Decision № 171888, 29.08.2006, Commercial Court of Kyiv

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 12/347

29.08.06

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-інвест»

До Спільного українсько-британського товариства з обмеженою відповідальністю «Емблер»

Про розірвання договору та стягнення 66 780 грн.

Суддя Л.В.Прокопенко

Представники:

Від позивача: Вороніна І.І. –п/к (дов. від 03.05.06 р. №60)

Від відповідача: не з’яв.

Обставини справи:

Позовні вимоги заявлені про розірвання договору №12У/2003 від 12.05.03 р., повернення 50 000 грн. перерахованих коштів та стягнення 16 780 грн. збитків.

Відповідач відзиву на позов не надав, представника до судового засідання не направив, незважаючи на належне повідомлення про час та місце розгляду справи.

У зв’язку з наведеним справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 29.08.06 р. оголошено повний текст рішення.

Ознайомившись з матеріалами справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

12.05.03 р. між сторонами укладено договір №12У/2003 на надання консультаційних послуг, відповідно до умов якого відповідач як виконавець взяв на себе зобов’язання надати консультаційні послуги згідно п. 1.2 договору (пов’язані з організацією розважального центру), а позивач як замовник зобов’язався прийняти та оплатити послуги.

Згідно п. 2.1, 2.2 договору позивач зобов’язався оплатити 50 000 грн. в якості 100% попередньої оплати, що ним було виконано згідно платіжного доручення №981 від 27.05.03 р.

Згідно п. 1.2 договору відповідач був зобов’язаний надати консультаційні послуги до 12.08.03 р., однак послуги не були надані відповідачем і станом на день подання позову.

Як на підставу розірвання договору позивач посилається на ст. 651 ЦК України, відповідно до якої договір може бути розірвано на вимогу однієї сторони у випадку істотного порушення договору другою стороною. Істотним є таке порушення, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Так як позивач до цього часу не отримав консультаційні послуги, на отримання яких він розраховував під час укладення договору, то порушення договору, на його думку, є істотним.

В якості підстави для повернення 50 000 грн. позивач зазначає ст. 1212 ЦК України.

Крім того, позивач просить стягнути збитки відповідно до ч. 5 ст. 653 ЦК України, що являють собою інфляційні збитки у розмірі 16 780 грн.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Суд вважає обґрунтованим твердження позивача про те, що в даному випадку мало місце істотне порушення договору.

Відповідно до п. 1.2 договору відповідач зобов’язався надати послуги в конкретно визначений строк –до 01.08.03 р., тоді як станом на день подачі позову –27.06.06 р. – послуги не надані.

Суд погоджується з позивачем стосовно того, що зазначена обставина свідчить про те, що внаслідок завданої невиконанням обов’язку шкоди позивач значною мірою позбавляється того, на що він розраховував при укладенні договору, що є підставою для розірвання договору відповідно до ст. 651 ЦК України.

Також суд погоджується з тим, що відповідач зобов’язаний повернути кошти на підставі ст. 1212 ЦК України, відповідно до якої положення глави 83 ЦК України застосовуються до вимог про повернення виконаного однією з сторін у зобов’язанні.

Таким чином, вимоги про повернення 50 000 грн. підлягають до задоволення.

Стосовно стягнення 16 780 грн. збитків суд зазначає наступне.

Відповідно до наданого розрахунку збитками позивач визначає інфляційні витрати за період з 01.09.06 р. по 01.05.06 р.

Суд не може погодитися з зазначеною позицією позивача.

Законодавство не дає підстав для висновку про те, що інфляційні витрати можуть тлумачитися як збитки.

Інфляційні витрати підлягають до стягнення на підставі ст. 625 ЦК України, відповідно до якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу встановленого інфляції за весь час прострочення.

При цьому, інфляційні витрати є тим негативним наслідком, який несе боржник у зв’язку з невиконанням або неналежним виконанням грошового зобов’язання, мірою відповідальності боржника.

Збиткам відповідно до ст. 22 ЦК України є витрати, яких особа зазнала у зв’язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) та доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Інфляційні витрати не належать до жодної з цих двох груп збитків, тому не можуть кваліфікуватися як збитки.

Суд не може погодитися з посиланням позивача на роз’яснення ВАСУ від 12.05.99 р. №02-5/233 «Про деякі питання, пов’язані з застосуванням індексу інфляції»та роз’яснення ВАСУ від 01.04.94 р. №02-5/215 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних з відшкодуванням шкоди».

Згідно змісту зазначених роз’яснень позиція ВАСУ зводиться до того, що збитки можуть стягатися з врахуванням індексу інфляції, тобто, при задоволенні вимог про стягнення збитків їх розмір може бути збільшений за рахунок інфляційних витрат. Тобто, власне наявність збитків має бути доведена належним чином, і лише за умови доведення факту і розміру заподіяних збитків їх розмір може бути збільшений за рахунок інфляційних витрат.

Але зазначена позиція не дає підстави для висновку про те, що самі по собі інфляційні витрати можуть бути визнані збитками. Навпаки, такі поняття як збитки та інфляційні витрати як згідно законодавства, так і згідно позиції ВАСУ, висловленої у роз’ясненнях, розрізняються.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення 16 780 грн. збитків, не підлягають до задоволення.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 49, 82-89, 93 ГПК України, ст. 22, 651, 1212 ЦК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Розірвати договір №12У/2003 від 12.05.03 р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «АБТ-інвест»та Спільним українсько-британським товариством з обмеженою відповідальністю «Емблер»з дати набрання рішенням законної сили.

3. Стягнути з Спільного українсько-британського товариства з обмеженою відповідальністю «Емблер»(03190, м. Київ, пр-т Перемоги, 84, код ЄДРПОУ 24920878, п/р 26000110501 в АКБ «Інтеграл», МФО 320735) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АБТ-інвест»(52005, Дніпропетровська обл., Дніпропетровський р-н., смт. Ювілейне, вул. Радгоспна, 76, код ЄДРПОУ 30691543, п/р 26004209760100 в ДОД АППБ «Аваль», МФО 305653) 50 000 грн. попередньо сплачених коштів, 500 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

6. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом 10 днів з дня оголошення.

Суддя Л.В.Прокопенко