витратами на виробництво цих послуг.

Видатки на відшкодування втрат підприємств, що пов'язані із затвердженням цін/тарифів на житлово-комунальні послуги нижчими від розміру економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво, відповідна сільська, селищна, міська рада передбачає у відповідному місцевому бюджеті.

Затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги нижчими від розміру економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво без відповідного відшкодування не допускається і може бути оскаржено в суді.

Спори щодо формування та затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги, а також відшкодування втрат підприємств, що пов'язані із затвердженням цін/тарифів на житлово-комунальні послуги нижчими від розміру економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво, вирішуються в судовому порядку.

Отже, з приписів ст.31 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» вбачається, що позивач повинен був звернутися до виконкому селищної ради з пропозицією передбачити в проекті бюджету на 2006 рік такі видатки, чи до суду, з позовом про включення таких видатків до бюджету. Наданий в судове засідання бюджет на 2006 рік (а.с.68-73) видатків на відшкодування втрат підприємств, що пов'язані із затвердженням цін/тарифів на житлово-комунальні послуги нижчими від розміру економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво не містить.

Відповідно до ст. 71 КАС України позивач не довів обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог.

Оцінивши в сукупності всі матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов не обгрунтований і задоволенню не підлягає.

Судові витрати в розмірі 3,40 грн. держмита покладаються на позивача. Оскільки провадження по справі було порушено згідно ГПК України, і позивач, як передбачено п.а. ч.2 ст.3 Декрету "Про державне мито" від 21.03.93р. сплатив держмито в розмірі 1 відсоток ціни позову, що становить 1309,79 грн., йому необхідно повернути зайво сплачені 1306,39 грн. з державного бюджету.

Керуючись ст.ст.51,71,94,158-163,167, 254 КАС України, господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. У позові відмовити.

2. Повернути з державного бюджету

Іршанському державному комунальному підприємству, Житомирська обл., Володарськ-Волинський р-н., вул. Гулія, 7, код 04344593

- 1306,39 грн. державного мита.

3. Видати довідку про повернення 1306,39 грн. державного мита.

Постанова господарського суду набирає законної сили в строки, встановлені ст.254КАС України.

Постанова може бути оскаржена до Житомирського апеляційного господарського суду шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня викладення постанови в повному обсязі та подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя Сікорська Н.А.

Віддрукувати:

1 - в справу

2 - позивачу;

3 - відповідачу;