№ 1775284, 09.06.2008, Commercial Court of Mykolaiv Oblast

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" червня 2008 р.

14:50

Справа № 1/213/08

м. Миколаїв

За позовом: Товариство з обмеженою відповідальністю “РУСАЛ Центр обліку Миколаїв”.

/54051, Миколаївська обл., Жовтневий р-н, с. Галіцинове, вул. Набережна, 48/.

До відповідача: Державна податкова інспекція у

Жовтневому районі Миколаївської області

/54050, м. Миколаїв, вул. Торгова, 63А/

про: визнання противоправним та скасування податкового повідомлення-рішення б/н від 01.04.2008р. по визначенню податкового зобов’язання з податку на прибуток в сумі 32 861, 90 грн., та визнання противоправним та скасування податкового повідомлення-рішення б/н від 01.04.2008р. по визначенню податкового зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 27 495 грн.

Суддя Васильєва Л.І.

Секретар судового засідання Сорогіна А.В.

Представники:

Від позивача: Ковширін М.М.., довіреність від 13.11.2007 року

Тузов Д.М., довіреність від 06.03.2008р.

Від відповідача: Плахотнюк Н.В, довіреність від 25.02.2008р.

Кокіна А.І., довіреність від 28.03.2008р.

Позивач звернувся з позовом до відповідача про визнання противоправним та скасування податкового повідомлення-рішення без номеру від 01.04.2008р. по визначенню зобов’язання з податку на прибуток в сумі 22 910 грн., застосування штрафної санкції в сумі 9 951 грн. та визнання противоправним та скасування податкового повідомлення-рішення без номеру від 01.04.2008р. по визначенню зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 18 330 грн., застосування штрафної санкції в сумі 9 165 грн., обґрунтовуючи вимоги невірним застосування пунктів 5.1., 5.6. статті 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” при визначенні валових витрат, пункту 7.4.1. статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” щодо податкового кредиту по податку на додану вартість, умов колективного договору щодо забезпечення харчування працівників підприємства, порушенням Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних(фінансових) санкцій.

Відповідач проти позову заперечує з тих підстав, що позивачем порушено вимоги пункту 3.1. статті 3., пункту 5.1. статті 5 статті 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” в частині визначення валових витрат, що вплинуло на об’єкт оподаткування., а також абзац 2 пункту 7.4.1. статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” в частині визначення податкового кредиту(неправомірним віднесення витрат на харчування працівників до складу валових витрат та податку на додану вартість по господарським операціям з надання послуг по харчуванню працівників).

Дослідивши надані сторонами докази, заслухавши доводи сторін у судовому засіданні, суд

встановив:

відповідач здійснив виїзну планову перевірку позивача з питань дотримання ним податкового та іншого законодавства, про що склав акт від 19.03.2008року (а.с.11-24).

За результатами перевірки відповідач направив позивачу податкові повідомлення-рішення без номеру від 01.04.2008р. про визначення зобов’язання з податку на прибуток в сумі 22 910 грн., застосування штрафної санкції в сумі 9 951 грн. та без номеру від 01.04.2008р. про визначення зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 18 330 грн., застосування штрафної санкції в сумі 9 165 грн., які позивач просить скасувати.

По податковому повідомленню-рішенню без номеру від 01.04.2008р. про визначення зобов’язання з податку на прибуток в сумі 22 910 грн., застосування штрафної санкції в сумі 9 951 грн.

На сторінці 15 акту перевірки від 19.03.2008 року (а.с.17) відповідачем зазначено висновок про порушення позивачем пункту 5.1. статті 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” в частині завищення валових витрат підприємства на загальну суму 91 639 грн. за 2006 –2007 роки, які пов’язані з послугами по організації харчування працівників, та які на думку відповідача згідно статті 3 Господарського кодексу України та пункту 1.32. статті 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” не є операціями, які направлені на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах та не використовуються у межах господарської діяльності.

Вказаний висновок відповідача є помилковим а доводи такими, що не можуть бути взяті судом до уваги, виходячи з наступного:

Пункт 5.1 статті 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” встановлює загальне поняття валових витрат: це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Поняття господарської діяльності визначене пунктом 1.32. статті 1 вказаного закону: це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Створення належних умов для працівників підприємства є також діяльністю особи, що направлена на отримання доходу.

Приписом пунктом 5.6.1 статті 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” встановлено, що до складу валових витрат платника податку відносяться витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат, виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на виплату авторських винагород та виплат за виконання робіт (послуг), згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-які інші виплати в грошовій або натуральній формі, встановлені за домовленістю сторін.

В перевіряємий період позивачем укладались колективні договори з трудовим колективом, якими передбачено надання дотацій на харчування працівників, що харчуються в їдальнях та кафе підприємства (а.с.25-28). Вказані дотації перераховувались оператору харчування ТОВ “Корпус груп Миколаїв”, який саме й надавав послуги працівникам відповідно договору.

За таких обставин, надані послуги в сумі 91 639 грн. за 2006 –2007 роки є тими дотаціями, що передбачені умовами колективного договору і правомірно віднесені позивачем до валових витрат відповідно до пункту 5.6.1 статті 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” .

З огляду на вищезазначене, позивачем правомірно здійснено визначення валових витрат, об’єкту оподаткування, а значить і суми податку на прибуток за перевіряємий період, отже підстави для визначення зобов’язання по податку відсутні.

Оскільки відсутнє податкове зобов’язання по податку на прибуток, визначене податковим органом згідно пункту 4.2.2. статті 4 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, то й застосування штрафної санкції відповідно до пункту 17.1.3. статті 17 вказаного закону є безпідставним, оспорюване податкове повідомлення-рішення підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

По податковому повідомленню-рішенню без номеру від 01.04.2008р. по визначенню зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 18 330 грн., застосування штрафної санкції в сумі 9 165 грн.,

На сторінках 16-20 (а.с.18-22) акту перевірки від 19.03.2008 року відповідачем зазначено про заниження податку на додану вартість по перевіряємому періоду на загальну суму 18 330 грн. за рахунок неправомірного віднесення до податкового кредиту суми податку на додану вартість 18 330 грн. по господарським операціям з надання послуг харчування працівників підприємства, оскільки на думку відповідача ці послуги придбавались не з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, що є порушенням пункту 7.4.1. статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”.

При розгляді питання правомірності визначення зобов’язання по податку на прибуток по податковому повідомленню-рішенню без номеру від 01.04.2008р. про визначення зобов’язання з податку на прибуток в сумі 22 910 грн., застосування штрафної санкції в сумі 9 951 грн. суд дійшов висновку, що придбані послуги по харчуванню працівників підприємства є послугами, що придбані з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Отже, позивач, відповідно до вимог пункту 7.4.1. статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” правомірно відніс до податкового кредиту перевіряє мого періоду 18 330 грн. податку на додану вартість, в зв’язку з чим у відповідача відсутні підстави для визначення податкового зобов’язання в сумі 18 330 грн. та застосування штрафної санкції відповідно до пункту 17.1.3. статті 17 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” в сумі 9 165 грн.

Суд відхиляє доводи позивача щодо порушення відповідачем пунктів 1.7. та пункту 2.3.2. Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, оскільки в акті перевірки від 19.03.2008 року відображено факти порушень (з позиції відповідача), він містить посилання на первинні бухгалтерські та податкові документи.

Відсутність номеру на податкових повідомленнях рішеннях, як цього вимагає Порядок направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних(фінансових) санкцій, не є підставою для скасування оспорюваних актів.

Пунктом 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Приймаючи до уваги, що оспорювані податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем з порушенням вказаних вище норм Законів України “Про оподаткування прибутку підприємств” та “Про податок на додану вартість” , вони підлягають скасуванню.

Керуючись ст.ст. 87, 94, 160, 162-163, 167, 254, 258 Кодексу адміністративного судочинства України, - суд

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати противоправними та скасувати податкові повідомлення-рішення: б/н від 01.04.2008р. по визначенню податкового зобов’язання з податку на прибуток в сумі 32 861, 90 грн., б/н від 01.04.2008р. по визначенню податкового зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 27 495 грн.

Стягнути з Державного бюджету України через Головне управління державного казначейства України у Миколаївській області /54055, м. Миколаїв, пр-т. Леніна, 141 В, код ЄДРПОУ 23613047/ на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “РУСАЛ Центр обліку Миколаїв” /54051, Миколаївська обл., Жовтневий р-н, с. Галіцинове, вул. Набережна, 48, код ЄДРПОУ 34319397/ судовий збір в сумі 6, 80 грн. (шість гривень 80 коп.).

Постанова у відповідності зі ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.

Сторони, які беруть участь у справі, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанову повністю або частково у порядку і строки встановлені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Виконавчий лист у відповідності зі ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України видається за заявою позивача після набрання законної сили рішенням господарського суду.

Суддя