№ 17401328, 03.06.2011, Kotelva District Court of Poltava Oblast

Справа № 1613/2-а-1106/11

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2011 року смт Котельва

Суддя Котелевського районного суду Полтавської області Загнійко А.В., розглянувши в порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Котелевської районної державної адміністрації Полтавської області, Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобовязання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідачів про визнання бездіяльності Управління праці та соціального захисту населення Котелевської районної державної адміністрації Полтавської області щодо неперерахування щорічної допомоги на оздоровлення відповідно до ч.4 ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»за період 2007-2011 роки; зобовязання Управління праці та соціального захисту населення Котелевської районної державної адміністрації здійснити перерахунок та нарахування щорічної допомоги на оздоровлення за період з 2007 по 2011 рік, передбачену ч.4 ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», в розмірі пяти мінімальних заробітних плат, з розміру заробітної плати встановленої на момент виплати, з урахуванням проведених раніше виплат; зобовязання Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області виплатити щорічну допомогу на оздоровлення за період з 2007 по 2011 роки, передбачену ч.4 ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи», в розмірі пяти мінімальних заробітних плат, з розміру заробітної плати встановленої на момент виплати, з урахуванням проведених раніше виплат.

На обґрунтування своїх позовних вимог вказав, що він є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії. Крім того позивач зазначив, що він є інвалідом 2-ї групи, захворювання повязано з виконанням обовязків військової служби при ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС з 25.09.2007 року.

Згідно ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»передбачено виплата щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі пяти мінімальних заробітних плат.

Вказує, що Управління праці та соціального захисту населення Котелевської райдержадміністрації Полтавської області всупереч вище перерахованим вимогам закону, застосовуючи положення підзаконних нормативно-правових актів, провело нарахування та виплату, а Центр по нарахування та здійсненню соціальних виплат в Полтавській області не проконтролював правильність проведення нарахувань та виплат щорічної допомоги на оздоровлення протягом 2007-2011 років, яка була виплачена у значно нижчих розмірах.

Як вбачається із матеріалів справи відповідачі, після отримання копії ухвали про відкриття скороченого провадження надіслали на адресу суду свої письмові заперечення проти позову.

Відповідач Управління праці та соціального захисту населення Котелевської районної державної адміністрації Полтавської області позовні вимоги не визнає, та просить визнати позовні вимоги позивача за 2007-2010 роки такими, що заявлені з порушенням процесуальних строків та відмовити у задоволенні вимог позивача у повному обсязі за безпідставністю та необґрунтованістю.

Відповідач Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат в Полтавській області просить відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 повністю за безпідставністю, як таких, що не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, а саме: за 2007-2010 роки за пропуском термінів позовної давності; за 2008 рік у звязку з проведенням виплати до винесення рішення Конституційним судом України, яке зворотної сили немає; за 2007-2010 роки статтями 101 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», ст.73 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», ст.71 Закону України «Про державний бюджет на 2009 рік», ст. 70 Закону України «Про державний бюджет України на 2010 рік»надано право Кабінету Міністрів України встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених бюджетними програмами. При цьому вказані статті не визнані неконституційними; пунктом 8 розділу VІ Прикінцевих і перехідних положень Бюджетного кодексу України надано право Кабінету Міністрів України встановлювати розміри соціальних виплат, які не визначені законом, в абсолютних сумах у межах бюджетних призначень, встановлених відповідними бюджетними програмами, до законодавчого врегулювання такого питання; виплата щорічної допомоги на оздоровлення та сум компенсаційних виплат має разовий характер. Тому право особи на її отримання та обовязок органів соціального захисту населення здійснити таку виплату припиняється з моменту виплати.

Вивчивши та дослідивши наявні в матеріалах справи документи, суд стосовно позовних вимог в частині стягнення з Управління праці та соціального захисту населення Котелевської райдержадміністрації Полтавської області щорічної допомоги на оздоровлення за 2007-2011 роки приходить до наступних висновків.

Встановлено, що позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1, та є інвалідом другої групи безстроково, захворювання повязано з виконанням обовязків в рамках ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (посвідчення серії НОМЕР_1 с; довідка серії МСЕ 7-66 ТЕ №0343765).

Статтею 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” передбачена щорічна допомога на оздоровлення для ліквідаторів аварії на ЧАЕС другої категорії в розмірі пяти мінімальних заробітних плат. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати. У відповідності до зазначеного вище закону позивач має право на щорічну допомогу на оздоровлення.

Згідно з ч.2 ст.99 КАС України (в редакції яка діяла до 30.07.2010 року) для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлювався річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

30.07.2010 року Законом України «Про судоустрій та статус суддів»від 07.07.2010 року зазначений строк звернення з позовом до адміністративного суду було скорочено до шести місяців.

Таким чином, перебіг шестимісячного строку розпочався з 30.07.2010 року, оскільки до цієї дати для звернення до суду з позовом було встановлено один рік та позивач не був обізнаний про його скорочення.

Виходячи з наведеного, суд вважає необхідним застосувати до спірних правовідносин ч.2 ст.99 КАС України, яка діяла до 30.07.2010 року, виходячи з принципу юридичної визначеності та на підставі рішення Європейського суду з прав людини від 28.03.2006 року по справі «Мельник проти України»(заява №23436/03).

Відповідно до матеріалів справи, щорічну допомогу на оздоровлення позивачу було виплачено у жовтні 2007 року як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС в сумі 100 грн.; як інваліду другої групи у лютому 2008 року та у лютому 2009 року по 120 грн. за відповідний рік. Отже, відповідно з цього часу позивач знав про порушення його права та з нього розпочався перебіг строку для звернення до суду з позовом, а тому, річний строк для звернення до суду позивачем було пропущено, оскільки цей строк сплинув в лютому 2010 року.

Відповідно до ч.1 ст.100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

З матеріалів справи таких підстав не вбачається. Позивач не заявляє клопотання про поновлення строку звернення до суду, доказів поважності пропуску строку на звернення до суду з позовом позивачем не надано.

Таким чином, колегія суддів вважає, що позовні вимоги щодо визнання незаконними дій відповідача та покладення на нього обовязку здійснити перерахунок та виплату щорічної допомоги на оздоровлення за 2007-2009 роки у звязку з пропуском строку для звернення до суду, підлягають залишенню без розгляду.

При цьому, суд зазначає, що правовідносини по даній категорії справ розглядаються, в першу чергу, виходячи з правомірності або неправомірності дій органу владних повноважень, строк оскарження яких передбачений КАС України, а тому положення ст. 76 Закону України «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку»від 08.02.1995 року, яким встановлено що право на подання позову про відшкодування ядерної шкоди, заподіяної життю і здоровю особи, строком давності не обмежується, до даних правовідносин не застосовується.

Відповідно до матеріалів справи, щорічну допомогу на оздоровлення позивачу було виплачено у червні 2010 року 120 грн. Згідно з довідкою Управління праці та соціального захисту населення Котелевської РДА позивачу 06.04.2011 року призначено одноразову грошову допомогу на оздоровлення потерпілим внаслідок аварії на ЧАЕС за 2011 рік в сумі 120 грн.

Суд приходить до переконання, що підлягають задоволенню позовні вимоги про визнання протиправними дій та покладення на відповідача Управління праці та соціального захисту населення Котелевської районної державної адміністрації Полтавської області обовязку здійснити перерахунок та виплату щорічної допомоги на оздоровлення за 2010 та 2011 роки, з наступних підстав.

Згідно з ст.70 Закону України „Про державний бюджет України на 2010 рік" Кабінету Міністрів України в 2010 році надано право встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.

Кабінетом Міністрів України на виконання зазначеної норми в 2010 році нормативно-правових актів, які б визначали розміри щорічної допомоги на оздоровлення, прийнято не було. При цьому, дію статті 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" зупинено чи змінено не було.

Таким чином, у 2010 році відповідач повинен був виплатити позивачу допомогу на оздоровлення у розмірі, встановленому ст.48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", тобто в розмірі пяти мінімальних заробітних плат.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, у 2010 та 2011 роках позивачу виплачено щорічну допомогу на оздоровлення відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №562 від 12.07.2005 року “Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, якою встановлено щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та є інвалідами II групи у розмірі 120 гривень.

Разом з тим, пунктом 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України встановлено, що виключно законами визначаються, зокрема, основи соціального захисту.

Так, основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року N 796-XII (у редакції Закону України від 19 грудня 1991 року N 2001-XII з наступними змінами та доповненнями).

Статтею 48 зазначеного Закону встановлено, що інваліди ІІ групи мають право на щорічну допомогу на оздоровлення в розмірі 5 мінімальних заробітних плат. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.

Водночас Законом України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" від 5 жовтня 2000 року N 2017-III (з наступними змінами та доповненнями) визначено правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій. Статтею 19 якого встановлено, що виключно законами України визначається, зокрема, мінімальний розмір заробітної плати.

Так, мінімальний розмір заробітної плати, з розрахунку якої виплачується щорічна допомога на оздоровлення, згідно із Законом України “Про встановлення мінімальної заробітної плати” та згідно з законами про Державний бюджет України на 2005 2011 р.р., в зазначені роки був значно більшим ніж встановлений Постановою Кабінету Міністрів України № 562 від 12.07.2005 року розмір щорічної допомоги на оздоровлення.

Таким чином, аналіз наведених норм правових актів дає підстави дійти висновку, що встановлений Постановою № 562 від 12.07.2005 року фіксований розмір щорічної допомоги на оздоровлення суперечить статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", якою встановлено першочергово більший розмір такої допомоги з розрахунку пять мінімальних заробітних плат.

Окрім того, відповідно до статті 113 Конституції України Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України.

У 2005 році Кабінету Міністрів України не було надано права встановлювати розмір щорічної допомоги на оздоровлення, передбаченої ст. 48 Закону України N 796-XII.

Отже, Постанова Кабінету Міністрів України № 562 від 12.07.2005 року, яка істотно звужує обсяг встановлених Конституцією та Законами України прав, застосуванню не підлягає.

Відповідно до ч. 5 ст. 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" № 796-ХІІ від 28.02.1991 року в редакції закону від 09.07.2007 року, щорічна допомога на оздоровлення виплачується громадянам за місцем їх проживання органами соціального захисту населення.

Місцевий орган праці та соціального захисту населення є тим органом, який безпосередньо відповідає від імені держави щодо забезпечення належних виплат конкретному громадянину, при цьому питання фінансування цих органів не є питаннями громадянина, і не впливають на його права.

У звязку з чим, обовязок щодо здійснення позивачу виплати щорічної допомоги на оздоровлення покладено на Управління праці та соціального захисту населення Котелевської райдержадміністрації Полтавської області, що є належним відповідачем по справі, а тому позовні вимоги до Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат в Полтавській області задоволенню не підлягають.

Таким чином, враховуючи викладене, а також виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, суд дійшов висновку, що у 2010 та у 2011 роках щорічна допомога на оздоровлення повинна бути нарахована та виплачена позивачу Управлінням праці та соціального захисту населення Котелевської райдержадміністрації Полтавської області відповідно до ст. 48 Закону України N 796-XII, тобто в розмірі пяти мінімальних заробітних плат, встановлених на момент виплати.

Вирішуючи питання стосовно розподілу судових витрат, суд виходить з того, що позивач звільнений від сплати судового збору, а належний відповідач по справі є державним органам, що фінансується за рахунок держави, а тому вважає можливим витрати по справі віднести на рахунок держави.

На підставі викладеного, керуючись ст.48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, ст.ст. 6-14, 18, 71, 94, 99, 100, 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Котелевської районної державної адміністрації Полтавської області, Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобовязання вчинити певні дії,- задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову Управління праці та соціального захисту населення Котелевської районної державної адміністрації Полтавської області у здійсненні перерахунку та виплати ОСОБА_1 щорічної допомоги на оздоровлення за 2010 та 2011 роки відповідно до ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Котелевської районної державної адміністрації Полтавської області здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 щорічну допомогу на оздоровлення за 2010 та 2011 роки відповідно до ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи»у розмірі пяти мінімальних заробітних плат, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати на момент виплати, з урахуванням виплачених сум.

Позов ОСОБА_1 в частині вимог про визнання протиправною відмови Управління праці та соціального захисту населення Котелевської районної державної адміністрації Полтавської області щодо перерахунку та виплати щорічної допомоги на оздоровлення за 2007-2009 роки, та зобовязання перерахувати і виплатити щорічної допомоги на оздоровлення за 2007-2009 роки - залишити без розгляду.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Постанова суду винесена в порядку скороченого провадження підлягає негайному виконанню.

Постанова за результатами скороченого провадження може бути оскаржена сторонами в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Котелевський районний суд Полтавської області, шляхом подання апеляційної скарги в десятиденний строк з моменту отримання копії постанови.

Постанова, прийнята у скороченому провадженні, крім випадків її оскарження в апеляційному порядку, є остаточною.

Суддя