Decision № 17872253, 28.07.2011, Commercial Court of Ternopil Oblast

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"28" липня 2011 р.Справа № 13/18/5022-902/2011

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Стопника С.Г.

Розглянув справу

за позовом Державного підприємства "Мишковицький спиртовий завод", вул. Січових Стрільців, 1, с.Мишковичі, Тернопільський район, Тернопільська область, 47732

до Приватного підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1

про відшкодування 12237 грн. суми завищення вартості виконаних підрядних робіт

За участю представників від:

позивача: ОСОБА_2, довіреність

відповідача: не з'явився

Суть справи: Державне підприємство "Мишковицький спиртовий завод", с.Мишковичі Тернопільського району, звернулося до господарського суду з позовом до Приватного підприємця ОСОБА_1, м. Тернопіль, про відшкодування 12237 грн. суми завищення вартості виконаних підрядних робіт.

В розпочатому судовому засіданні представнику позивача розяснено його права та обов'язки, передбачені ст.ст. 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України).

Розгляд справи 07.07.2011р. відповідно до ст.77 ГПК України відкладався на 28.07.2011р. для надання можливості відповідачу подати свої заперечення проти позову та забезпечити участь представника в засіданні.

Представник позивача в судовому засіданні 28.07.2011р. позовні вимоги підтримав у повному обсязі, посилаючись на докази, додані до позовної заяви, а також додатково зазначив, що станом на дату розгляду справи заявлена в позові до стягнення сума завищення вартості виконаних підрядних робіт відповідачем не відшкодована.

Відповідач відзиву на позов та інших витребуваних судом документів не подав, участь повноважного представника в судовому засіданні не забезпечив, хоча про час та дату його проведення повідомлявся у відповідності до вимог ст.ст.64, 77 ГПК України за адресою, вказаною в позовній заяві. Відтак, з урахуванням п.3.6 Розяснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/289 від 18.09.1997р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" (із змінами і доповненнями), господарський суд вважає, що відповідач належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Оскільки участь представників сторін не визнавалася судом обовязковою, брати участь в судовому засіданні є правом сторони, передбаченим ст.22 ГПК України, поданих позивачем доказів є достатньо для вирішення спору по суті, а тому справа розглядається за наявними у ній матеріалами згідно ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, господарський суд встановив:

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України та п. 2 ст. 20 Господарського кодексу України кожний субєкт господарювання та споживач мають право на захист своїх прав і законних інтересів.

Відповідно до ст. 1 ГПК України правом на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів наділені, зокрема, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності.

Державне підприємство "Мишковицький спиртовий завод", вул. Січових Стрільців, 1, с.Мишковичі Тернопільського району, є юридичною особою, що підтверджується копією витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії НОМЕР_2, а тому наділене правом на звернення до господарського суду за захистом своїх прав.

Контрольно-ревізійним управлінням в Тернопільській області проведено ревізію фінансово-господарської діяльності ДП "Мишковицький спиртовий завод" за період з 01.10.2006 по 01.01.2010 року, за результатами якої складено акт №07-20/72 від 21.06.2010 р.

Як вбачається із зазначеного акту ревізії (стор.11), встановлено, що при складанні актів ф.КБ-2в виконання ПП ОСОБА_1 підрядним способом ремонтних робіт в адміністративному приміщенні у м. Тернопіль по вул. Багата, 3, в порушення п.6 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності субєктів малого підприємництва" від 28.06.1999р. №746/99, до розрахунків загальновиробничих витрат зайво включено 33,2% нарахувань на заробітну плату зі сплати обовязкових страхових внесків до ПФУ, і як наслідок в актах форми КБ-2в за квітень та листопад 2008 року завищено вартість виконаних ремонтних робіт на суму 8986,00 грн.

Крім того, в акти виконаних робіт форми КБ-2в за січень, березень, квітень та листопад 2008 року в порушення норм п.4.1.2 ДБН Д.1.1-1-2000, затвердженого наказом Держбуду України від 27.08.2000р. №174, підрядником безпідставно включені кошти на відшкодування адміністративних витрат у сумі 3251,00 грн., внаслідок чого загальна сума завищення вартості виконаних ремонтних робіт склала 12237,00 грн.

На вказану суму безпідставно завищено вартість основних засобів, що є порушенням п.14 П(С)БО №7 "Основні засоби". Завищення вартості основних засобів призвело до внесення недостовірних даних до ф.№1 "Баланс" (розділ №1 Актив) за 2008 рік, чим порушено вимоги п.п.1,8 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" (стор.12 акту).

Таким чином, в акті встановлено, що в результаті допущених порушень підприємству завдано матеріальної шкоди (збитків) на суму 12237,00 грн.

Як свідчать матеріали справи, зокрема Акти приймання виконаних підрядних робіт за січень, березень, квітень та листопад 2008 р. (підписані повноважними представниками Замовника і Підрядника), протягом січня - листопада 2008 року між позивачем та відповідачем існували правовідносини, що випливають з договору підряду, до яких застосовуються відповідні положення глави 61 Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (ч.1 ст.193 ГК України).

Згідно ст.837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобовязується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобовязується прийняти та оплатити виконану роботу.

Статтею 843 Цивільного кодексу України передбачено, що у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.

В частині 1 ст.632 Цивільного кодексу України зазначено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Так, наказом Держбуду України від 27.08.2000 р. №174 затверджені і введені в дію з 01.10.2000 р. Державні будівельні норми України Правила визначення вартості будівництва ДБН Д.1.1-1-2000 (далі - ДБН Д.1.1-1-2000), які встановлюють основні правила визначення вартості нового будівництва, розширення, реконструкції та технічного переоснащення підприємств, будівель і споруд, ремонту житла, об'єктів соціальної сфери і комунального призначення та благоустрою, а також реставрації пам'яток архітектури та містобудування і носять обов'язковий характер при визначенні вартості будов (об'єктів), будівництво яких здійснюється із залученням бюджетних коштів або коштів підприємств, установ і організацій державної власності.

Враховуючи що позивач є підприємством, заснованим на державній формі власності, а тому при визначенні вартості виконаних ремонтних робіт є обов'язковим застосування положень ДБН Д.1.1-1-2000.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду України від 29.12.2010 року у справі №2-а-3953/10/1970 за позовом Контрольно-ревізійного управління в Тернопільській області до Державного підприємства "Мишковицький спиртовий завод" про зобовязання вчинити дії, зобовязано Державне підприємство "Мишковицький спиртовий завод" виконати повністю п.4 вимог КРУ в Тернопільській області від 08.07.2010 року №19-07-13-14/3592, а саме: відобразити в обліку дебіторську заборгованість на різницю у вартості виконаних робіт в сумі 12237,00 грн.; провести претензійно-позовну роботу з підрядником ПП ОСОБА_1 щодо відшкодування зайвих виплат шляхом повернення коштів або виконання відповідного обсягу робіт; в іншому випадку стягнути кошти з осіб, винних у проведенні зайвих виплат, у порядку та розмірі встановленому ст.ст.130-136 Кодексу законів про працю України.

Відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні (п.3 ч.2 ст.1212 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідачем не надано доказів, які б спростовували встановлені в акті ревізії порушення, що призвели до завищення вартості робіт на суму 12237,00 грн., у звязку з чим безпідставно сплачені позивачем відповідачу кошти в сумі 12237 грн. підлягають поверненню на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України.

У відповідності до вимог ст.ст.44-49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.33, 34, 44-49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Приватного підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1, ід. код НОМЕР_1, на користь Державного підприємства "Мишковицький спиртовий завод", вул. Січових Стрільців, 1, с. Мишковичі, Тернопільський район, Тернопільська область, код 00375154: 12237 (дванадцять тисяч двісті тридцять сім) грн. 00 коп. суми завищення вартості виконаних підрядних робіт, 122 (сто двадцять дві) грн. 37 коп. в повернення сплаченого державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Наказ видати стягувачеві після набрання рішенням законної сили.

На рішення суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня підписання повного тексту рішення 01 серпня 2011р., через місцевий господарський суд.

СуддяС.Г. Стопник