№ 16934403, 14.06.2011, Rivne Commercial Court of Appeal

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" червня 2011 р. Справа № 5019/425/11

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Тимошенко О.М.

судді Грязнов В.В. , судді Савченко Г.І.

при секретарі Яковлєв Д.В.

за участю представників сторін:

від позивача - Ємчук Р.П.

від відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача Мирогощанського аграрного коледжу на рішення господарського суду Рівненської області від 22.03.11 р. у справі № 5019/425/11

за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Трейд-Агрохім"

до Мирогощанський аграрний коледж

про стягнення 20 000 грн. 00 коп.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Рівненської області від 22.03.2011 року у справі № 5019/425/11 (суддя Мамченко Ю.А.) позов задоволено частково. Присуджено до стягнення з Мирогощанського аграрного коледжу на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Трейд-Агрохім" - 10000,00 грн. заборгованості, 100,00 грн. витрат по сплаті державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В частині стягнення 10000,00 грн. боргу за поставлений товар провадження припинено в зв'язку з відмовою від позову.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу в якій просить останнє скасувати з підстав порушення норм процесуального і матеріального права та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити. Зокрема вказує, що суд першої інстанції невірно застосував норми закону, які регулюють позовну давність, а також не здійснив заміну неналежного відповідача на належного.

В судове засідання представник апелянта не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. Про дату, час і місце судового розгляду був повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи поштовим повідомленням про вручення рекомендованої кореспонденції адресату.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу вважає рішення суду першої інстанції обгрунтованим та законним. Вказує, що судом вірно визначено початок перебігу строку позовної давності, а тому підставно відмовлено в задоволенні заяви відповідача про застосування позовної давності. Окрім цього зазначає, що відповідач під час розгляду справи не подав жодних документів, які б свідчили про неналежність відповідача. Просить відмовити в задоволенні скарги.

В судовому засіданні представник позивача підтримав викладені у відзиві заперечення.

Зважаючи, що явка представників сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалась та додаткові докази не витребовувались, колегія суддів прийшла до висновку про можливість розгляду скарги без участі апелянта - за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу та відзив на неї, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а рішення господарського суду Рівненської області від 22.03.2011 р. у справі № 5019/425/11 залишити без змін виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 07.06.2007 року ТОВ "Трейд-Агрохім" поставило Мирогощанському аграрному коледжу товар на загальну суму 20000,00 грн., що підтверджується видатковою накладною №РН-0607013 від 07.06.07 року.

Відповідно до положень ч.ч.1,2 ст.205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятись усно або в письмовій формі, сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин для якого не встановлена обов'язкова письмова форма вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до ч.2 ст.202 Цивільного кодексу правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Стаття 181 Господарського кодексу України визначає загальний порядок укладання господарських договорів, зокрема у ч.1 цієї статті йдеться, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження до виконання замовлення, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Поставка товару позивачем не суперечить вимогам ч.4 ст.202 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст.181 Господарського кодексу України.

Статтею 626 Цивільного Кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст.639 Цивільного Кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо оформлення договору не встановлені законом.

Сторони своїми діями засвідчили існування між ними договірних відносин, які за своєю правовою природою відносяться до купівлі-продажу.

Частиною 2 ст.530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

15.02.2011 року позивачем була направлена відповідачу претензія з вимогою здійснити оплату товару протягом 7 днів з моменту пред’явлення даної вимоги, що підтверджуються квитанцією Укрпошти №6391 від 15.02.2011 року. Строк оплати поставленого товару настав 23.02.2011 року.

Відповідно до положень ст.ст.256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до положень ч.5 ст.261 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Строк виконання зобов’язання по оплаті поставленого товару сплив 23.02.2011 року, відтак строк позовної давності почався 23.02.2011 року.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна норма міститься в Господарському кодексі України. Так, в ч.1 ст.193 Господарського кодексу України зазначає, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Матеріали справи свідчать, що позивачем подано суду заяву про відмову від позовних вимог в розмірі 10000,00 грн. в зв’язку з оплатою заборгованості. Таким чином місцевим господарським судом правомірно, з врахуванням положень ч.1 п.4 ст.80 ГПК України господарським судом прийнято відмову та припинено провадження у справі в частині стягнення основного боргу в розмірі 10000,00 грн..

Оскільки відповідач не надав доказів сплати іншої частини суми основного боргу в розмірі 10000 грн., суд першої інстанції підставно задоволив вимоги в цій частині з покладенням судових витрат на сторони пропорційно задоволеним вимогам.

Щодо твердження апелянта про пропуск позивачем строку позовної давності суд зазначає наступне.

Як зазначалось вище, між сторонами виникли договірні відносини купівлі-продажу. З матеріалів справи вбачається, що позивач відпустив відповідачу товар на загальну суму 20000,00 грн. за видатковою накладною № РН-0607013 від 07.06.2007 р. При цьому 10000,00 грн. було сплачено відповідачем 05.06.2007 року (виписка з рахунку позивача за 05.06.2007 р.). Тобто має місце попередня оплата товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до ст. 530 цього Кодексу.

Зважаючи, що між сторонами не було погоджено строків здійснення попередньої оплати, відповідно цей строк визначається з моменту пред'явлення вимоги про оплату (ст. 530 ЦК).

За умовами ч. 5 ст. 261 ЦК України, за зобов'язаннями, строк яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Враховуючи, що вимога про сплату боргу направлена позивачем 15.02.2011 року, судом першої інстанції правомірно зазначено, що перебіг позовної давності розпочався з 23.02.2011 року.

Судом не приймаються до уваги також і твердження апелянта про нездійснення судом першої інстанції заміни неналежного відповідача на належного з огляду на наступне.

До апеляційної скарги апелянтом додані документи про створення державного підприємства "Мирогощанський державний іподром" (наказ Мінагрополітики від 07.12.2007 р. № 869), розподільча відомість від 27.02.2008 р. між Мирогощанським аграрним коледжем та ДП "Мирогощанський аграрний іподром", а також Акт розподілу майна, згідно якого заборгованість Мирогощанського аграрного коледжу в сумі 10000,00 грн. перед ТОВ "Трейд Агрохім" передана державному підприємству "Мирогощанський аграрний іподром".

Суд відзначає, що вказані документи не були подані суду першої інстанції і відповідно не були предметом дослідження під час розгляду справи. За умовами ч. 1 ст. 101 ГПК України, додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обгрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Жодного обгрунтування причин неможливості подання зазначених документів суду першої інстанції апелянт не навів. Відтак, останні не приймаються судом в якості доказу. Разом з цим суд відзначає, що Мирогощанський аграрний коледж є діючою юридичною особою, що стверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 22.02.2011 року. Акт розподілу майна та передача заборгованості в сумі 10000,00 грн. державному підприємству "Мирогощанський аграрний іподром" беззаперечно не стверджує передання саме цього боргу, який є предметом спору. В акті не зазначається, що борг в сумі 10000,00 грн. перед ТОВ "Трейд Агрохім" виник саме на підставі видаткової накладної № РН-0607013 від 07.06.2007 р.

Отже, з огляду на викладене вище, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Рівненської області від 22.03.2011 року відповідає матеріалам справи, грунтується на чинному законодавстві і підстав для його скасування немає. Зазначені в апеляційній скарзі інші доводи скаржника не обгрунтовані та не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. В задоволенні апеляційної скарги Мирогощанського аграрного коледжу від 20.04.2011 року відмовити.

2. Рішення господарського суду Рівненської області від 22.03.2011 року у справі № 5019/425/11 залишити без змін.

3. Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку.

4. Матеріали справи скеровуються в господарський суд Рівненської області.

Головуючий суддя Тимошенко О.М.

Суддя Грязнов В.В.

Суддя Савченко Г.І.