Decision № 17067291, 29.04.2011, Commercial Court of Kyiv Oblast

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"29" квітня 2011 р. Справа № 6/038-11

Господарський суд Київської області у складі судді Черногуза А.Ф. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Державного підприємства “Білоцерківське лісове господарство” до Білоцерківської районної державної адміністрації Київської області та Управління Державного комітету земельних ресурсів у Білоцерківському районі Київської області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Київське обласне управління лісового та мисливського господарства про визнання недійсним акта органу виконавчої влади,

представники:

позивача: не зявився;

відповідача 1.: не зявився;

відповідача 2.: не зявився;

третьої особи: ОСОБА_1 (дов. № 06-01/1638 від 29.11.2010р.).

СУТЬ СПОРУ:

У березні 2011 року Державне підприємство “Білоцерківське лісове господарство” (далі - позивач) звернулося з позовом до господарського суду Київської області до Білоцерківської районної державної адміністрації Київської області (далі відповідач 1.) та Управління Державного комітету земельних ресурсів у Білоцерківському районі Київської області (далі відповідач 2.), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Київське обласне управління лісового та мисливського господарства (далі третя особа) про визнання недійсним акта органу виконавчої влади.

У позовній заяві позивач просить визнати недійсним та скасувати розпорядження Білоцерківської районної державної адміністрації від 25 червня 2010 року № 475 «Про віднесення земельних ділянок до земель запасу”, посилаючись на рішення господарського суду Київської області від 19 лютого 2010 року та постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 29 квітня 2010 року у справі № 13/233-09/18, як на підставу, за якою було прийняте відповідне розпорядження, та яка скасована, а тому, на думку позивача оскаржуване розпорядження не є чинним.

Крім того, позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на порушення відповідачем 1. положення вимог ст. 149 Земельного кодексу України.

Ухвалою господарського суду Київської області від 09 березня 2011 року порушено провадження у справі № 6/038-11 та призначено її до розгляду на 05 квітня 2011 року.

Відповідачем 1. подано відзив на позовну заяву, в якому він просить зупинити провадження у даній справі до вирішення повязаної з нею іншої справи з підстав, викладених у даному відзиві.

У звязку з неявкою в судові засідання 05 квітня 2011 року та 18 квітня 2011 року учасників судового процесу та неподанням ними витребуваних документів, суд відкладав розгляд справи на інший час.

Позивач та відповідачі своїх представників в судове засідання 29 квітня 2011року не направили, про причини неявки суд не повідомили, витребувані документи суду не надали, хоча про час і місце розгляду справи вони були повідомлені належним, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення поштового відправлення.

29 квітня 2011 року відповідно до частини другої статті 85 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

Установив:

21 березня 2005 року Білоцерківською районною державною адміністрацією Київської області, розглянувши технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право постійного користування земельними ділянками для ведення лісового господарства Білоцерківському державному лісогосподарському підприємству, прийнято Розпорядження № 80 «Про надання земельних ділянок Білоцерківському державному лісогосподарському підприємству для ведення лісового господарства в межах Білоцерківського району”.

Зазначеним Розпорядженням вирішено, зокрема, надати в постійне користування земельні ділянки лісового фонду для ведення лісового господарства загальною площею 8679,2440 га в розрізі сільських рад згідно з додатком.

В подальшому, на підставі розпорядження Білоцерківської районної державної адміністрації Київської області від 21 березня 2005 року № 80, 24 листопада 2005 року головою Білоцерківської районної державної адміністрації Київської області видано Державний акт на право постійного користування землею серія І-КВ № 001991 ДП «Білоцерківське лісове господарство (”Білоцерківському державному лісогосподарському підприємству) загальною площею 1220,7374 га в межах згідно з планом землекористування та зареєстрований в книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 030501000001. Відповідно до державного акту земельна ділянка належить до категорії земель лісогосподарського призначення і надана для ведення лісового господарства.

Рішення господарського суду Київської області від 19 лютого 2010 року у справі № 13/233-09/18 (суддя Кошик А.Ю.) за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 до: Державного підприємства “Білоцерківське лісове господарство”, Білоцерківської районної державної адміністрації Київської області, Управління Держкомзему у Білоцерківському районі Київської області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Київського обласного управління лісовою та мисливського господарства за участю Міжрайонної природоохоронної прокуратури Київської області про припинення користування земельною ділянкою та визнання права користування земельною ділянкою, залишеним без змін постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 29 квітня 2010 року (судді: Р.В. Федорчук, Б.О. Ткаченко, О.І. Лобань), позовні вимоги задоволено у повному обсязі, припинено ДП “Білоцерківське лісове господарство” право постійного користування землею, посвідчене Державним актом на право постійного користування землею від 24.11.2005 р. І-КВ № 001991 в частині земельних ділянок площею 14,8895 га та 13,1016 га, які знаходяться за адресою: Київська обл., Білоцерківський р-н, с. Фурси, вул. Юрївська, 1, визнано за приватним підприємцем ОСОБА_2 право користування на умовах оренди вказаними земельними ділянками на яких розташований цілісний майновий комплекс колишнього військового містечка № 51, зобовязано Управління Держкомзему Білоцерківського району Київської області внести зміни в обліково-кадастрову документацію та Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою від 24.11.2005 року серія І-КВ №001991 щодо припинення Державному підприємству “Білоцерківське лісове господарство” права користування земельними ділянками площею 14,8895 га та 13,1016 га, що знаходяться за адресою: Київська обл., Білоцерківський р-н, с. Фурси, вул. Юр'ївська та на яких розташований цілісний майновий комплекс колишнього військового містечка № 51.

25 червня 2010 року, розглянувши рішення Господарського суду Київської області від 19 лютого 2010 року № 13/233-09/18 в частині припинення ДП “Білоцерківське лісове господарство” право постійного користування, Білоцерківською районною державною адміністрацією Київської області прийнято Розпорядження № 475 «Про віднесення земельних ділянок до земель запасу”, тобто земельні ділянки площею 14,8895 га та 13,1016 га, що знаходяться за адресою: Київська обл., Білоцерківський р-н, с. Фурси, вул. Юр'ївська віднесені до земель запасу Фурсівської сільської ради Білоцерківського району Київської області.

Постановою Вищого господарського суду України від 30 серпня 2010 року у справі № 13/233-09/18, задовольняючи частково касаційну скаргу ДП “Білоцерківське лісове господарство”, рішення господарського суду Київської області від 19 лютого 2010 року та постанову постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 29 квітня 2010 року у справі № 13/233-09/180 скасував, а справу передав на новий розгляд до Господарського суду Київської області.

Під час нового розгляду, рішенням Господарського суду Київської області у справі № 13/233-09/18/19/5 за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 до: Державного підприємства “Білоцерківське лісове господарство”, Білоцерківської районної державної адміністрації Київської області, Управління Держкомзему у Білоцерківському районі Київської області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Київського обласного управління лісовою та мисливського господарства за участю Міжрайонної природоохоронної прокуратури Київської області про припинення користування земельною ділянкою та визнання права користування земельною ділянкою відмовлено повністю. Дане рішення суду набрало законної сили.

Відтак, підстава за якою було прийнято Розпорядження Білоцерківською районною державною адміністрацією Київської області від 25 червня 2010 року № 475 «Про віднесення земельних ділянок до земель запасу” на момент вирішення спору у справі № 6/038-11 відсутня.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що право користування земельних ділянок площею 14,8895 га та 13,1016 га, що знаходяться за адресою: Київська обл., Білоцерківський р-н, с. Фурси, вул. Юр'ївська за ДП “Білоцерківське лісове господарство”, як землекористувача не припинено.

При цьому, ч. 2 ст. 19 Земельного кодексу України визначено, що земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі.

Разом з тим, господарський суд зазначає, що відповідно до приписів статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків (ч. 2).

Статтею 16 Цивільного кодексу України визначено, що способами захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання незаконним рішення, органу державної влади, або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб (ч. 2 п.10).

Відтак, обраний позивачем спосіб захисту порушеного права шляхом визнання незаконним розпорядження голови Білоцерківською районною державною адміністрацією Київської області від 25 червня 2010 року № 475 «Про віднесення земельних ділянок до земель запасу”, відповідає способу, встановленому наведеною нормою права.

За таких обставин, суд дійшов висновку про достатність правових підстав вважати, що права позивача, як землекористувача земельними ділянками, були порушені спірним розпорядженням.

Таким чином, як встановлено судом вище та не спростовано відповідачами, станом на день розгляду справи 6/038-11 право користування позивача на земельні ділянки площею 14,8895 га та 13,1016 га, що знаходяться за адресою: Київська обл., Білоцерківський р-н, с. Фурси, вул. Юр'ївська є чинним, а тому факт існування рішення щодо віднесення цих земельних ділянок до земель запасу Фурсівської сільської ради Білоцерківського району, Київської області є таким, що порушує право позивача на здійснення прав користувача земельними ділянками на підставі Державного акту на право постійного користування землею від 24.11.2005 р. серія І-КВ № 001991.

Щодо позовних вимог про зобов'язання Білоцерківську районну державну адміністрацію винести розпорядження про повернення Державному підприємству „Білоцерківське лісове господарство" земельних ділянок лісогосподарського призначення площею 14,8895 га та 13,1016 га, вилучених та віднесених до земель запасу Фурсівської сільської ради Київської області; зобов'язання Управління Державного комітету земельних ресурсів у Білоцерківському районі Київської області внести відповідні зміни в земельно-облікові документи щодо повернення вилучених земельних ділянок площею 14,8895 га та 13,1016 га, віднесених до земель запасу Фурсівської сільської ради Київської області, які є складовою земель лісогосподарського призначення згідно Державного акта на право постійного користування землею І-КВ №001991, виданого Розпорядженням Білоцерківської районної державної адміністрації від 21.03.2005 року № 80, то у їх задоволені суд відмовляє, оскільки, на день звернення з позовом до суду позивачем не доведено в чому саме полягає порушення прав позивача Білоцерківською районною державною адміністрацією та Управлінням Державного комітету земельних ресурсів у Білоцерківському районі Київської області, у звязку із заявленими вимогами, зокрема, позивач не надав доказів того, що вже були внесені певні зміни в земельно-облікові документи.

Позивачем, зокрема не подано доказів щодо ухилення від вчинення дій, про які просить позивач, зазначеними вище Державними органами, що свідчить, що право позивача ще не порушено, а відтак вказані вимоги носять передчасний характер.

При цьому суд зазначає, що права та обовязки щодо прийняття розпорядження та внесення змін в земельно-облікові документи визначається (покладаються) у відповідності до вимог чинним законодавством.

Так, згідно з статтею 123 Земельного кодексу України (в редакції на момент виникнення спору) відмову органів місцевого самоврядування або органів виконавчої влади у наданні земельної ділянки в користування або залишення клопотання без розгляду в установлений строк може бути оскаржено в судовому порядку. Такий спосіб захисту прав передбачений, зокрема, у пункті 10 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України.

Відтак, вказана норма передбачає оскарження рішень, дій чи бездіяльності органу місцевого самоврядування або органу виконавчої влади до суду, який має надати правову оцінку їх відповідності вимогам закону, але не наділений повноваженнями щодо вирішення питань, віднесених до компетенції вказаних органів, у тому числі прийняття розпоряджень.

Відповідно до ч. 2 ст. 4-3 ГПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відтак, сторони звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд. Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних в порядку ст. 38 ГПК України сторонами доказів.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 ГПК України, покладаються судом на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити частково.

2.Визнати недійсним та скасувати розпорядження Білоцерківської районної державної адміністрації від 25 червня 2010 року № 475 «Про віднесення земельних ділянок до земель запасу”.

3.Стягнути з Білоцерківської районної державної адміністрації Київської області (код 19425498) на користь Державного підприємства “Білоцерківське лісове господарство” (код 00992119) 85 грн державного мита та 236 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4.Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

5.В іншій частині позові відмовити.

Рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя Черногуз А.Ф.